Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №757/6867/26-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Київ

справа № 757/6867/26-п

апеляційне провадження № 33/824/4141/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бурдейним Павлом Валерійовичем, на постанову судді Печерського районного суду міста Києва Гридасової А.М. від 30 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із постановою судді місцевого суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Бурдейний П.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, не забезпечив належного та всебічного дослідження наявних у матеріалах справи доказів і не надав їм належної оцінки. Зокрема, вказує на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Захисник наголошує, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, ґрунтується на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б безпосередньо підтверджували факт керування ним транспортним засобом. Зауважує, що колесо автомобіля було пошкоджене, автомобіль не рухався та, з огляду на характер пошкодження, не міг продовжувати рух, тоді як відеозапис із нагрудних камер працівників патрульної поліції розпочинається з моменту, коли ОСОБА_1 перебуває біля автомобіля. При цьому запис із нагрудних камер, усупереч вимогам Інструкції № 1026 від 18 грудня 2018 року, не є безперервним.

Окремо захисник ставить під сумнів належність та допустимість результату огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу - газоаналізатора Drager Alcotest 6820, серійний номер ARHK-0453, тест № 4965.

Під час розгляду справи судом першої інстанції захисник заявляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з очікуванням відповіді від офіційного представника виробника приладу Drager, однак суд зазначене клопотання не задовольнив.

Відповідь ТОВ «АТЗТ компанія «Сатурн Дейта», яке, за твердженням захисника, є єдиним уповноваженим представником та офіційним ексклюзивним дистриб`ютором німецького концерну Drager Safety AG & Co. KGaA в Україні, була отримана 4 травня 2026 року. Із наданої відповіді вбачається, що газоаналізатор Drager Alcotest 6820, серійний номер ARHK-0453, офіційно в Україну не поставлявся та сервісного обслуговування не проходив.

Крім того, скаржник зазначає, що 9 січня 2026 року о 19 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, вул. Наддніпрянське шосе, 8, температура повітря становила -8,3 °C, що підтверджується довідкою Українського гідрометеорологічного центру № 99/001-1718/99 від 26 березня 2026 року. Водночас у роздруківці результату тесту № 4965 зазначено температуру приладу +11 °C, що, на думку захисника, може свідчити про недотримання процедури температурної акліматизації приладу або про його технічну несправність.

Захисник посилається також на те, що відповідно до технічних характеристик та настанови з експлуатації Drager Alcotest 6820 діапазон його робочих температур становить від -5 °C до +50 °C, тоді як температура повітря під час проведення огляду була нижчою від установленої виробником мінімальної робочої температури. На думку скаржника, зазначене ставить під сумнів правильність використання приладу та достовірність отриманого результату. Крім того, матеріали справи, як зазначає захисник, не містять доказів використання під час огляду оригінального мундштука, призначеного для цього приладу.

Захисник також звертає увагу на стан здоров`я ОСОБА_1 , зазначаючи, що останній є ветераном ЗСУ, був звільнений з військової служби за станом здоров`я та страждає на панічні атаки. За твердженням сторони захисту, того вечора ОСОБА_1 переніс декілька панічних атак, остання з яких виникла під час очікування технічної допомоги, у зв`язку з чим він до прибуття екіпажу патрульної поліції вжив декілька крапель спиртовмісної настойки валеріани із вмістом етилового спирту 70 %.

На думку захисника, усупереч вимогам пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 працівники поліції не з`ясували стан здоров`я ОСОБА_1 та факт вживання ним лікарських засобів. Крім того, пунктом 3.1 «Умови використання» настанови з експлуатації Drager Alcotest 6820 передбачено, що тестування не повинно проводитися раніше ніж через 15 хвилин після вживання алкоголю або лікарських засобів, однак, як стверджує сторона захисту, цієї вимоги працівниками поліції дотримано не було.

Скаржник також зазначає, що інспектором патрульної поліції Дмитренком Д.М. о 20 год. 07 хв. 21 с. було винесено постанову серії ЕНА № 6488092 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною п`ятою статті 121 КУпАП у зв`язку з порушенням правил користування ременями безпеки. На думку захисника, зазначена постанова не відповідає фактичним обставинам події, оскільки після наскрізного пошкодження передньої шини приблизно о 18 год. 40 хв. автомобіль був нерухомим, а ОСОБА_1 , як стверджується в апеляційній скарзі, після цього ним не керував.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_1 - адвокат Бурдейний П.В. зазначає, що ні він, ні ОСОБА_1 не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду першої інстанції. Копію постанови було отримано лише 15 травня 2026 року через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бурдейний П.В. підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просили її задовольнити.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи обставини, якими захисник ОСОБА_1 - адвокат Бурдейний П.В. обґрунтовує причини пропуску строку для подання апеляційної скарги та з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції доходить висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за необхідне його поновити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з такого.

9 січня 2026 року о 20 год. 53 хв. інспектором 2 взводу 6 роти 3 батальйону полку - 1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Дмитренком Д.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 562903 за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , згідно з яким 9 січня 2026 року о 19 год. 40 хв. у місті Києві по вулиці Наддніпрянське шосе, 8 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Geely, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія проведений із застосуванням газоаналізатору Drager Alcotest 6820, ARNK-0556, що зафіксовано на БК 473610. Результат огляду - 1,27 проміле, чим порушив пункт 2.9а Правил дорожнього руху.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Проте з таким висновком місцевого суду погодитися не можна.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння необхідним є встановлення, серед іншого, самого факту керування цією особою транспортним засобом.

Як убачається матеріалів справи, висновок про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 562903 від 9 січня 2026 року, результатом тесту № 4965, відповідно до якого показник алкоголю становив 1,27 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, постановою серії ЕНА № 6488092 та відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції.

Водночас досліджені апеляційним судом матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені в протоколі час та місці.

Так, відеозапис із нагрудної камери працівника поліції розпочинається у момент, коли автомобіль перебуває у нерухомому стані з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, а ОСОБА_1 знаходиться біля транспортного засобу.

На відеозаписі не зафіксовано руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , моменту його зупинки працівниками поліції або інших обставин, які безпосередньо свідчили б про те, що перед початком відеофіксації саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Не містять матеріали справи й відомостей про обставини виявлення працівниками поліції руху зазначеного автомобіля, причини та порядок його зупинки або інших об`єктивних даних, які б давали можливість достовірно відтворити обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 біля автомобіля після прибуття працівників поліції, а також подальше проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння не є достатнім доказом того, що безпосередньо перед цим він керував транспортним засобом.

Допитаний під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_2 пояснив, що 9 січня 2026 року він відвозив свого товариша ОСОБА_1 , був за кермом його машини, але авто зламалося - спустило колесо. На місці зупинки залишив ОСОБА_3 для очікування технічної допомоги, оскільки чекати було близько двох годин. Після цього поїхав на громадському транспорті по своїм справам.

Апеляційний суд оцінює зазначені показання у сукупності з іншими доказами у справі та не вважає, що самі по собі вони беззаперечно підтверджують викладену стороною захисту версію подій. Разом із тим ці пояснення не спростовані іншими належними та переконливими доказами, які б безпосередньо підтверджували керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Постанова інспектора патрульної поліції серії ЕНА № 6488092 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП також не усуває зазначених сумнівів.

Вказана постанова підтверджує факт складення працівником поліції відповідного документа, однак за відсутності відеофіксації руху транспортного засобу, його зупинки чи інших об`єктивних даних сама по собі не є достатнім доказом факту керування ОСОБА_1 автомобілем за обставин, зазначених у протоколі за частиною першою статті 130 КУпАП.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо результату огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд також ураховує таке.

Відповідно до тесту № 4965 огляд ОСОБА_1 було проведено із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, серійний номер ARHK-0453, результат огляду становив 1,27 проміле.

Разом із апеляційною скаргою стороною захисту надано довідку Українського гідрометеорологічного центру № 99 001-1718/99 від 26 березня 2026 року, відповідно до якої 9 січня 2026 року з 19 год. 30 хв. до 21 год. 00 хв. температура повітря в місті Києві становила -8,3 °C.

Водночас у роздруківці тесту № 4965 зазначено температуру +11 °C.

Саме по собі зазначене розходження не дає достатніх підстав для висновку про технічну несправність газоаналізатора або недостовірність результату конкретного вимірювання, оскільки температура, відображена приладом, та температура навколишнього повітря не обов`язково є тотожними показниками, а матеріали справи не містять спеціального дослідження з цього питання.

Разом із тим така невідповідність об`єктивно потребувала належного з`ясування та оцінки у сукупності з іншими відомостями щодо умов експлуатації конкретного приладу.

Стороною захисту також надано офіційну відповідь ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», уповноваженого сервісного центру Drager, відповідно до якої газоаналізатор Drager Alcotest 6820, серійний номер ARHK-0453, офіційно компанією в Україну не поставлявся та сервісного обслуговування не проходив.

Апеляційний суд не вважає наведені відомості самі по собі достатніми для висновку про те, що зазначений прилад не міг використовуватися працівниками поліції, є технічно несправним чи що отриманий за його допомогою результат огляду автоматично є недопустимим доказом.

Водночас у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами, зокрема розбіжністю температурних показників та відсутністю в матеріалах справи достатніх даних, які б усували поставлені стороною захисту питання щодо умов експлуатації та сервісного обслуговування конкретного приладу, ці обставини не дають підстав беззастережно відхилити відповідні доводи апеляційної скарги.

Щодо тверджень захисника про вживання ОСОБА_1 перед проведенням огляду спиртовмісної настойки валеріани апеляційний суд зазначає, що вони не знаходять належного підтвердження матеріалами справи.

З дослідженого відеозапису не вбачається, що до проведення огляду ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції про вживання ним безпосередньо перед їх прибуттям спиртовмісних лікарських засобів або заявляв про необхідність дотримання у зв`язку із цим певного часового інтервалу перед проведенням тесту.

Інших об`єктивних доказів, які б підтверджували факт, час та кількість вживання ОСОБА_1 відповідного лікарського засобу, матеріали справи не містять.

Тому зазначений довід апеляційної скарги сам по собі не може бути підставою для визнання результату огляду недостовірним.

Разом із тим вирішальним для правильного вирішення цієї справи є те, що навіть наявність результату огляду ОСОБА_1 із показником 1,27 проміле не доводить тієї обставини, що він керував транспортним засобом у такому стані.

Результат огляду підтверджує стан особи на момент проведення відповідного дослідження, однак не може сам по собі замінити доказування іншої обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення - факту керування транспортним засобом.

Таким чином, сукупність досліджених доказів не утворює послідовної та взаємопов`язаної системи фактичних даних, яка б поза розумним сумнівом підтверджувала, що 9 січня 2026 року о 19 год. 40 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем Geely, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння.

Висновок суду першої інстанції про доведеність цієї обставини фактично ґрунтується на відомостях, викладених у складених працівниками поліції процесуальних документах, які у цій справі не підтверджені об`єктивною відеофіксацією самого факту керування або іншими достатніми доказами.

За таких обставин наявні у справі сумніви щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом не можуть бути усунуті припущеннями та підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, матеріалами справи не доведено наявності в діях ОСОБА_1 усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бурдейним Павлом Валерійовичем, задовольнити.

Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову такого змісту.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов