Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №638/16068/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/16068/26

Провадження № 2/638/10086/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача з проханням стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового для дитини відповідного віку, на період навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку двадцяти трьох років, починаючи стягнення з 01.03.2025. Свої вимоги обґрунтовує тим, що після розірвання шлюбу ОСОБА_5 проживала разом зі своєю матір`ю та перебувала на повному її утриманні, що стало передумовою для звернення позивачем до суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. На виконання заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/2933/23 відкрито виконавче провадження №72324298 Шевченківським ВДВС у м. Харкові. Із настанням ОСОБА_5 повноліття виплата аліментів була припинена. У 2023 році ОСОБА_5 вступила до Державного біотехнологічного університету. На сьогодні ОСОБА_5 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 не працює, приділяє увагу навчанню, а отже, не має можливості самостійно себе забезпечувати. Єдиним доходом є невелика стипендія, виплата якої в майбутньому не є гарантованою. ОСОБА_5 має додаткові заняття з англійської мови в онлайн- форматі в кількості двох індивідуальних занять на тиждень. Вартість одного заняття становить 800 грн.. Окрім цього, у ОСОБА_5 має проблеми зі здоров`ям, що вимагає додаткових витрат. Самостійно ОСОБА_5 забезпечити своє проживання, навчання, харчування та лікування не має змоги, тому її повністю утримує мати - ОСОБА_3 . Дохід ОСОБА_3 є недостатнім для повноцінного утримання себе та своїх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідач є особою, котра має матеріальну можливість утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчання, але не виконує належним чином свій обов`язок та перекладає його у повному обсязі на ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 не має заробітку, а отже, потребує матеріальної підтримки, вона витрачає кошти на проїзд у транспорті з місця проживання до місця навчання та навпаки. Також, ОСОБА_5 необхідно одягатись, купувати необхідні підручники для навчання, канцелярію, ліки, щомісяця поповнювати інтернет, який необхідний для навчання. ОСОБА_5 потребує грошей на харчування та інші додаткові та непередбачувані витрати пов`язанні з навчанням та проживанням. Позивач утримує доньку фінансово повністю та самостійно, надаючи грошові кошти, купуючи продукти харчування, враховуючи спільне проживання за однією адресою. Відповідач уникає обов`язку з утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, чим порушує принцип рівності батьків в утриманні доньки. Відповідач має матеріальну змогу допомагати ОСОБА_5 , враховуючи проходження особою військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та отримання доходу. За домовленістю між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , останній взяв на себе зобов`язання продовжувати здійснювати виплати аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 на період навчання, але не більше ніж до досягнення донькою віку двадцяти трьох років. Зважаючи на домовленість між батьками, ОСОБА_4 добровільно здійснював виплату аліментів на утримання повнолітньої доньки у межах виконавчого провадження № 72324298, що підтверджується листом від 29.06.2026 №83628. Водночас, відповідач 10.02.2025 звернувся до відділу із заявою про зменшення розміру аліментів внаслідок досягнення старшою дитиною повноліття. Позивач заходів щодо одержання аліментів від відповідача шляхом мирного та позасудового врегулювання спору. Внаслідок вжиття таких заходів між колишнім подружжям було досягнуто згоди про те, що ОСОБА_4 у добровільному порядку буде продовжувати здійснювати виплату аліментів на утримання вже повнолітньої доньки ОСОБА_5 . Всупереч існуючій домовленості між батьками, ОСОБА_4 направив 10.02.2025 до Шевченківського ВДВС у м. Харкова заяву про утримання аліментів у зменшеному розмірі, враховуючи досягнення старшою донькою повноліття. Оскільки відповідач не повідомив позивача про направлення заяви від 10.02.2025 до Шевченківського ВДВС у м. Харкова, ОСОБА_3 про це дізналася тільки 29.06.2026 внаслідок отримання відповіді на адвокатський запит. ОСОБА_3 вважала, що у період з 26.01.2024 по сьогодні отримує аліменти на утримання як неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , так і повнолітньої доньки ОСОБА_5 в належному розмірі. Позивач розуміла, що розмір аліментів залежить від отриманого батьком грошового забезпечення, а оскільки грошове забезпечення у військовослужбовців безпосередньо залежить від завдань, які вони виконують, то ОСОБА_3 допускала, що батьком наразі не виконує бойові задачі, що вплинуло на розмір його грошового забезпечення, а отже й на розмір аліментів. Водночас відповідач, подавши до Шевченківського ВДВС у м. Харкова заяву від 10.02.2025, вчинив дії всупереч існуючій домовленості між батьками щодо утримання повнолітньої доньки на період її навчання, але не більше як до досягнення донькою 23 років. Подання до Шевченківського ВДВС у м. Харкова заяви від 10.02.2025 та неповідомлення про це позивача, є чітким проявом неможливості одержання ОСОБА_3 аліментів у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати. Таким чином, є підстави для стягнення аліментів за минулий час, а саме починаючи не з моменту подання позовної заяви до суду, а починаючи з 01.03.2025.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року по справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін.

27.08.2026 надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, а у випадку часткового задоволення позовних вимог визначити розмір аліментів, що підлягають сплаті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , у твердій грошовій сумі, що не перевищує 4 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до 30.06.2027. В обґрунтування представник відповідача зазначає, що наведені позивачем обставини, на яких ґрунтуються вимоги про стягнення аліментів, не свідчать про наявність у повнолітньої доньки матеріальної потреби у заявленому розмірі, а подані на їх підтвердження докази не підтверджують фактичного обсягу витрат на її навчання та необхідності стягнення аліментів саме у заявленому розмірі. Відповідач не заперечує проти наявності у нього обов`язку брати участь в утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, однак не погоджується із заявленим позивачем розміром аліментів у частці від усіх видів його доходу - 1/4 та вимогою про сплату аліментів за період, що передував подачі позову. Заявлений позивачем розмір аліментів не відповідає фактичним витратам, пов`язаним із навчанням, та фактичній матеріальній потребі ОСОБА_5 . Позивачем не доведено наявності передбачених ч. 2 ст. 191 СК України підстав для їх стягнення за період, що передував поданню позову. Надана до позовної заяви довідка про навчання підтверджує виключно факт навчання ОСОБА_5 , однак сама по собі не підтверджує наявності у неї матеріальної потреби, фактичного розміру витрат, пов`язаних із навчанням, та необхідності їх покриття за рахунок відповідача з урахуванням обов`язку обох батьків брати участь в утриманні повнолітньої доньки. Самі по собі зазначені види витрат без належного підтвердження їх фактичного понесення, розміру та безпосереднього зв`язку з навчанням не можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 матеріальної потреби саме у заявленому позивачем розмірі. Оскільки ОСОБА_5 навчається за рахунок коштів державного бюджету, плата за навчання за контрактом з неї / позивача не стягується. Тобто, витрати на оплату навчання, які фактично відсутні, не можуть бути покладені в основу визначення розміру аліментів. Право ОСОБА_5 на навчання за державним замовленням було надано у зв`язку зі статусом її батька, ОСОБА_4 , як учасника бойових дій. Саме статус відповідача як учасника бойових дій був підставою для надання ОСОБА_5 права на навчання за державним замовленням. Таким чином, витрати на оплату навчання у Державному біотехнологічному університеті як одна зі складових матеріальної потреби ОСОБА_5 у цій справі відсутні, оскільки її навчання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно, такі витрати не можуть бути враховані при визначенні розміру аліментів та не можуть обумовлювати необхідність стягнення з відповідача аліментів у заявленому позивачем розмірі. Витрати на придбання підручників враховуються при визначенні матеріальної потреби ОСОБА_5 , якщо їх необхідність, наявність та розмір підтверджені належними доказами. Сам факт її навчання не свідчить про автоматичне виникнення додаткових витрат на придбання навчальної літератури. Також відсутні документи, які б підтверджували фактичне придбання таких товарів та понесення відповідних витрат, зокрема чеки, квитанції, рахунки або інші платіжні документи. Позивачем не наведено конкретного розрахунку та не надано належних доказів фактичних витрат ОСОБА_5 на проїзд, які б свідчили про необхідність їх врахування при визначенні розміру аліментів. В місті Харкові в умовах воєнного стану забезпечується безоплатний проїзд пасажирів у комунальному громадському транспорті. Відповідне рішення щодо забезпечення безоплатного проїзду прийняте Харківською міською радою, а фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок коштів бюджету Харківської міської територіальної громади. Зазначена обставина є загальновідомою та має значення для визначення фактичного розміру витрат ОСОБА_5 на проїзд. У разі користування комунальним громадським транспортом витрати на оплату проїзду нею не здійснюються, а отже, відповідні витрати, на думку відповідача, не можуть бути враховані при визначенні розміру матеріальної потреби без встановлення фактичного використання нею іншими видами транспорту та понесення відповідних витрат. Чинним законодавством не встановлено фіксованого розміру витрат на харчування особи залежно від віку, працездатності, тощо. Відповідно, розмір необхідного матеріального забезпечення визначається з урахуванням конкретних обставин справи, фактичних потреб особи та матеріальних можливостей осіб, зобов`язаних брати участь у її утриманні. За актуальними оцінками вартості продуктового набору, розрахованого для забезпечення основних фізіологічних потреб однієї дорослої особи, його вартість у 2026 році становить орієнтовно 1 300 грн на місяць. Такий показник може використовуватися виключно як орієнтир для оцінки загальної вартості харчування однієї дорослої особи та не є встановленим законом розміром витрат на харчування. Відповідач вважає, що для забезпечення різноманітного раціону повнолітньої особи, доцільно виходити з орієнтовних витрат у розмірі 2 000 грн на тиждень, що становить близько 8 000 грн на місяць. У позовній заяві позивачем не наведено жодного конкретного розрахунку щомісячних витрат ОСОБА_5 на харчування, не зазначено їх фактичного або орієнтовного розміру, а також не надано доказів, які б дозволяли встановити, яку саме суму щомісячно необхідно витрачати на харчування повнолітньої доньки. Навіть виходячи з орієнтовної вартості базового харчування однієї дорослої особи у розмірі близько 8 000 грн на місяць, зазначена сума являє собою загальну потребу однієї особи у харчуванні, а не суму, яка має бути покладена на одного з батьків. Відповідно до положень сімейного законодавства обов`язок щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, покладається на обох батьків. Отже, витрати на харчування мають забезпечуватися з урахуванням участі обох батьків, а не покладатися виключно на відповідача. У позовній заяві позивачем не наведено конкретного розрахунку витрат ОСОБА_5 на проживання, не зазначено підстави користування житлом, розмір витрат на його утримання, а також частину таких витрат, яка припадає безпосередньо на повнолітню доньку. До позовної заяви не додано документів, які б підтверджували понесення ОСОБА_5 витрат на оренду житла, оплату проживання в гуртожитку або інших витрат, пов`язаних із її проживанням у період навчання. До позовної заяви не надано квитанцій, платіжних доручень, банківських виписок, які б підтверджували фактичну оплату занять, їх регулярність та розмір витрат за конкретний період. Документ містить лише підпис ОСОБА_7 , однак не містить відомостей, які дають можливість належним чином ідентифікувати особу, яка його видала, та перевірити достовірність наведених у ньому відомостей шляхом звернення із відповідним адвокатським запитом або запитом суду. Зокрема, у довідці відсутні реєстраційний номер облікової картки платника податків, відомості про статус особи як фізичної особи-підприємця чи працівника відповідного закладу або іншого суб`єкта господарювання, а також інші реквізити, які б дозволяли встановити правовий статус особи, яка видала довідку (адреса робочого місця, контактний номер телефона, тощо). За таких обставин із самої довідки неможливо встановити, у якому статусі ОСОБА_7 здійснює викладацьку діяльність, а також перевірити зазначені у документі відомості щодо вартості та фактичного проведення занять у період, що передував поданню позовній заяві. Відсутність таких відомостей унеможливлює перевірку достовірності документа та не дає можливості належним чином встановити фактичні обставини, на які посилається позивачка. Надана позивачкою довідка від 27.06.2026 року сама по собі не є достатнім доказом у розумінні зазначених положень ЦПК України для підтвердження фактичного проведення занять з англійської мови та розміру витрат ОСОБА_5 на ці заняття. Крім того, сам факт відвідування ОСОБА_5 додаткових освітніх курсів не свідчить про те, що такі курси безпосередньо пов`язані з її навчанням у Державному біотехнологічному університеті. Позивачем не надано жодних належних доказів того, що проходження зазначених курсів є необхідним для навчання ОСОБА_5 , яке передбачене навчальною програмою або зумовлене вимогами закладу вищої освіти. Відтак сам факт відвідування таких курсів не свідчить про виникнення у повнолітньої дитини безумовної потреби у відповідних витратах, які мають враховуватися при визначенні розміру аліментів відповідно до статті 199 СК України. Сам факт перенесення ОСОБА_5 гострого захворювання, лівобічної пневмонії, не свідчить про наявність у неї хронічного захворювання, постійної потреби у медикаментозному лікуванні чи іншому спеціальному медичному забезпеченні. Зазначене захворювання було у квітні 2025 року, тобто більш ніж за рік до звернення позивачки до суду. Надана медична документація не містить відомостей про необхідність постійного лікування, систематичного придбання лікарських засобів або інших медичних заходів, які б зумовлювали регулярні додаткові витрати на утримання ОСОБА_5 . Позивачем не надано документів, які б підтверджували фактичні витрати ОСОБА_5 на лікарські засоби, медичні послуги, обстеження, лікування або інші витрати, пов`язані зі станом її здоров`я. Щодо рекомендації проходити щорічний профілактичний медичний огляд та санаторно-курортне лікування, то сама по собі така рекомендація не підтверджує фактичного понесення відповідних витрат. До позовної заяви не долучено доказів проходження ОСОБА_5 санаторно-курортного лікування, його вартості, періодичності чи необхідності понесення таких витрат на момент звернення до суду. Витрати, пов`язані зі станом здоров`я ОСОБА_5 , за своєю природою не є витратами, безпосередньо пов`язаними з її навчанням, а тому не можуть самі по собі обумовлювати необхідність стягнення аліментів у зв`язку з продовженням нею навчання.

Таким чином, на думку відповідача, позивачкою не доведено належними та достатніми доказами наявність та фактичний розмір витрат ОСОБА_5 на лікування чи інші медичні заходи, пов`язані зі станом її здоров`я, які б обумовлювали необхідність отримання матеріальної допомоги саме у заявленому розмірі.

Відповідач не заперечує проти необхідності надання матеріальної допомоги повнолітній доньці у зв`язку з продовженням нею навчання та не відмовляється від виконання свого обов`язку щодо її утримання. Заперечення відповідача стосуються виключно заявленого позивачем розміру аліментів, який, на його думку, не відповідає фактичним потребам ОСОБА_5 та обставинам, що мають значення для визначення їх розміру.

Відповідач окремо звертає увагу суду на характер доказів, долучених ОСОБА_3 до позовної заяви. Значна їх частина спрямована на підтвердження доходів та матеріального становища відповідача, тоді як обставини, які безпосередньо стосуються фактичної матеріальної потреби ОСОБА_5 , пов`язаної з навчанням, її фактичних витрат, розміру необхідної їй матеріальної допомоги, належним чином не конкретизовані та документально не підтверджені.

При цьому сам по собі факт наявності у відповідача доходу певного розміру не свідчить про необхідність стягнення аліментів саме у заявленому позивачкою розмірі. Розмір доходу особи, з якої стягуються аліменти, є лише однією з обставин, що підлягає врахуванню при визначенні їх розміру, та не звільняє позивача від обов`язку доведення фактичних потреб особи, на утримання якої вони стягуються.

Таким чином, визначення аліментів у розмірі 1/4 усіх видів доходу відповідача лише з огляду на розмір його доходів, без доведення фактичного розміру матеріальної потреби ОСОБА_5 , не відповідає співмірності матеріальної допомоги з її реальними потребами. Відповідач також має обов`язок щодо утримання іншої неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент розгляду цієї справи на відповідача вже покладено обов`язок зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки. З наданих позивачкою документів вбачається, що відповідач фактично виконує покладений на нього обов`язок щодо сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки, а відповідні виплати здійснюються регулярно та у значному розмірі. Середній розмір щомісячних відрахувань за зазначений період становить 18 600,45 грн. Окрім виконання обов`язку щодо утримання неповнолітньої доньки, відповідач також бере участь у матеріальному забезпеченні свого батька - ОСОБА_8 . З огляду на вік батька відповідача - 75 років, він потребує додаткової матеріальної підтримки та допомоги у забезпеченні повсякденних потреб, яку відповідач, як син, фактично надає. Зокрема, відповідач несе витрати, пов`язані із забезпеченням потреб батька, у тому числі придбанням необхідних для нього товарів та оплатою повсякденних витрат. Зазначена обставина, має значення для визначення реального матеріального становища відповідача та його можливості здійснювати додаткові аліментні платежі. При визначенні розміру такої допомоги, на думку відповідача, необхідно враховувати сукупність його сімейних та майнових обов`язків. Його доходи використовуються не лише для власного утримання, а й для виконання обов`язку щодо утримання неповнолітньої доньки та матеріального забезпечення батька. Таким чином, наявність у відповідача доходу сама по собі не свідчить про необмежену можливість нести додаткові фінансові зобов`язання, а тому, зазначені обставини підлягають врахуванню судом при визначенні обґрунтованого та співмірного розміру аліментів на повнолітню доньку.

Відповідач проходить військову службу, що також обумовлює необхідність додаткового матеріального забезпечення для створення максимально ефективних умов виконання службових та бойових завдань, зокрема для забезпечення власної безпеки, збереження його життя і здоров`я, а також життя і здоров`я інших військовослужбовців, з якими він проходить службу та виконує відповідні завдання. При оцінці матеріального становища відповідача необхідно враховувати не лише розмір його грошового забезпечення, а й реальні витрати, які він несе у зв`язку з проходженням військової служби, у тому числі витрати на придбання окремих предметів одягу, спорядження, засобів особистого забезпечення, проїзд, пальне та інші необхідні витрати, які здійснюють військовослужбовці залежно від конкретних умов проходження служби. Постійний характер ризиків для життя та здоров`я відповідача, пов`язаних із проходженням військової служби та виконанням бойових завдань, підтверджується документами медичного характеру. Ммедичні документи підтверджують реальність та характер ризиків для життя і здоров`я відповідача, пов`язаних із проходженням військової служби та виконанням бойових завдань. Характер таких завдань та умови їх виконання обумовлюють необхідність несення відповідачем додаткових витрат, пов`язаних із забезпеченням власної безпеки, здоров`я та належної готовності до виконання службових і бойових завдань. Відповідач постійно проходить військову службу на лінії бойового зіткнення, що також підтверджується наданими позивачем документами, з яких вбачається розмір та характер отримуваних ним виплат. При оцінці матеріального становища відповідача має враховуватися не лише загальний розмір отриманих ним виплат, а й характер та умови їх отримання, а також пов`язані з проходженням військової служби фактичні витрати, необхідні для забезпечення його безпеки, здоров`я та належного виконання службових і бойових завдань. Відповідач не посилається на зазначені витрати як на підставу для звільнення від обов`язку утримувати доньку. Але у той же час такі витрати є складовою його фактичного матеріального становища та, мають бути враховані судом при визначенні реального розміру коштів, які відповідач може спрямовувати на утримання повнолітньої доньки. Нагороди та відзнаки додатково характеризують тривалість та характер проходження відповідачем служби, а також його особисту участь у виконанні завдань, пов`язаних із захистом держави та забезпеченням її обороноздатності. Отже, матеріальне становище відповідача характеризується не лише розміром отримуваного ним доходу, а й наявністю інших осіб, щодо яких він має обов`язки з матеріального забезпечення. Відповідач уже здійснює утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , а також бере участь у матеріальному забезпеченні свого батька. Крім того, відповідач несе витрати, пов`язані з проходженням військової служби. За таких обставин, визначення аліментів у розмірі 1/4 усіх видів його доходу без урахування сукупності зазначених обставин не відповідатиме принципу співмірності та не забезпечуватиме належного балансу між потребами повнолітньої доньки, обов`язками відповідача щодо утримання інших осіб та необхідністю забезпечення його власних потреб. Позивач, обґрунтовуючи необхідність стягнення аліментів у заявленому розмірі, посилається на те, що ОСОБА_5 не має власного доходу, у зв`язку з чим витрати на її утримання та навчання фактично несе сама позивачка. Однак таке твердження не відповідає дійсності та не підтверджується належними і допустимими доказами. Надана позивачем довідка Пенсійного фонду України про відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо заробітної плати (доходу), грошового забезпечення та інших виплат ОСОБА_5 сама по собі не свідчить про відсутність у неї будь-яких доходів чи інших джерел матеріального забезпечення. Така довідка підтверджує лише відсутність відповідних відомостей у зазначеному реєстрі та не виключає наявності у доньки стипендії, грошових коштів, виплат чи інших джерел забезпечення, які можуть не відображатися в ньому. Отримання стипендії свідчить про наявність у ОСОБА_5 власного джерела матеріального забезпечення, яке може бути використане нею для покриття частини поточних витрат, пов`язаних із її утриманням та навчанням. ОСОБА_5 отримує державну допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 2 000 грн щомісячно. Наявність у повнолітньої доньки зазначеного джерела грошового забезпечення є обставиною, яка підлягає врахуванню при визначенні фактичного розміру матеріальної допомоги, необхідної ОСОБА_5 з боку батьків. За наявною у відповідача інформацією, ОСОБА_5 має у своєму розпорядженні грошові кошти, які були надані їй відповідачем, у розмірі 10 000 доларів США та зберігаються на рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_4 вважав, що зазначених коштів достатньо для покриття витрат, пов`язаних з утриманням та навчанням доньки. До звернення ОСОБА_3 до суду ані вона, ані ОСОБА_5 не зверталися до відповідача з проханнями про надання додаткової матеріальної допомоги. Відповідач не стверджує, що сама по собі наявність у повнолітньої доньки грошових коштів на банківському рахунку виключає її право на отримання матеріальної допомоги від батьків. Однак наявність у неї власних грошових коштів у такому значному розмірі є обставиною, яка має істотне значення для визначення її фактичної матеріальної потреби та розміру необхідної матеріальної допомоги. За наявною у відповідача інформацією, ОСОБА_5 є власницею транспортного засобу марки «TOYOTA», модель «YARIS», 2012 року випуску, державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ». Наявність у повнолітньої доньки власного автомобіля також є обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці її матеріального становища та визначенні розміру аліментів, оскільки свідчить про наявність у неї майна, що має самостійну майнову цінність.

Таким чином, при визначенні розміру аліментів, на думку відповідача, має бути врахована не лише сукупність витрат, на які посилається позивачка, а й наявні у ОСОБА_5 джерела матеріального забезпечення та майнові ресурси, зокрема: отримання стипендії; отримання виплати ВПО; наявність грошових коштів на банківському рахунку; наявність у власності транспортного засобу. Враховуючи наявні у доньки власні джерела матеріального забезпечення та майнові ресурси, а також те, що з наведених позивачем витрат фактично обґрунтованою складовою матеріальної потреби, пов`язаної з продовженням навчання, є витрати на харчування, відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів не відповідає фактичній матеріальній потребі ОСОБА_5 та підлягає зменшенню з урахуванням усіх наведених обставин і має бути визначений у тверді сумі. Відповідач вважає, що навіть без урахування власних доходів ОСОБА_5 , сума у розмірі 8 000 грн на місяць є достатньою для забезпечення її потреб, пов`язаних з навчанням. При цьому наявність у неї власних джерел матеріального забезпечення - стипендії, виплати ВПО, а також інших наявних коштів та майна, дають їй можливість самостійно забезпечувати додаткові потреби, у тому числі у разі виникнення непередбачених витрат. Отже, власні доходи ОСОБА_5 фактично можуть слугувати її фінансовим резервом для покриття витрат, що виходять за межі її основних щомісячних потреб. За таких обставин покладення на відповідача додаткового фінансового тягаря у вигляді аліментів у заявленому позивачем розмірі є необґрунтованим та не відповідає фактичному обсягу матеріальної потреби доньки. Середньомісячний дохід позивача становив приблизно 19 086 грн, що свідчить про наявність у позивачки власного регулярного джерела доходу та можливість брати участь у забезпеченні потреб повнолітньої доньки на рівні з відповідачем. З грошового забезпечення відповідача регулярно здійснюються відрахування аліментів на утримання неповнолітньої доньки. За наданими позивачкою документами середній розмір таких відрахувань за наведеними періодами становить 18 600,45 грн щомісячно. Зазначений розмір відрахувань свідчить про значну фактичну участь відповідача у матеріальному забезпеченні неповнолітньої доньки. Регулярна сплата відповідачем аліментів у такому розмірі забезпечує покриття її основних потреб та, відповідно, істотно мінімізує матеріальне навантаження позивачки щодо її утримання. Чоловіком позивачки є ОСОБА_9 , який проходить службу в ГУНП в Харківській області. Відповідно до відомостей, зазначених у його щорічній декларації за 2025 рік, ОСОБА_9 отримав за 2025 рік 763 376 грн заробітної плати, що становить у середньому близько 63 615 грн на місяць. Зазначені відомості підтверджуються роздрукованою інформацією зі щорічної декларації ОСОБА_9 за 2025 рік з Єдиного державного реєстру декларацій НАЗК. Дохід чоловіка позивача, отриманий ним у період перебування у зареєстрованому шлюбі, відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відтак, зазначений дохід є складовою спільного майнового становища сім`ї позивачки та підлягає врахуванню при оцінці її фактичних можливостей щодо участі у матеріальному забезпеченні повнолітньої доньки. Разом з тим із позовної заяви не вбачається, що позивач несе витрати на оренду житла, а відповідних доказів таких витрат до матеріалів справи не долучено. Також відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що ОСОБА_5 повністю утримується матір`ю. Саме по собі посилання на те, що позивач здійснює певні витрати на доньку, не свідчить про те, що вона є єдиною особою, яка забезпечує її матеріальні потреби. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичний обсяг витрат, понесених нею на утримання доньки, їх регулярність та необхідність.

Сам факт продовження примусового стягнення коштів у межах виконавчого провадження № 72324298 не підтверджує існування між сторонами домовленості про добровільну сплату аліментів після досягнення донькою повноліття. Виконавче провадження № 72324298 було відкрито на підставі виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.05.2023 у справі № 638/2933/23, яким аліменти були присуджені до досягнення дітьми повноліття. Отже, подальше утримання коштів із заробітку відповідача відбувалося в межах виконання вже існуючого виконавчого документа, а не на підставі його окремого добровільного волевиявлення щодо утримання повнолітньої доньки. Відповідач не здійснював самостійних переказів коштів позивачці на утримання повнолітньої доньки, не визначав ані розміру, ані порядку, ані строку таких відрахувань. Отже, сам факт їх здійснення не може свідчити про усвідомлене добровільне прийняття відповідачем нового аліментного зобов`язання. З огляду на те, що відповідач проходить військову службу та значний період часу перебуває в районі виконання бойових завдань із захисту держави, він об`єктивно не мав можливості постійно контролювати стан виконавчого провадження та своєчасно виявити продовження відрахувань після досягнення донькою повноліття. Однак щойно відповідачу стало відомо про продовження відрахувань після досягнення старшою донькою повноліття, він звернувся до органу державної виконавчої служби із відповідною заявою. Поведінка відповідача після того, як йому стало відомо про продовження відрахувань, навпаки свідчить про відсутність його волі на подальше утримання повнолітньої доньки в межах зазначеного виконавчого провадження, а не про добровільне виконання ним такого обов`язку. Навіть у разі існування між сторонами домовленості про продовження матеріального забезпечення повнолітньої доньки така домовленість не могла реалізовуватися в межах виконавчого провадження № 72324298, відкритого на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.05.2023 у справі № 638/2933/23. Для виникнення самостійного обов`язку щодо утримання повнолітньої доньки така домовленість мала бути оформлена у належній правовій формі, передбаченій законодавством, а відповідні платежі - здійснюватися на іншій правовій підставі, а не в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі рішення суду. Позивач, як стягувач, мала можливість отримувати інформацію про стан виконавчого провадження та фактичні відрахування, однак не зверталася до відповідача з вимогою про добровільну сплату аліментів на повнолітню доньку, не звернулася своєчасно до суду з відповідною вимогою та не надала доказів вжиття нею будь-яких заходів для отримання такого утримання від відповідача. Позивачем не доведено передбачених ч. 2 ст. 191 СК України підстав для стягнення аліментів за минулий час, а саме вжиття нею заходів щодо одержання аліментів та неможливість їх одержання саме у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати, що на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Позивачем не наведено та не підтверджено жодних об`єктивних причин, які б перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів на повнолітню доньку. Відсутність такого звернення протягом відповідного періоду не була зумовлена будь-якими обставинами, що об`єктивно унеможливлювали захист її прав у судовому порядку.

10.09.2026 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що ОСОБА_5 не перебуває на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні, що підтверджується листом Державного біотехнологічного університету від 08.09.2026 №46-1256. Обставини отримання ОСОБА_5 стипендії фактично підтверджують її активність та відповідальність в навчальному процесі, що супроводжується постійною необхідністю в придбанні навчальної літератури за грошові кошти, які надаються їй ОСОБА_3 . ОСОБА_5 має у власності транспортний засіб марки «TOYOTA», модель «YARIS», 2012 року випуску, тому переважно ОСОБА_5 користується вказаним автомобілем, що потребує постійного заправлення транспортного засобу пальним. Загальновідомим фактом є те, що харчування - це базова біологічна потреба кожної людини, необхідна для підтримання життя, здоров`я, енергії та відновлення клітин організму. Без належної кількості поживних речовин тіло не може функціонувати нормально. Оскільки людина потребує харчування, то беззаперечним є факт купівлі їжі, яка у подальшому використовується в процесі харчування. Долучені до відповіді на відзив банківські квитанції з продуктових магазинів належать ОСОБА_10 , яка купувала продукти харчування, якими, зокрема, в подальшому й користувалася повнолітня донька ОСОБА_5 , враховуючи її спільне проживання з матір`ю. ОСОБА_5 , перебуваючи на виробничій практиці в Німеччині, зареєструвалася на опанування деяких освітніх компонентів у режимі онлайн, у межах програми академічної мобільності, термін якої становить з 01.10.2026 по 31.03.2027. Державний біотехнологічний університет не є розпорядником інформації щодо вартості навчання ОСОБА_5 на згаданих освітніх програмах, однак, зі слів ОСОБА_5 така вартість навчання становить приблизно 100,00 доларів США/місяць. Повнолітня донька відповідача потребує, як мінімум, фінансової підтримки під час проходження щорічного огляду у сімейного лікаря, пов`язаного з перенесеною лівобічною пневмонією, а також фінансової допомоги в придбанні ліків, які необхідно вживати після проходження огляду та підтримки належного стану здоров`я. Відповідач не надав до суду докази та належним чином не обґрунтував, яким чином він допомагає своєму батьку - ОСОБА_8 . Тому, твердження відповідача про матеріальне забезпечення свого батька - ОСОБА_8 нічим не підтверджується. Відповідач перебуває на повному продовольчому, речовому та фінансовому забезпеченні держави, а підтвердження того, що відповідач несе додаткові витрати на придбання необхідних додаткових засобів для власної безпеки, до суду не надано.

ОСОБА_5 , навчаючись в Державному біотехнологічному університеті, отримує стипендію в розмірі 2 000,00 грн. Однак, така стипендія має періодичний та непостійний характер. ОСОБА_5 забезпечена стипендією в період з 01.07.2026 по 31.12.2026. Однак, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 буде продовжувати отримувати вказані виплати після 31.12.2026, оскільки виплата стипендії буде залежати від успішності складання іспитів. 19.02.2023 ОСОБА_3 перерахувала ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 90 000,00 грн. Надалі отримані ОСОБА_5 грошові кошти були конвертовані в долари США та покладені на валютний рахунок за допомогою веб-банкінгу. З того часу цими коштами, ніхто не користувався. Також, 18.01.2023 безпосередньо у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_5 підписала з банком заяву про приєднання (вклад «Стандарт» на 1 міс.) та поклала на свій рахунок грошові кошти в розмірі 9 902, 97 дол. США.

Так, 24.02.2022 доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зустріли війну в селищі Козача Лопань, яке одразу було окуповане. ОСОБА_3 24.02.2022 перебувала в м. Харкові на роботі, тому одразу почала намагатися повернутися до селища Козача Лопань, щоб не залишати там доньок наодинці. 02.03.2022 ОСОБА_3 вдалося повернутися до селища Козача Лопань. Таким чином, доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в окупації в період з 24.02.2022 по 11.09.2022, а сама ОСОБА_3 перебувала в окупації в період з 02.03.2022 по 11.09.2022. Перебуваючи в окупації, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 знаходилися під постійним тиском з боку окупаційних військ РФ, оскільки останнім було відомо, що їхній батько та чоловік є військовослужбовцем. Перебуваючи в окупації, ОСОБА_3 не тільки намагалася зберегти життя та здоров`я своїх дітей, а й прагнула залишити своє майно в недоторканості. Так, після деокупації селища Козача Лопань та після часткового відновлення морального здоров`я, ОСОБА_3 вирішила відкрити банківський рахунок на ім`я доньки - ОСОБА_5 , та внести грошові кошти, які вдалося зберегти в окупації. 18.01.2023 ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 прийшли до відділення АТ КБ «ПриватБанк» та відкрили вклад на суму 9 900, 00 дол. США. ОСОБА_4 18.01.2023 не був присутній під час відкриття банківського рахунку та після того, як дізнався про відкриття такого банківського рахунку, висловив свої заперечення та обурення. Підтвердженням того, що відкриття вищевказаних грошових вкладів здійснювалося для створення фінансової «подушки безпеки» для ОСОБА_5 у дорослому житті, слугує той факт, що більше ніж за 3 роки жодна копійка не була знята з рахунку та не була витрачена не за призначенням. Тобто, дійсно, ОСОБА_5 має відкриті банківські рахунки з грошовими коштами, які їй були надані ОСОБА_3 , однак такі кошти не використовуються та призначені для гарантування в майбутньому належного самостійного дорослого життя ОСОБА_5 . Дійсно, у власності ОСОБА_5 є транспортний засіб марки «TOYOTA», модель «YARIS», 2012 року випуску, державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 ». Водночас, вищевказаний транспортний засіб був подарований ОСОБА_3 своїй доньці ОСОБА_5 на підставі договору дарування. ОСОБА_4 не виконує свого обов`язку щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а всі витрати покладаються на ОСОБА_3 та на людину, яка не є батьком повнолітньої доньки - ОСОБА_9 . Підтвердженням того, що утримання повнолітньої доньки здійснює ОСОБА_3 особисто та без допомоги відповідача, є: відкриття банківських вкладів з грошовими коштами, які надані матір`ю; дарування транспортного засобу; витрати на лікування, харчування та інші потреби, зокрема й ті, які пов`язанні з навчанням Із метою додаткового підтвердження того, що ОСОБА_3 фінансово утримує повнолітню доньку, яка продовжує навчання, до суду надаються платіжні інструкції на підтвердження банківських транзакції з банківського рахунку ОСОБА_3 на банківський рахунок ОСОБА_5 . Більше частина грошових коштів, які надаються ОСОБА_3 своїй повнолітній доньці, надається в готівковій формі. Водночас ОСОБА_4 не надав до суду жодного підтвердження того, що він приймає участь в утриманні повнолітньої ОСОБА_5 в період продовження нею навчання Батьками ОСОБА_5 є: ОСОБА_3 (мати) та ОСОБА_4 (батько). Тобто обов`язок щодо утримання повнолітньої ОСОБА_5 повинен бути розподілений між вказаними особами. ОСОБА_9 не є батьком ОСОБА_5 , а отже є безпідставним перекладати обов`язок щодо утримання повнолітньої доньки, який наявний у ОСОБА_4 як батька, на третю особу.

15.09.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив із зазначенням того, що позивачем не було зазначено, які саме підручники чи інша навчальна література необхідні ОСОБА_5 , їх кількість, вартість та періодичність придбання, а також не було надано жодних документів, які б підтверджували фактичне придбання такої літератури та понесення відповідних витрат. Відсутність повного речового забезпечення ОСОБА_5 сама по собі не підтверджує ані необхідності придбання нею конкретної навчальної літератури за власні кошти, ані факту здійснення таких придбань, ані розміру відповідних витрат. Інформація, яка розміщена на офіційному вебсайті Наукової бібліотеки Державного біотехнологічного університету, свідчить про наявність у здобувачів освіти доступу до значного обсягу навчальних та інформаційних ресурсів. ОСОБА_5 як здобувач освіти має можливість користуватися бібліотечним фондом університету та електронними освітніми ресурсами, що об`єктивно виключає необхідність придбання навчальної літератури за власні кошти. Сама по собі денна форма навчання не підтверджує ані фактичної необхідності щоденного фізичного відвідування закладу освіти, ані конкретного розміру транспортних витрат. На офіційному вебсайті Державного біотехнологічного університету в розділі «Студенту» - «Розклад занять» міститься посилання на Факультет переробних і харчових виробництв, за яким здійснюється перехід до відповідної папки факультету на Google Drive. У зазначеній папці університетом розміщено документ «Посилання на заняття 2026-2027 н.р.», який містить посилання для дистанційного приєднання студентів до навчальних занять. Таким чином, доступ до зазначеного документа здійснюється безпосередньо через офіційний вебсайт Державного біотехнологічного університету, а розміщені в ньому посилання передбачають дистанційне проведення відповідних навчальних занять. Отже, матеріали, розміщені самим закладом освіти на 2026-2027 навчальний рік, свідчать про передбачену дистанційну участь ОСОБА_5 у навчальних заняттях, що, зокрема, відповідає особливостям організації освітнього процесу в умовах безпекової ситуації у м. Харкові. За таких обставин саме по собі посилання позивача на денну форму навчання не доводить необхідності здійснення поїздок ОСОБА_5 до місця навчання та, відповідно, не підтверджує наявності постійних щомісячних витрат на такі поїздки. Наявність у власності ОСОБА_5 транспортного засобу сама по собі не свідчить про те, що використання автомобіля є необхідною умовою для здобуття нею освіти. Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_5 позбавлена можливості дістатися до місця навчання громадським транспортом або що характер навчального процесу об`єктивно вимагає використання саме особистого автомобіля. Так само не надано жодного розрахунку витрат, пов`язаних із використанням автомобіля для навчальних поїздок: не визначено їх кількість і протяжність, обсяг фактично використаного пального, його вартість та, відповідно, щомісячну суму витрат на пальне, яка безпосередньо пов`язана саме з навчанням ОСОБА_5 . У разі необхідності особистого відвідування закладу освіти ОСОБА_5 має можливість пересуватися в межах м. Харкова без понесення витрат на проїзд. За таких обставин використання власного автомобіля є обраним нею способом пересування, зумовленим насамперед особистою зручністю, а не об`єктивною необхідністю, пов`язаною з навчанням. Ані у позовній заяві, ані у відповіді на відзив позивачкою не наведено розрахунку щомісячних витрат ОСОБА_5 на харчування. Не зазначено, яка конкретно сума коштів щомісячно необхідна для забезпечення харчування повнолітньої доньки та з яких саме витрат така сума складається. Таким чином, посилання позивачки на загальновідомість потреби людини у харчуванні підтверджує лише наявність самої такої потреби, що відповідачем не заперечується, однак жодним чином не підтверджує її вартісного вираження, тобто фактичного розміру щомісячних витрат на харчування саме ОСОБА_5 . Надані позивачем документи не підтверджують ані конкретного розміру щомісячних витрат ОСОБА_5 на харчування, ані їх перевищення над орієнтовним розміром, визначеним відповідачем у відзиві. Наведене, навпаки, свідчить про те, що визначений відповідачем орієнтовний розмір витрат ОСОБА_5 на харчування не є заниженим, а навпаки був визначений із суттєвим запасом. Здійснення оплати за участь в освітній програмі передбачає наявність документа, яким визначено підставу такої оплати, її розмір, порядок, строки та отримувача коштів. Однак, до матеріалів справи не долучено ані договору про навчання або участь у відповідній програмі, ані умов такої програми, ані рахунку на оплату чи іншого документа, на підставі якого у ОСОБА_5 виникав би обов`язок сплачувати заявлені кошти. Сама необхідність щорічного профілактичного огляду у сімейного лікаря не підтверджує наявності у ОСОБА_5 додаткових витрат на його проходження. На підтвердження витрат на лікарські засоби до відповіді на відзив долучено банківські квитанції про здійснення ОСОБА_3 операцій в аптечних закладах. Загальна сума таких банківських операцій за три місяці становить 4 652,44 грн. Однак зазначені документи є саме банківськими квитанціями про здійснення операцій в аптечних закладах, а не фіскальними чеками, у зв`язку з чим з їх змісту неможливо встановити, що саме було придбано ОСОБА_3 . У них відсутні найменування товарів, а тому неможливо встановити, чи придбавалися взагалі лікарські засоби, які саме препарати були придбані та кому вони призначалися. Жодна з цих аптечних операцій не підтверджена відповідним медичним призначенням або рецептом ОСОБА_5 . Тобто відсутній будь-який доказовий зв`язок між банківськими операціями ОСОБА_3 в аптеках та станом здоров`я її повнолітньої доньки. Витрати, пов`язані зі станом здоров`я ОСОБА_5 , за своєю природою не є витратами, безпосередньо зумовленими продовженням нею навчання. Як уже зазначалося у відзиві, правова природа утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відрізняється від обов`язку батьків щодо утримання неповнолітньої дитини.

Станом на 24.08.2026 загальний залишок коштів ОСОБА_5 на валютних рахунках становив 12 303,60 дол. США. Крім того, станом на 24.08.2026 на двох її рахунках у національній валюті зберігалися грошові кошти у розмірі 1 197,40 грн та 439,25 грн, тобто загалом 1 636,65 грн. За офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на 14.09.2026, гривневий еквівалент 12 303,60 дол. США становить 548 104,46 грн. Отже, з урахуванням коштів у національній валюті у розмірі 1 636,65 грн, загальна сума грошових коштів на рахунках ОСОБА_5 у гривневому еквіваленті становить 549 741,11 грн. При оцінці розміру такого грошового резерву слід також враховувати строк, протягом якого ОСОБА_5 потребуватиме матеріальної допомоги саме у зв`язку з продовженням навчання. Позов у цій справі пред`явлено у липні 2026 року, тоді як строк навчання ОСОБА_5 закінчується 30.06.2027. Таким чином, навіть якщо співвіднести наявний у ОСОБА_5 грошовий резерв із усім періодом від пред`явлення позову до закінчення навчання, його середньомісячний розмір становить 45 811,76 грн. Це свідчить про наявність у ОСОБА_5 істотного власного фінансового ресурсу, який за своїм розміром здатний забезпечити покриття додаткових та непередбачених витрат, які можуть виникнути протягом зазначеного періоду. Отже, наявність такого грошового резерву є істотною обставиною, яка характеризує фактичний майновий стан ОСОБА_5 та має враховуватися при визначенні розміру її потреби у матеріальній допомозі й обґрунтованого розміру аліментів. Зокрема, зазначені кошти створюють реальну можливість самостійного покриття додаткових витрат на освітні програми, обрані нею за власним бажанням та не пов`язані безпосередньо з обов`язковою освітньою програмою в університеті, можливих витрат, пов`язаних зі станом здоров`я, а також витрат на використання власного автомобіля як більш комфортного способу пересування. Сам факт фактичної передачі коштів доньці позивачем або відповідачем не підтверджує, що такі кошти були особистою приватною власністю одного з них та сформовані виключно за рахунок особистих доходів одного з подружжя. При цьому сама позивачка зазначає, що на банківський рахунок ОСОБА_5 були внесені грошові кошти, які вдалося зберегти під час окупації, тобто заощадження, сформовані у період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Наведене додатково свідчить про те, що відповідні кошти належали до спільного майна подружжя, а їх подальше внесення позивачкою на рахунок доньки не змінює джерела їх походження та не дає підстав вважати їх виключно особистим матеріальним внеском ОСОБА_3 . Саме у період, коли на ім`я ОСОБА_5 були відкриті рахунки на суми 9 902,97 дол. США та 2 400,63 дол. США, її батьки перебували у зареєстрованому шлюбі, а офіційний дохід відповідача за І квартал 2023 року майже у чотири рази перевищував дохід позивачки за аналогічний період. За таких обставин твердження про те, що відповідні кошти були «надані ОСОБА_3 », не є тотожним твердженню про належність цих коштів виключно ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності. Добровільне рішення зберігати наявний фінансовий резерв для майбутніх потреб не може бути підставою для неврахування такого активу при визначенні розміру матеріальної потреби повнолітньої доньки. Автомобіль, зареєстрований на ім`я ОСОБА_11 09.07.2016, був набутий у період перебування батьків ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі. Сам по собі факт реєстрації транспортного засобу у 2016 році на ім`я ОСОБА_11 не свідчить про належність автомобіля виключно їй на праві особистої приватної власності, оскільки державна реєстрація транспортного засобу за одним із подружжя не спростовує правового режиму майна, набутого подружжям у період шлюбу. За відсутності доказів особистої приватної власності ОСОБА_3 на автомобіль та з урахуванням його набуття у період шлюбу відсутні підстави представляти подальше дарування цього транспортного засобу ОСОБА_5 як виключно особистий матеріальний внесок матері у забезпечення доньки. Сам факт того, що ОСОБА_3 була особою, на ім`я якої транспортний засіб був зареєстрований, а згодом виступила дарувальником за договором, не спростовує правового режиму майна, набутого подружжям під час шлюбу. Відтак, за відсутності доказів протилежного, передача ОСОБА_5 автомобіля, набутого її батьками під час шлюбу, має оцінюватися з урахуванням того, що відповідне майно формувалося в період спільного сімейного життя її батьків, а не як виключний матеріальний внесок ОСОБА_3 . Наявність такого майна є обставиною, що характеризує її загальне матеріальне становище та майнові можливості. Ані позовна заява, ані відповідь на відзив не містять конкретного розрахунку щомісячних потреб ОСОБА_5 , зумовлених продовженням навчання, який би підтверджував недостатність заявленого відповідачем розміру матеріального забезпечення та необхідність стягнення з відповідача саме 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу). Позивач отримує від відповідача аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 у середньому 18 600,45 грн щомісячно. З огляду на наведений позивачкою рівень поточних витрат, такий розмір аліментів фактично покриває витрати на утримання молодшої доньки, а отже, відповідні витрати на ОСОБА_5 не створюють для позивачки істотного фінансового навантаження. Таким чином, позивачка має власний стабільний дохід, проживає у шлюбі з особою, яка також отримує стабільний та значний дохід, а витрати на утримання неповнолітньої доньки вже забезпечуються за рахунок регулярних аліментних платежів відповідача. За таких обставин відсутні підстави вважати, що матеріальне становище позивачки перешкоджає їй брати участь в утриманні повнолітньої доньки на рівні з відповідачем.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи на підставах викладених в заявах по суті справи.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.12.2023 у справі №638/2335/23 розірвано шлюб між ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 06 серпня 2005 року Козачолопанською селищною радою Дергачівського району Харківської області, актовий запис №29.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 16.05.2023 у справі №638/2933/23 ухвалено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 березня 2023 року до досягнення дітьми повноліття.

Згідно договору №000015-181-23 від 10.08.2023 ОСОБА_5 зарахована Державного біотехнічного університету строком до 07.07.202026.

Згідно довідки №232 від 08.07.2026 ОСОБА_5 є здобувачем вищої освіти Державного біотехнічного університету, навчається за денною формою навчання, навчання здійснюється за рахунок державного бюджету, термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027.

Згідно виписки із медичної картки хворого ОСОБА_5 з 15.04.2025 по 25.04.2025 перебувала на амбулаторному лікуванні, призначено лікування: амоксиклав, бліцеф, аброл, дексаметазон, пульмікорт інгаляційно, серрата, монтулар, лактокен; рекомендації, зокрема, щорічно проходити профілактичний медичний огляд у сімейного лікаря.

За повідомленням Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №638/2933/23 виданий 16.06.2023.

10.02.2025 до відділу надійшла заява боржника у якому розмірі утримувати аліменти у зв`язку з досягненням старшої дитини повноліття ще 06.01.2024. Державним виконавцем 11.02.2025 надіслано вимогу до Військової частини НОМЕР_1 про утримання аліментів у розмірі 1/6 частини від доходу боржника починаючи з 26.01.2024 до досягнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття. Аліменти стягувалися на повнолітню доньку – ОСОБА_5 у період з 23.03.2023 по 01.03.2025, що у загальному розмірі становить 235949,89 грн.

За повідомленням ДПС України В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ДПС України. За період з січня 2026 року по червень 2026 року отримав грошеве забезпечення у розмірі 1 021 730,42 грн.

За повідомленням Державного біотехнологічного університету від 21.08.2026 ОСОБА_5 навчається за кошти державного бюджету, була зарахована до ДБТУ як особа зі спеціальними умовами вступу (категорія 133), отримує стипендію у розмірі 2000 грн строком з 01.07.2026 по 31.12.2026. Проходить виробничу практику в Німеччині термін з 09.06.2026 по 31.08.2026, не передбачено будь-яких фінансових зобов`язань, а також матеріально-технічної відповідальності між сторонами.

Згідно копії свідоцтва про народження, батьком відповідача є – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно довідки ДПС України В/ч НОМЕР_1 від 17.09.2024, від 01.05.2025 ОСОБА_4 12.09.2024 отримав вибухову травму, 28.04.2025 отримав вибухову травму.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 14.08.2026, АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, що станом на 24.08.2026 на рахунках ОСОБА_5 знаходиться 1197,4 грн, 439,25 грн, 2400,63 доларів США (дата відкриття рахунку 19.02.2023), 9902,97 доларів США (дата відкриття рахунку 18.01.2023).

За повідомленням ГСЦ МВС РСЦ в Харківській, Полтавській та Сумській областях транспортний засіб «Toyota yaris» 09.07.2026 зареєстровано на ім`я ОСОБА_11 , 15.06.2026 здійснено перереєстрацію на нового власника ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 15.05.2026, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

За повідомленням Державного біотехнологічного університету між закладом та Університетом прикладних наук Вайенштефан-Тріздорф укладено договір (угоду) про співробітництво від 10.06.2026. У межах реалізації відповідного договору ОСОБА_5 зареєструвалася на опанування деяких освітніх компонентів у режимі он-лайн, в рамках програми академічної мобільності, термін якої становить з 01.10.2026 по 31.03.2027. Відсутній окремий договір, укладений безпосередньо між ОСОБА_5 та Університетом прикладних наук Вайенштефан-Тріздорф, яка б визначала конкретні індивідуальні умови її навчання, зокрема, розмір та порядок оплати за навчання.

Згідно копії заяви від 18.01.2023 ОСОБА_5 уклала з АТ КБ «ПриватБанк» договір банківського вкладу за яким початкова суму вкладу становить 9900 доларів США, строк на 1 місяць.

Згідно квитанції від 09.09.2026 ОСОБА_12 переказала кошти на рахунок ОСОБА_5 у розмірі 90 000 грн.

Також, згідно наданих платіжних інструкції за період з 26.02.2026 по 12.06.2026 перераховано коштів на загальну суму 11 600 грн.

За повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області станом на 10.09.2026 ОСОБА_5 на обліку, як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не перебуває.

Згідно зі статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу.

За положенням до ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, а саме:

1 ) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2 ) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4 ) інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15травня 2006року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці чи сину, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дочка/син.

Факт проживання дитина разом з позивачем сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

Верховний Суд у справі №635/1139/17 зазначив, що: «при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання. Встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є їх процесуальним обов`язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).».

Судом встановлено, що повнолітня донька сторін - ОСОБА_5 навчається у Державному біотехнологічному університеті за денною формою. Згідно довідки навчального закладу, вказане навчання здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відтак, витрати на оплату вартості навчання (за контрактом) у повнолітньої доньки об`єктивно відсутні.

Крім того, ОСОБА_5 отримує ординарну академічну стипендію у розмірі 2 000,00 грн щомісячно. Отримання стипендії свідчить про наявність у повнолітньої особи власного і регулярного джерела доходу, забезпеченого державою.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності супутніх витрат на навчання, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини справи, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, доказів на підтвердження витрат, пов`язаних саме з навчанням повнолітньої доньки матеріали справи не містять.

Так, згідно довідки від 27.06.2026 за підписом ОСОБА_7 , ОСОБА_5 навчається англійської мови з 2024 року у онлайн форматі двох індивідуальних занять на тиждень.

Відповідно до статей 76, 77, 79 ЦПК України, належними та достовірними доказами є ті, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Надана довідка не містить жодних ідентифікаційних даних особи, яка її видала (РНОКПП, статус ФОП або юридичної особи, адреса здійснення діяльності, контактні дані), що унеможливлює перевірку правового статусу цієї особи та достовірності самого документа.

Крім того, предметом доказування у цій частині вимог є не сам факт проведення занять, а фактичне понесення позивачем чи повнолітньою донькою грошових витрат на їх оплату. Належними, допустимими та достовірними доказами належного виконання грошового зобов`язання є первинні фінансово-бухгалтерські документи, які розкривають зміст господарської операції та підтверджують реальний рух коштів.

Долучена довідка має інформаційний характер і не є розрахунковим чи первинним бухгалтерським документом. Позивачем не надано суду жодного фіскального чеку, банківської виписки, платіжної інструкції чи квитанції, які б підтверджували факт фактичної передачі чи безготівкового перерахування коштів особі на ім`я ОСОБА_7 .

Таким чином, надана довідка не є належним та достовірним доказом потреби матеріальної допомоги дитини у зв`язку із її навчанням та підставі якої можна встановити дійсні обставини справи, оскільки не підтверджено правого статусу надавача послуги та не необхідність ОСОБА_5 у вивченні англійської мови у зв`язку із її навчанням.

Оцінюючи доводи позивача щодо необхідності понесення додаткових витрат на лікування повнолітньої доньки ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

На підтвердження стану здоров`я доньки позивачкою надано виписку із медичної карти амбулаторного хворого, згідно з якою ОСОБА_5 у період з 15.04.2025 по 25.04.2025 перебувала на амбулаторному лікуванні та їй було призначено відповідний курс медикаментів, а також рекомендовано щорічний профілактичний огляд. На підтвердження витрат на придбання ліків позивачкою долучено квитанцій про оплату в аптечних закладах.

Суд критично оцінює вказані докази у їх сукупності та не приймає їх як належне підтвердження заявлених матеріальних потреб з огляду на таке.

Так, медична виписка стосується гострого захворювання, лікування якого відбувалося у квітні 2025 року. Разом з тим, усі надані позивачем банківські квитанції про оплату в аптеках датовані 2026 роком, тобто видані більш ніж через півроку після завершення призначеного курсу лікування. Позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано жодного актуального медичного рецепта, висновку чи призначення лікаря за 2026 рік, які б підтверджували необхідність подальшого медикаментозного лікування ОСОБА_5 у періоди здійснення вказаних платежів.

Крім того, банківські квитанції не містять товарної номенклатури, тобто назв придбаних препаратів, їх кількості та ціни за одиницю. За відсутності деталізованих фіскальних чеків суд позбавлений можливості встановити, що саме було придбано позивачем (чи дійсно це були ліки, призначені для ОСОБА_5 ).

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє надані банківські квитанції та медичну виписку за 2025 рік як докази обґрунтування розміру актуальних матеріальних потреб повнолітньої доньки у 2026 році, крім того, дані витрати не пов`язані з посереднім навчанням повнолітньої дитини.

Згідно з частиною 1 статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При цьому, за положенням п.1,2,3 ч.1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Так, обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину виникає за обов`язкової наявності сукупності юридичних фактів, визначальним серед яких є дійсна потреба повнолітньої особи у матеріальній допомозі. Тобто, неможливість студента самостійно покрити свої витрати на життєзабезпечення та навчання за рахунок власних доходів чи наявних активів.

Судом встановлено, що на особистих рахунках повнолітньої ОСОБА_5 , відкритих у січні та лютому 2023 року, розміщені грошові кошти у розмірі 9 902,97 доларів США та 2 400,63 доларів США. Відповідно, загальний обсяг фінансового резерву повнолітньої доньки становить понад 12 300 доларів США.

Суд критично оцінює та відхиляє доводи сторони позивача про те, що вказані кошти є «фінансовою подушкою безпеки», яку мати сформувала для використання донькою виключно після закінчення університету у самостійному дорослому житті.

З правової точки зору, грошові кошти, розміщені на банківському рахунку, відкритому на ім`я фізичної особи, є її власністю. ОСОБА_5 , будучи повнолітньою та повністю дієздатною особою, має безперешкодне право та об`єктивну можливість володіти, користуватися та розпоряджатися цими коштами на власний розсуд для забезпечення своїх поточних життєвих та освітніх потреб.

Добровільне рішення не витрачати наявний значний фінансовий ресурс не породжує для відповідача юридичного обов`язку нести додатковий фінансовий тягар зі сплати аліментів.

Наявність у ОСОБА_5 власних грошових коштів у розмірі понад 12 300 доларів США беззаперечно свідчить про високий рівень її матеріальної забезпеченості. Вказана сума є об`єктивно достатньою для самостійного покриття будь-яких розумних витрат студентки (на харчування, проїзд, додаткові курси тощо) протягом усього періоду її навчання до 2027 року.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що повнолітня донька користується власним автомобілем для поїздок до навчального закладу, що зумовлює додаткову потребу у коштах на придбання пального та технічне обслуговування транспортного засобу, суд зазначає.

Наявність у власності повнолітньої студентки транспортного засобу «Toyota Yaris» є беззаперечним свідченням її високого рівня матеріальної забезпеченості.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей виникає виключно за умови, що вони потребують матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням, при цьому до таких витрат належить вартість самого навчання, підручників, проживання у гуртожитку/орендованому житлі та проїзду до навчального закладу.

Використання приватного автомобіля для поїздок до закладу вищої освіти є питанням виключно особистого комфорту та вільного вибору повнолітньої особи. Витрати на пальне та інші супутні витрати пов`язані із утримання автомобіля не є базовими та невід`ємними витратами на здобуття вищої освіти. Відтак, закон не покладає на батька обов`язку фінансувати спосіб пересування повнолітньої працездатної дитини на автомобілі, у випадку якщо це не пов`язано із неможливістю іншим способом добратися до навчального закладу, зокрема, громадським транспортом, який м.Харкові є безкоштовним з початку запровадження воєнного стану і по теперішній день.

З огляду на викладене, витрати на утримання та пальне для власного автомобіля не відносяться до витрат, пов`язаних із здобуттям освіти (у розумінні ст. 199 СК України), а тому не можуть бути покладені на відповідача як обов`язковий тягар при визначенні розміру аліментів.

Позивачем не доведено, понесені витрати на проїзд, з урахуванням того, що ОСОБА_5 навчається дистанційно, громадський транспорт в м.Харкові безкоштовний, а потреба їздити на автомобілі зумовлена нагальною необхідністю.

Суд погоджується з тим, що харчування є базовою біологічною потребою кожної людини. Проте правова природа аліментів за статтею 199 СК України полягає не у повному фінансовому забезпеченні дорослої людини, а у наданні їй допомоги для покриття специфічних витрат, пов`язаних із навчальним процесом, які вона об`єктивно не може покрити самостійно.

Так, повнолітня донька сторін навчається за кошти державного бюджету та отримує ординарну академічну стипендію у розмірі 2 000,00 грн щомісячно. Отримання стипендії свідчить про наявність у студентки гарантованого державою щомісячного доходу, який за своїм цільовим призначенням якраз і спрямований на часткове покриття поточних життєвих потреб здобувача освіти, зокрема й витрат на харчування.

Загальний розмір грошових коштів на рахунках ОСОБА_5 відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 182 СК України є власністю повнолітньої дитини і підлягає обов`язковому врахуванню судом.

Наявність у студентки такого фінансового резерву спростовує доводи позивача про те, що донька перебуває у скрутному матеріальному становищі та не має коштів на задоволення своїх базових фізіологічних потреб, таких як купівля продуктів харчування. Надані позивачем банківські квитанції з супермаркетів підтверджують лише загальні витрати домогосподарства. Суду не надано доказів того, що ОСОБА_5 потребує спеціального, дороговартісного чи дієтичного харчування, яке б виходило за межі звичайних потреб .

Суд доходить висновку, що ОСОБА_5 має достатній власний матеріальний ресурс для самостійного забезпечення своїх щоденних базових потреб у харчуванні.

Оцінюючи доводи позивача щодо необхідності стягнення з відповідача аліментів у заявленому нею розмірі , а саме 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), та аналізуючи матеріальний стан відповідача ОСОБА_4 , суд виходить із наступного.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд обов`язково враховує: стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, а також наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд погоджується з тим, що відповідач має високий рівень офіційного доходу. Проте, сам по собі розмір заробітку платника аліментів не є єдиним критерієм для визначення частки відрахувань на повнолітню дитину. Правова природа аліментів, що стягуються на підставі статті 199 СК України, полягає у наданні повнолітній особі обґрунтованої матеріальної допомоги, яка є співмірною з її дійсними потребами на навчання та життєзабезпечення.

Оцінюючи можливості відповідача та справедливість заявлених вимог, суд враховує наявність у відповідача обов`язку з утримання інших осіб. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 сплачує аліменти на утримання ОСОБА_6 , має батька 1950 року народження, проходив медичне лікування внаслідок поранень під час виконання бойвих завдань із захисту Батьківщини.

Покладення на відповідача додаткового обов`язку зі сплати 1/4 частки від усього його доходу, призведе до стягнення надмірно великої суми, яка вочевидь перевищує розумні потреби однієї студентки та порушить баланс матеріальних інтересів відповідача.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду, брати участь у матеріальних витратах на повнолітню дитину зобов`язані обоє з батьків на рівних засадах.

Позивач ОСОБА_3 є працездатною особою, отримує регулярний офіційний дохід, визначення аліментів з батька у вигляді 1/4 частки його високого доходу фактично перекладе весь тягар утримання повнолітньої доньки виключно на відповідача, що суперечить принципу рівності прав та обов`язків батьків.

При цьому, суд бере до уваги, що основну частину задекларованого доходу відповідача складають додаткові винагороди (за безпосередню участь у бойових діях та виконання спеціальних завдань), виплата яких пов`язана з постійним ризиком для життя та здоров`я. Наявність у відповідача поранень (мінно-вибухових травм, що підтверджено довідками ВЧ НОМЕР_1 ) свідчить про те, що він несе супутні витрати, необхідні для забезпечення власної безпеки, лікування та відновлення в умовах проходження служби. Стягнення аліментів у заявленій частці на користь повнолітньої, матеріально забезпеченої особи (яка має стипендію, автомобіль та значні власні заощадження), призведе до непропорційного втручання у майнові права військовослужбовця.

Враховуючи викладене, оскільки повнолітня донька навчається на бюджеті, має власні доходи та значні грошові заощадження (понад 12 300 дол. США), суд вважає, що стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/4 частки його заробітку є вочевидь необґрунтованим і не відповідає реальним потребам студентки.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними належними доказами, а тому задоволенню не підлягають з огляду на те що, позивачем не доведено дійсного стану потреби у матеріальній допомозі. Зокрема, наявність у повнолітньої доньки можливості здобувати вищу освіту безоплатно (за рахунок коштів державного бюджету), отримання нею регулярної академічної стипендії, а також наявність у її власності значних грошових заощаджень на банківських рахунках та цінного рухомого майна (автомобіля), беззаперечно свідчать про її високий рівень матеріальної забезпеченості та здатність самостійно покривати свої поточні витрати.

Позивачем не доведено факту понесення донькою специфічних додаткових витрат, які були б об`єктивно та нерозривно пов`язані саме з навчальним процесом. Заявлені витрати на транспорт, лікування та харчування є базовими життєвими потребами дорослої людини, які повною мірою можуть бути забезпечені за рахунок власних наявних активів та доходів повнолітньої особи.

Суд також враховує, що відповідач сумлінно несе значний фінансовий тягар з утримання іншої неповнолітньої дитини сторін, а позивачка має власний стабільний сімейний дохід, що додатково підтверджує відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених коштів.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, то зважаючи на те, що судом встановлено необґрунтованість позовних вимог позивача, а вказана вимога є похідною, а відтак відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. 199,200 СК України, ст.ст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення аліментів – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Є.В.Невеніцин

28.09.2026