Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №753/22583/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 753/22583/25

номер провадження 22-ц/824/11423/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Київської міської ради - Малуєвої Світлани Олександрівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року /суддя Колесник О.М./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 96,7 м?, позначений на плані літерою „А", сарай під літерою „Б", „В", вбиральню під літерою „Г" та земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 90204053, згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІV-КВ №146190, виданого 31 серпня 2000 року Київським міським управлінням земельних ресурсів, розташовану в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, за заповітом, посвідченим 24 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Босою Ю.П. і зареєстрованим в реєстрі за №687. /а.с. 149-153/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Київської міської ради - Малуєва С.О. звернулась з апеляційною скаргою, просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, оскільки позивачка протягом встановленого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку не подала заяву про прийняття спадщини, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла її. Причини пропуску строку для прийняття спадщини були оцінені судом у рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року у справі №753/9037/25 та визнані неповажними; вказане рішення набрало законної сили та позивачкою не оскаржувалось. Апелянт наголошував, що невизнання спадщини відумерлою Київською міською радою не наділяє особу, яка не скористалася своїм правом на прийняття спадщини, правом на спадкування. Крім того, апелянт зазначав, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття спадщини, а надані до позову докази у їх сукупності не дають можливості дійти такого висновку. Також апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема статей 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України щодо стандарту доказування.

Представник апелянта Київської міської ради - подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, через електронну пошту, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.9). 21 липня 1990 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , після реєстрації якого їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.10).

5 лютого 1993 року між сторонами був укладений договір дарування, посвідчений державним нотаріусом 16-ї Київської державної нотаріальної контори Трапезніковою З.А. і зареєстрований у реєстрі за №5у-85, за яким ОСОБА_2 отримала в дар житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будинками та спорудами (а.с.7; 88; 130; 137). Даний договір був зареєстрований в Київському бюро технічної інвентаризації 28 червня 1993 року за №28866.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІV-КВ №146190, виданого 31 серпня 2000 року Київським міським управлінням земельних ресурсів, ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 90204053, розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.8).

24 жовтня 2020 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Босою Ю.П. і зареєстрований в реєстрі за №687, яким належний їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 і прилеглу до нього земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , а також все інше її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, заповіла ОСОБА_1 (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 31 жовтня 2021 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №23843 (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй майно.

Як вбачається з листа-відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Будики Н.М. №27/01-16 від 27 червня 2024 року, згідно відомостей зі Спадкового реєстру спадкова справа на майно спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заведена (а.с.16). Позивачці було відмовлено у заведенні спадкової справи та прийнятті спадщини у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини (а.с.15-16).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року у справі №753/9037/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини було відмовлено (а.с.21-22). Рішення набрало законної сили 20 жовтня 2025 року та позивачкою не оскаржувалось.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України про те, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права; ст. 1216 ЦК України про те, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб; ст. 1217 ЦК України про те, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1220 ЦК України про те, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи; ст. 1261 ЦК України про те, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця; ст. 1296 ЦК України про те, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину; ст. 392 ЦК України про те, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки позивачка ОСОБА_1 як спадкоємиця першої черги майна померлої ОСОБА_2 , за наявності заповіту матері, складеного на її ім`я і оформленого у встановленому законом порядку, мала право на спадкове майно, а відповідач Київська міська рада заперечує таке право позивача, при цьому будь-яке судове рішення про визнання спадщини на майно ОСОБА_2 відумерлою відсутнє, а також відсутні і інші спадкоємці, передбачені ч. 1 ст. 1241 ЦК України, тому саме за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на спірне майно в порядку спадкування за заповітом.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За приписами ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року у справі №753/9037/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 було відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 20 жовтня 2025 року.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність поважних причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини. Вказані обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України мають преюдиційне значення для розгляду даної справи і не підлягають доказуванню.

За таких обставин, оскільки позивачка у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк не подала заяву про прийняття спадщини, додатковий строк для її прийняття судовим рішенням їй не визначено, відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вона вважається такою, що не прийняла спадщину.

Відсутність заяви Київської міської ради про визнання спадщини відумерлою не є підставою для визнання права власності за особою, яка не прийняла спадщину у встановленому законом порядку, оскільки право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 4 ст. 1223 ЦК України) та реалізується спадкоємцем шляхом прийняття спадщини у визначений законом спосіб і строк.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту права спадкоємця, який прийняв спадщину, але не може отримати правовстановлюючий документ. Особою, яка не прийняла спадщину, такий позов заявлятися не може, оскільки у неї не виникло право на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задовольняється, а рішення суду першої інстанції скасовується з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачкою у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, покладаються на позивачку.

Судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 21 399,00 грн, сплачений Київською міською радою згідно з платіжною інструкцією від 28 квітня 2026 року №678, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Київської міської ради Малуєвої Світлани Олександрівни - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 21 399 (двадцять одна тисяча триста дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 29.09.2026 р.

Головуючий: Судді: