Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №638/6585/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 24 вересня 2026 р.

Справа: №638/6585/26

Суддя: Зінченко О. В.

Справа №638/6585/26

Провадження № 2-о/638/212/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення юридичного факту,

в с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що заявник є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із батьком згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року. Шлюб із матір`ю дитини, ОСОБА_2 розірваний.

На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну відповідач поїхала до Франції та повністю самоусунулась від участі у вихованні й утриманні власної дитини, жодним чином не допомагає батькові утримувати сина.

Заявник працює на посаді заступника завідувача П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори (державний нотаріус) та має бронь до 04.05.2026.

Рішення суду про визначення місця проживання дитини виявилось недостатньо для того, щоб заявник разом із дитиною міг перетинати державний кордон України, що є необхідним з метою повноцінного навчання та розвитку сина, однак мати не може надати згоди на вивезення заявником їх сина за межі України.

Викладеним обґрунтовується необхідність встановлення факту самостійного виховання та утримання заявником свого сина.

Заявник в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Заінтересована особа, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась, про дату та час судового розгляду повідомлялась судом завчасно та належним чином за повідомленими заявником адресою та номером телефону, ніяких заяв до суду не подала та про причини неявки не повідомила.

Представник заінтересованої особи, Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, в судове засідання також не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлений завчасно та належним чином, ніяких заяв не подав та про причини неявки не повідомив.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності її учасників на підставі наявних у ній матеріалів.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

З 25.07.2009 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року.

За час спільного проживання у подружжя народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 зазначав, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами, доданими до заяви підтверджується той факт, що заявник ОСОБА_1 займається вихованням та утриманням сина ОСОБА_3 .

Водночас, заявник не надав належних і допустимих доказів ухилення матері дитини від виконання батьківських обов`язків. Проживання матері окремо від дитини не свідчить про те, що вона самоусунулась від виховання та утримання дитини, і не звільняє її від батьківських обов`язків.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків передбачає доведення не лише факту проживання дитини разом із цим із батьків, а й існування таких обставин, за яких інший із батьків фактично не бере участі у вихованні та утриманні дитини або ухиляється від виконання відповідних батьківських обов`язків.

Сам собою факт проживання дитини разом із батьком, а також наявність рішення суду про визначення місця проживання дитини не є достатнім доказом того, що позивач самостійно виховує та утримує дитину у розумінні заявленої вимоги.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду , які викладені у постанові від 01 липня 2026 року у справі № 725/6420/25.

Крім того, із наданої Державною прикордонною службою України інформацією, викладеною в листі № 19.5.2/49579-26-Вих від 29.06.2026, суд вбачає, що ОСОБА_2 по кілька разів на рік відвідує територію України.

Аналізуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що заявником не доведено факту самостійного виховання та утримання сина, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст.12, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 308, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення юридичного факту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, юридична адреса: вул. Чернишевська, б. 55, м. Харків, код ЄДРПОУ 26489104.

Суддя О. В. Зінченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua