Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №758/6033/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/14918/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Борусевича Сергія Йосиповича, в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Подільського районного суду міста Києва у складі судді Блащука А. М.

від 15 липня 2026 року

у цивільній справі № 758/6033/22 Подільського районного суду міста Києва

за скаргою ОСОБА_1

на бездіяльність головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ушенко Юлії Петрівни,

стягувач: ОСОБА_2

у справі за заявою ОСОБА_2

про видачу судового наказу щодо стягнення зі ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Борусевич Сергій Йосипович звернувся до Подільського районного суду міста Києва зі скаргою на дії суб`єкта оскарження, в якій просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ушенко Юлії Петрівни щодо винесення постанови від 06 травня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 19 671,22 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 758/6033/22, скасувати зазначену постанову про накладення штрафу та стягнути понесені судові витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування вимог скарги зазначав, що під час примусового виконання судового наказу про стягнення аліментів державний виконавець необґрунтовано нарахував штраф у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості, яка начебто становила 98 356,11 грн відповідно до довідки-розрахунку від 01.05.2024. Скаржник стверджував, що такий розрахунок в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутній, а реальний розмір заборгованості станом на травень 2024 року становив лише 55 769,64 грн, оскільки виконавець не вчиняв дій щодо збору відомостей про доходи боржника, який офіційно працював у кількох роботодавців. Обґрунтовуючи дотримання строків звернення до суду, скаржник вказував, що копію оскаржуваної постанови від 06.05.2024 та розрахунок заборгованості його представник вперше отримав лише 10.10.2025 під час ознайомлення з матеріалами провадження у Першому ВДВС у місті Вінниці, тому скарга, подана 14.10.2025, підлягає розгляду як подана у межах передбаченого законом десятиденного строку без необхідності порушення питання про його поновлення.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 липня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Борусевич С. Й., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задовольнити повністю, визнати неправомірними дії державного виконавця Ушенко Ю. П. щодо винесення постанови від 06.05.2024 про накладення штрафу, скасувати зазначену постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та стягнути понесені судові витрати.

Зазначає, що суд першої інстанції повністю підмінив предмет судового оскарження, оскільки боржник звернувся до суду зі скаргою на конкретні активні дії головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ушенко Юлії Петрівни щодо винесення постанови про накладення штрафу від 06.05.2024 та просив її скасувати, натомість суд помилково оцінював наявність або відсутність бездіяльності посадової особи. Звертає увагу на те, що винесення постанови про накладення штрафу є активною процесуальною дією, а подальше передання виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці не усуває протиправності оскаржуваної дії та не може слугувати підставою для відмови у задоволенні скарги. Вказує, що місцевий суд фактично ухилився від виконання обов`язку, встановленого статтею 451 ЦПК України, та взагалі не розглянув заявлену вимогу про скасування постанови про накладення штрафу по суті. Скаржник наголошує на неповному з`ясуванні обставин справи та ігноруванні письмових доказів, які підтверджують, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.05.2024 на суму 98 356,11 грн, який став базою для нарахування штрафу, взагалі відсутній в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Зазначає, що така відсутність розрахунку в системі прямо порушує вимоги абзацу другого пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Апелянт звертає увагу, що згідно з розрахунком заборгованості за період з 28.07.2022 по 31.08.2025 сукупний розмір його боргу станом на травень 2024 року становив лише 55 769,64 грн, а не 98 356,11 грн. Підкреслює, що штраф у розмірі 20 відсотків на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» в сумі 19 671,22 грн був обчислений виконавцем від неіснуючої та штучно завищеної суми заборгованості. Зазначає, що виконавець у порушення частини восьмої статті 48 та частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» не проводив щоквартальних перевірок доходів боржника з офіційних джерел, у зв`язку з чим розрахунок не міг бути правильним.

Стверджує, що в період з жовтня 2022 року по травень 2024 року він мав шість офіційних роботодавців, а саме фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «АМБАР+», фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 , фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗБОН» та товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНСГАЗ», з доходів у яких мали утримуватися аліменти. Звертає увагу на те, що заборгованість утворилася не з його вини, а внаслідок неналежних дій державного виконавця, яка невірно визначала розмір аліментів та базу їх стягнення. Апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 14.12.2021 у справі № 2610/27695/2012, відповідно до якої правильність накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів напряму залежить від правильності визначення розміру такої заборгованості, яка є базою для його обчислення. Вказує, що суд першої інстанції проігнорував імперативні вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо врахування висновків Верховного Суду та порушив норми статей 89 і 264 цього Кодексу. Окрім того, апелянт зазначає орієнтовний розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 4 000,00 грн, докази щодо яких зобов`язується надати у встановлений процесуальним законом строк.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника скаржника - адвоката Борусевича С. Й. 24.09.2026 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що предметом судового розгляду є скарга ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ушенко Юлії Петрівни. Суд установив, що 29.07.2022 Подільським районним судом міста Києва видано судовий наказ у справі № 758/6033/22 про стягнення з боржника на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, на підставі якого 20.10.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Суд першої інстанції зазначив, що 06.05.2024 вказане виконавче провадження було передано на виконання до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці за місцем знаходження боржника, де воно 22.05.2024 було прийнято до виконання та перебуває по теперішній час. Посилаючись на статті 12, 13, 76-80, 447-449 ЦПК України та постанову Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 щодо обов`язку доказування за принципом змагальності, суд зазначив, що тягар доведення обґрунтованості скарги покладено на заявника. Встановивши, що судовий наказ фактично виконується на території міста Вінниці Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність бездіяльності державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Ушенко Юлії Петрівни.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом установлено, що на примусовому виконанні перебуває судовий наказ Подільського районного суду міста Києва від 29.07.2022 у справі № 758/6033/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.07.2022 і до досягнення дитиною повноліття. Виконавче провадження № НОМЕР_1 було відкрито постановою державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві 20.10.2022.

Матеріали справи засвідчують процес виконання судового наказу та реалізацію боржником своїх прав сторони виконавчого провадження.

Так, постановою державного виконавця від 21.05.2023 звернено стягнення на заробітну плату боржника за місцем його роботи у ТОВ «Амбар+» у місті Вінниці. У травні 2023 року адвокат Швець А. А., діючи як представник боржника, звернулася до Дарницького ВДВС у місті Києві із запитом про надання повної інформації щодо стану виконавчого провадження, а 06.06.2023 подала заяву про направлення матеріалів провадження за підвідомчістю до Першого ВДВС у місті Вінниці у зв`язку з тим, що боржник зареєстрував місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою головного державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві Шпака О. І. від 23.06.2023 матеріали виконавчого провадження були передані до Першого ВДВС у місті Вінниці із зазначенням заборгованості станом на 23.06.2023 в розмірі 44 988,61 грн.

Постановою державного виконавця Першого ВДВС у місті Вінниці Хлопотіної Н. О. від 20.07.2023 матеріали провадження повернуто до Дарницького ВДВС у місті Києві у зв`язку з невчиненням первинним органом комплексу обов`язкових примусових дій, передбачених статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Після прийняття провадження до виконання Дарницьким ВДВС у місті Києві державним виконавцем Шабатурою А. М. 04.03.2024 винесено постанови про арешт коштів боржника, арешт майна боржника, встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, обмеження у праві керування транспортними засобами, обмеження у праві користування зброєю, обмеження у праві полювання та внесено відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників у зв`язку з наявністю заборгованості в сумі 84 882,70 грн.

Представник боржника, адвокат Швець А. А., 20.03.2024 засобами електронного зв`язку повторно направила до Дарницького ВДВС у місті Києві заяву про направлення виконавчого провадження за територіальністю до міста Вінниці.

Постановою державного виконавця Дарницького ВДВС у місті Києві від 11.04.2024 матеріали провадження передано до Першого ВДВС у місті Вінниці із визначенням заборгованості станом на 01.04.2024 у розмірі 93 019,36 грн, проте постановою від 25.04.2024 їх знову повернуто до Києва у зв`язку з невчиненням обов`язкових дій, зокрема через відсутність постанови про накладення штрафу за прострочення сплати аліментів.

Після чергового надходження матеріалів провадження головний державний виконавець Дарницького ВДВС у місті Києві Ушенко Ю. П. 06.05.2024 винесла постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 19 671,22 грн на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів понад один рік, яка згідно з розрахунком від 01.05.2024 становила 98 356,11 грн. Тією ж датою, 06.05.2024, державний виконавець винесла постанову про передачу матеріалів провадження до Першого ВДВС у місті Вінниці, де з 22.05.2024 судове рішення виконується по теперішній час.

