Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №369/8341/26 — Київський апеляційний суд

Справа № 369/8341/26 Суддя в І-й інстанції Патієвич А.Б.

Провадження № 33/824/3223/2026 Суддя в 2-й інстанції Свінціцька О.П.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 1700 (одна тисяча сімсот гривень) гривень в дохід держави.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що вінсистематично не виконує рішення органу опіки та піклування - розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30 жовтня 2019 року № 861 щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема: 21 березня 2026 року у третю суботу місяця не з`явився у встановлений час для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (талон № 073603); 22 березня 2026 року у третю неділю місяця не з`явився у встановлений час для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (талон № 073604); 05 квітня 2026 року у першу неділю місяця не з`явився у встановлений час для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (талон № 073605).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції визнав його винним вже на першому засіданні без його присутності. Пояснив, що в день засідання мав загострення жовчо - кам`яної хвороби та хронічного панкреатиту, що вплинуло на його фізичний та психо - емоційний стан, на підтвердження чого додає копію УЗД із заключенням. Так, зазначив, що розглянувши справу за його відсутності суд позбавив його права надати заперечення та докази. Також вказав, що твердження у протоколі про його умисне невиконання рішення органу опіки є безпідставними та спростовуються його систематичними поясненнями до правоохоронних органів та Служби у справах дітей протягом року. Зокрема, у своїх поясненнях він неодноразово офіційно повідомляв правоохоронні органи про те, що 15 - річна донька свідомо не виходить на контакт, ігнорує дзвінки та повідомлення. Вказав, що це доводить, що орган опіки та піклування знав про відсутність його вини у зриві зустрічей, але формально підійшов до складання протоколу, проігнорувавши його попередні пояснення. Крім того, зазначив також, що протокол про адміністративне правопорушення складено з грубим порушенням статей 254, 256, 268 КУпАП, оскільки його не було повідомлено про час і місце складання протоколу, він не був ознайомлений з його змістом, йому не роз`яснили його права та позбавили можливості надати свої письмові пояснення та докази своєї невинуватості безпосередньо під час складання протоколу. Також, матеріали справи не містять жодних належних доказів його вини, крім трьох талонів - повідомлень поліції, які фіксують лише одностороннє звернення ОСОБА_3 , а не сам факт вчинення правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції припустився грубих, суперечливих висновків, через що неправильно застосував норму ч.5 ст.184 КУпАП і незаконно наклав на нього адміністративне стягнення. За таких обставин, просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Вислухавши пояснення: ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з постанови судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він систематично не виконує рішення органу опіки та піклування - розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30 жовтня 2019 року № 861 щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зокрема: 21 березня 2026 року у третю суботу місяця не з`явився у встановлений час для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (талон № 073603); 22 березня 2026 року у третю неділю місяця не з`явився у встановлений час для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (талон № 073604); 05 квітня 2026 року у першу неділю місяця не з`явився у встановлений час для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (талон № 073605).

Свій висновок суддя обґрунтував наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від № 2 від 28.04.2026; заявою від 09.04.2026, копіями документів.

Разом з тим, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції встановив, що наведений вище висновок судді, так само як і матеріали, що зібрані по справі, на які суддя послався у своїй постанові, не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, з огляду на таке.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, як документа, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів. Зокрема, у протоколі зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. При цьому, розгляд справи судом здійснюється в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Проте, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає даним вимогам закону, оскільки в ньому не відображено суть вчиненого адміністративного правопорушення та конкретні дії останнього, які б утворювали об'єктивну сторону правопорушення виходячи з диспозиції ч. 5 ст. 184 КУпАП, а тому не є доказом в розумінні ст. 251 КУпАП.

За змістом ч.5 ст.184 КУпАП відповідальність настає за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Об`єктом правопорушення за ч. 5 ст. 184 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП полягає, зокрема, у невиконанні рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Суб`єктом адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 184 КУпАП є фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Разом з тим, згідно протоколу про адміністративне правопорушення №2 від 28.04.2026 року, ОСОБА_1 ставиться в вину систематичне невиконання рішення органу опіки та піклування - розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30 жовтня 2019 року № 861 щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, 21 березня 2026 року у третю суботу місяця не з`явився у встановлений час для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (талон № 073603); 22 березня 2026 року у третю неділю місяця не з`явився у встановлений час для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (талон № 073604); 05 квітня 2026 року у першу неділю місяця не з`явився у встановлений час для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (талон № 073605).

При цьому, відповідно до матеріалів справи, а саме, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30 жовтня 2019 року № 861 щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що визначено участь батька - ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши йому графік спілкування з дитиною.

Таким чином, рішенням органу опіки та піклування визначено участь батька у вихованні малолітньої дитини, а саме, встановлено батьку графік спілкування з дитиною. При цьому вказане рішення не містить жодної вказівки щодо зобов`язання батька з'являтись у встановленому місці для такого спілкування з дитиною.

Тобто, вказаний протокол про адміністративне правопорушення не містить вказівки на те, що ОСОБА_1 взагалі ніяким чином не спілкувався з вже неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відтак, він взагалі не містить викладу об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме, письмових пояснень ОСОБА_1 направлених до ВП №1 (м. Боярка) Фастівського РУП ГУНП в Київській області, Служби в справах дітей Боярської міської ради, а також скріншотів спілкування з донькою в месенджері, ОСОБА_1 не мав прямого умислу на невиконання рішення органу опіки та піклування - розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30 жовтня 2019 року № 861 щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджує відсутність в його діях суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП. Зокрема, вказані документи підтверджують спроби ОСОБА_1 зв`язатись з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запланувати проведення спільного часу, прийняття участі у її вихованні, а також ігнорування вже неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) батька та відповідно зриву зустрічей саме нею.

Разом з тим, оскільки скріншоти спілкування в месенджері та письмові пояснення ОСОБА_1 до державних органів ніким не спростовуються, вони є належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Згідно положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачяться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 систематично не виконував рішення органу опіки та піклування - розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30 жовтня 2019 року № 861 щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто не доведено наявності в його діях об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 184 КУпАП, суд приходить до висновку, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184КУпАП.

З наведених підстав оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294, п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати .

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька