Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №635/6715/14-ц — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/6715/14-ц Головуючий суддя І інстанції Бобко Т. В.

Провадження № 22-ц/818/4937/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого документа

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 01 червня 2026 року, по цивільній справі №635/6715/14-ц, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛРЕСУРС" про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого документа,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2014 року задоволені позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», стягнуто з ОСОБА_1 на АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту у сумі 21458 (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки., стягнуто з ОСОБА_1 на АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 243 (двісті сорок три) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 червня 2026 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі та про видачу дублікату виконавчого листа. Замінено стягувача Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» у виконавчому листі № 635/6715/14-ц, виданому Харківським районним судом Харківської області на підставі заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16 березня 2011 року у сумі 21458 (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки. Видано дублікат виконавчого листа № 635/6715/14-ц, виданого Харківським районним судом Харківської області на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16 березня 2011 року у сумі 21458 (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суд першої інстанції, Рохмаіл О.Л. подав апеляційну скаргу, який просить ухвалу суду скасувати та відмовити ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» у задоволенні заяви .

Вказав, що боржник не був належним чином повідомлений. Оскільки останній не отримував судових повісток, а ні копій заяви ТОВ «Капіталресурс» чи будь яких інших документів, щоб подати свої заперечення, вважає, що судом порушені норми процесуального права.

Стверджує, що суд безпідставно замінив стягувача після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

03 липня Рохмаіл О.Л. подав до Харківського апеляційного суду заяву у якій просив розглядати справу за його відсутності без його участі за наявними у справі матеріалами, а апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі (а.с.128).

У письмовому відзиві представник ТОВ «Капіталресурс» Шафігіна В.Р. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Вказала, що 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже строк пред`явлення виконавчого документу до виконання станом на дату подачі до суду заяви про видачу дублікату виконавчого листа № 635/6715/14-ц по боржнику ОСОБА_1 не було пропущено.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновками суду та повторної оцінки доказів, що саме по собі не є підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Розглядаючи заяву товариства про заміну стягувача і про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції виходив із її обґрунтованості і доведеності, зазначивши у оскаржуваній ухвалі про те, що сторони виконавчого провадження, у тому числі і боржник ОСОБА_1 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. Суд замінює таку сторону її правонаступником.(ст.442 ЦПК України)

Відповідно до ч.2 ст. 442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження (частина третя статті 442 ЦПК України).

На порушення вимог ч.3 ст.442 ЦПК України заява ТОВ «Капіталресурс» судом до розгляду у відкритому судовому засіданні не призначалась, у справі відсутня ухвала судді про прийняття заяви до свого провадження і про призначення дати судового засідання.

Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про місце, дату і час судового засідання.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За змістом частини третьої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зроблено висновок, що: «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. […] У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України). Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України свідчить, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12, 128-130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що під час вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватися питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Зважаючи на те, що судом порушено порядок розгляду заяви стягувача про заміну сторони у виконавчому документі, відсутня ухвала суду про прийняття заяви до розгляду, про призначення судового засідання, оскаржуване судове рішення не можна визнати таким, що постановлено з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Як слідує з матеріалів справи, розгляд справи призначено на 07 травня 2026 року, однак судове засідання було відкладено через відсутність підтвердження щодо належного повідомлення боржника та відкладено на 11-00 годину, 01.06.2026.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу суду були повернуті конверти адресовані ОСОБА_1 , та як вбачається перевіркою з сайту «Укрпошта» трекінг номерів R0 6715 9326 648 та R06716 6357 770 (а.с.93-94,95-96) свідчать про те, що конверти повернуті до суду першої інстанції «за закінченням строку зберігання», що свідчить про те, що матеріали справи не містять доказів повідомлення про розгляд вказаної заяви боржника ОСОБА_1 .

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2014 року задоволені позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», стягнуто з ОСОБА_1 на АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту у сумі 21458 (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки., стягнуто з ОСОБА_1 на АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 243 (двісті сорок три) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення набрало законної сили 10.11.2014.

24 грудня 2014 року представник АТ КБ «ПриватБанк» отримав особисто під підпис копію заочного рішення суду та виконавчі листи про що свідчить розписка на довідковому листі до справи.

На примусовому виконанні у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 46936581 з примусового виконання виконавчого листа № 635/6715/14-ц від 26 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 21458,72 гривень.

14 березня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу.

Відповідно до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 16 березня 2011 року.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

У постанові від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17 Верховний Суд звертає увагу, що заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

При вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження підлягає встановленню, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження. Подібного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 вересня 2022 року (справа №1519/2-1141/11)

У постановах від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (стаття 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.

Разом з тим особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 ГПК України (стаття 55 ЦПК України) на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва.

У зазначеній постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Звертаючись до суду із заявою про заміну стягувача ТОВ «Капітал ресурс» просило замінити сторону стягувача у виконавчому листі по цивільній справі №635/6715/14-ц, боржник ОСОБА_1 , з ПАТ «КБ «Приват Банк» на нього.

Водночас, з урахуванням вищевикладених висновків Великої Палати Верховного Суду, при вирішенні питання про заміну стягувача суди мають встановити чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 431 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі в тому числі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача.

Відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 10-2, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Воєнний стан запроваджений в Україні 24 лютого 2024 року наразі не припинено та не скасовано.

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 10 листопада 2014 року, виконавчий лист на його підставі видано 24 грудня 2014 року.

З постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.03.2019 в виконавчому провадженні №46936581 вбачається, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений в строк до 14.03.2022 (а.с.71).

З огляду на викладене, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання в зв`язку із введенням в Україні воєнного стану перервалися та на час розгляду заяви стягувача не спливли, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, виданого по цивільній справі № 635/6715-14-ц.

Зважаючи, що трирічний строк для пред`явлення цього виконавчого листа мав спливати 14 березня 2022 року, однак у зв`язку з уведенням воєнного стану на території України цей строк перервався. Отже, 17 квітня 2026 року ТОВ "КАПІТАЛРЕСУРС" подало суду заяву про видачу дубліката виконавчого листа в межах строку пред`явлення його до виконання, строк для пред`явлення цього виконавчого листа не закінчився.

Як передбачено частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

В силу підпункту 17.4 пункту 17 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Чинне законодавство закріплює принцип обов`язковості судового рішення, що набрало законної сили. Обов`язковість судового рішення поширюється як на осіб, які брали участь у справі, так і будь-яких інших осіб та організацій.

Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано судове рішення, на підставі якого його видано, та чи не втратило це рішення законної сили. При цьому сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №635/2225/13-ц).

Однак при цьому, встановивши, що виконавчий лист є втраченим, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання з урахуванням пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» не пропущений, виконавчий документ на примусовому виконанні не перебуває, судове рішення не виконано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛРЕСУРС" про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого документа.

Під час перевірки матеріалів справи, заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення боржника ОСОБА_1 про судовий розгляд заяви.

Неповідомлення боржника, як учасника справи, є процесуальним порушенням, яке, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК є самостійною підставою для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частина третя статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду ухвали свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «Капітал Ресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та про видачу дублікату виконавчого листа.

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 01 червня 2026 року-скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі та про видачу дублікату виконавчого листа-задовольнити.

Замінити стягувача Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» у виконавчому листі № 635/6715/14-ц, виданому Харківським районним судом Харківської області на підставі заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16 березня 2011 року у сумі 21458 (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

Видати дублікат виконавчого листа № 635/6715/14-ц, виданого Харківським районним судом Харківської області на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16 березня 2011 року у сумі 21458 (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії Ю.М.Мальований.

О.В.Маміна.