Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №216/8113/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8113/26

провадження 1-кп/216/975/26

ВИРОК

іменем України

28 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному порядку в залі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046230000217 від 03.09.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не є особою з інвалідністю, на утриманні будь-яких осіб не маючого, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою, АДРЕСА_1 .

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2026 року приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , де між ним та потерпілою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово- виниклих неприязних відносин, пов`язаних з ревнощами, розпочався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.

Діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , знаходячись з потерпілою в кімнаті вказаного будинку, стоячи навпроти останньої, обома руками схопив потерпілу за її обидві руки в області плечей, стиснувши їх, потім аналогічно перемістив свої руки в область ліктьових суглобів обох рук потерпілої та утримуючи їх, стиснув свої руки, після чого руками штовхнув її в область грудної клітини, від чого остання впала на підлогу обличчям догори. В цей момент ОСОБА_3 сів зверху на потерпілу, при цьому обидві її руки стискав між своїми ногами, утримуючи їх, та в цьому положенні долонею своєї лівої руки наніс один удар в область правої щоки потерпілої, потім долонею своєї правої руки наніс один удар в область лівої щоки потерпілої, та, здійснивши повторний замах, наніс один удар кулаком своєї правої руки в область лівої щоки потерпілої, після чого потерпілу та ОСОБА_3 розняв свідок ОСОБА_5 .

В подальшому, 05.08.2026 приблизно о 06 годин 00 хвилин, знаходячись за тією ж адресою, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень, продовжив словесний конфлікт з потерпілою на грунті ревнощів, в ході якого зі спини підійшов до неї, в той час як вона сиділа на підлозі на колінах, та, схопившись своїми руками за її ноги в області лівої та правої гомілки, потягнув останню на себе по підлозі, змінюючи ділянки застосування сили.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_3 потерпілій спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, верхніх та правої нижньої кінцівок, садна правої кисті, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1481 від 07 вересня 2026, за своїм характером, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминущі наслідки (відповідно до п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995).

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України за ознаками: усисне легке тілесне ушкодження.

Частиною 2 ст. 382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Від прокурора ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ст. ст. 381, 382 КПК України, просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 , яка була представлений захисником адвокатом ОСОБА_7 надали письмову заяву, в якій обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, згодні із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення.

Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

У відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України за ознаками: усисне легке тілесне ушкодження.

Згідно з частини 3 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65-67КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винного, який вину визнав, у скоєному розкаявся, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні, раніше не судимий, за медичною допомогою до лікаря- психіатра звертався в 2018 році з діагнозом: Емоційно нестійкий розлад особистості, імпульсивного типу. Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, каннабіоїдів та психостимуляторів, вживання зі шкидливими наслідками (а.с. м.к.п. 45), за медичною допомогою до лікаря-нарколога не звертався (а.с. м.к.п. 47).

На підставі ст. 66 КК України як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття.

Обставин, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_3 потрібно призначити покарання у вигляді штрафу. На думку суду, саме це покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експерта-відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374,381-382,394,424,473,475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та піддати його покаранню у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень).

Заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.

Матеріали кримінального провадження № 12026046230000217 від 03.09.2026 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням при обвинувальному акті № 216/8113/26 (1-кп/216/975/26).

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Суддя ОСОБА_8