Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №757/49785/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/49785/25 Головуючий у І інстанції - Вовк С.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/10939/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року

у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

У жовтні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року зазначену вище позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст.257 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі є помилковими та передчасними.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року судом першої інстанції було витребувано ідентичну інформацію, яка попередньо вже була витребувана ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року по справі №757/41757/23-ц.

Тобто, вказує, що у справі №757/41757/23-ц вже встановлено обставини проведення операцій по рахунку від 18 листопада 2021 року та встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями спряла здійсненню операцій від 18 листопада 2021 року по списанню коштів.

Таким чином, воно звільнено від обов`язків повторно доводити зазначені обставини.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції не врахував, що відповідач заявила клопотання про витребування доказів не для підтвердження нових або відмінних обставин, а саме тих, які вже були предметом судового розгляду у справі №757/41757/23-ц.

Суд першої інстанції мав можливість належним чином перевірити ідентичність обставин справ, оскільки у суду першої інстанції були всі необхідні процесуальні документи для встановлення ідентичності обставин справ, відсутності інакших або додаткових обставин у даній справі та надання їм належної правової оцінки.

Тому, спроба знову витребувати ті самі документи не створює нових фактів - вона стосується вже перевіреного судом предмета доказування.

Вказує, що з огляду на зазначене, суд першої інстанції безпідставно не врахував преюдиційний характер встановлених обставин, що призвело до неправильного процесуального рішення у справі.

Просило суд, скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року було задоволено її клопотання про витребування у АТ «Універсал Банк» доказів, які мають відношення до предмета доказування у справі.

Однак, позивачем - АТ «Універсал Банк», витребувані докази подані не були.

Вказує, що правило про звільнення від доказування не має абсолютного характеру, а витребувані судом докази є необхідними для повного та всебічного встановлення обставин у даній справі, справедливого розгляду та вирішення судом спору.

Звертає увагу, що справа №757/41757/23-ц та дана справа - 757/49785/25-ц не є ідентичними, оскільки мають різний предмет спору.

Відтак, вказує, що АТ «Універсал Банк» фактично зводить до необґрунтованого ототожнення «преюдиційності окремих встановлених фактів» та «повного звільнення позивача від доказування всіх інших обставин» у новому спорі.

Позивач не виконав ухвалу суду про витребування доказів, посилаючись виключно на власне тлумачення преюдиційності, однак, оцінка преюдиційності не надає стороні права ігнорувати ухвалу суду. Фактично, дії позивача свідчать не про добросовісне виконання процесуальних обов`язків, а про фактичне прагнення обмежити дослідження доказів лише тими обставинами, які вигідні самій стороні позивача.

Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву АТ «Універсал Банк» без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що документи, які були витребувані у позивача ухвалою від 11 грудня 2025 року у даній справі - №757/49785/25-ц, є необхідними для повного та всебічного встановлення обставин у справі, справедливого розгляду та вирішення судом спору, однак, позивачем без поважних причин не подано до суду доказів, необхідних для вирішення спору, а також не повідомлено про неможливість подання таких доказів, а тому, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення вищевказаного позову без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст.257 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року у даній справі - №757/49785/25-ц витребувано у АТ «Універсал Банк», письмову інформацію та довідки, що її підтверджують:

-чи відповідали операції від 18 листопада 2021 року за картковим рахунком, відкритим ОСОБА_1 , на підставі договору про надання банківських послуг Monobank, укладеного з АТ «Універсал Банк», за якими банком відмовлено в перерахуванні коштів, профілю клієнта та моделі здійснення останнім платежів (фінансові операції, що здійснюються клієнтом, не мають раціонального обґрунтування, та/або не є типовими для клієнта);

-чи підлягали додатковій перевірці на предмет несанкціонованого доступу (чи підозри в спробі несанкціонованого доступу) до рахунку клієнта підозрілі транзакції у разі аномальної поведінки клієнтського рахунку (Anti-fraudмоніторинг), здійснення фінансових операцій, пов`язаних з оплатою на веб-сервісах азартних ігор? Чи здійснювалась відповідна перевірка під час операцій 18 листопада 2021 року за картковим рахунком, відкритим ОСОБА_1 , на підставі договору про надання банківських послуг Monobank, укладеного з АТ «Універсал Банк»;

-надати інформацію про підстави спочатку відмови в перерахуванні коштів за операціями 18 листопада 2021 року за картковим рахунком, відкритим ОСОБА_1 , на підставі договору про надання банківських послуг Monobank, укладеного з АТ «Універсал Банк», а в подальшому - проведення перерахування коштів за операціями 18 листопада 2021 року за картковим рахунком, відкритим ОСОБА_1 , на підставі договору про надання банківських послуг Monobank, укладеного з АТ «Універсал Банк» з оплати на веб-сервісах азартних ігор, які вже раніше були скомпрометовані та на які вже були наявні скарги клієнта АТ «Універсал Банк» та Monobank;

-надати належним чином завірені копії всіх документів, якими врегульовано порядок дій АТ «Універсал Банк» в рамках надання послуг за договором про надання банківських послуг Monobank у випадках виявлення несанкціонованого доступу (чи підозри в спробі несанкціонованого доступу) до рахунку клієнта, спрямованих на блокування підозрілих транзакцій і контролю аномальної поведінки клієнтського рахунку (Anti-fraud-моніторинг) - положення, інструкції, політики, тощо, а також відомості про осіб, відповідальних за такий моніторинг у банку в цілому та за моніторинг операцій за картковим рахунком ОСОБА_1 зокрема;

-надати належним чином завірені копії всіх документів, якими врегульовано порядок дій АТ «Універсал Банк» в рамках надання послуг за договором про надання банківських послуг Monobank у випадках застосування процедури Chargeback в рамках розгляду претензії Арбітражним комітетом Міжнародної платіжної системи Mastercard - положення, інструкції, політики, тощо.

Постановляючи зазначену вище ухвалу, суд мотивував її необхідністю принципу «рівності зброї», який випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній стороні має бути забезпечена реальна можливість представлення своєї правової позиції та доказів без поставлення її у суттєво менш вигідне становище порівняно з іншою стороною. Відтак, на думку суду, з метою повного та всебічного розгляду справи, існує необхідність у витребування доказів, які мають відношення до предмета доказування у справі.

Однак, позивачем АТ «Універсал Банк» витребувані судом докази подані не були.

Відповідно до ч. 1- 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, одним з прав учасників судового розгляду є право подавати докази, що передбачено ч. 1 п. 2 ст. 43 ЦПК України.

Зі змісту зазначених норм закону слідує, що саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Відтак, саме позивач має право надати суду докази, необхідні та достатні в тій мірі, в якій він визнає за необхідне для доведеності переконливості перед судом його аргументів.

Відповідно до ч. 1, 3, 7, 10 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Норма ч. 10 ст. 84 ЦПК України кореспондується з нормою п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у відповідності до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

У постанові від 10.01.2024 у справі № 753/16924/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз ст.ст. 13, 84 та п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з`ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання певної обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, суд першої інстанції мав усі підстави для залишення такого позову без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2025 року судом першої інстанції було витребувано ідентичну інформацію, яка попередньо вже була витребувана ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року по справі №757/41757/23-ц, а тому АТ «Універсал Банк» звільнено від обов`язків повторно доводити зазначені обставини, оскільки дана справа - 757/49785/25-ц та справа №757/41757/23-ц є ідентичними. Також, вказує на преюдиційний характер встановлених обставин у справі №757/41757/23-ц до справи, що розглядається.

Зазначені доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Як встановлено, справа №757/41757/23-ц та дана справа не є ідентичними, оскільки мають різний предмет спору.

Так, в рамках справи №757/41757/23-ц розглядалися позовна заява АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року, первісний позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у цивільній справі №757/41757/23-ц залишено без розгляду.

Продовжено розгляд зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії.

Отже, розгляд судової справи №757/41757/23-ц по суті стосувався виключно захисту прав споживача банківських послуг, тоді як у даній справі предметом є стягнення заборгованості.

При цьому, слід зазначити, що висновки суду у справі №757/41757/23-ц в частині оцінки дій ОСОБА_1 не створюють преюдиційності для прийняття рішення в даній справі. Преюдиційне значення для прийняття рішення в даній справі є встановлення судом наявності кредитних договірних відносин між сторонами та встановлені судом обставини несанкціонованого списання з рахунку відповідача коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 (провадження №12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).

Таким чином, апелянт фактично зводить до необґрунтованого ототожнення «преюдиційності окремих встановлених фактів» та «повного звільнення позивача від доказування всіх інших обставин» у новому спорі.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства, зокрема принципів добросовісності, розумності та справедливості, а також положення статей 12, 81 ЦПК України, обов`язок доказування покладається на сторону, яка посилається на відповідні обставини як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Системний аналіз положень ст. 12, 44, 84, 95, п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дає підстави вважати, що суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує свої процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

Оскільки позивач без поважних причин не виконав вимогу суду про витребування доказів, на якому базуються позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про неможливість здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів та залишив позовну заяву без розгляду.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, щодо залишення без задоволення апеляційної скарги АТ «Універсал Банк», та залишення без змін ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба