Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №759/18332/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/18332/25 Головуючий у І інстанції - Петренко Н.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/10261/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

У серпні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі є споживачами послуг, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, як виконавець комунальних послуг, а також як новий кредитор за Договором цесії від 11 жовтня 2018 року №602-18, належним чином надавав послуги, але відповідачі систематично порушували строки оплати, внаслідок чого станом на 31 серпня 2025 року утворилася заборгованість.

Загальна сума позовних вимог, що складається із основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені, а також внесків/плати за абонентське обслуговування, становить 110045,11 грн.

Просило суд, стягнути зазначену заборгованість з відповідачів.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року, зазначений позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка складається з:

заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн. (рахунок № НОМЕР_1 );

інфляційну складову боргу у розмірі 0,00 грн., три відсотки річних у розмірі 0,00 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43378,69 грн. (рахунок № НОМЕР_3 );

інфляційну складову боргу у розмірі 5042,21 грн., три відсотки річних у розмірі 1168,91 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 2598,09 грн. (рахунок № НОМЕР_1 );

інфляційну складову боргу у розмірі 26,92 грн., три відсотки річних у розмірі 8,59 грн., пеню у розмірі 5,17 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 44668,08 грн. (рахунок № НОМЕР_3 );

інфляційну складову боргу у розмірі 4371,26 грн., три відсотки річних у розмірі 969,80 грн., пеню у розмірі 714,39 грн. (рахунок № НОМЕР_2 );

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 79,78 грн; (рахунок № НОМЕР_4 );

заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 251,05 грн; (рахунок № НОМЕР_5 ).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1514,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1514,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд не врахував встановлення нового приладу обліку та необхідність перерахунку заборгованості відповідно до фактичного споживання.

Так, у 2023 році у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено новий прилад обліку гарячої води (лічильник).

Повірка вказаного лічильника відбулась у серпні 2024 року.

Станом на листопад 2025 року показник лічильника №03782501 становив 01504.

Зазначає, що він неодноразово звертався до позивача з відповідними заявами:

- 15 жовтня 2024 року - заява про проведення перевірки лічильника;

- 28 липня 2025 року - заява про перерахунок боргу з урахуванням фактичних показань;

- 29 липня 2025 року - повторна заява про перерахунок.

Всі три заяви залишились без відповіді та розгляду, перерахунок не проводився.

Звертає увагу на те, що суд задовольнив позов на основі завідомо недостовірних нарахувань з розрахункових таблиць позивача, доданих до позовної заяви, з яких вбачається, що нарахування за гарячу воду проводились виходячи з нормативного обсягу споживання на квартиру, а не за показаннями лічильника.

При цьому, в тих самих таблицях відсутній будь-який запис про коригування нарахувань у зв`язку зі зміною методу розрахунку після встановлення лічильника.

Крім цього, зазначає, що суд неправильно застосував загальну позовну давність (3 роки) до основного боргу.

Також, суд незаконно стягнув пеню, інфляційні втрати та 3% річних, не надавши належної оцінки періодам нарахування санкцій.

Окрім цього, суд неправильно застосував спеціальну позовну давність (1 рік) щодо пені.

Просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі.

Застосувати загальну позовну давність (3 роки) до кожного місячного платежу основного боргу окремо, відмовивши у стягненні тих місячних платежів, щодо яких строк позовної давності сплив, з урахуванням продовження на строк карантину та зупинення на строк воєнного стану.

Встановити розмір заборгованості за гарячу воду на підставі фактичного споживання за показаннями лічильника №03782501 та з урахуванням здійснених апелянтом оплат, відповідно до показників лічильника, зафіксованих у матеріалах справи.

Скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості за гарячу воду у розмірі, що перевищує суму, розраховану за фактичними показаннями лічильника та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Відмовити у стягненні пені в частині, що перевищує 100% суми основного боргу відповідно до ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що КП «Київтеплоенерго» здійснює діяльність у сфері надання комунальних послуг, зокрема з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії.

Період надання послуг, що є предметом спору, охоплює проміжок часу з 01 травня 2018 року по 01 листопада 2024 року.

З 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року Позивач виступав виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ).

Регулювання цих правовідносин здійснювалося відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Договір про надання послуг ЦО/ЦПГВ був публічно оприлюднений у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085), що свідчить про дотримання Позивачем процедури укладення договору приєднання.

З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі змінами у законодавстві, Позивач змінив статус на виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ).

Правовідносини у цій сфері регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VI, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».

Типові індивідуальні договори про надання послуг ТЕ/ПГВ були оприлюднені на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго» згідно з вимогами ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, що також підтверджує законність укладення цих договорів приєднання.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , повністю підключений до мереж тепло- та водопостачання.

Це означає, що квартира за вказаною адресою отримує тепло та гарячу воду від внутрішньо-будинкової системи.

Відповідачі є споживачами цих послуг з дати, зазначеної в позовній заяві, і не відмовлялися (не відключалися) від них у встановленому чинним законодавством порядку.

Факт отримання та споживання послуг Відповідачами є свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг ТЕ/ПГВ.

Позивач також набув право вимоги щодо заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року №602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго».

За даними Реєстру територіальної громади м. Києва відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

У порушення вимог законодавства відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності мало право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилася, починаючи з 02 квітня 2017 року.

Заборгованість, яка утворилася до вказаної дати стягненню не підлягає.

При цьому, КП «Київтеплоенерго» надало суду розрахунок заборгованості, нарахованої починаючи з 01 травня 2018 року.

Розрахунку заборгованості, нарахованої до 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» суд не надало.

На підтвердження вимог про стягнення заборгованості до вказаної дати КП «Київтеплоенерго» надало лише копію договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), укладений 11 жовтня 2018 року з ПАТ «Київенерго».

Водночас, у вказаному договорі взагалі не зазначено за який період була нарахована вказана заборгованість.

Відтак, у суду відсутні підстави для висновку про те, що вказана заборгованість була нарахована в межах позовної давності.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь КП «Київтеплоенерго» не підлягає стягненню заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води.

В іншій частині позов підлягає задоволенню.

З висновками викладеними в оскаржуваному судовому рішенні погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, ч.2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 19, 25 ЗУ «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року №630.

Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідачами не спростовано належними та допустимим доказами правильності нарахування КП «Київтеплоенерго» заборгованості за вказані послуги, а також не було надано власного розрахунку заборгованості.

Відповідно до положень ст.ст.256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

30 березня 2020 року прийнятий Закон України №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п.12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють відзив відповідача на позовну заяву, якому рішенням надано належну правову оцінку.

Судом першої інстанції було правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням часткової доведеності позовних вимог КП «Київтеплоенерго», ухвалено обґрунтоване рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

При цьому, колегією суддів враховано, що КП «Київтеплоенерго» під час розгляду справи було проведено перерахунок заборгованості, яка станом на 24 серпня 2026 року становить 20523,28 грн., які позивач у своїй заяві від 24 серпня 2026 року просив стягнути з відповідачів, однак вказана вимога на даному етапі не може бути задоволена, оскільки КП «Київтеплоенерго» з апеляційною скаргою до суду не звертався, а визначена судом першої інстанції сума до стягнення відповідала заявленим позивачем вимогам за ті періоди, за які вона була стягнута з урахуванням наданих доказів та застосуванням строку позовної давності.

Позивач не позбавлений права стягувати з відповідачів суму у розмірі 20523,28 грн. на стадії виконання судового рішення, оскільки це є його безумовним правом як стягувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року та у зв`язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 29 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба