Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №636/2291/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/2291/26 Провадження 2/636/2677/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до Чугуївської міської ради Харківської області, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 63,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з вищевказаного житлового будинку під номером 24. Позивач є єдиною спадкоємицею за законом, оскільки її батько ОСОБА_3 помер раніше спадкодавця, а право на спадкування виникло у Позивача за правом представлення. Позивач у встановлений законом шестимісячний строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого заведено спадкову справу за номером 101/2025. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину чи заявили свої права, за матеріалами спадкової справи немає.

Проте, приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлер О.Б. листом-роз`ясненням повідомила Позивача про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів, зареєстрованих в сучасному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За життя спадкодавиця володіла будинком на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 березня 1995 року у справі номер 2-207 у виді 12/25 частин та Свідоцтва на право особистої власності від 12 жовтня 1978 року, виданого виконкомом Чугуївської міської ради. Надалі рішенням виконкому від 20 жовтня 1999 року номер 162/4, інша частка у розмірі 13/25, яка належала ОСОБА_4 , виділена в окреме домоволодіння з присвоєнням окремої адреси - будинок НОМЕР_1 , а частка ОСОБА_2 трансформувалася в цілісний і самостійний житловий будинок під номером 24. Оскільки за життя спадкодавиця не здійснила перереєстрацію права власності на цілий будинок у новому електронному реєстрі, нотаріус не має технічної можливості видати свідоцтво. За таких обставин єдиним способом захисту права є звернення до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Чугуївської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі їхнього представника, щодо ухвалення рішення поклалася на розсуд суду згідно з вимогами чинного законодавства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлені такі факи і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років у м. Харкові, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Спадкодавиця народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мосьпанове Чугуївського району Харківської області, на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

За матеріалами спадкової справи номер 101/2025, єдиним спадкоємцем, який звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , є її онука ОСОБА_1 . Заповіт від імені померлої за життя не складався.

Судом детально перевірено та підтверджено належними доказами ланцюг родинних відносин між спадкодавцем та Позивачем.

Згідно із записом акта про народження номер 142 від 1937 року, ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Її рідна сестра ОСОБА_7 народилася у 1930 році.

ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_8 , змінила прізвище на ОСОБА_9 . Від цього шлюбу народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_3 та ОСОБА_10 народилася донька - ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Позивач змінювала прізвища у зв`язку з укладенням шлюбів: шлюб із ОСОБА_12 , змінено прізвище на ОСОБА_13 . Надалі, 04 жовтня 2019 року вона уклала шлюб із ОСОБА_14 , внаслідок чого отримала прізвище ОСОБА_15 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 .

Батько Позивача, ОСОБА_3 , помер раніше за спадкодавицю ОСОБА_2 .

Щодо правового статусу нерухомого майна, судом встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 офіційно зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 березня 1995 року у справі номер 2-207. Спочатку їй належало 12/25 частин. Проте, згідно з довідкою Комунального підприємства Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації номер 1540, суміжні 13/25 частин будинку, які належали ОСОБА_4 , на підставі рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області від 20 жовтня 1999 року номер 162/4, виділені в окреме самостійне домоволодіння з присвоєнням окремої поштової адреси: АДРЕСА_2 .

Як наслідок, спірна частка 12/25 автоматично трансформувалася в окремий, цілісний житловий будинок під номером 24. Спільна часткова власність була припинена. Відповідно до Звіту про оцінку майна та Довідки-характеристики, складених у серпні 2025 року, об`єкт є окремим одноповерховим житловим будинком літ. А-1 цегляної будови із надвірними спорудами, загальною площею 63,9 кв.м. та житловою площею 40,0 кв.м. Ринкова вартість будинку становить 200000,00 гривень, без урахування ПДВ, що підтверджується висновком про вартість майна.

Захист права власності та спадкових прав є гарантованим конституційним принципом. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним. Згідно з положеннями частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може звернутися до суду з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У спадкових правовідносинах право власності переходить у порядку універсального правонаступництва. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини, згідно зі статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

На підставі частини першої статті 1266 ЦК України онуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, і якщо спадкоємець не може нотаріально оформити своє право через відсутність первинних реєстраційних записів за спадкодавцем, його права підлягають судовому захисту.

Суд враховує сталу правову позицію Верховного Суду. Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, якщо право власності на нерухоме майно виникло у спадкодавця до 01 січня 2013 року та було зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення в реєстрах бюро технічної інвентаризації, то відсутність державної реєстрації цього права в сучасному електронному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не позбавляє спадкодавця статусу власника та не є перешкодою для визнання права власності за спадкоємцями в судовому порядку.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 404/2811/17 констатував, що відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність реєстрації права в новому електронному реєстрі є легітимною підставою для задоволення позову спадкоємця про визнання права власності в судовому порядку.

Також Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 344/14902/16-ц роз`яснив, що у разі реального розподілу будинку або виділу частки в натурі з присвоєнням окремої поштової адреси, режим спільної часткової власності повністю припиняється, а виділена частина набуває статусу самостійного, цілісного об`єкта нерухомого майна.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є повністю обґрунтованими та доведеними.

Факт належності будинку померлій бабі Позивача підтверджується довідками та архівними матеріалами бюро технічної інвентаризації. Трансформація частки в цілий самостійний будинок під номером 24 підтверджена рішеннями виконавчого комітету міської ради. Наявність родинних зв`язків та відсутність інших спадкоємців підтверджені матеріалами спадкової справи та витягами з реєстрів актів цивільного стану. Ринкова вартість підтверджена сертифікованим звітом про оцінку майна.

Нотаріальний порядок оформлення є неможливим через технічні обмеження чинного законодавства щодо реєстрації прав за померлими особами. Оскільки ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину, її право підлягає захисту шляхом ухвалення рішення про визнання права власності.

Керуючись ст.ст. 4-5, 10-13, 76-89, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19831217-04624, право власності на спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 63,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бунін Є.О.