Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №754/7609/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 754/7609/24 Головуючий у суді першої інстанції - Скрипка О.І.

Номер провадження № 22-ц/824/10390/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року, ухвалені під головуванням судді Скрипки О.І., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Солом`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним та його скасування,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним та його скасування, у якому просила суд визнати недійсним шлюб, укладений 14 червня 2022 року між нею та відповідачем, зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1690 від 22 липня 2022 року, з моменту його укладення та скасувати вказаний актовий запис, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 1211, 20 грн та судові витрати за наданням адвокатом правничої допомоги у розмірі 20 000 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що в період з січня 2020 року по квітень 2021 року вона перебувала в стосунках з відповідачем ОСОБА_3 . У травні 2021 року вона дізналася про свою вагітність. Після завершення стосунків між нею та відповідачем народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яких вона зареєструвала через застосунок "Дія", зазначивши батьком дітей відповідача ОСОБА_3 .

У зв`язку з введеним Указом Президента України військовим станом та бойовими діями на території України у березні 2022 року вона була змушена з метою збереження життя трьох малолітніх дітей, залишити територію України і разом із дітьми 06 квітня 2022 року виїхати за межі України на тимчасове місце проживання за кордон до країни Швеції.

Як зазначає позивач, у жовтні 2023 року вона дізналася від відповідача про те, що 22 липня 2022 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснена реєстрація шлюбу, укладеного між нею та відповідачем 14 червня 2022 року, актовий запис № 1690.

Стверджує, що на час реєстрації шлюбу вона не надавала письмової, а також будь-якої іншої згоди на реєстрацію шлюбу, оскільки станом на 14 червня 2022 року перебувала за межами території України і цього дня не перебувала на відео зв`язку з військовою частиною НОМЕР_1 , в якій на той час перебував на військовій службі ОСОБА_3 , який у березні 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України, а після реєстрації шлюбу з нею, матір`ю трьох малолітніх дітей, без надання добровільної згоди дружини, ОСОБА_3 було звільнено від проходження військової служби у серпні 2022 року.

Зі змісту листа-відповіді командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_7 за вих. № 1408 від 23 січня 2024 року, наданої на адвокатський запит адвоката Красношлик А.О., повідомлено, що Акт "Про засвідчення факту укладення шлюбу " від 14 червня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , засвідченого командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_8 , здійснювалось згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання державної реєстрації шлюбу в умовах воєнного стану" від 07 березня 2022 року за № 213.

Позивач вважає, що оскільки шлюб було укладено без її безпосередньої участі та наміру створення сім`ї, а також наявні корисливі мотиви з боку відповідача щодо ухилення в такий спосіб від подальшого проходження служби у Збройних силах України, то наявні підстави для визнання шлюбу недійсним.

Посилаючись на викладені обставини позивач була вимушена звернутися до суду для захисту свого порушеного права та просила врегулювати вказаний спір у судовому порядку.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

12 березня 2026 року представник ОСОБА_3 - Страшний О.О. звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат, в якій просив суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн, оскільки зазначене питання не було вирішено судом при постановленні рішення.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 - Страшного О.О. про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у даній цивільній справі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 055,55 грн. У стягненні іншої частини витрат - відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач після отримання відмови в оформленні посвідчення багатодітного батька у зв`язку з відсутністю зареєстрованого шлюбу наступного дня, без відома позивача, зареєстрував шлюб за спрощеною процедурою, після чого отримав посвідчення багатодітного батька, що стало підставою для його звільнення з військової служби як батька трьох неповнолітніх дітей.

Витребуваний із Солом`янського відділу ДРАЦС Акт про укладення шлюбу містить істотні невідповідності, які ставлять під сумнів його достовірність та законність державної реєстрації шлюбу. Зокрема, акт був складений лише через місяць після подій, не містить обов`язкових реквізитів, зокрема відомостей про наречену, а також містить інші порушення порядку оформлення. Крім того, збіг дати штампа ДРАЦС із датою надходження документа до військової частини є малоймовірним з огляду на процедуру документообігу, що дає підстави сумніватися у справжності документа.

Також відповідач не надав жодного належного доказу вільної та повної згоди позивача на укладення шлюбу, тоді як текстове листування саме по собі не підтверджує такої згоди, а відсутність заперечень не є її доказом.

Сукупність зазначених обставин свідчить про істотні порушення процедури реєстрації шлюбу та підтверджує, що його укладення було спрямоване не на створення сім`ї, а на досягнення інших правових наслідків, зокрема отримання підстав для звільнення з військової служби, що відповідно до частини другої статті 40 Сімейного кодексу України є підставою для визнання шлюбу недійсним.

Вважає, що висновок суду про відмову в позові є суперечливим, оскільки суд одночасно встановив відсутність належного волевиявлення позивача на укладення шлюбу.

Крім того, районний суд безпідставно долучив документи, подані ОСОБА_10 документи, яка не є учасником справи.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким заяву представника ОСОБА_3 - Страшного О.О. про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву, а лише пояснення, які не є процесуальним документом, передбаченим ЦПК України. При цьому ні у поясненнях, ні в будь-якому іншому документі не було наведено попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, що виключає можливість їх подальшого стягнення.

Крім того, договір про надання правничої допомоги не містить відомостей про розмір гонорару та порядок його оплати, а довідка адвоката не є належним доказом фактичної сплати коштів, оскільки не підтверджує зарахування коштів і не є фінансовим документом. Жодних платіжних документів, які б підтверджували оплату послуг адвоката, до суду не подано.

Також акт наданих послуг не містить належного обґрунтування заявлених 9 годин роботи та вартості 11 000 грн за участь у судових засіданнях, тоді як фактична тривалість участі представника відповідача у судових засіданнях була значно меншою. За таких обставин підстави для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

15 червня 2026 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року, відповідно до якого просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту: у разі посилання на укладення шлюбу за її відсутності Сімейний кодекс України передбачає інший спосіб захисту прав.

Крім того, доводи щодо формальних недоліків Акта про укладення шлюбу є необґрунтованими, оскільки такі технічні особливості не впливають на його юридичну силу. Шлюб укладено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 213 від 07 березня 2022 року, а Акт про засвідчення факту укладення шлюбу був належним чином складений, підписаний і засвідчений командиром військової частини.

Звертає увагу суду на суттєві суперечності в доводах позивача. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 одночасно стверджує, що дізналася про державну реєстрацію шлюбу у жовтні 2023 року, та зазначає, що про своє заміжжя їй не було відомо до 28 вересня 2022 року. Такі взаємовиключні твердження свідчать про непослідовність її правової позиції та ставлять під сумнів достовірність інших доводів скарги.

Безпідставними є й твердження про те, що відповідач уклав шлюб виключно з метою отримання статусу багатодітного батька для звільнення зі служби. Матеріали справи підтверджують існування сімейних відносин задовго до укладення шлюбу: сторони є батьками трьох спільних дітей, батьківство яких було добровільно зареєстровано позивачем через застосунок «Дія». Отже, шлюб став лише юридичним оформленням уже існуючої сім`ї, а не засобом отримання будь-яких пільг.

15 червня 2026 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що у матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 26 січня 2025 року та ордер від 26 жовтня 2025 року № 0050096, виданий на підставі цього договору, якими у повному обсязі підтверджуються повноваження адвоката Страшного О.О. Надані адвокатом документи повністю відповідають законодавчо встановленим вимогам щодо підтвердження повноважень.

Вказує, що законодавством не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документу.

Сторона відповідача завчасно та належним чином повідомила суд і учасників процесу про наявність судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідна заява про судові витрати, з попереднім орієнтовним розрахунком, була подана через підсистему «Електронний суд» 22 грудня 2025 року.

На підставі викладеного вважає, що оскаржуване додаткове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи.

При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав, доводи викладені в апеляційних скаргах, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Також просив суд задовольнити апеляційну скаргу і на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року, скасувавши його та залишити без задоволення подану заяву представника ОСОБА_3 - Страшного О.О. про стягнення судових витрат понесених ним на правничу допомогу у суді першої інстанції.

При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_3 - ОСОБА_11 заперечив щодо доводів, викладених в апеляційних скаргах, та просив залишити їх без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, оскільки доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що відповідно до акту «Про засвідчення факту укладення шлюбу» від 14 червня 2022 року, засвідченого командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_8 .14 червня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1690 від 22 липня 2022 року.

Реєстрація шлюбу проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання державної реєстрації шлюбу в умовах воєнного стану» від 07.03.2022 року за № 213.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачка у справі обрала неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права, що об`єктивно унеможливлює його реальне відновлення у заявлений спосіб, та самостійною підставою для відмову в позові.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 213 визначено, що на період воєнного стану державна реєстрація шлюбу проводиться з урахуванням таких особливостей:

державна реєстрація шлюбу, якщо один із наречених є військовослужбовцем Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Національної гвардії, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування (далі - військовослужбовець), поліцейським, особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особою начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівником закладу охорони здоров`я, може проводитися відділами державної реєстрації актів цивільного стану без особистої присутності такого нареченого (нареченої).

У такому випадку заява військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівника закладу охорони здоров`я про державну реєстрацію шлюбу, що одночасно є підтвердженням факту надання ним згоди на шлюб, подається безпосередньому командиру (керівнику), яким засвідчується справжність підпису на відповідній заяві та забезпечується її передача до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано особисто нареченим (нареченою) заяву про державну реєстрацію шлюбу.

Заява військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівника закладу охорони здоров`я про державну реєстрацію шлюбу має містити відомості про нього та про особу, з якою він бажає зареєструвати шлюб: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження, громадянство. У разі обрання прізвища нареченого (нареченої) або приєднання до свого прізвища прізвища нареченого (нареченої) - також відомості про обране прізвище;

факт реєстрації шлюбу, якщо один із наречених є військовослужбовцем, поліцейським, особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби або особою начальницького складу Національного антикорупційного бюро чи Бюро економічної безпеки, також може засвідчуватися актом про укладення шлюбу (далі - акт), який складається безпосереднім командиром (керівником) військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби або особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро чи Бюро економічної безпеки, та скріплюється гербовою печаткою відповідного органу (військового формування).

Акт може складатися без особистої присутності одного чи обох наречених з використанням доступних засобів відеозв`язку з тим із наречених, хто відсутній, або з обома відсутніми нареченими.

Акт має містити відомості про дату та місце його складення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження обох наречених, їх громадянство, а у разі обрання прізвища одного із них або приєднання до свого прізвища прізвища іншого - також відомості про обране прізвище.

Акт надсилається командиром (керівником), яким його було складено, до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану для складення актового запису про шлюб у паперовій формі та внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян (далі - Реєстр);

факт реєстрації шлюбу також може засвідчуватися актом, який складається керівником закладу охорони здоров`я, в якому перебувають або працюють один чи обоє наречених, та скріплюється печаткою (за наявності) цього закладу.

Акт може складатися в присутності обох чи одного з наречених з використанням доступних засобів відеозв`язку з тим із них, хто відсутній, за участю двох свідків.

Акт має містити відомості про дату та місце його складення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження обох наречених, їх громадянство, а у разі обрання прізвища одного із них або приєднання до свого прізвища прізвища іншого - відомості про обране прізвище, а також відомості про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження двох свідків із проставленням останніми власних підписів.

Акт надсилається керівником закладу охорони здоров`я, яким було його складено, до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану для складення актового запису про шлюб у паперовій формі та внесення відомостей до Реєстру;

заява військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівника закладу охорони здоров`я про державну реєстрацію шлюбу, може надсилатися як безпосередньо до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, до якого подано заяву про державну реєстрацію шлюбу нареченим (нареченою), так і до іншого відділу державної реєстрації актів цивільного стану чи територіального органу Міністерства юстиції, які провадять діяльність під час воєнного стану.

Акт, складений відповідно до підпунктів 2 та 3 цього пункту, може надсилатися безпосередньо до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або до територіального органу Міністерства юстиції, які провадять діяльність під час воєнного стану.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану чи територіальні органи Міністерства юстиції, до яких надсилаються заяви про державну реєстрацію шлюбу чи акти, забезпечують пересилання таких документів до відповідних відділів державної реєстрації актів цивільного стану за допомогою електронних засобів телекомунікації. Оригінали заяв про державну реєстрацію шлюбу чи актів невідкладно передаються до відповідних відділів державної реєстрації актів цивільного стану;

вимоги законодавства щодо проведення відділами державної реєстрації актів цивільного стану під час державної реєстрації актів цивільного стану перевірок відомостей Реєстру про акти цивільного стану не застосовуються у разі відсутності доступу до Реєстру.

Актовий запис про шлюб складається відділом державної реєстрації актів цивільного стану в день отримання заяви про державну реєстрацію шлюбу від військовослужбовця, поліцейського, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро, Бюро економічної безпеки або працівника закладу охорони здоров`я чи акта, зокрема у разі їх отримання за допомогою електронних засобів телекомунікації.

На підставі складеного актового запису про шлюб подружжю або одному з них у день звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, яким зареєстровано шлюб, видається відповідне свідоцтво. Якщо звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, яким зареєстровано шлюб, неможливе, відповідне свідоцтво видається в іншому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у разі внесення відомостей про такий шлюб до Реєстру та за наявності доступу до нього.

Відомості, відсутні в актовому записі про шлюб, можуть бути внесені до нього після припинення чи скасування воєнного стану у визначеному законодавством порядку.

Акти, які складені з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цією постановою та не містять усі передбачені цією постановою відомості (крім прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), дати народження обох наречених), вважаються дійсними для проведення державної реєстрації шлюбу.

Звертаючись до суду з даним позовом та як на підставу для його задоволення, посилається на те, що оспорюваний нею шлюб є недійсним, оскільки укладений без її волевиявлення та без її присутності, без наміру створення сім`ї. Крім того, позивач вважає, що реєстрація такого шлюбу була здійснена відповідачем задля ухилення від проходження служби у ЗСУ.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства (частина 1 статті 40 СК України).

Статтею 42 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають, в тому числі, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21 зазначив, що суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 навів правовий висновок про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Суд касаційної інстанції зазначив також, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до правової оцінки доказів по суті спору.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для подання даного позову є те, що реєстрацією шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була укладена без її присутності та відома, тобто без її волевиявлення, без наміру створення сім`ї.

Так, згідно зі ст. 34 Сімейного Кодексу України, присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов`язковою. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Статтею 48 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Відповідно до пункту 4.4 Правил №96/5 анулювання первинного актового запису цивільного стану проводиться на підставі рішення суду, а у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України (недійсний шлюб), - висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України.

Анулювання актових записів цивільного стану на підставі рішення суду проводиться без складення висновку. В інших випадках складання висновку про анулювання або відмову в анулюванні актового запису цивільного стану обов`язкове.

Відповідно до пункту 4.6 Правил №96/5 відділ державної реєстрації актів цивільного стану анулює первинні актові записи цивільного стану на підставі рішення суду про визнання шлюбу неукладеним.

Таким чином, вимогами СК України прямо визначено спосіб захисту прав, виходячи із обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме укладення шлюбу у її відсутність. Відповідно, заявлені позивачем вимоги про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису не є належним способом захисту прав у даному випадку, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Отже встановивши те, що визнання недійсним шлюбу, не призведе до захисту прав позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачами способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17).

Виходячи з наведеного, апеляційний суд не аналізує доводи апеляційної скарги на предмет недійсності шлюбу, вважаючи, що позивачка не довела в належний спосіб порушення її прав внаслідок укладення шлюбу.

Таким чином, встановивши, що позивачка не довела наявності у неї порушеного права (інтересу), апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Перевіряючи доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 викладених у апеляційній скарзі на додаткове рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року, колегія суддів враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

08 січня 2026 року ОСОБА_3 на адресу суду першої інстанції подано заяву про судові витрати в якій зазначив про неможливість визначення остаточного розміру витрат на правову допомогу та надання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі та зобов'язався надати докази, які підтверджують такі витрати у строк передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України (протягом 5 днів після ухвалення рішення суду по справі).

09 лютого 2026 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на адресу суду першої інстанції надійшли заперечення позивача на заяву про судові витрати.

12 березня 2026 року представником відповідача у справі ОСОБА_3 , адвокатом Страшний О.О., було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення із позивачки судових витрат - витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат адвокат Страшний О.О. надав: ордер серія АА №0050096; Додаток № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 26.01.2025, а саме Акт № 1 наданих послуг; Довідку про оплату; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю; докази направлення заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками учасникам справи (а.с. 175 - 183 т. 3).

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення та задовольняючи частково подану представником відповідача заяву обґрунтовано врахував складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та дійшов вірного висновку про те, що 10 055,55 грн буде достатнім для компенсації понесених відповідачем у справі витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки із матеріалів справи вбачається, що правнича допомогу, яку адвокат Страшний О.О. надавав відповідачу у справі обмежилася усною консультацією клієнта, що включає: правовий аналіз ситуації; формування правової позиції, що стосується заперечення щодо визнання шлюбу недійсним та його скасування, кількість витраченого часу - 2 години; написання додаткових пояснень щодо заперечення позовної заяви про визнання шлюбу недійсним та його скасування, що включає: вивчення нормативної правової бази; аналіз судової практики; складання додаткових пояснень та формування додатків, кількість витраченого часу - 5 годин; представництво інтересів клієнта в судових засіданнях (з урахуванням компенсації витрат адвоката, необхідних для представництва), кількість витраченого часу - 2,34 годин.

Перевіряючи доводи представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що відомості про адвоката Страшного О.О. відсутні у реєстрі НААУ, а тому він не має права надавати послуги з правничої допомоги, а відповідно і суд не праві був покладати на його довірителя ОСОБА_1 вказані витрати понесені ОСОБА_3 то колегія суддів враховує наступні норми права, та відповідні до них правові висновки Верховного Суду.

Так, згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2025 року у цивільній справі №761/5870/24 виклав правовий висновок : « У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою і змістом частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.

За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката».

У справі яка є предметом апеляційного розгляду адвокат Страшний О.О. представляв інтереси відповідача у справі ОСОБА_3 на підставі ордеру №0050096 від 26 січня 2025 року та договору про надання правової (правничої) допомоги від 26 січня 2025 року та на підтвердження своїх повноважень як адвоката ним до справи було подано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6147, яке видане 26 липня 2018 року на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 12.07.2018 р. №15 (а.с.108-112 т.3).

Доказів того що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6147, яке видане 26 липня 2018 року Страшному О.О. визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, до суду подано не було, тому дані доводи апелянта є безпідставними.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року, залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А. Яворський

Судді : Т.Ц. Кашперська

В.О. Фінагеєв