Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №629/5056/26 — Близнюківський районний суд Харківської області

629/5056/26

2/612/454/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року селище Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Лобановської С.М.,

за участі секретаря судових засідань Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач, ТОВ «Він Фінанс», в особі представника позивача Романенка М.Е., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 80000,00 грн за кредитним договором від 30 липня 2014 року № 4263.08.00.2104 та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 30 липня 2014 року між ПАТ «Кредобанк» та відповідачкою укладено кредитний договір № 4263.08.00.2104. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати у власність відповідачці грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним. Банком видано кредит у розмірі 219793,26 грн, на строк до 29.07.2021. Кредитні кошти надані на такі цілі: повну/часткову оплату за договором купівлі-продажу транспортного засобу та оплату страхування від нещасних випадків в сумі 8433,26 грн. Кредит видавався на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового використання. За користування кредитом відповідачка зобов`язалася сплатити банку 16,99% річних. Банк виконав умови договору та надав кредитні кошти, однак відповідачка свого обов`язку щодо повернення наданих коштів не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість. 25.07.2018 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Довіра Гарантій» (тепер ТОВ «ВІН ФІНАНС») було укладено договорі факторингу із відступленням прав вимоги за кредитними договорами № 25/07-01, у тому числі і щодо кредитного договору № 4263.08.00.2104. Станом на момент подачі позову до суду, заборгованість відповідачки становить 453094,53 грн. Заборгованість нарахована станом на момент відступлення прав вимоги.

Враховуючи наведене вище, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідачки на його користь заборгованості за кредитним договором № 4263.08.00.2104 від 30.07.2014 у загальному розмірі 80000,00 грн.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Представник позивача надав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі п. 4 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 28.07.2014 відповідачка звернулась до ПАТ «Кредобанк» із анкетою-заявою на отримання кредиту. Ціль отримання кредиту: придбання авто. Бажана сума кредиту 244889,62 грн. Також зазначила відомості про себе: ПІП, адресу проживання, серію та номер паспортного документу, відомості про роботу, освіту, розмір щомісячного доходу, тощо.

30.07.2014 між ПАТ «Кредобанк» та відповідачкою укладено кредитний договір № 4263.08.00.2104. Відповідно до умов договору, банк зобов`язався надати у власність позичальника грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплати проценти за користування ними і комісію. Банк видає кредит у розмірі 219793,26 грн на строк до 29.07.2021. Кредит видається на наступні цілі: повну/часткову оплату за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки HYUNDAY, модель I 30, дата випуску 2014, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між ТОВ «Капітал-авто» та оплату страхування від нещасних випадків в сумі 8433,26 грн. Кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового використання. За користування кредитом відповідачка зобов`язалася сплатити банку 16,99% річних. Кредит видається Позичальнику в безготівковій формі після укладення договорів, зазначених у п. 6.1 цього Договору, на підставі заяви Позичальника (іншого документу Позичальника, адресованого Банку) на рахунок НОМЕР_2 .

Також, п.6.1 договору передбачено, що виконання зобов`язань за цим договором забезпечується способами, що обумовлені в цьому договорі та/або договорах забезпечення, зокрема, застава вказаного вище транспортного засобу або застава майнових прав за договором купівлі-продажу зазначеного автомобіля.

До вказаного вище договору кредиту позивачем також долучено додаток №1 Графік погашення заборгованості, в якому сторони погодили суми дати та суми платежів на погашення заборгованості.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та виконання його умов, позивачем надано до суду: копію договору купівлі-продажу автомобіля в кредит від 30.07.2014, предметом якого є транспортний засіб марки HYUNDAY, модель I 30, дата випуску 2014, № кузова НОМЕР_1 укладеного між ТОВ «Капітал-авто» та ОСОБА_1 ; копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 44821869 від 31.07.2014; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про доведеність тієї обставини, що між банком та ОСОБА_1 укладеного договір кредиту, а також виконання банком своїх обов`язків щодо надання кредиту.

25.07.2018 між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №25/07-01. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримало право вимоги за кредитними договорами і за забезпечувальними договорами у повному обсязі.

На підтвердження здійснення оплати за кредитним договором позивачем надано платіжне доручення № Т284001078 від 25.07.2018.

Відповідно до витягу до реєстру боржників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримало право вимоги за кредитним договором від 30 липня 2014 року № 4263.08.00.2104 укладеного з ОСОБА_1 у загальному розмірі 404027,73 грн.

Згідно наказу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» № 55-к від 25.07.2024 товариство змінило назву на ТОВ «Він фінанс» на підставі протоколу № 1706 загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024.

Відповідно до довідки № 26-21/05 від 21.05.2026 в період з 25.07.2018 по 21.05.2026 за кредитним договором № 4263.08.00.2104 від 30.07.2014 кошти в рахунок погашення заборгованості не надходили. Станом на 21.05.2026, загальна сума заборгованості за вказаним кредитним договором становить 404027,73 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 219793,26 грн та заборгованості по відсоткам 184234,47 грн.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №209/968/16 (провадження №22-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт-фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор -банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник-набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №24-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучений до справи договір факторингу є чинними, його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає до виконання.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів, як і факт неналежного виконання нею умов кредитного договору, підтверджується наявними матеріалами справи. Доказів повного або часткового погашення заборгованості у розмірі, який би свідчив про відсутність боргу, матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що договір кредиту, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним вище договором кредиту у загальному розмірі 80000,00 грн, в межах заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені судові витрати.

Позивач при пред`явленні позову до суду сплатив судовий збір в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.05.2026 № 220526к2.

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача 2662,40 гривень на відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що справа про стягнення заборгованості є малозначною справою, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору № 97 про надання правової допомоги від 03.12.2025 укладеного між ТОВ «Він фінанс» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», детальний опис робіт виконаних адвокатським бюром в якому зазначено вид виконаних робіт і їх вартість, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 27.05.2026 в якому сторони узгодили вартість послуг адвоката у розмірі 7000,00 грн, додаткову угоду від 03.12.2025 до договору № 97 про надання правової допомоги в якому сторони доповнили предмет договору в частині надання послуг адвокатом щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .. Відповідно до вказаних документів ТОВ «Фін фінанс» понесло судові витрати на правничу допомогу у справі за позовом до ОСОБА_1 в сумі 7000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 247, 263, 265, 280, 284, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1054 ЦК України суд,

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (місцезнаходження позивача – 04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2014 року № 4263.08.00.2104 у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, понесені витрати по сплаті судового збору – 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу – 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, а всього – 89662 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», юридична адреса: 04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 38750239.

Представник позивача.

Романенко Михайло Едуардович, адреса: 04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідачка.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя С.М. Лобановська

29 вересня 2026 року