Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №638/21003/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/21003/25

Провадження № 2/638/3527/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участі секретарів судових засідань Зубко А.В., Лозової А.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Андрійко О.В. (поза межами суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі ВКЗ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Андійко Олени Володимирівни до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, -

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 в особі представника адвоката Андійко Олени Володимирівни до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з лютого 2000 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу. Місцем їх спільного проживання був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить позивачці на праві приватної власності.

Як зазначає позивачка, фактичні сімейні відносини між нею та ОСОБА_3 склалися на засадах взаємної поваги та підтримки, мали сталий і тривалий характер та супроводжувалися спільним проживанням і веденням спільного господарства. Вони проживали в одному житловому будинку, разом харчувалися, розподіляли між собою сімейні та побутові обов`язки, спільно планували витрати, виконували господарські роботи та займалися благоустроєм житла.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , батьком якого у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_3 . Після народження сина вони спільно його виховували, піклувалися про нього та забезпечували належні умови для його проживання, навчання і розвитку.

Крім того, разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сім`ї зростала ОСОБА_4 - дочка позивачки від першого шлюбу. Як установлено судом із показань ОСОБА_4 та інших допитаних у судовому засіданні свідків, ОСОБА_3 брав безпосередню участь у її вихованні, ставився до неї як до власної дитини та фактично виконував щодо неї батьківські функції. ОСОБА_4 , у свою чергу, сприймала ОСОБА_3 як батька.

Позивачка та ОСОБА_3 проживали разом безперервно, вели спільний побут та господарство. ОСОБА_3 брав участь у проведенні ремонтних робіт у будинку, облаштуванні подвір`я та господарських споруд, догляді за присадибною територією. Вони мали спільний сімейний бюджет, спільно несли витрати, пов`язані з утриманням житла та забезпеченням потреб сім`ї, разом проводили дозвілля, сімейні свята, підтримували стосунки з родичами та друзями та у повсякденному житті поводили себе як подружжя.

Такі відносини, за твердженням позивачки, тривали понад двадцять років та характеризувалися сталістю, тривалістю, взаємною турботою і підтримкою, спільністю побуту, господарства та сімейних інтересів.

У квітні 2024 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу до Збройних Сил України, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у виконанні бойових завдань.

Перебування ОСОБА_3 на військовій службі не припинило фактичних сімейних відносин між ним та позивачкою. Під час перебування у відпустках він повертався до місця їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проходження військової служби ОСОБА_3 підтримував постійний зв`язок із позивачкою та членами сім`ї, а також здійснював перерахування грошових коштів для забезпечення потреб сім`ї та ведення спільного побуту. На підтвердження зазначених обставин позивачкою надано, зокрема, банківські документи, особисте листування та інші електронні докази. У позові ці перекази прямо визначені як систематичні перерахування коштів ОСОБА_3 після мобілізації на рахунок позивачки для забезпечення сім`ї та побутових потреб.

13 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Крем`яне Курської області Російської Федерації, внаслідок ураження керованою авіаційною бомбою противника, солдат ОСОБА_3 , старший водій десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , не повернувся після виконання бойового завдання та вважається зниклим безвісти за особливих обставин.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами військової частини НОМЕР_1 щодо неповернення ОСОБА_3 після виконання бойового завдання, а також сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_5 .

При цьому в документах, складених уповноваженими органами у зв`язку зі зникненням ОСОБА_3 , містяться відомості про фактичний характер його сімейних відносин із позивачкою. Зокрема, у доповіді військової частини НОМЕР_1 за фактом неповернення ОСОБА_3 після бою ОСОБА_1 зазначена як його «цивільна дружина». Аналогічні відомості містяться у сповіщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , адресованому ОСОБА_1 , в якому остання також зазначена як «цивільна дружина» військовослужбовця. На ці документи позивачка посилається як на письмові докази існування між нею та ОСОБА_3 фактичних сімейних відносин.

За фактом зникнення ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості. Із матеріалів кримінального провадження також убачається, що відомості до ЄРДР були внесені у зв`язку із заявою ОСОБА_1 про зникнення ОСОБА_3 під час виконання ним бойового завдання.

Після отримання офіційного повідомлення про зникнення ОСОБА_3 позивачка звернулася до відповідних органів з метою реалізації передбачених законодавством соціальних гарантій та отримання виплат, пов`язаних зі зникненням військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Разом із тим державна реєстрація шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не здійснювалася, у зв`язку з чим документ, який би офіційно підтверджував статус позивачки як дружини військовослужбовця, відсутній.

Саме необхідністю юридичного підтвердження фактично існуючих сімейних відносин для реалізації передбачених законодавством прав та соціальних гарантій позивачка обґрунтовує звернення до суду з цим позовом.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надала суду свідоцтво про народження спільного сина ОСОБА_2 ; документи військової частини НОМЕР_1 щодо проходження ОСОБА_3 військової служби та його неповернення з бойового завдання; сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 ; витяг з ЄРДР; банківські документи щодо руху коштів; особисте листування; фотознімки, зроблені у різні роки спільного життя, а також інші письмові та електронні докази. Перелік саме таких доказів наведений позивачкою й у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Андрійко О.В. в судове засідання з`явилися, вимоги позову підтримали в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, про дату судового засідання повідомлений належним чином, у наданому до суду відзиві проти задоволення позову заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату судового засідання повідомлений належним чином, у заяві до суду просив розглянути справу у його відсутності.

Представник 3 особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не з`явився, про дату судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, письмові та електронні докази, заслухавши показання свідків, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, та оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про встановлення факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, починаючи з лютого 2000 року до серпня 2024 року.

Пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вирішуючи питання щодо юрисдикції цього спору, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц та від 04 жовтня 2023 року у справі № 601/1920/22, щодо належності до юрисдикції адміністративних судів справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо їх встановлення пов`язане з доведенням наявності підстав для підтвердження за особою певного соціально-правового статусу.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що юридичні факти, які належить встановлювати у судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України, а рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку суб`єктами владних повноважень, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції.

Таким чином, та обставина, що встановлення факту проживання однією сім`єю необхідне ОСОБА_1 для реалізації прав, пов`язаних зі статусом члена сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти за особливих обставин, не змінює цивільної юрисдикції спору.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Права члена сім`ї має одинока особа.

Згідно з частиною четвертою статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною другою статті 21 СК України встановлено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Разом із тим можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, передбачена положеннями Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц (провадження № 61-48153св18) зазначено, що про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21) зазначено, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

З огляду на наведене предметом доказування у цій справі є не лише факт спільного перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за одним місцем проживання або наявність між ними близьких особистих відносин, а наявність у їхніх відносинах сукупності ознак сім`ї у розумінні статті 3 СК України - спільного проживання, спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично розпочали спільне проживання у лютому 2000 року та проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

За час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільний побут і господарство, разом вирішували питання забезпечення сім`ї, розподіляли побутові обов`язки, брали участь у господарських роботах, ремонті та облаштуванні житла і присадибної території.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, у якому ОСОБА_3 зазначений батьком дитини.

Вказаний доказ у сукупності з іншими доказами підтверджує тривалий характер відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , їх спільне батьківство та участь у вихованні дитини.

Так, допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_1 від першого шлюбу, пояснила, що зростала у сім`ї разом із матір`ю та ОСОБА_3 , який брав участь у її вихованні, ставився до неї як до власної дитини, піклувався про неї, а вона сприймала його як батька.

Вказані обставини підтвердили й інші допитані судом свідки.

Суд враховує ці показання у сукупності з іншими доказами, оскільки участь ОСОБА_3 у вихованні як спільного з позивачкою сина, так і дочки позивачки від першого шлюбу узгоджується з доводами про існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривалих сімейних відносин.

Допитані судом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили тривале спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ведення ними спільного господарства та побуту, спільне виховання дітей, участь ОСОБА_3 у сімейному житті, господарських роботах та забезпеченні потреб сім`ї.

З показань цих свідків також убачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 упродовж багатьох років сприймалися особами, які їх знали та проживали поруч, як чоловік та дружина, які становили одну сім`ю.

Оцінюючи показання зазначених свідків, суд враховує джерело їх обізнаності про обставини справи. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 протягом тривалого часу проживали безпосередньо поряд із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому повідомлені ними відомості ґрунтуються на особистому сприйнятті обставин їх повсякденного життя.

Показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами.

Крім того, у матеріалах справи містяться фотознімки, зроблені у різні періоди, які відображають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом, у тому числі в сімейному оточенні та з дітьми.

Судом враховано, що самі по собі зазначені фотознімки не підтверджують ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та виконання взаємних сімейних обов`язків, однак, у сукупності з показаннями свідків, документами щодо спільної дитини, банківськими документами, особистим листуванням та документами військової частини вони підтверджують тривалий та сталий характер відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Судом також досліджено надане позивачкою особисте листування з ОСОБА_3 , у тому числі за період проходження останнім військової служби.

Вказане листування у взаємозв`язку з іншими доказами також підтверджує збереження між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 особистих сімейних відносин у період, коли останній у зв`язку з проходженням військової служби перебував поза місцем їх постійного спільного проживання.

Матеріали справи містять також банківські документи щодо руху коштів, які позивачка надала на підтвердження матеріальної участі ОСОБА_3 у забезпеченні сім`ї після його мобілізації.

Зазначені докази суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи як такі, що узгоджуються з доводами позивачки про збереження взаємної матеріальної підтримки та сімейних зв`язків під час проходження ОСОБА_3 військової служби.

При цьому, тимчасове перебування ОСОБА_3 , обумовлене проходженням військової служби, з урахуванням установлених судом обставин саме по собі не свідчить про припинення сімейних відносин між ним та ОСОБА_1 .

Судом також досліджено документи, складені у зв`язку з проходженням ОСОБА_3 військової служби та його неповерненням з бойового завдання.

У доповіді військової частини НОМЕР_1 за фактом неповернення ОСОБА_3 з бойового завдання ОСОБА_1 зазначена як його «цивільна дружина».

Відповідні відомості містяться також у сповіщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 , адресованому ОСОБА_1 у зв`язку зі зникненням ОСОБА_3 .

Вказані відомості узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами та підтверджують, що на час проходження ОСОБА_3 військової служби ОСОБА_1 була зазначена у документах відповідних військових органів як особа, яка перебувала з ним у фактичних сімейних відносинах.

Судом установлено, що 13 серпня 2024 року ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання не повернувся після його виконання та вважається зниклим безвісти за особливих обставин.

Правове значення встановлення заявленого позивачкою факту узгоджується з положеннями Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Так, статтею 1 цього Закону до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування такої особи, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України, та право на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Наведені положення статей 1 та 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» у такому ж взаємозв`язку застосовані Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 485/2263/24 (провадження № 61-9653св25).

Під час розгляду справи суду стало відомо, що ОСОБА_3 , який на час звернення ОСОБА_1 до суду вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання, загинув.

Зі сповіщення № 776 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця, виданого 22 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_8 на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та зник безвісти 13 серпня 2024 року під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, загинув. У сповіщенні також зазначено, що воно є підставою для подання документів для призначення пенсії (допомоги) і надання пільг у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, обставини, які стали відомі під час розгляду справи, додатково підтверджують, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу має для позивачки юридичне значення, оскільки від встановлення такого факту залежить можливість реалізації нею передбачених законом прав та соціальних гарантій як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

При цьому питання про наявність у позивачки права на конкретний вид пенсії, допомоги, грошової виплати чи пільги, їх розмір та порядок призначення не є предметом розгляду цієї справи, оскільки предметом розгляду у цій справі є встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи надані позивачкою докази відповідно до наведених вимог процесуального закону, суд виходить із того, що свідоцтво про народження спільного сина, показання свідків, фотознімки, особисте листування, банківські документи, зазначення ОСОБА_1 як «цивільної дружини» у документах військової частини та ТЦК та СП - сам по собі є відокремленими один від одного та не стосуються лише окремих епізодів особистих відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вони походять із різних джерел, охоплюють різні періоди їх спільного життя та взаємно узгоджуються щодо обставин, які відповідно до статті 3 СК України характеризують існування сім`ї.

У своїй сукупності досліджені судом докази підтверджують тривале спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ведення ними спільного побуту та господарства, народження і спільне виховання сина, участь ОСОБА_3 у вихованні дочки позивачки від першого шлюбу, взаємну матеріальну та особисту підтримку, виконання сімейних та побутових обов`язків, сприйняття їх особами, які тривалий час проживали поряд, як однієї сім`ї, а також збереження сімейних зв`язків у період проходження ОСОБА_3 військової служби.

Істотних суперечностей між дослідженими судом доказами щодо наведених обставин судом не встановлено.

Таким чином, оцінюючи їх сукупність та взаємний зв`язок, суд доходить висновку, що відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали ознаки сім`ї, визначені частиною другою статті 3 СК України: вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права й обов`язки.

Водночас, визначаючи період, за який такий факт може бути встановлений судом, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 485/2263/24 (провадження № 61-9653св25).

У зазначеній справі суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу починаючи з 01 червня 2003 року.

Переглядаючи судові рішення в касаційному порядку, Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві положення» СК України цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Кодекс про шлюб та сім`ю України, який був чинним до 01 січня 2004 року, не містив норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

З огляду на наведене Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 485/2263/24 дійшов висновку, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Верховний Суд зазначив, що подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 682/415/20 (провадження № 61-6297св21) та від 11 липня 2022 року у справі № 755/6427/19 (провадження № 61-17021св21).

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд змінив судові рішення у справі № 485/2263/24 у частині визначення періоду проживання однією сім`єю та встановив такий факт починаючи саме з 01 січня 2004 року.

Зазначений висновок Верховного Суду підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що фактичні сімейні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникли ще у лютому 2000 року та продовжувалися після 01 січня 2004 року.

Водночас обставини їх спільного проживання до 01 січня 2004 року можуть бути враховані судом при оцінці тривалості та характеру відносин між ними, однак з огляду на наведений висновок Верховного Суду не можуть бути включені до періоду юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлюється судовим рішенням.

Народження у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного сина ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх спільне проживання та ведення спільного побуту до 01 січня 2004 року у взаємозв`язку з доказами продовження таких відносин після цієї дати підтверджують тривалий і сталий характер сімейних відносин, однак не створюють правових підстав для встановлення відповідного юридичного факту за період, коли законодавством України такий правовий інститут передбачений не був.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими в частині встановлення факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 13 серпня 2024 року .

У частині вимог про встановлення такого факту за період з лютого 2000 року до 31 грудня 2003 року включно позов задоволенню не підлягає, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 21, 74 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Андійко Олени Володимирівни до Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року до 13 серпня 2024 року , за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу за період з лютого 2000 року до 31 грудня 2003 року включно - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Андійко Олена Володимирівна, АДРЕСА_2 .

Відповідач: Міністерства оборони України, ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, проспект Повітряних сил України, 6.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, адреса: м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов.).

Головуючий суддя О.В. Шишкін