Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №363/1200/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/1200/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13890/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 вересня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Баличевої М.Б. в м. Вишгород 21 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив зменшити розмір аліментів, які він сплачує на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, встановити розмір аліментів щодо стягування щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частин всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1 , але не менше прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.

Позов мотивував тим, що 26 жовтня 2018 року зареєстрував шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , у якому народжено дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зараз проживає з матір`ю і знаходиться на її утриманні. На підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року у справі № 363/4630/24 він сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також відповідно до рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2024 року у справі № 585/4116/24 він сплачує на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Постановою Сумського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 585/4116/24 рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2024 року було залишено без змін.

Інших неповнолітніх дітей, крім ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , він не має. Законодавство України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Той із батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів. Стягнення аліментів здійснюється у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, дана норма закріплена у ст. 183 СК України. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено за рішенням суду за позовом платника у випадках, передбачених цим СК України.

Наразі він, ОСОБА_1 , сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і в такому ж розмірі сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_5 . Тобто на даний час він сплачує аліменти на утримання двох дітей в розмірі частини всіх видів свого заробітку (доходу) щомісячно, що не відповідає вимогам СК України.

Вважав, що відповідно до вимог СК України він має сплачувати аліменти на утримання кожного з дітей у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому звернувся до суду з даним позовом про зменшення розміру аліментів.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, повторно викладав обставини, зазначені в позовній заяві, якими обґрунтовані заявлені позовні вимоги, вказував, що судове рішення суперечить підставам та доводам, вказаним позивачем у позові щодо обґрунтування позовних вимог відповідно до ст. 192 СК України, якою передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Звертав увагу, що підставами для зменшення розміру аліментів він вказував саме інші випадки, передбачені СК України, а саме те, що стягнення аліментів здійснюється на двох дітей у розмірі частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, і натомість не вказував, що підставами зменшення розміру аліментів є погіршення його матеріального становища.

Таким чином, стягнення з нього аліментів на двох дітей у розмірі частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно не відповідає вимогам СК України.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких відповідач вважала апеляційною скаргою законною та належним чином обґрунтованою, яка підлягає повному задоволенню, а вказане судове рішення від 21 травня 2026 року - скасуванню, оскільки законодавство України визначає, що стягнення аліментів здійснюється у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

В судове засідання учасника справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, подали заяви з проханням розглядати справу в їх відсутність.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною 4 ст. 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Оскільки в даній справі спір виник з сімейних відносин і предметом позову є зменшення розміру аліментів, такий спір не міг бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження.

Процесуальне питання щодо неможливості розгляду спорів про зменшення розміру аліментів на дитину в порядку спрощеного позовного провадження неодноразово перебувало на розгляді Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22-ц (провадження № 61-10748св23) зроблено висновок про те, що, ураховуючи предмет та правові підстави позову в цій справі (зменшення розміру аліментів), вона є справою, що виникає із сімейних правовідносин, а, отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Аналогічний правовий висновок щодо вирішення вказаного процесуального питання викладено в постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі № 752/1058/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 676/2582/23, від 20 червня 2024 року в справі № 732/1595/23, від 16 квітня 2026 року в справі № 212/3435/25.

Дані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції і всупереч вимог ч. 1 ст. 274 ЦПК України розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відтак, оскільки апеляційним судом встановлено порушення норм процесуального права, яке відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів по суті, апеляційний суд виходить із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, під час якого народжено дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12, 30).

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2024 року у справі № 363/4630/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а. с. 22 - 29).

Постановою державного виконавця Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 20 січня 2025 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 363/4630/24, виданого 25 грудня 2024 року Вишгородським районним судом Київської області, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (а. с. 13).

На а. с. 14 - 20 знаходиться копія постанови Сумського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 585/4116/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2024 року залишено без змін. Зазначеним рішенням збільшено розмір аліментів, визначений ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2020 року, яким аліменти стягувалися у твердій грошовій сумі у розмірі 1600 грн. щомісячно, та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у зазначеному розмірі, що відповідає інтересам всіх, не буде обтяжливим, відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та дотримуватиметься рівність обох дітей.

З довідки командира в/ч НОМЕР_1 № 1935 від 17 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 31).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20)).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року в справі № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24) та враховуються апеляційним судом.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20 викладено правові висновки, згідно яких діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.

У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом про зменшення розміру аліментів, в обґрунтування якого вказав, що підставою для зменшення розміру аліментів є інші випадки, передбачені СК України, а саме те, що стягнення аліментів з нього наразі здійснюється на двох дітей у розмірі частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, що не відповідає вимогам СК України.

Апеляційний суд констатує, що іншим випадком, який є підставою для зменшення розміру аліментів, чинний СК України визначає нецільове витрачання аліментів одержувачем аліментів (ч. 2 ст. 186 СК України).

Інших випадків для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, крім зазначених у статтях 192 та 186, СК України не містить.

Посилання ОСОБА_1 на невідповідність вимогам СК України стягнення з нього аліментів на двох дітей у розмірі частин всіх видів заробітку (доходу) є необґрунтованим, з огляду на те, що обмеження розміру аліментів на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів відповідно до ч. 3 ст. 185 СК України передбачено лише у разі присудження аліментів у наказному провадженні і не поширюється на випадки стягнення аліментів, присуджених у позовному провадженні за позовом стягувача аліментів, що має місце у даному випадку.

Разом із тим будь-яких доводів та доказів на їх підтвердження щодо зміни майнового та/або сімейного стану, погіршення свого здоров`я або нецільового витрачання аліментів ОСОБА_2 з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 у позові та апеляційній скарзі не наведено.

Апеляційний суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 у письмових поясненнях на апеляційну скаргу вважала її обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, проте згода одержувача аліментів на їх зменшення не є сама по собі підставою для задоволення позову, оскільки не відповідатиме інтересам дитини, яка відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України є власником аліментів.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 грудня 2024 року у справі № 585/4116/24, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), і в разі задоволення позову у даній справі буде порушено принцип рівності прав дітей, народжених в різних шлюбах від різних матерів, на матеріальну допомогу.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, або які свідчать про неможливість надавати матеріальну допомогу дитині.

Таким чином, позов не знайшов свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не підлягає задоволенню, оскільки позивач не підтвердив належними та допустимими доказами підстав для зменшення аліментів, передбачених ст. 192 СК України.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в позові ухвалене з порушенням норм процесуального права, яке відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.