Зі скаргою на дії виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 06.05.2024 новий представник боржника адвокат Борусевич С. Й. звернувся до суду лише 14.10.2025, обґрунтовуючи початковий відлік строку фактом особистого ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії оскаржуваного документа 10.10.2025, не заявляючи при цьому клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Вирішуючи питання дотримання строків звернення до суду, апеляційний суд застосовує норми цивільного процесуального законодавства з урахуванням практики Верховного Суду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 зазначила, що процесуальний кодекс є спеціальною нормою щодо статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та має переважне право на застосування при обчисленні строку звернення зі скаргою на рішення чи дії виконавця під час примусового виконання судового рішення.

Подібні висновки щодо системного тлумачення понять «дізнався» та «повинен був дізнатися» сформульовані об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 09.10.2025 у справі № 127/2-8048/2010. Верховний Суд послідовно наголошує на існуванні презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Доведення суто суб`єктивного факту неотримання процесуального документа поштою чи необізнаності про винесення постанови є недостатнім для спростування обов`язку сторони цікавитися перебігом виконання обов`язкового судового рішення. Визначаючи початок перебігу строку звернення до суду, необхідно враховувати загальну поведінку скаржника, наявність у нього реальної можливості з`ясувати стан виконавчого провадження та активність вжитих ним заходів.

Матеріали справи свідчать, що боржник ОСОБА_1 достеменно знав про відкрите виконавче провадження щонайменше із травня 2023 року, користувався послугами представника адвоката Швець А. А., яка неодноразово подавала в інтересах боржника заяви про перенаправлення справи за новим місцем його проживання до міста Вінниці. До того ж, 04.03.2024 щодо майна та рахунків боржника були накладені публічні арешти та обмеження прав, а відомості про нього були внесені до Єдиного реєстру боржників у зв`язку з наявністю заборгованості, що перевищує рік сплати аліментів. Боржник мав повний доступ до інформації про виконавче провадження як через автоматизовану систему виконавчого провадження, так і через безпосередній контакт його адвоката з виконавчою службою у березні 2024 року.

За таких обставин боржник повинен був і мав реальну можливість своєчасно дізнатися про винесену 06.05.2024 постанову про накладення штрафу за несплату аліментів.

Звернення зі скаргою на постанову від 06.05.2024 лише 14.10.2025 відбулося зі спливом більш як сімнадцяти місяців, що становить порушення десятиденного процесуального строку, визначеного пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України. Отримання копії постанови представником боржника 10.10.2025 за обставин тривалої свідомої пасивності сторони не може змінювати законодавчо визначеного правила обчислення строку від дня, коли особа повинна була дізнатися про стверджуване порушення.

При цьому боржник у поданій скарзі клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не заявляв, наполягаючи на тому, що строк ним не пропущено, хоча обов`язок ініціювати питання поновлення строку згідно зі статтею 127 ЦПК України покладається виключно на учасника справи.

Правові наслідки недотримання встановлених строків визначені статтею 126 ЦПК України, відповідно до якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 01.11.2023 у справі № 904/3734/20 та постанові від 09.10.2025 у справі № 127/2-8048/2010, встановлення факту подання скарги у встановлений законом строк або наявність клопотання про його поновлення та поважність причин пропуску є безумовною процесуальною передумовою для її судового розгляду по суті. За відсутності клопотання про поновлення строку суд не наділений повноваженнями досліджувати суть спірних рішень, а зобов`язаний залишити скаргу без розгляду. Протилежні дії суду щодо розгляду такої скарги по суті порушують засади рівності перед законом, змагальності та принцип юридичної визначеності.

Суд першої інстанції на зазначені обставини та положення закону уваги не звернув, помилково здійснив розгляд скарги по суті.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із залишенням позову (скарги) без розгляду з підстав, передбачених статтею 257 цього Кодексу.

Оскільки суд першої інстанції не встановив дійсних обставин дотримання процесуального строку, порушив норми процесуального права щодо залишення заяви без розгляду у разі пропуску встановленого законом строку за відсутності клопотання про його поновлення, оскаржувана ухвала Подільського районного суду міста Києва від 15 липня 2026 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 377, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Борусевича Сергія Йосиповича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 липня 2026 року скасувати, скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ушенко Юлії Петрівни, залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 вересня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов