Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №638/12126/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/12126/26

Провадження № 2/638/8895/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з цим позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредитної лінії № 961048163 від 03 листопада 2022 року у розмірі 85724,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.11.2022 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 961048163 на суму 15000,00 грн. Згідно з умовами Кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 15000,00 шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 18200,00 грн.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 210 від 03.01.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІН АНС» укладено Договір факторингу № 23/0224-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу№ 15/07/25-Е. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/ Н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ«ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 85724,67 грн.

Позивач зазначає, що при укладенні Кредитного договору між Первісним кредитором та Відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У період відступлень права грошової вимоги до Відповідача по Кредитному договору між кредиторами, розмір суми боргу за Кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у Реєстрах прав вимог (Реєстрі боржників). ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 85724,67 грн, яка складається з: 18200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 67524,67 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково, а саме на суму 20658,00 грн, з яких: 18200,00 грн – тіло кредиту, 2458,00 грн – заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку кредитування (нараховано 2745 грн, сплачено 287 грн). У задоволенні решти позовних вимог просив відмовити, оскільки проценти у розмірі 65066,67 грн нараховані поза межами строку кредитування, а саме після 03.12.2022, тобто на підставі ст. 625 ЦК України, що суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, враховуючи дію воєнного стану.

У відповіді на відзив ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначило, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. За умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1) за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; 2) за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Враховуючи порушення відповідачем норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , у запереченні на відповідь зазначив, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається відсутність доказів продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 03 грудня 2022 року, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахований процентів. Отже, строк виконання зобов`язання за вищевказаним кредитним договором настав 03.12.2022 (30 днів). Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках, яка була нарахована виключно в межах 30-денного строку кредитування, тобто до 03.12.2022 року включно, розмір якої становить 2745,00 грн. Після закінчення строку кредитування, тобто після 03.12.2022, у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому заборгованість по нарахованих процентах за користування позикою у розмірі 65066,67 грн розрахована позивачем, виходить за межі строку, на який видався кредит.

У поясненнях, поданих в порядку ст. 43 ЦПК України, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» наполягало на тому, що виходячи з умов Кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування у розмір 67524,67 грн є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі. Заборгованість відповідача перед позивачем складається з суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом, які, відповідно до договору та цивільного законодавства, поділяються на два окремі види. Перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, розмір яких визначено договором або законом, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України. Другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Позиція відповідача щодо нібито неправомірного нарахування процентів є необґрунтованими, оскільки не враховують нарахування процентів другого типу - за прострочене користування кредитом. Таке нарахування відповідає умовам кредитного договору, нормам цивільного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.

У поясненнях, поданих в порядку ст. 43 ЦПК України, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , зазначив, що після 03.12.2022 року нарахування були не платою за користування кредитом, а мірою цивільно-правової відповідальності за ст. 625 ЦК України. Проте, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану позичальники повністю звільняються від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

У судове засідання сторони не з`явилися, просили справу розглянути за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 03 листопада 2022 року ТOB «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали ДОГОВІР КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ № 961048163, відповідно до п. 2.1. якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 21100 грн 00 коп. (двадцять одна тисяча сто грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі – Правила).

Відповідно до п. 2.2. Договору сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.

Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 15000 грн 00 коп. (п`ятнадцять тисяч грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 03.12.2022 р (п. 2.3. Договору).

Згідно з п. 2.4. Договору другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.

За вибором Позичальника, кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися Позичальнику шляхом переказу коштів, який за вибором Позичальника може бути завершено в один з наступних способів: 5.1.1. шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника відкритий банком Позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити Платіжної картки 5168-74XX-XXXX-5220, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, Кредитодавець відповідальності не несе (п. 5.1., 5.1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

У п. 3.2 Договору Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х – Y), де: Z – кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х – поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y – дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2745 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору на момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 03.12.2022, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Відповідно до п. 8.1 Договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено.

Згідно з п. 8.2 Договору процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.

Відповідно до п. 8.3 Договору за умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі – Базова процентна ставка).

Проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору (п. 8.10 Договору).

Згідно з п. 8.4. Договору зобов`язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.

Крім того, у п. 12.4 Договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов`язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 11.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

У п. 14.2 Договору Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем з приводу укладення цього Договору в якості підписів Сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього Договору, для цілей ініціювання отримання нових Траншів чи Пролонгацій, сторони використовують Логін та Пароль від Особистого кабінету, в якості простого електронного підпису Позичальника в розумінні Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Договір № 961048163 підписаний ОСОБА_3 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV7HC93» 03 листопада 2022 року о 11:12:48 год.

Обставини, щодо укладення кредитного договору на вказаних умовах визнаються відповідачем.

Крім того, сторонами визнається та відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню те, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» видало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 18200,00 грн наступними траншами: 03.11.2022 – 16400,00 грн, а саме три транші на суму 15000,00 грн, 1050,00 грн, 350,00 грн; 05.11.2022 – 400,00 грн; 06.11.2022 – 1000,00 грн; 18.11.2022 – 400,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 961048163 від 03.11.2022 станом на 03.01.2023 складає 38283,99 грн, з яких: 18200,00 грн – тіло, 20083,99 грн - проценти, нараховані за період з 03.11.2022 до 03.01.2023.

На підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, Додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, Додаткової угоди № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, Додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, Додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, Реєстру прав вимоги № 210 від 03.01.2023, Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 210 від 03.01.2023 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило за плату ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до боржника - ОСОБА_1 за договором № 961048163 від 03.11.2022 на суму заборгованості 38283,99 грн, з яких: 18200,00 грн – заборгованість за тілом кредиту , 20083,99 грн - заборгованість за процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 961048163 станом на 23.02.2024 складає 85724,67 грн, з яких: 18200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 67524,67 грн - заборгованість за процентами, нарахованими до 01.04.2023 включно. Згідно з розрахунком, 08.02.2023 позичальником сплачено проценти у розмірі 287,00 грн.

На підставі Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, Реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024, платіжної інструкції № 5703 від 26.02.2024 на суму 6 238 410,72 грн, ТОВ «Таліон Плюс» відступило за плату ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» право грошової вимоги до боржника - ОСОБА_1 за договором № 961048163 від 03.11.2022 на суму заборгованості 85724,67 грн, з яких: 18200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 67524,67 грн - заборгованість за процентами.

На підставі Договору факторингу № 15/07/25-E від 15 липня 2025 року, Акту від 15 липня 2025 року прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, Реєстру Боржників від 15 липня 2025 року за Договором факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, платіжної інструкції № 361 від 24.09.2025 на суму 600 000,00 грн, ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило за плату ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право грошової вимоги до боржника - ОСОБА_1 за договором № 961048163 від 03.11.2022 на суму заборгованості 85724,67 грн, з яких: 18200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 67524,67 грн - заборгованість за процентами.

Згідно з Випискою з особового рахунка, складеною ТОВ «ФК «ЕЙС», заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 961048163 у розмірі 85724,67 грн, з яких: 18200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 67524,67 грн - заборгованість за процентами, станом на 26.12.2025 не погашена.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронноу документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за кредитним договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пунктах 34-35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується і сторонами визнається факт укладення між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 кредитного договору № 961048163 від 03.11.2022 на встановлених судом умовах; отримання відповідачем 6 траншами (03.11.2022, 05.11.2022, 06.11.2022 та 18.11.2022) кредитних коштів у розмірі 18200,00 грн; невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення тіла кредиту у розмірі 18200,00 грн та сплати процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов договору та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, тобто ключової обставини у справі, враховуючи доводи сторін, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.

Суд вважає, що умови договору № 961048163 в частині, що стосується строку кредитування, є нечіткими та двозначними, у зв`язку з потребують тлумачення з огляду на таке.

Так, згідно з п. 11.1 Договору строк його дії складає 5 років. Тобто сторони однозначно погодили строк дії договору – 5 років.

У змісті кредитного договору відсутні умови щодо строку кредитування, однак у п. 3.1 Договору сторони погодили, що Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, який складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу, та може бути продовжений в порядку, визначено у п. 3.2.-3.3. Договору. Тобто, за своєю суттю п. 3.1-3.3 Договору визначають умови щодо строку кредитування, тобто строку виконання зобов`язання в розумінні ст. 530 ЦК України.

Водночас, у розділі 3 Паспорту споживчого кредиту зазначено, що строк кредитування складає до 1826 днів (Дисконтний період 1 - 65 днів з можливістю продовження). Тобто, у паспорті споживчого кредиту поєднано в одному розділі «Строк кредитування» умови, які регулюють різні положення договору – строк дії договору (1826 днів, що дорівнює 5 рокам) та строк виконання зобов`язання (дисконтний період з можливістю пролонгації).

З урахуванням викладеного, з метою усунення нечіткості та двозначності умов договору щодо строку кредитування, суд тлумачить зазначені умови договору наступним чином:

- передбачений п. 11.1 Договору строк 5 років є строком договору, що регулюється ст. 631 ЦК України;

- визначений у п. 3.1 Договору Дисконтний період тривалістю 30 днів, є строком виконання зобов`язання, що регулюється ст. 530 ЦК України.

У зв`язку з цим, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, проценти за користування кредитом, нараховані відповідачу, поділяються на два види:

- перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку кредитування, тобто протягом 30 днів від дня видачі першого траншу (з 03.11.2022 до 03.12.2022), розмір яких визначено договором, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України;

- другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, нараховані поза межах строку кредитування (після 03.12.2022), і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Такий висновок суду також узгоджується із системним тлумаченням пунктів 8.4 та 12.4 Договору, якими визначено, що процентною за ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Варто зауважити, що позивач у позовній заяві, відповіді на відзив та в поясненнях позивач не заперечував, а навпаки визнавав, що ним було застосовано саме такий підхід під час нарахування процентів у загальному розмірі 67524,67 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування відповідачу процентів згідно зі ст. 625 ЦК України, суд виходить з того, що Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Таким чином, Цивільний кодекс України передбачає звільнення боржника від обов`язку сплати на користь кредитодавця відсотків згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, якщо таке прострочення виникло в період воєнного стану.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості, складених ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», встановлено, що з 04 грудня 2022 року і до 01 квітня 2023 року, тобто поза межами строку кредитування, кредиторами на підставі ст. 625 ЦК України нараховано проценти у розмірі 64540,84 грн.

З огляду на викладене, відсотки згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 64540,84 грн є такими, що нараховані позивачем з порушенням вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому стягненню не підлягають, у зв`язку з чим пред`явлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 67524,67 грн підлягає зменшенню на суму безпідставно нарахованим під час воєнного стану процентів згідно зі ст. 625 ЦК України (64540,84 грн), тобто до 2983,83 грн, що з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати процентів (287 грн) відповідає розміру заборгованості за процентами станом на 03.11.2022 включно.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідач не надав суду доказів повернення позивачу тіла кредиту у розмірі 18200,00 грн та сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2983,83 грн, нарахованих відповідно до умов договору та з дотриманням вимог чинного законодавства, а навпаки визнав позовні вимоги в цій частині, у зв`язку з чим наявні підстав для судового захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб, який за своєю суттю відповідає способу захисту прав та інтересів, передбаченому у п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 961048163 від 03.11.2022 у розмірі 21183,83 грн, з яких: 18200,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2983,83 грн – заборгованість за відсотками, тоді як у задоволенні решти позовних вимог відмовляє за необґрунтованістю.

На підставі ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (24,711474538%), визнанням позовних вимог відповідачем у цій частині, суд стягує з відповідача на користь позивача 50% судового збору, який підлягає розподілу між сторонами, тобто 328,96 грн, та повертає позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за подання цього позову, тобто у розмірі 1331,20 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позовних вимог покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 позивачем надано наступні докази:

- копію Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «ФК «ЕЙС»;

- копію Додаткової Угоди № 25771159961 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025;

- копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 (є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025), відповідно до якого Виконавець надав, а Клієнт отримав наступні послуги: 1) Складання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 961048163 від 03.11.2022 – 2 год., вартістю 5000,00 грн; 2) Вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 961048163 від 03.11.2022 – 2 год., вартістю 1000,00 грн; 3) Підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 961048163 від 03.11.2022 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 – 1 год., вартістю 500 грн; 4) Підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 961048163 від 03.11.2022 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 – 1 год., вартістю 500 грн.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Соломко Олексієм Володимировичем, серiя КС № 7073/10, видане 19.10.2018.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву зазначила, що заявлені позивачем витрати у розмірі 7 000,00 грн не відповідають критеріям дійсності, необхідності та розумності з огляду на наступне. Щодо критерію дійсності, то гонорар не сплачено, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів сплати позивачем суми 7000,00 грн на користь адвокатського бюро. Окрім того, у Додатку №1 до Договору («Протокол погодження вартості послуг») сторони чітко погодили базові тарифи: вартість послуги «Складання позовної заяви» становить 2500,00 грн. Однак в Акту прийому-передачі від 29.12.2025 р. адвокат безпідставно вказує, що вартість складання такої позовної заяви становить вже 5000,00 грн. Тобто, таке завищення, на думку сторони відповідача є порушенням критерію розумності та співмірності. Також сторона відповідача зауважила, що справа не входить до категорії складних та розглядається у спрощеному провадженні, також спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості письмових доказів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час. Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів оплати послуг, оскільки критерію дійсності мають відповідати послуги правничої допомоги, а не їх оплата. Крім того, суд зауважує, що підлягають розподілу витрати на професійну правничу допомогу як, що вже сплачені, так і ті, що підлягають сплаті.

Так само суд відхиляє доводи про завищення вартості послуги «Складання позовної заяви», оскільки у Протоколі погодження вартості послуг зазначена вартість 1 години вказаної послуги, тоді як згідно з актом на її надання було витрачено 2 години.

Водночас, оцінюючи визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що хоча він і відповідає критеріям дійсності на необхідності, однак не відповідає критерію розумності їх розміру з огляду на складність справи, яка є малозначною справою, типовою для представника позивача, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні фактично без участі сторін. Крім того, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо цих правовідносин, надання правової допомоги у цій справі не потребувало від представника позивача витрачення значного часу на збирання та дослідження великого обсягу доказів.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу та характеру наданих позивачу послуг з правничої допомоги, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (24,711474538%), виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 133, 137, 141, 142, 204, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, м. Київ, 02094, заборгованість за Договором кредитної лінії № 961048163 від 03 листопада 2022 року у розмірі 21183,83 грн (двадцять одна тисячі сто вісімдесят три гривні 83 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, м. Київ, 02094, судовий збір у розмірі 328,96 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 1828,96 грн (одна тисяча вісімсот двадцять вісім гривень 96 копійок).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, м. Київ, 02094, з Державного бюджету 50 % судового збору сплаченого за платіжною інструкцією № 50086 від 01 травня 2026 року на суму 2662,40 грн, тобто у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 28 вересня 2026 року.

Суддя І.П. Латка