Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №520/2445/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 520/2445/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

за участю:секретаря судового засідання Дубини Н.Ю. представника позивача Мартовицького К.В. представника відповідача Дмитришака Ю.І.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2025 №2199 позивача за результатами службового розслідування притягнуто до дисциплінарної відповідальності із накладенням суворої догани, до повної матеріальної відповідальності на суму 827 287,93 грн, а також постановлено утримувати 20 відсотків його грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення цієї суми. Позивач вважає пункти 6, 9 і 12 наказу протиправними, оскільки під час розслідування не з`ясовано всіх обставин відсутності військової техніки та не враховано наданих ним пояснень. Позивач також зазначає, що на час проведення розслідування вже обіймав іншу посаду, тоді як його вину та причинний зв`язок між виконанням ним службових обов`язків і заподіяною шкодою належним чином не доведено. Крім того, на його думку, відповідач порушив строки проведення службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення. У зв`язку з цим позивач просить скасувати зазначені пункти наказу та повернути кошти, утримані на виконання його пункту 12.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі №520/2445/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі №520/2445/26 прийнято до провадження Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 520/2445/26. Задоволено клопотання позивача про передачу справи за альтернативною підсудністю. Адміністративну справу № 520/2445/26 передано за підсудністю до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №520/2445/26 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2026 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

У судові засідання, призначені на 03.08.2026, 25.08.2026 та 03.09.2026, сторони не з`явилися, жодних документів до суду не подали.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.09.2026 підготовче провадження у справі №520/2445/26 закрито та призначено розгляд справи по суті, про що повідомлено сторін.

15.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, а 17.09.2026 позивач подав відповідь на відзив. Обидва документи надійшли після закриття підготовчого провадження ухвалою суду від 03.09.2026. Під час підготовчого провадження сторони відзиву, відповіді на нього чи інших документів по суті спору до суду не подавали.

Оскільки відповідач подав відзив після спливу встановленого судом строку без наведення поважних причин, суд не бере його до уваги та вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 25.09.2026 клопотання представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні призначеному на 28.09.2026 на 10:00 год., в режимі відеоконференції по справі №520/2445/26 задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та обіймав посаду командира 2 механізованої роти механізованого батальйону військової частини, а згідно з витягом із наказу від 28.08.2025 №245 був призначений командиром 1 механізованої роти цього батальйону.

Наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2025 №2466 та №2467 було призначено службові розслідування за фактами відсутності автомобіля MAN 13.168F та автомобіля ЗІЛ-131.

Наказом від 22.10.2025 №2818 попередні накази скасовано та призначено службове розслідування за фактом відсутності військової техніки у 2 механізованому батальйоні. Наказом від 17.11.2025 №3253 строк його проведення продовжено.

Предметом службового розслідування стала відсутність двох транспортних засобів військової частини НОМЕР_1 : автомобіля MAN 13.168F, військовий номер НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , та автомобіля ЗІЛ-131, військовий номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_5 .

За результатами розслідування складено акт, в якому зазначено, що під час звірки облікових даних у серпні 2025 року виявлено відсутність автомобіля MAN 13.168F, щодо автомобіля ЗІЛ-131 наведено, що його відсутність на місці тимчасового розташування виявлено 15.03.2025. Стосовно подальшого перебування транспортних засобів в акті вказано: «Місцезнаходження транспортних засобів невідоме». Згідно з наведеною в акті відомістю визначення залишкової вартості, вартість автомобіля MAN 13.168F становить 827 287,93 грн.

У письмових поясненнях від 15.12.2025 ОСОБА_1 повідомив, що 10.03.2025 отримав розпорядження забезпечити доставку інженерних споруд із використанням автомобіля MAN 13.168F. За його поясненнями, він дав сержанту ОСОБА_2 усну вказівку завантажити автомобіль та перемістити його до безпечного місця. В акті службового розслідування зазначено, що автомобіль перемістили до району селища Великий Бурлук Харківської області, а 12.03.2025, коли ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 прибули до місця його залишення, транспортного засобу на місці не виявили. Подальші пошуки автомобіля результату не дали.

24.12.2025 командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №2199 за результатами службового розслідування. Пунктом 6 наказу ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення «сувора догана». Пунктом 9 позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі 827 287,93 грн. Пунктом 12 начальнику фінансово-економічної служби доручено забезпечити утримання 20% з грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 до повного погашення заборгованості.

Не погоджуючись із зазначеним наказом у відповідній частині, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV, яким затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Закон № 548-XIV).

Відповідно до ст.. 1 Закону № 548-XIV Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

За правилами ст. ст. 5, 6 Закону № 548-XIV внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідно до положень ст. 11 Закону № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; одержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно з приписами ст. 12 Закону № 548-XIV про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Відповідно до ст.. 16 Закону № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Закон № 551-XIV), яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України.

За змістом ст. ст. 1, 2 Закону № 551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно із ст. 3 Закону № 551-XIV військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

При цьому, за ст. 4 Закону № 551-XIV військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

У той же час, ст. 48 Закону № 551-XIV серед іншого визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, а саме: попередження про неповну службову відповідність.

У силу вимог пунктів 83 - 86 Закону № 551-XIV на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб`єктові у сфері протидії корупції.

У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

У той же час, підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 №1503/31371 (далі - Порядок № 608).

Згідно із пунктом 7 Порядку № 608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону № 160.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно із пунктами 1-6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до норм пунктів 1-2 розділу VI Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Щодо доводів позивача про порушення строків проведення службового розслідування суд зазначає, що відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 8 Закону №160-IX службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення, а в необхідних випадках цей строк може бути продовжений командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. При цьому днем початку службового розслідування є день видання наказу про його призначення, а днем закінчення - день надання командиру акта службового розслідування та матеріалів на розгляд.

Як встановлено судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2025 №2818 було призначено службове розслідування за фактом відсутності військової техніки, а наказом від 17.11.2025 №3253 строк його проведення продовжено. Отже, продовження строку було здійснено до спливу первісного місячного строку та в межах передбаченої законодавством можливості його продовження ще не більше ніж на один місяць.

Видання наказу про результати службового розслідування 24.12.2025 не свідчить про порушення строку його проведення, оскільки законодавство розмежовує строк безпосереднього проведення розслідування та строк прийняття командиром рішення за його результатами. Зокрема, у разі доведення вини наказ про притягнення до матеріальної відповідальності видається не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування.

За наведених обставин та з огляду на матеріали справи суд не встановив порушення відповідачем установленого порядку і строків проведення службового розслідування, а тому відповідні доводи позивача є необґрунтованими.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Разом з цим, розділом VIII Порядку № 608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.

Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.

До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон № 160.

Згідно із п. п. 3-5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX).

Згідно з положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 5 Закону № 160-IX командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завданням ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди.

Щодо позовних вимог про скасування пункту 6 наказу від 24.12.2025 №2199 суд враховує, що ОСОБА_1 , надавши підлеглому вказівку перемістити автомобіль MAN 13.168F до безпечнішого місця, мав забезпечити належну організацію його подальшого збереження та контроль за виконанням наданого розпорядження. Водночас із досліджених матеріалів службового розслідування вбачається, що після переміщення автомобіль залишався без охорони, а належного контролю за його збереженням організовано не було.

Наведені обставини свідчать про неналежне виконання позивачем службових обов`язків щодо збереження військового майна та контролю за діями підлеглих. Надання розпорядження про переміщення автомобіля до безпечнішого місця не вичерпувало обов`язків позивача щодо організації його збереження. При цьому дисциплінарна оцінка зазначеної поведінки не залежить від установлення особи, яка надалі могла заволодіти автомобілем, або остаточного визначення розміру майнових втрат військової частини.

Сувора догана належить до дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. З огляду на характер встановленого порушення, пов`язаного з організацією збереження військової техніки, суд не вбачає підстав для скасування пункту 6 оскаржуваного наказу з мотивів відсутності дисциплінарного проступку. Подальше призначення позивача на іншу посаду не спростовує обставин виконання ним службових обов`язків на час відповідних подій. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про правомірність притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, суд виходить із того, що передбачені частиною другою статті 3 Закону №160-IX умови повинні бути встановлені в сукупності. Відсутність належного підтвердження хоча б однієї з них виключає можливість покладення на особу обов`язку відшкодувати шкоду.

Відповідно, відповідач мав довести порушення позивачем службових обов`язків, а також конкретну шкоду, причинний зв`язок між цим порушенням та її виникненням, вину позивача в заподіянні шкоди, та підстави для застосування саме повної матеріальної відповідальності.

Як встановлено судом, висновок про заподіяння шкоди ґрунтується на відсутності автомобіля MAN 13.168F на місці його залишення та невстановленні його подальшого місцеперебування. В акті службового розслідування зазначено: «Місцезнаходження транспортних засобів невідоме». Однак таке формулювання відображає стан поінформованості осіб, які проводили розслідування, та саме по собі не розкриває обставин вибуття автомобіля з володіння військової частини, причин його зникнення і ролі позивача в настанні відповідних наслідків.

Матеріали справи не містять достатніх доказів знищення, пошкодження або безповоротної втрати автомобіля. Водночас суд враховує, що для встановлення нестачі закон не вимагає обов`язкового підтвердження фізичного знищення майна чи абсолютної неможливості його повернення. Визначальним у цій справі є те, що відповідач не довів сукупності обставин, яка дозволяла б кваліфікувати виявлену відсутність автомобіля як шкоду в розмірі 827 287,93 грн, завдану саме з вини ОСОБА_1 .

Наведені в матеріалах розслідування відомості про пошуки автомобіля поблизу місця його залишення не підтверджують проведення подальшої повної перевірки обставин його зникнення.

Доказів інших заходів з установлення місцеперебування автомобіля, перевірки можливого переміщення його іншими особами та результатів відповідних звернень до правоохоронних органів відповідач суду не надав. За таких обставин висновок про покладення на позивача обов`язку відшкодувати повну залишкову вартість автомобіля зроблено за відсутності належного з`ясування причин його вибуття.

Констатація залишення автомобіля без охорони без з`ясування подальших обставин його зникнення та оцінки дій інших причетних осіб є недостатньою для висновку про заподіяння позивачем усієї визначеної відповідачем шкоди.

Наявна в матеріалах справи відомість визначення залишкової вартості автомобіля підтверджує його вартісний показник, але не є самостійним доказом заподіяння відповідної шкоди позивачем. Визначення вартості майна та встановлення підстав відповідальності конкретної особи є окремими питаннями, кожне з яких потребує належного доказового підтвердження. Тому зазначення в наказі суми 827 287,93 грн не усуває обов`язку відповідача довести, що саме ця сума становить пряму дійсну шкоду, завдану з вини ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 не довела наявності всіх необхідних умов для притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності в розмірі827 287,93 грн. Відповідно, пункт 9 наказу від 24.12.2025 №2199 у зазначеній частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Передбачене пунктом 12 наказу утримання 20 відсотків із грошового забезпечення та додаткової винагороди позивача є способом виконання рішення про притягнення його до матеріальної відповідальності. Оскільки правомірність такого рішення не доведена, правова підстава для відповідних утримань відсутня, а тому пункт 12 наказу в частині, що стосується ОСОБА_1 , також підлягає скасуванню.

Для відновлення майнового становища позивача належним способом захисту є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повернути кошти, раніше стягнуті на виконання пункту 12 зазначеного наказу. Поверненню підлягають суми фактично проведених утримань, визначені за відповідними розрахунковими та платіжними документами відповідача.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування пунктів 9 і 12 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2025 №2199 у частинах, що стосуються позивача, та зобов`язання відповідача повернути раніше стягнуті на виконання пункту 12 кошти.

У задоволенні позовних вимог щодо скасування пункту 6 наказу про застосування суворої догани належить відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 9 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2025 №2199 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності в розмірі 827287,93 грн.

Визнати протиправним та скасувати п. 12 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2025 №2199 «Про результати службового розслідування» в частині утримання 20% з грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 до повного погашення заборгованості.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 раніше стягнуті кошти на виконання пункту 12 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2025 №2199 «Про результати службового розслідування».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29 вересня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 )

Головуючий суддя П.І. Салюк