Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №560/12835/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12835/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене повідомленням №20260616-865345 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки та протоколом №85 від 16.06.2026. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зареєстровану за №20260616-865345 від 16.06.2026, з урахуванням висновків суду, наданої у рішенні у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у військово-обліковому документі зазначено, що позивач має тип відстрочки — бронювання, строк дії якого визначено до 05.08.2026. Водночас, з огляду на наявність сімейних обставин, пов`язаних із необхідністю догляду/ утримання батьків з інвалідністю, позивач додатково звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Позивач вказує, що 16 червня 2026 року звернувся через відповідний адміністративний механізм через органи ЦНАП до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації підстава пункт 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .

За результатами розгляду заяви позивача відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Вказане рішення оформлено повідомленням №20260616-865345 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскільки комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_1 розглянуто та прийнято відповідне рішення, в діях відповідача не вбачається протиправної бездіяльності, та як наслідок, зобов`язання до вчинення певних дій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява позивача від 16.06.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Протокольним рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.06.2026 року № 85 прийнято рішення про відмову в надані ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Причина відмови - під час вивчення документів та опрацювання баз даних, встановлено, що у позивача є рідна сестра, водночас у долучених до заяви документах, відсутні відомості про те, що вона є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом (крім домашнього арешту), відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по цей час.

Закон №3543-XII визначає правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Приписами статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною 7 ст. 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Тобто, під час дії мобілізації вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу покладено саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

У відповідності до ч.1, 3 ст.22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; - надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; - проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

У відповідності до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, на дату вирішення справи судом комісію відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.

Встановлено, що позивач звернувся за наданням відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за категорією: особи, які доглядають за батьками з інвалідністю І–ІІ групи, із посиланням на пункт 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вказана норма передбачає право на відстрочку для військовозобов`язаних за наявності визначених законом сімейних обставин, зокрема у випадках, коли йдеться про батьків з інвалідністю І або ІІ групи та необхідність забезпечення їх догляду/утримання за відсутності інших осіб, які реально можуть виконувати такий обов`язок.

Порядок реалізації права на відстрочку, процедура подання заяви, перелік документів, порядок їх перевірки, порядок роботи комісії та форма повідомлення про прийняте рішення визначаються Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року.

Зазначений Порядок покладає на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки обов`язок розглянути подану заяву та документи, перевірити наявність підстав для відстрочки, а за результатами розгляду прийняти рішення про надання відстрочки або про відмову у її наданні.

Як ввстановлено зі змісту оскаржуваного повідомлення про відмову, основним і фактично єдиним мотивом відмови відповідача стало те, що під час вивчення поданих документів встановлено наявність у позивача рідної сестри.

Водночас сама по собі наявність у позивача рідної сестри не може автоматично свідчити про відсутність у нього права на відстрочку. Наявність родича є лише однією з обставин, яка підлягає перевірці. Однак така обставина не може оцінюватися ізольовано від інших фактичних даних, зокрема від місця перебування цієї особи, її фактичної зайнятості, навчання, реальної можливості перебувати в Україні та здійснювати догляд за батьком з інвалідністю.

Суд встановив, що до заяви про надання відстрочки позивачем було долучено довідку навчального закладу Maximilian-Kolbe-Schule, її переклад українською мовою та нотаріальне засвідчення справжності підпису перекладача.

Із зазначених документів встановлено, що рідна сестра позивача, Ксенія Правдич навчається у Федеративній Республіці Німеччина, у фаховій школі імені Максиміліана Кольбе, клас 12FT2, та фактично перебуває за межами України у зв`язку з навчанням.

Проте в оскаржуваному рішенні відповідача відсутня будь-яка оцінка вказаного вище

документа про навчання сестри позивача за кордоном, та при цьому відповідач не зазначив, чи досліджував довідку навчального закладу, чи визнав її належним або неналежним доказом, чи вважає її такою, що підтверджує або не підтверджує фактичне перебування сестри за кордоном.

Суд зазначає, що відповідач в даному випадку обмежився загальним посиланням на те, що у долучених документах відсутні відомості про те, що сестра позивача є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом або відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Однак відповідачем не надано оцінки іншій істотній обставині, а саме фактичному перебуванню сестри за межами України у зв`язку з навчанням.

Відповідач також не зазначив, чому надана довідка навчального закладу, перекладена українською мовою та належним чином засвідчена, не має юридичного значення для вирішення питання про надання відстрочки.

Суд зазначає, що сама лише наявність особи, яка формально має обов`язок утримання, не є достатньою підставою для відмови у відстрочці без перевірки реальної можливості виконання такого обов`язку.

Отже, оскільки рідна сестра позивача є студенткою, навчається у Федеративній Республіці Німеччина та фактично перебуває за межами України, а тому її наявність як родички не може автоматично свідчити про її реальну матеріальну та фактичну спроможність утримувати батька з інвалідністю в Україні.

Суд вважає, що у даній справі порушення прав позивача полягає у прийнятті відповідачем рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, без врахування факту перебування сестри позивача за кордоном на навчанні та неможливості здійснювати постійний догляд за матір`ю позивача.

Отже відповідач, приймаючи рішення про відмову, обмежився формальним посиланням на наявність у позивача рідної сестри, не надавши належної оцінки обставинам її фактичного перебування та навчання за межами України.

Водночас, у цій справі суд не надає оцінку наявності чи відсутності у позивача права на відстрочку від військової служби на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність дій чи бездіяльності посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у спірних правовідносинах у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого протоколом №85 від 16.06.2026 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зареєстровану за №20260616-865345 від 16.06.2026, з урахуванням висновків суду, наданої у рішенні у цій справі.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом №85 від 16.06.2026.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зареєстровану за №20260616-865345 від 16.06.2026, з урахуванням висновків суду, наданої у рішенні у цій справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064 (однієї тисячі шістдесят чотири) грн.96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук