Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №201/15140/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7845/26 Справа № 201/15140/25 Головуючий у першій інстанції: Демидова С. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра у складі судді Демидової С.О. від 23 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,–

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 30 червня 2012 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб, актовий запис №353, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 30 червня 2012р. У сторін є спільна дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 13 лютого 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення від 23 лютого 2023 року у справі №201/3598/22, яким шлюб було розірвано. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська був виданий судовий наказ від 11 грудня 2018 року у справі №201/13377/18, за яким вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання його малолітньої доньки ОСОБА_6 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи від дня подачі заяви з 06 грудня 2018 р. Судовий наказ перебуває на виконанні в Соборному ВДВС у м. Дніпрі та згідно звіту виконавця від 09 жовтня 2023р. борг відсутній. 14 травня 2025 р. Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 був зареєстрований шлюб, актовий запис №424, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 14 травня 2025 р. У позивача у другому шлюбі народилась друга дитина – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 02 серпня 2025р. Крім того, з січня 2023 року позивач утримує свою непрацездатну мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто яка досягла встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії за віком, а саме перераховує на банківський рахунок матері грошові кошти в розмірі у 2023 - 25 740,00 грн; у 2024 - 32 900,00 грн; у 2025- 28 000,00 грн, у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловіка та батька позивача – ОСОБА_10 , а також за відсутності у матері доходу через відмову у призначенні їй пенсії за віком за відсутності в неї необхідного трудового стажу, вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 05 лютого 1981, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 27 червня 2023, довідкою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не отримання пенсії за віком №0368/02.16-36 від 27 лютого 2020, рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії №045750023580 від 11 липня 2023, випискою по картці від 27 серпня 2025 щодо перерахування грошових коштів на рахунки матері НОМЕР_7 . Тому позивач просив зменшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року у справі №201/13377/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 23 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про зменшення розміру аліментів задоволено частково. Зменшено розмір аліментів визначений судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2018 року у справі №201/13377/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини щомісячного доходу позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також, з апеляційною скаргою звернувся представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 червня 2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 16).

У сторін є спільна дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 17).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2023 року у справі №201/3598/22, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - розірвано (а.с. 18-20). Рішення набрало законної сили.

Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська був виданий судовий наказ від 11 грудня 2018 року у справі №201/13377/18, за яким вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання його малолітньої доньки ОСОБА_6 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи від дня подачі заяви з 06 грудня 2018 року (а.с. 21).

Виконавче провадження відкрито в Соборному ВДВС у м. Дніпрі.

Відповідно до листа Соборного ВДВС від 31 грудня 2025 року, станом на 30 вересня 2025 рік заборгованість зі сплати аліментів складає 969249,26 грн. (а.с. 69-70).

14 травня 2025 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 зареєстровано шлюб, актовий запис №424, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 14 травня 2025 року (а.с. 22).

У позивача у другому шлюбі народилась дитина – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданим Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 23).

Згідно змісту позовної заяви, позивач вказує, що на його утриманні також перебуває його мати – ОСОБА_9 , оскільки останній відмовлено в отриманні пенсійних виплат, відповідно до довідки №0368/02.16-36 від 27 травня 2020 року.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі – Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставами для звернення позивача до суду із вимогою щодо зменшення розміру аліментів є реєстрація нового шлюбу з ОСОБА_11 ; у цьому шлюбі у подружжя народилась дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дружина позивача не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача після видання Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська судового наказу від 11 грудня 2018 року у справі №201/13377/18, змінився сімейний та матеріальний стан, оскільки він створив нову сім`ю; на утриманні позивача, крім спільної з відповідачкою дитини, перебуває ще одна малолітньої дитини; викладене у сукупності об`єктивно свідчить про збільшення витрат позивача, що зумовлює зміну його матеріального становища.

Судом також встановлено наявність у позивача значної заборгованості зі сплати аліментів. Як вбачається з листа Соборного відділу державної виконавчої служби від 31 грудня 2025 року, станом на 30 вересня 2025 року заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_12 становила 969249,26 грн.

Колегія суддів враховує, що зазначена заборгованість сама по собі не може розглядатися як безумовна підстава для зменшення визначеного судом розміру аліментів. Водночас вказаний розмір заборгованості свідчить, зокрема, про неспівмірний розмір аліментів, встановлених судовим наказом від 11.12.2018 та є обставиною, яка підлягає врахуванню в сукупності з іншими встановленими у справі обставинами, що характеризують фактичний матеріальний та сімейний стан платника аліментів.

При цьому колегія виходить із того, що при визначенні розміру аліментів має бути забезпечено не лише належний рівень матеріального забезпечення дитини, а й реальну можливість платника аліментів систематично та належним чином виконувати покладений на нього обов`язок. Розмір аліментів повинен відповідати фактичним матеріальним можливостям платника, з урахуванням усіх його істотних сімейних та майнових обставин, які існують на момент вирішення спору.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що після доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у позивача ще народилась дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; приймаючи до уваги, що збільшення кількості дітей об"єктивно зумовлює збільшення витрат позивача, що свідчить про зміну його майнового стану на гірше; приймаючи до уваги наявність у позивача заборгованості по аліментах в істотному розмірі 969249,26 грн; враховуючи наявність у ОСОБА_3 постійного місця роботи, регулярних і стабільних щомісячних доходів, стан здоров`я позивача, який є задовільним; враховуючи інтереси кожного із дітей позивача, які мають право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для їхнього фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; виходячи із принципу справедливості, - колегія суддів дійшла висновку, що визначений місцевим судом розмір аліментів у 1/6 частині заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є таким, що найбільш повно відповідає встановленим у справі обставинам та забезпечує необхідний баланс між інтересами обох дітей позивача.

Колегія звертає увагу, що станом на цей час прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512,00 гривень на місяць.

Враховуючи середньомісячний дохід позивача, зокрема, у 2025-2026 роках в розмірі близько 150000,00 грн на місяць, аліменти у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) становитимуть не менше 25000,00 грн щомісячно. Такий розмір істотно перевищує мінімальний гарантований законом розмір аліментів та, водночас, є співмірним із доходами позивача, враховує зміну сімейного стану позивача, народження у нього другої дитини, фактичне утримання ним дружини. Сплата аліментів на утримання дитини сторін у розмірі 25000,0 грн на місяць у повній мірі забезпечить покриття витрат на утримання дитини, її повноцінний фізичний та духовний розвиток. За наявності додаткових витрат на утримання дитини, відповідачка не позбавлена можливості звертатись до суду з відповідним позовом.

Доводи апелянта ОСОБА_13 , що місцевим суд не звернув увагу на те, що у нього на утриманні перебуває непрацездатна матір є безпідставними.

Так, позивачем на підтвердження даного доводу надано довідку Лівобережного відділу обслуговування ГУ Пенсійного фонду в Дніпропетровській області №0368/02.16-36 від 27.05.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_9 станом на 27.05.2020 не перебуває на обліку в органах Пенсійного Фонду України як отримувач пенсії за віком. У зв`язку з тим, що відсутній страховий стаж (а.с. 32) та копію рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_9 за віком №045750023580 від 11.07.2023.

Разом з тим, зазначені документи підтверджують лише відсутність у ОСОБА_9 права на призначення пенсії за віком на відповідний момент (2020 та 2023 роки) та самі по собі не підтверджують факту її повного матеріального утримання ОСОБА_3 або відсутності у неї будь-яких інших джерел доходу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що мати позивача станом на час звернення до суду з позовом (листопад 2025 року) не отримувала доходів, зокрема пенсії, а також що вона фактично перебувала на повному або істотному матеріальному утриманні позивача.

Посилання відповідачки на те, що суд нібито «зменшив рівень матеріального забезпечення першої дитини на користь другої», є безпідставним та не враховує принципу рівності батьківських обов`язків щодо утримання дітей. Позивач не звільняється від обов`язку утримувати старшу дитину та не ставить питання про припинення такого обов`язку. Предметом спору є виключно перегляд розміру аліментів з урахуванням нового сімейного та матеріального становища ОСОБА_3 та встановлення справедливого розміру участі позивача в утриманні кожного з його дітей з урахуванням його реальних можливостей. Той факт, що менша дитина проживає у повній сім`ї разом із позивачем, не означає, що витрати позивача на її утримання відсутні або що вони можуть не враховуватися судом. Навпаки, спільне проживання з дитиною означає, що позивач бере безпосередню участь у її утриманні, забезпечуючи її повсякденні потреби, харчування, одяг, лікування, житло та інші витрати.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 23 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

О.В. Халаджи