Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №620/8013/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/8013/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 за допомогою системи ''Електронний суд'' звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не звільненні із військової служби позивача;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся із рапортом в якому просив звільнити його з лав Збройних Сил України на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Листом № 2727/2883 від 02.07.2026 повідомив представника позивача про не надходження рапорту спростовується факту направлення його до Міністерства оборони України, через закриття юридичних адрес військових частин в умовах воєнного стану. Вказане також підтверджується змістом із листа відповідача № 2727/2883 від 02.07.2026, де не зазначено таких відомостей. Отже, рапорт було проігноровано, тому відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду рапорту про звільнення та не прийняття наказу про звільнення позивача із військової служби.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає про відсутність в діях протиправної бездіяльності, оскільки станом на дату подачі відзиву належні і допустимі докази того, що ОСОБА_2 звертався до військової частини НОМЕР_1 , з реєстрацією в службі діловодства, з рапортом щодо звільнення з військової служби через сімейні обставини – відсутні.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.

Відповідачем подані заперечення, в яких зазначені аналогічні обставини, викладені у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператор безпілотних літальних апаратів 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_2 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 .

В свою чергу, позивач звернувся до Міністерства оборони України із рапортом на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

В подальшому, представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Міністерства оборони України для Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати документи, що підтверджують витребувані відомості щодо позивача, а саме: результати розгляду рапорту ОСОБА_1 .

Листом від 02.07.2026 №2727/2883 відповідач повідомив представника позивача, що до військової частини НОМЕР_1 не надходило жодного рапорту від військовослужбовця ОСОБА_1 стосовно звільнення з військової служби через сімейні обставини. Також повідомлено, що до військової частини НОМЕР_1 не надходило жодних документів, що підтверджують наявність законних підстав для звільнення з військової служби у військовослужбовця ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не звільненні його із військової служби звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України Про оборону України визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оператор безпілотних літальних апаратів 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 .

В свою чергу, позивач звернувся до Міністерства оборони України із рапортом на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через сімейні обставини під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

В подальшому, представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Міністерства оборони України для Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив надати документи, що підтверджують витребувані відомості щодо позивача, а саме: результати розгляду рапорту ОСОБА_1 .

Листом від 02.07.2026 №2727/2883 відповідач повідомив представника позивача, що до військової частини НОМЕР_1 не надходило жодного рапорту від військовослужбовця ОСОБА_1 стосовно звільнення з військової служби через сімейні обставини. Також повідомлено, що до військової частини НОМЕР_1 не надходило жодних документів, що підтверджують наявність законних підстав для звільнення з військової служби у військовослужбовця ОСОБА_1 .

Так, підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232 XII.

Згідно абз.5 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

За приписами ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до розділів ІІ та ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531, рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Так, позивач вказує, що військовою частиною НОМЕР_1 було проігноровано його рапорт про звільнення та не прийнято наказ про звільнення позивача із військової служби, а також посилається на лист військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2026 за №2727/2883.

Проте, вказаним листом військової частини НОМЕР_1 представника позивача повідомлено про те, що до військової частини НОМЕР_1 не надходило жодного рапорту від військовослужбовця ОСОБА_1 стосовно звільнення з військової служби через сімейні обставини, а також документів, які б підтверджували такі обставини.

Водночас, суд зазначає, що подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби через сімейні обставини до Міністерства оборони України не є належним доказом його звернення до відповідача.

Відтак, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не звільненні із військової служби позивача; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складено 29.09.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО