Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №175/1218/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1580/26 Справа № 175/1218/26 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л.В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Робула А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2026р., щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , працює начальником відділу ГУНП в Донецькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий,

за ст.124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 29 листопада 2025 року, приблизно о 16 годині 10 хвилин, на перехресті вул. Ювілейна та просп. Незалежності в м. Краматорську Донецької області ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford ESCAPE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи поворот ліворуч, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався в зустрічному напрямку прямо на зелений основний сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Peugeot Landtrek», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 16.6 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, постраждалих осіб немає.

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 адвокат Робул А.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до іншого складу суду.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження захисник зазначає, що ОСОБА_1 та його захисник не були належним чином обізнані про постановлення судом рішення. Пучков С.О. та адвокат завчасно зверталися до суду із заявами про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, однак 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 до підсистеми ВКЗ підключено не було. Про постановлення рішення сторона захисту, за твердженням апелянта, дізналася лише 20 квітня 2026 року, коли копія постанови надійшла на електронну адресу захисника. У зв`язку з цим захисник вважає причини пропуску строку поважними.

В апеляційній скарзі захисник посилається на істотне порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист та справедливий суд. Зазначає, що суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , незважаючи на його заяви про бажання особисто надати пояснення та брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки письмовим поясненням ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , не допитав останнього, а також безпідставно не врахував наданий стороною захисту висновок автотехнічного експертного дослідження № 11211250 від 14 січня 2026 року. На думку захисту, зазначені докази ставлять під сумнів висновок про порушення ОСОБА_1 п. 16.6 ПДР України. Крім того, захисник зазначає, що судом не було належним чином досліджено обставини руху автомобіля «Peugeot Landtrek», зокрема його швидкість, траєкторію руху та можливість водія ОСОБА_2 уникнути зіткнення. Апелянт посилається на схему ДТП, характер пошкоджень транспортних засобів та сліди на дорожньому покритті як на обставини, що не узгоджуються з висновками суду першої інстанції. З огляду на викладене захисник вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, істотно порушив права ОСОБА_1 на захист, а висновки суду про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Робул А.А. підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Інший учасник ДТП ОСОБА_2 , будучи неодноразово належним чином повідомленим про дати, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, клопотань не надав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, за умови їх належного повідомлення не перешкоджає апеляційному розгляду, крім передбачених законом випадків.

Враховуючи повторне належне повідомлення ОСОБА_2 , наявність у матеріалах справи його письмових пояснень, які були предметом дослідження як судом першої, так і апеляційної інстанції, а також достатність зібраних матеріалів для ухвалення остаточного рішення, апеляційний суд не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи. Явка ОСОБА_2 апеляційним судом обов`язковою не визнавалася, а його неявка за наведених обставин не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, письмові пояснення ОСОБА_2 , дослідивши наявні докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається, якщо особа не заявляє клопотання про його поновлення або якщо у поновленні строку відмовлено.

Оскаржувана постанова датована 23 лютого 2026 року, однак до Єдиного державного реєстру судових рішень вона була направлена судом лише 20 квітня 2026 року, тобто майже через два місяці після зазначеної в ній дати ухвалення, а загальний доступ до неї забезпечено 21 квітня 2026 року.

При цьому ОСОБА_1 , який заявляв про бажання брати участь у призначеному на 23 лютого 2026 року судовому засіданні дистанційно, до відеоконференції підключений не був, а тому не був присутнім при вирішенні справи та проголошенні постанови.

Відомостей, які б беззаперечно свідчили про те, що до 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 або його захисник фактично отримали копію постанови чи іншим достовірним способом були обізнані про її ухвалення, матеріали справи не містять.

За таких обставин пропуск строку апеляційного оскарження не може бути поставлений у провину стороні захисту, а наведені в клопотанні причини апеляційний суд визнає поважними, у зв`язку з чим строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Разом з тим апеляційний суд звертає увагу на помилковість посилання захисника у прохальній частині апеляційної скарги на положення ст. 293 КУпАП як на правову підставу для скасування постанови судді та направлення справи на новий судовий розгляд.

Стаття 293 КУпАП визначає повноваження органу (посадової особи) при розгляді скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення. Натомість порядок та повноваження апеляційного суду при перегляді постанови судді місцевого суду врегульовані ст. 294 КУпАП.

За наслідками розгляду апеляційної скарги ст. 294 КУпАП надає апеляційному суду право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. Такого повноваження, як скасування постанови судді та направлення справи на новий судовий розгляд, чинний КУпАП апеляційному суду не надає. Це прямо відзначалося і в узагальненнях судової практики щодо застосування ст. 294 КУпАП.

Отже, заявлена в апеляційній скарзі вимога про направлення цієї справи на новий розгляд не ґрунтується на законі та фактично передбачає застосування апеляційним судом повноваження, якого КУпАП йому не надає, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Водночас неправильне визначення апелянтом способу вирішення справи не звільняє апеляційний суд від обов`язку перевірити законність та обґрунтованість постанови по суті та, встановивши підстави для її скасування, ухвалити одне з рішень, прямо передбачених ст. 294 КУпАП.

Апеляційним судом встановлено істотне порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на особисту участь у розгляді справи та права на захист, яке за обставин цього провадження саме по собі виключає можливість залишення оскаржуваної постанови в силі.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката. Загальним правилом цієї норми є розгляд справи у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не відмовлявся від участі у судовому розгляді та не висловлював бажання про розгляд справи за його відсутності. Навпаки він завчасно звернувся до суду із заявою, в якій повідомив про бажання особисто надати пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та просив забезпечити його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Разом з тим зі змісту журналу судового засідання вбачається, що перед початком розгляду справи судом здійснювалися дії щодо підключення до відеоконференції лише захисника. У зв`язку з тим, що захисник до відеоконференції не приєднався, суд перейшов до розгляду справи за відсутності учасників.

При цьому журнал судового засідання не містить відомостей про здійснення судом будь-яких дій, спрямованих на підключення до відеоконференції безпосередньо ОСОБА_1 , направлення йому запрошення на приєднання до відеоконференції, його непідключення на таке запрошення, відмову від участі чи іншу поведінку, яка могла б свідчити про небажання реалізувати заявлене ним право на особисту участь у судовому засіданні.

За таких обставин непідключення захисника до відеоконференції не могло бути ототожнене з відмовою ОСОБА_1 від особистої участі у розгляді справи та не надавало суду підстав ігнорувати окремо подану самим ОСОБА_1 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд першої інстанції не забезпечив реалізацію заявленого ОСОБА_1 права на участь у розгляді справи, не встановив причин його фактичної відсутності у відеоконференції та, попри наявність у матеріалах справи відповідного клопотання, розглянув справу за його відсутності. Більше того, у постанові суд зазначив про неповажність неявки ОСОБА_1 , хоча матеріалами справи підтверджувалося його бажання брати участь у судовому розгляді дистанційно, а відомості про те, що суд фактично надав йому таку можливість, відсутні.

Апеляційний суд вважає таке порушення істотним та таким, що за конкретних обставин цієї справи має безумовним наслідком скасування постанови суду першої інстанції, оскільки рішення про винуватість ОСОБА_1 було ухвалено за відсутності як самої особи, яка наполягала на участі в судовому засіданні, так і її захисника, без забезпечення ОСОБА_1 реальної можливості скористатися процесуальними правами, гарантованими ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Отже, для притягнення особи до відповідальності необхідним є встановлення не лише факту ДТП та пошкодження транспортних засобів, а й конкретного порушення цією особою вимог ПДР та причинного зв`язку між таким порушенням і наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких установлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами, серед іншого, є пояснення учасників, висновок експерта та інші документи.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а відповідно до ст. 252 КУпАП усі докази підлягають оцінці за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, фактичними даними, на підставі яких суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним, є протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також фотознімки транспортних засобів.

ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях зазначав, що перед виконанням повороту ліворуч переконався у безпечності маневру, після чого під час його виконання відчув сильний удар у праву частину автомобіля Ford ESCAPE, внаслідок якого автомобіль розвернуло.

ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначав, що керував автомобілем Peugeot Landtrek, рухався через перехрестя на зелений сигнал світлофора, тоді як автомобіль Ford ESCAPE, що рухався у зустрічному напрямку, розпочав поворот ліворуч та не надав йому перевагу.

Таким чином, пояснення учасників узгоджуються в частині самого факту зіткнення під час виконання автомобілем Ford ESCAPE повороту ліворуч та руху автомобіля Peugeot Landtrek у зустрічному напрямку, однак суттєво відрізняються щодо дорожньої обстановки, яка передувала зіткненню, моменту появи зустрічного автомобіля у полі зору ОСОБА_1 , його віддалення та характеру розвитку небезпеки.

При цьому схема ДТП та фотознімки підтверджують факт і місце зіткнення, розташування транспортних засобів та характер їх пошкоджень, однак самі по собі не встановлюють швидкість руху Peugeot Landtrek і не дають безумовної відповіді на питання про те, на якій відстані він знаходився від Ford ESCAPE на момент початку останнім маневру та чи мав ОСОБА_1 об`єктивну можливість своєчасно його виявити.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності обставин, які мають значення для вирішення питання про винуватість особи, тлумачяться на її користь.

Окремої оцінки потребує висновок експерта № 11211250 від 14 січня 2026 року за результатами проведення автотехнічного експертного дослідження обставин зіткнення автомобілів Ford Escape та Peugeot Landtrek.

Апеляційний суд не погоджується з підходом суду першої інстанції, який, зазначивши, що «не приймає до уваги наданий захисником висновок експерта», фактично виключив цей доказ із предмета оцінки. Наданий учасником провадження доказ, який стосується обставин справи, підлягає дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами провадження. Незгода суду зі змістом такого доказу або з вихідними даними, покладеними в його основу, сама по собі не є підставою для залишення його без оцінки; відповідні обставини мають бути враховані судом при визначенні доказового значення цього висновку та належним чином мотивовані у судовому рішенні.

Крім того, наведене судом першої інстанції обґрунтування про те, що вихідні дані для проведення експертного дослідження були надані лише ОСОБА_1 як заінтересованою особою, не відповідає змісту самого висновку експерта.

У висновку експерта у вступній частині прямо зазначено, що разом зі зверненням експерту на електронному носії були надані: «копія протоколу... з відповідними додатками; пояснення ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ».

Отже, експерт мав у своєму розпорядженні не лише пояснення особи, яка замовила проведення дослідження, а й копії матеріалів провадження, зокрема письмові пояснення другого учасника ДТП ОСОБА_2 .

Тому твердження суду першої інстанції, що дослідження ґрунтувалося виключно на односторонніх даних ОСОБА_1 , є фактично помилковим.

Так само сам по собі факт проведення експертного дослідження за зверненням ОСОБА_1 , а не за постановою суду, не надавав суду підстав автоматично відмовитися від його оцінки взагалі. Стаття 251 КУпАП прямо відносить висновок експерта до джерел фактичних даних, а за правилами ст. 252 КУпАП доказ повинен оцінюватися не ізольовано та не залежно від того, яка особа ініціювала його подання, а в сукупності з усіма іншими матеріалами справи.

При цьому апеляційний суд не залишає поза увагою й обмеження доказового значення цього висновку.

Зокрема, зазначена у вихідних даних швидкість руху ОСОБА_4 понад 100 км/год не була самостійно визначена експертом шляхом дослідження об`єктивних слідів ДТП, а була прийнята ним як одна з вихідних умов проведення розрахунків. Тому апеляційний суд не вважає, що самим лише висновком експерта встановлено факт руху ОСОБА_4 зі швидкістю понад 100 км/год.

Разом з тим ця обставина не дає підстав відкинути весь висновок без його змістовної оцінки.

Експерт у межах дослідження не обмежився розрахунком за умови швидкості 100 км/год, а додатково здійснив розрахунок розвитку дорожньої ситуації за умови руху Peugeot Landtrek із дозволеною в населеному пункті швидкістю 50 км/год.

Так, у межах прийнятих вихідних даних експертом визначено, що при швидкості 50 км/год зупинний шлях автомобіля Peugeot Landtrek складав би приблизно 31,3–32,4 м, та зроблено висновок про наявність у його водія технічної можливості запобігти зіткненню за умови належного виконання вимог пп. 12.3, 12.4 ПДР України.

Крім того, у підсумковій частині висновку експерт зазначив, що з технічної точки зору в діях водія ОСОБА_5 невідповідностей вимогам пп. 10.1 та 16.6 ПДР України за прийнятих ним вихідних даних не вбачається, та не встановив технічного причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням водієм Ford Escape вимог п. 16.6 ПДР України та настанням ДТП.

Апеляційний суд наголошує, що зазначений висновок не має для суду наперед встановленої сили та не є доказом, який сам по собі вирішує питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 .

Встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення належить виключно до компетенції суду, який повинен оцінити висновок експерта поряд із протоколом, схемою ДТП, поясненнями учасників, фотознімками та іншими матеріалами.

За таких обставин висновок експерта підлягав дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, а його фактичне виключення з доказової сукупності апеляційний суд вважає необґрунтованим.

Висновок експерта має доказове значення насамперед у тому, що на підставі спеціальних автотехнічних знань він підтверджує існування технічно можливого механізму розвитку ДТП, відмінного від того єдиного механізму, який безальтернативно покладений судом першої інстанції в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 .

Така версія не може бути визнана спростованою лише з тієї підстави, що дослідження ініційоване стороною захисту, тим більше коли експерту були надані матеріали провадження та пояснення обох водіїв.

Суд першої інстанції фактично виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 здійснював поворот ліворуч, а ОСОБА_2 рухався у зустрічному напрямку прямо, то сам цей факт є достатнім для висновку про порушення ОСОБА_1 п. 16.6 ПДР України та про причинний зв`язок такого порушення з ДТП.

Апеляційний суд не може погодитися з таким підходом. Факт виконання водієм маневру повороту ліворуч та подальше зіткнення із зустрічним транспортним засобом ще не звільняють суд від необхідності встановити конкретну дорожню обстановку, взаємне розташування транспортних засобів у момент початку маневру, можливість водія своєчасно виявити зустрічний автомобіль та причинний зв`язок між його діями і наслідками ДТП.

Саме причинний зв`язок має принципове значення для складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У цій справі об`єктивних даних, які дозволяли б достовірно відтворити швидкість Peugeot Landtrek та його віддалення від місця зіткнення на момент початку ОСОБА_1 повороту, уповноваженим органом не зафіксовано.

Водночас матеріали справи містять висновок спеціаліста в галузі автотехнічних досліджень, який за прийнятих вихідних даних не встановлює технічної невідповідності дій водія Ford Escape вимогам п. 16.6 ПДР України та ставить під сумнів висновок про наявність причинного зв`язку між його діями і ДТП.

Характер та локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів, зафіксовані на фотознімках, також повинні оцінюватися в сукупності з іншими доказами.

Разом з тим апеляційний суд не вправі самостійно, без відповідних спеціальних знань, визначати за характером пошкоджень конкретну швидкість Peugeot Landtrek або робити технічні висновки щодо сили удару.

Проте наявні фотоматеріали, схема ДТП та експертний висновок не усувають, а навпаки залишають об`єктивний сумнів щодо повноти встановленого судом першої інстанції механізму ДТП.

При цьому апеляційний суд не встановлює та не вирішує у цьому провадженні питання про наявність у діях ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху, а тим більше про його винуватість у вчиненні будь-якого адміністративного правопорушення.

Таке питання не є предметом цього апеляційного перегляду.

Однак для вирішення питання про винуватість ОСОБА_1 суд не може ігнорувати обставини руху іншого транспортного засобу, якщо вони безпосередньо впливають на можливість установлення причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та ДТП.

У цьому аспекті матеріали провадження не дозволяють безсумнівно встановити, що режим руху Peugeot Landtrek та розвиток дорожньої ситуації повністю відповідали тому механізму, з якого виходив суд першої інстанції. Водночас матеріали також не дають апеляційному суду підстав категорично встановлювати протилежне.

Саме така невизначеність має бути оцінена не з позиції необхідності встановлення винуватості іншого учасника ДТП, а виключно з позиції того, чи доведена поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції фактично усунув цю невизначеність шляхом припущення, що оскільки ОСОБА_2 мав перевагу в русі, саме ОСОБА_1 є винуватим у ДТП. Однак така логіка не враховує, що предметом доказування є не абстрактне право переважного проїзду, а конкретне порушення Правил дорожнього руху за фактичної дорожньої обстановки та причинний зв`язок між цим порушенням і наслідками.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а сформульовано правову позицію, відповідно до якої принцип презумпції невинуватості підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення: всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведені подія та вина прирівнюються до доведеної невинуватості особи.

Застосовуючи наведені положення до цієї справи, апеляційний суд виходить із того, що наявними матеріалами беззаперечно підтверджується сам факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів.

Разом з тим цього недостатньо для притягнення саме ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП. Необхідно, щоб сукупність доказів давала можливість без припущень встановити, що ОСОБА_1 за конкретної дорожньої обстановки порушив вимоги п. 16.6 ПДР України і саме це порушення стало причиною ДТП. Такого ступеня доведеності у цій справі не досягнуто.

Письмові пояснення двох водіїв щодо суттєвих обставин розвитку дорожньої ситуації відрізняються; об`єктивні дані щодо швидкості та віддалення ОСОБА_4 у момент початку маневру Ford Escape не зафіксовані; натомість висновок експерта, який місцевий суд без достатніх підстав фактично усунув з доказової сукупності, свідчить про наявність іншого технічно можливого пояснення механізму ДТП та ставить під сумнів причинний зв`язок дій ОСОБА_1 із зіткненням.

При цьому апеляційний суд не має процесуального обов`язку і не вправі перебирати на себе функцію органу, який склав протокол, та самостійно відшукувати додаткові докази на підтвердження вини ОСОБА_1 , усуваючи таким чином недоліки зібраної доказової бази.

Статтею 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів прямо покладений на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Суд же зобов`язаний дати оцінку доказам, які зібрані та надані для розгляду, а не створювати нову доказову основу обвинувачення.

У цій справі уповноваженим органом зібрано той обсяг матеріалів, який ним був визнаний достатнім для складання протоколу щодо ОСОБА_1 і направлення справи до суду.

Під час судового розгляду учасники провадження мали можливість надавати пояснення, документи, заявляти клопотання та подавати на підтвердження своєї позиції відповідні матеріали. Сторона захисту такою можливістю скористалася, зокрема подавши письмові пояснення, матеріали та висновок автотехнічного експертного дослідження. Письмові пояснення ОСОБА_2 також наявні у справі та враховані апеляційним судом.

Разом з тим під час оцінки доказів обов`язок доведення невинуватості ОСОБА_1 або винуватості іншого учасника ДТП не може покладатися на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Наявними у справі доказами не доведено беззаперечно, що саме ОСОБА_1 допустив порушення п. 16.6 ПДР України, яке перебувало у причинному зв`язку з ДТП.

Наявні у справі суперечності та невстановлені обставини стосуються не другорядних деталей, а безпосередньо механізму дорожньо-транспортної пригоди, можливості ОСОБА_1 виявити автомобіль Peugeot Landtrek перед початком та під час виконання маневру, а відтак самого факту порушення ним вимог п. 16.6 ПДР України та причинного зв`язку.

Тому такі сумніви є об`єктивними та істотними і відповідно до принципу презумпції невинуватості повинні тлумачитися на користь ОСОБА_1 .

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, наявними у справі доказами не доведена, а висновок суду першої інстанції про наявність у його діях складу цього правопорушення ґрунтується на неповній оцінці доказів та припущенні щодо причинного механізму ДТП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що доказів, достатніх для безсумнівного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, матеріали справи не містять, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Робулу А.А. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Робула А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2026р., у справі про адміністративне правопорушення передбачене за ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя