Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №759/14185/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 759/14185/21

номер провадження 22-ц/824/11389/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: представник скаржника Середюк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Середюк Ольги Олегівни

на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року /суддя Ул`яновська О.В./

у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумова Надія Іванівна, стягувач ОСОБА_3 на дії чи бездіяльності органу примусового виконання, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року адвокат Середюк Ольга Олегівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва зі скаргою, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумова Надія Іванівна, на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

У скарзі просила визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 26.02.2026 в межах виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1 та зобов`язати головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Абакумову Н.І. провести щомісячний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів із зазначенням всіх складових, підстав, механізму та показників виниклого боргу зі сплати аліментів, виходячи з офіційного показника середньої заробітної плати по місту Київ.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року у задоволенні скарги адвоката Середюк О.О. в інтересах ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп. /т. 2 а.с. 177-182/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - Середюк О.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу та задовольнити скаргу.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт зазначала, що суд першої інстанції проігнорував надані додаткові пояснення та квитанції, які підтверджують факт сплати аліментів у 2023 році. Державний виконавець у розрахунку заборгованості за 2023 рік, попри фактичне здійснення платежів, у графі «сплачено» неправомірно відобразила нульові показники за травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року. На думку апелянта, такі дії виконавця призвели до штучного завищення суми боргу та подальшого неправомірного нарахування штрафів, оскільки база для обчислення штрафних санкцій була штучно завищена. Апелянт наголошував, що загальна сума фактично сплачених боржником коштів, підтверджених квитанціями, становить 344 143,75 грн, з яких 310 937,75 грн - сплата основного боргу (аліментів), а 33 206,00 грн - сплата нарахованих штрафів. Проте державний виконавець, ігноруючи ці платежі, не лише не зменшила суму основного боргу, а й фактично зарахувала сплачені штрафи до загальної суми аліментів, чим штучно створила «невраховану» різницю у розмірі 34 215,50 грн. Крім того, апелянт зазначав, що державним виконавцем при розрахунку за січень 2026 року було застосовано показник середньої заробітної плати по м. Києву у розмірі 48 449,00 грн, тоді як згідно з офіційними даними органів статистики цей показник становить 43 865,00 грн, що є прямим порушенням ст. 195 СК України та призвело до штучного збільшення боргу. Також апелянт посилалась на те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 89 ЦПК України щодо всебічного та об`єктивного дослідження доказів, не відобразивши в ухвалі мотиви відмови у задоволенні скарги щодо аргументів заявника у розрахунку за 2023 рік. Щодо стягнення 4 000 грн на правничу допомогу, апелянт вважала, що відмова у скарзі та стягнення витрат на адвоката стягувача є несправедливим та таким, що не відповідає принципу пропорційності за ст. 137 ЦПК України.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, через електронний кабінет, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, яка з`явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з частковим задоволенням вимог скарги, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 31.08.2022 постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Надією Іванівною відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 759/14185/21 від 03.08.2022 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів.

Постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумової Надії Іванівни 02.07.2024 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 55 391 грн 18 коп.

05.10.2022 головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Надією Іванівною винесено постанову про арешт майна боржника.

26.02.2026 головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Н.І. складено розрахунок заборгованості, згідно з яким загальна сума боргу станом на 26.02.2026 становить 59 303 грн 25 коп.

Скаржник, звертаючись до суду зі скаргою, зазначав, що вказаний розрахунок заборгованості є неправомірним та таким, що суперечить нормам законодавства, оскільки згідно з розрахунком від 26.02.2026 за січень та лютий 2026 року виконавець нарахувала аліменти, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (м. Київ) у сумі 48 449 грн 00 коп., проте згідно з офіційними даними Державної служби статистики України та моніторингу Міністерства фінансів України середня заробітна плата у м. Києві за січень 2026 року становить 43 865 грн 00 коп. Крім того, у розрахунку заборгованості не відображено та не враховано платіж, здійснений ОСОБА_1 у вересні 2025 року в розмірі 5 500 грн 00 коп., а також виконавець неправомірно зарахувала всі кошти, сплачені у лютому 2026 року 19 500 грн 00 коп., виключно як погашення основної заборгованості по аліментах.

Заперечуючи проти скарги, представник заінтересованої особи ОСОБА_3 зазначала, що боржник не надав будь-яких доказів того, що за січень та лютий 2026 року розмір середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (м. Київ) був інший, ніж у сумі 48 449 грн 00 коп. Також зазначала, що постановою державного виконавця від 02.07.2024 на боржника накладено штраф у розмірі 55 391 грн 18 коп., а відповідно до п. 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Крім того, фіскальні чеки, додані до клопотання від 13.03.2026, не можуть бути належним та допустимим доказом здійснення платежів, оскільки не містять чіткого призначення платежу та не повною мірою ідентифікують одержувача.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 447 ЦПК України про те, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи; ч. 1, 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом; ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 26.02.2026 проведено з урахуванням наданих платником аліментів платіжних квитанцій із визначеним призначенням платежу «аліменти», надано скаржнику розрахунок заборгованості, який відповідає вимогам ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем здійснювалися дії щодо виконання рішення суду у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», натомість скаржником не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами факту неправомірності дій державного виконавця. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп., виходячи зі співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, вимог розумності, справедливості та пропорційності.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, дійшов висновку, що наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості від 26.02.2026 проведено з урахуванням наданих платником аліментів платіжних квитанцій із визначеним призначенням платежу «аліменти» та що цей розрахунок відповідає вимогам ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», обмежившись загальними фразами, не надавши оцінки наданим скаржником квитанціям.

Однак такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Заборгованість платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, державним виконавцем при розрахунку за січень та лютий 2026 року було застосовано показник середньої заробітної плати по м. Києву у розмірі 48 449,00 грн, тоді як згідно з офіційними даними Державної служби статистики України середня заробітна плата у м. Києві за відповідний період становить 43 865,00 грн. Таке застосування завищеного показника призвело до штучного збільшення розміру заборгованості та, відповідно, до неправильного нарахування штрафних санкцій.

Крім того, суд першої інстанції, встановлюючи відповідність розрахунку вимогам закону, не надав належної правової оцінки доводам скаржника щодо неврахування державним виконавцем фактично здійснених платежів. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що скаржник надав суду квитанції, які підтверджують сплату аліментів у 2023 році, проте в оскаржуваному розрахунку в графі «сплачено» відображено нульові показники за травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2023 року. У довідці-розрахунку також не відображено платіж, здійснений ОСОБА_1 у вересні 2025 року в розмірі 5 500,00 грн. Квитанції без зазначення призначення платежу «аліменти» мають бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає. Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги в цій частині, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та не дотримався вимог ст. 89 ЦПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги. Визнання незаконним та скасування розрахунку заборгованості від 26.02.2026 з покладенням на державного виконавця обов`язку провести перерахунок відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» є належним способом захисту порушених прав скаржника, оскільки суд, розглядаючи скаргу на дії виконавця, не наділений повноваженнями самостійно здійснювати розрахунок заборгованості, а лише може зобов`язати виконавця вчинити відповідні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Середюк Ольги Олегівни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року - задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року - скасувати.

Скаргу представника ОСОБА_1 - Середюк Ольги Олегівни задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 26.02.2026 в межах виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1 та зобов`язати головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Абакумову Н.І. провести перерахунок на підставі ЗУ «Про виконавче провадження».

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 29.09.2026 р.

Головуючий: Судді: