Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №761/31537/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/31537/25 Головуючий у І інстанції Осаулов А.А.

Провадження №22-ц/824/9667/2026Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» про захист честі, гідності ділової репутації, визнання недостовірною, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Інформаційне агентство «Тека Ньюз» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання недостовірною, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 через мережу Інтернет на сайті відповідача - ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «ТЕКА НЬЮЗ» під назвою онлайн-медіа -«АНТИ-КОР» було поширено інформацію щодо позивача під рубрикою: «ІНФОРМАЦІЯ_1» наступного змісту: «Харківський прокурор на пенсії ОСОБА_1 збільшив свою пенсію з 34,4 тис. до 80,1 тис. грн. Він отримує пенсію по інвалідності у розмірі 90% від зарплати прокурора. Довідку про інвалідність він отримав у 2019 році, вже будучи на пенсії. Як зазначено в матеріалах справи № 520/3003/25, з січня прокурору, як і іншим спеціальним пенсіонерам, які не брали участь у захисті України в АТО чи під час повномасштабної російської агресії, обмежили пенсію за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Однак прокурор звернувся до суду та скасував це обмеження. Рішення ухвалили 20 червня 2025-го Харківським окружним адміністративним судом. Як зазначено в матеріалах справи «Згідно з посвідченням від 24.12.2019 позивачеві встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020121839 від 02.12.2024 позивачеві пожиттєво за рішенням суду призначено пенсію з інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80 124 грн, хоча з січня 2025-го пенсію обмежили до 34 455,6 грн. Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на надбавку як інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни II групи, яка складає 40% прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча він у війні не брав участь) та додаткову пенсію інвалідам-ліквідаторам ЧАЕС».

Вказана вище публікація була переглянута 2075 користувачами і вона містить недостовірну інформацію щодо позивача, принижує його честь та гідність і ділову репутацію.. Так, онлайн-медіа - «АНТИКОР» у вказаній вище публікації послалося, як на джерело отримання інформації, на наступне: «Як зазначено в матеріалах справи № 520/3003/25», тобто останнє нібито мало доступ до адміністративної справи.

Однак, онлайн-медіа - «АНТИКОР» не є стороною у справі, а тому виключений факт доступу до матеріалів адміністративної справи № 520/3003/25, тобто посилання відповідача, як на джерело отримання інформації, не є правдивим, а таким, що здійснене у формі розповсюдження недостовірної інформації щодо позивача.

Крім того, у цій же публікації відповідач вказав наступне: «Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на надбавку як інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни II групи, яка складає 40% прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча він у війні не брав участь) та додаткову пенсію інвалідам-ліквідаторам ЧАЕС». Зміст в цій частині публікації також не є правдивим, а таким, що здійснений у формі розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, який є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки відповідач фактично висміяв позивача на декількох сайтах у соціальній мережі інтернет, завдавши йому моральну шкоду у розмірі - 1 000 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність положенням Конституції України, діючому законодавству України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про захист персональних даних», онлайн-медіа - «АНТИКОР» у вказаній вище публікації посилалося, як на джерело отримання інформації на матеріали справи № 520/3003/25.

Однак, онлайн-медіа - «АНТИКОР» не є стороною у справі, а тому виключений факт доступу до матеріалів адміністративної справи № 520/3003/25, тобто посилання відповідача, як на джерело отримання інформації, не є правдивим, а таким, що здійснене у формі розповсюдження недостовірної інформації щодо позивача.

Крім того, скаржник вказує на недостовірність поширеної відповідачем у публікації інформації, зокрема: «Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на надбавку як інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни II групи, яка складає 40% прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча він у війні не брав участь) та додаткову пенсію інвалідам-ліквідаторам ЧАЕС».

Вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів, які б підтверджували характер порушення його прав, моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв`язків, та про не доведення позивачем ознак цивільного правопорушення, які були би підставою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

У апеляційній скарзі позивач просить також розглядати справу у його відсутності.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання сторони по справі не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.

З урахуванням поданої позивачем заяви про розгляд справи без його участі та з огляду на належне повідомлення відповідача, керуючись частиною 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, проаналізувавши спірну публікацію, виходив із того, що висловлювання у поширеній в мережі інтернет відповідачем щодо позивача викладені із посиланням на першоджерело - матеріали справи №520/3003/25 із описуванням встановлених судом у цій справі обставин про законне право позивача на отримання збільшеного розміру пенсії. Зокрема про те, що останній, будучи інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, прирівнюється до осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказана інформація є відкритою для всіх осіб, оскільки вказане рішення суду опубліковано у встановленому Законом порядку у Єдиному реєстрі судових рішень. Позивачем не доведено, що внаслідок такого поширення спірної інформації було порушено його особисті немайнові права.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 через мережу Інтернет на сайті відповідача - ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «ТЕКА НЬЮЗ» під назвою онлайн-медіа -«АНТИ-КОР» було поширено публікацію під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_1» наступного змісту: «Як зазначено в матеріалах справи № 520/3003/25, з січня прокурору, як і іншим спеціальним пенсіонерам, які не брали участь у захисті України в АТО чи під час повномасштабної російської агресії, обмежили пенсію за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Однак прокурор звернувся до суду та скасував це обмеження. Рішення ухвалили 20 червня 2025-го Харківським окружним адміністративним судом. Як зазначено в матеріалах справи «Згідно з посвідченням від 24.12.2019 позивачеві встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020121839 від 02.12.2024 позивачеві пожиттєво за рішенням суду призначено пенсію з інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80 124 грн, хоча з січня 2025-го пенсію обмежили до 34 455,6 грн. Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на надбавку як інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни II групи, яка складає 40% прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча він у війні не брав участь) та додаткову пенсію інвалідам-ліквідаторам ЧАЕС. Зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати з 01.02.2025 року пенсію у розмірі - 80 124 грн відповідно до протоколу про перерахунок пенсії у розмірі - 90 %.»

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд визнати недостовірною і такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію інформацію наступного змісту: «Як зазначено в матеріалах справи № 520/3003/25» та «Завдяки своїй інвалідності прокурор отримав право на надбавку як інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни II групи, яка складає 40% прожиткового мінімуму для осіб, цільову допомогу інвалідам війни (хоча він у війні не брав участь) та додаткову пенсію інвалідам-ліквідаторам ЧАЕС»; зобов`язати відповідача видалити інформацію відносно позивача та стягнути з ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «ТЕКА НЬЮЗ» під назвою онлайн-медіа -«АНТИКОР» на його користь - 1000000 грн, як компенсацію моральної шкоди.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що спірна інформація є недостовірною та впливає на зниження цінності особи позивача в очах оточуючих, в очах суспільства. Така інформація викладена в негативному форматі щодо позивача, який є колишнім працівником правоохоронного органу, звинуваченого у незаконному підвищенні собі через суд пенсій, що не відповідає дійсності.

У відповідності до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно положень статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з частинами першою, шостою статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі "Інтернет" чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/13849/21).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що у спірній публікації відповідач фактично покликається на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року у справі №520/3003/25, як на джерело інформації про наявність підстав для отримання позивачем підвищеного розміру пенсії.

Вказаним судовим рішенням позов ОСОБА_1 було задоволено частково та визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії у розмірі - 34455, 60 грн після застосування коефіцієнтів до суми перевищення згідно з постановою КМУ від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати ОСОБА_1 з 01.02.2025 року пенсію у розмірі - 80 124 грн відповідно до протоколу про перерахунок пенсії у розмірі - 90 % від суми місячної заробітної плати без застосування коефіцієнта до суми перевищення згідно з постановою КМУ від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та виплатити пенсію з урахуванням вже виплаченої суми. Адміністративним судом у вказаній справі встановлено, що позивач згідно посвідчення від 24.12.2019 року є інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У відповідності до вимог пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Вимогами статті 13 вказаного Закону визначено пільги таким особам з інвалідністю внаслідок війнита прирівняним до них особам (стаття 7).

Відповідно до вимог частини першої, пунктів 1,3 частини сьомої статті 43 Закону України «Про медіа» особа, яка вважає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь.

Крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, суб`єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має право відмовити в поширенні спростування з наданням обґрунтованої письмової відповіді, якщо: поширена інформація є оціночними судженнями або він має достатні докази того, що поширена ним інформація відповідає дійсності, достатньо повно та точно відображає факти, про які йдеться; поширена інформація є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим зареєстрованим медіа або медіа, щодо якого не існує вимог обов`язкової реєстрації, за наявності інформації про осіб, що здійснюють редакційний контроль, їх місцезнаходження та діючі контакти з посиланням на таке медіа.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 117 Закону України «Про медіа» суб`єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація є дослівним або у переказі без спотворення суті відтворенням матеріалів, опублікованих іншим зареєстрованим медіа, або точним за змістом відтворенням оригінальних матеріалів іноземного медіа з посиланням на них.

Як було правильно встановлено місцевим судом, розповсюджена інформація щодо позивача відповідає змісту рішення суду у адміністративній справі, тобто відповідач, прямо посилаючись на судове рішення, лише констатує наявність обставин, встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили. позивач не довів, що внаслідок такого поширення спірної інформації було порушено його особисті немайнові права.

Зміст публікації, хоча і з деякою інтерпретацією, однак не перекручує та не спотворює інформацію, джерелом якої є рішення суду у справі №520/3003/25, а тому така інформація не може бути визнана недостовірною та не підлягає спростуванню.

Поширення зазначеної інформації відповідачем відповідає вимогам частини першої, пунктів 1,3 частини сьомої 7 статті 43, статті 117 Закону України «Про медіа», оскільки є дослівним або у переказі без спотворення суті опублікованих у спірній статті встановлених судом у справі №520/3003/25 обставин щодо права позивача на отримання підвищеного розміру пенсії.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що позивачем у відповідності до п.п. а,б п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009р. №1 не доведено усього юридичного складу правопорушення, а відтак спростуванню в розумінні вимог ст. ст. 277, 278 ЦК України оспорювана інформація не підлягає.

У відповідності зі статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Окрім того, згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач має навести у заяві, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Проте, позивачем всупереч норм чинного законодавства, не зазначено в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, не надано доказів, які б підтверджували характер порушення його прав, доказів на підтвердження його моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв`язків, та, окрім того, цивільно-правова відповідальність не може бути покладена на відповідача, виходячи з відсутності ознак цивільного правопорушення з його боку.

Однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання відповідача спростувати інформацію щодо позивача, оскільки підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання інформації неправомірною судом не встановлено.

Таким чином, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів, яким було надано вірної оцінки судом, та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, всі понесені позивачами судові витрати покладаються на них, і перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складене 25 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб