Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №759/22025/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 759/22025/25 Головуючий у суді першої інстанції - Мальцев Д.О.

Номер провадження № 22-ц/824/13397/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Мальцева Д.О., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Вишневого відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення пені (неустойки) за час прострочення несплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені (неустойки) за час прострочення несплати аліментів, відповідно до якого просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у сумі 151 759, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у справі №761/36572/21 стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини доходів ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

В липні 2022 року вона звернулась із заявою до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відкриття виконавчого провадження та стягнення в примусовому порядку аліментів з боржника ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа №761/36572/21 виданого 13 липня 2022 року.

25 липня 2022 року старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Панасюком В.В. після розгляду заяви про примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 липня 2022 року, зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідач належним чином аліменти на утримання дитини не сплачував, таким чином, станом на 14 серпня 2025 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів в сумі 151 759, 72 грн, що підтверджуються Довідкою-розрахунком від 14 серпня 2025 року, виданої Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області.

Таким чином, відповідач свої аліментні зобов`язання належним чином не виконував, аліменти на її користь не сплачував, а тому враховуючи норми абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України та роз`яснення і практику Верховного Суду України, а також беручи до уваги Довідку-Розрахунок від 14 серпня 2025 року, виданої Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області стосовно існуючої заборгованості зі сплати аліментів в сумі 151 759, 72 грн, вважає що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на її користь становить 151 759, 72 грн.

Враховуючи вище викладене позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою та просила задовольнити заявлені нею вимоги в повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року позов ОСОБА_2 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 151759, 72 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1517,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано відсутність його вини у несвоєчасній сплаті аліментів. Зокрема, суд не надав належної оцінки доказам на підтвердження об`єктивних причин несплати аліментів, у тому числі відомостям про отримані ним тяжкі травми, рівень та відсутність доходів, а також факту повного погашення заборгованості на момент розгляду справи.

Відповідач також вказує на неправильний розрахунок пені, оскільки суд не здійснив її помісячного обчислення з урахуванням фактичних строків погашення кожного періодичного платежу та передбаченого законом обмеження її розміру, а також не врахував здійснені ним платежі, зокрема 7 200 грн від 20 січня 2022 року та 4 900 грн від 24 березня 2022 року. На думку відповідача, за правильного розрахунку загальна сума пені становить 115 678,30 грн.

Крім того, зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки в рішенні безпідставно зазначено про неявку сторін та ненадання ними пояснень, тоді як у судовому засіданні були присутні позивачка, відповідач та його представник, які надавали суду пояснення та висловлювали свої міркування щодо предмета спору.

У зв`язку з наведеним вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

21 липня 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшов відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції надав оцінку наданим відповідачем доказам, у тому числі медичним документам та довідкам ОК-5.

Сам факт наявності травм, захворювання чи перебування на лікуванні не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дитину та не свідчить про відсутність його вини у простроченні сплати аліментів. Доказів втрати працездатності, встановлення інвалідності чи неможливості працевлаштування за станом здоров`я останнім не надано.

Також відсутність постійного доходу та подальше погашення заборгованості самі по собі не свідчать про відсутність вини та не є підставами для звільнення від відповідальності за прострочення сплати аліментів.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на момент ухвалення рішення, зазначає, що вони не спростовують законність стягнення пені.

Станом на 14 серпня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 151 759,72 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком Вишневого відділу ДВС від 14 серпня 2025 року, наявною в матеріалах справи. Подальше погашення заборгованості не скасовує факту її виникнення та прострочення виконання аліментного обов`язку, а лише припиняє подальше нарахування пені.

Відтак, погашення останнім заборгованості під час розгляду справи саме по собі не є підставою для звільнення його від відповідальності за допущене прострочення сплати аліментів та не спростовує права ОСОБА_2 на стягнення пені за період такого прострочення.

Розрахунок здійснено останньою на підставі довідки-розрахунку Вишневого відділу ДВС від 14 серпня 2025 року, яка відповідачем не оскаржувалась. Власного контррозрахунку до суду першої інстанції ОСОБА_1 не надав.

При цьому розрахована позивачем пеня становила 918 647,54 грн, однак до стягнення заявлено 151 759,72 грн у межах визначеної довідкою суми заборгованості в частині не сплати аліментів .

Надання відповідачем власного розрахунку лише на стадії апеляційного перегляду без обґрунтування поважності причин його неподання до суду першої інстанції не спростовує правильності здійсненого позивачем розрахунку.

Крім того вказує, що судове засідання 12 березня 2026 року відбулося за участю позивачки, відповідача та його представника, які надавали пояснення та брали участь у розгляді справи, що підтверджується журналом судового засідання та технічним записом.

Отже, зазначення в тексті рішення про неявку сторін є очевидною технічною опискою, яка не вплинула на фактичний розгляд справи та не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи становить 21 000, 00 грн.

При апеляційному розгляді справи відповідач/апелянт у справі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про відмову у задоволенні задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а саме з врахуванням того, що вини відповідача у своєчасній несплаті аліментів не було, оскільки він в період сплати аліментів, за який позивачка просить стягнути пеню, був непрацездатний у зв`язку із травмуванням сухожилків правого плеча та компресійний-уламковий перелом хребта, тому в нього не було умислу не ухилення від сплати аліментів.

Позивачка у справі ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилання відповідача на те, що він був непрацездатний весь період коли зобов`язаний був сплачувати аліменти вважають необґрунтованим, оскільки із наданих відповідачем медичних документів вбачається, що він лише 9 діб з 02 жовтня 2023 року по 06 жовтня 2023 року та з 19 по 23 серпня 2024 року перебував на лікуванні. В інший період відповідач мав можливість працевлаштуватися з врахуванням його стану здоров`я та виконувати свої зобов`язання по утриманню дитини, однак цього не робив, що свідчить про те, що він дійсно ухилявся від сплати аліментів.

Представник Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області ЦМРУ МЮ, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явився.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу за відсутності даного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача у справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26 січня 2022 року у справі №761/36572/21 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини доходів ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно до постанови старшого державного виконавця Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Панасюка В.В. від 25 липня 2022 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про примусове виконання виконавчого листа №761/36572/21, виданого 13 липня 2022 року щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини доходів ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданого старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Ясинської Ю.А. станом на 14 серпня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати аліментів становить 151 759, 72 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з 12 жовтня 2021 року по 14 серпня 2025 року було здійснено всього 2 платежі, а саме 1-й платіж в сумі 19 751 грн було сплачено в липні 2023 року, а 2-й платіж в сумі 4 000,00 грн було сплачено в березні 2024 року. Більше жодних виплат боржник не здійснював.

Згідно до розрахунку наданого позивачем загальна сума пені за час прострочення несплати аліментів за період з 12 жовтня 2021 року по 14 серпня 2025 року складає: 378 419,88 грн, (за 2022 рік) + 329 934,56 грн (за 2023 рік) + 174 067,60 грн (за 2024 рік) + 36 225,50 грн (за 2025 рік) становить 918 647,54 грн.

Даючи оцінку наданим відповідачем у справі письмовим/медичним документам суд першої інстанції дійшов висновку, що вони не спростовують вини відповідача у несвоєчасній сплаті аліментів.

Сукупний розмір заборгованості за період з 12 жовтня 2021 року по 14 серпня 2025 року, на яку нараховувалася пеня, складав 918 647,54 грн. Тому, з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів відповідачем у розмірі, заявленому в позовних вимогах - 151 759,72 грн, що не перевищує 151 759,72 грн, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу.

Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу (далі - СК) України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 661/905/19 зазначено, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що під час обчислення загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Отже, стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку вбачається, що зобов`язання відповідача сплачувати аліменти на користь позивачки у розмірі частини зі всіх видів доходу на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26 січня 2022 року у справі №761/36572/21.

Не заперечуючи наявності вказаного зобов`язання відповідач у справі при розгляді справи зазначав про наявність в нього поважних причин його не виконання та посилався на захворювання, а саме перебуванні на стаціонарному лікуванні в період із 02 по 06 жовтня 2023 року в травматологічному відділенні КНП «КМКЛШМД» із діагнозом закрита травма правого плечового суглоба ( виписка із медичної картки стаціонарного хворого №16913 від 06 жовтня 2023 року (а.с.62,63) та перебуванні на стаціонарному лікуванні в період із 19 по 23 серпня 2024 року у відділенні хірургії хребта з спінальним (нейрохірургічним) центром ДУ «ІТО НАМН України» із діагнозом компресійно-уламковий перелом тіла L1 хребця (довідка виписка із історії хвороби стаціонарного хворого № 609400 від 12 вересня 2025 року (а.с. 61 ).

Колегія суддів перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині погоджується із висновком суду першої інстанції, що самі по собі вище вказані випадки перебування відповідача на стаціонарному лікуванні протягом 9 діб не можуть свідчити про відсутність вини зі своєчасної не сплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , оскільки доказів стійкої втрати працездатності відповідачем до суду не подано, а тому він не був позбавлений можливості працевлаштуватися із врахуванням наявного на той час стану здоров`я та відповідно сплачувати аліменти на утримання дитини, однак такий обов`язок виконав лише частково.

Так, відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 13 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 були сплачені аліменти у січні 2022 року у розмірі 7200 грн, у березні 2022 року у розмірі 4900 грн, у травні 2023 року у розмірі 300 грн, у липні 2023 року у розмірі 19751 грн, і у березні 2024 року у розмірі 4000 грн. Станом на час звернення позивачки у справі ОСОБА_2 до суду із вказаним позовом сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів становив 114771 грн.

Із цього ж розрахунку вбачається, що у жовтні 2025 року, тобто уже після звернення позивачки до суду із вказаним позовом відповідачем у справі ОСОБА_1 було сплачено всю суму існуючої на той час заборгованості по аліментам у розмірі 127778 грн (а.с. 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Аналогічно вирішено питання в постанові Великої палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 572/1762/15-ц, проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи вказану справу помилково не врахував наданий до суду старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Ясинської Ю.А. розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів від 13 жовтня 2025 року, оскільки вказаний є більш повним та об`єктивним, та зроблений із врахуванням довідки ОК-5 та квитанцій, які підтверджують самостійну сплаті аліментів платником ОСОБА_1 . Даний факт також підтверджується і листом в.о. начальника Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Д.Лазюка від 10 лютого 2026 року №10315 (а.с. 56).

Так, із даного розрахунку вбачається обов`язок із сплати аліментів у ОСОБА_1 виник із жовтня 2021 року і станом на січень 2022 року сукупна сума заборгованості становила 5575 грн. При цьому у січні 2022 року боржник сплатив частину суму аліментів у розмірі 7200 грн, а в подальшому у березні 2022 року сплатив іще 4900 грн, таким чином, погасивши попередню заборгованість. Однак починаючи із травня 2022 року і до травні 2023 року боржник не сплачував аліменти. І сукупний розмір якої станом на березень 2023 року ріс та становив 19751 грн, які були сплачені повністю боржником лише 14 липня 2023 року.

У подальшому відповідач сплатив у травні 2023 року лише 300 грн та за березень 2024 року у розмірі 4000 грн.

В подальшому аліменти не сплачувалися відповідачем аж до жовтня 2025 року у зв`язку із чим загальний розмір заборгованості зріс та становив 121274,50 грн, які були погашені платежами 01 жовтня 2025 року у сумі 87195,11 грн, 13 жовтня 2025 року у сумі 40582,89 грн, що підтверджується листом в.о. начальника Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Д.Лазюка від 10 лютого 2026 року №10315 (а.с. 56)

Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що загальний розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів повинен становити 115678,30 грн, даний розрахунок зроблений із врахуванням наданого старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Ясинської Ю.А. розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів від 13 жовтня 2025 року.

Прийняття судом першої інстанції наданого позивачкою розрахунку заборгованості по аліментам від 14 серпня 2025 року призвело до помилковості визначення розміру нарахованої пені, оскільки як зазначено у листі в.о. начальника Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Д.Лазюка від 10 лютого 2026 року №10315 вказаний розрахунок був зроблений за вимогою стягувача без врахування довідки ОК-5 та квитанцій, які самостійно про самостійну сплаті боржником аліментів на користь стягувача.

Оскільки згідно до наданого старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Ясинської Ю.А. розрахунку заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів від 13 жовтня 2025 року станом на дату звернення позивача до суду із вказаним позовом станом на серпень 2025 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментам становила 114 771,00 грн, тому саме вказаний розмір пені і повинен бути стягнутий із нього на користь позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір пені повинен бути зменшений із - «151759,72 грн» до «114771,00 грн», а розмір судового збору із «1517,60 грн» відповідно до « 1147,71 грн».

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року змінити в частині визначення розміру пені та судового збору, зменшивши розмір пені із - «151759,72 грн» до «114771,00 грн», а розмір судового збору із «1517,60 грн» до «1147,71 грн».

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв