Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №214/7157/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7157/25

2/214/1468/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Малаховської І.Б.,

за участю секретаря судового засідання – Постригай А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі,цивільну справу №214/7157/25 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін,

Встановив:

Представник позивача Шевченко Ю.С. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2013 по 30.04.2025 в розмірі 78 377,19 грн, інфляційні втрати в сумі 36 537,61 грн, 3% річних в розмірі 8 216,30 грн, пеню в сумі 1 307,88 грн, абонентське обслуговування у розмірі 339,00 грн, а всього 124 777,98 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі Позивач) за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам), яке відповідно до положень Житлового кодексу Української РСР, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі – Правила 630) зобов`язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії, відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі: частка на підставі договору дарування, що посвідчений 17.05.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Мазепою Н.М. за р.№562; частка на підставі договору про визначення часток управі спільної власності, що посвідчений 17.05.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Мазепою Н.М. за р.№561. Звертає увагу на те, що квартира раніше належала ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений 14.12.1999 Коротковою С.В. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим №2061.

Позивачем за період з 01.10.2013 по 30.04.2025 було надано Відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 78 377,19 грн. Плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.04.2025 складає 339,00 грн.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному веб-сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин. Таким чином з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем, як споживачем послуги з постачання теплової енергії, фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії за адресою належної їй квартири, тоді як відповідач свої зобов`язання з оплати комунальної послуги не виконувала належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 78 377,19 грн, а також заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.04.2025 у розмірі 339,00 грн. Окрім того, внаслідок порушення відповідачем вимог чинного законодавства, боржнику нараховані інфляційні втрати в сумі 36 537,61 грн, 3% річних у сумі 8 216,30 грн та пеню у сумі 1307,88 грн.

Оскільки заборгованість відповідач в добровільному порядку не погашає, а з приводу її наявності між сторонами існує спір, тому представник позивача, діючи в інтересах АТ «Криворізька теплоцентраль», вимушена звернутися до суду.

Ухвалою суду від 31 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача Заборський О.В. подав відзив на позов, в якому просить визнати позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» необґрунтованими та відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 за недоведеністю позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позов представник відповідача вказує на те, що позивач не надав належних, допустимих і переконливих доказів обґрунтованості заявлених сум та обсягів спожитої (відпущеної) теплової енергії, не довів факту належного надання послуг з постачання теплової енергії у заявлений період, а також не надав розрахунку, що відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Методики №315.

Вказує, що з матеріалів справи (позовної заяви та доданих до неї документів) не вбачається наявності детального розрахунку фактично відпущеної теплової енергії у Гкал із зазначенням методики розрахунку, вихідних даних, коефіцієнтів та формул, як того вимагає п.23 Правил користування тепловою енергією (постанова КМУ від 03.10.2006 №1198). Відсутність такого розрахунку робить заявлені обсяг/розподіл/суму необґрунтованими. Позивач не надав акти приймання-передачі та/або довідку про відпущений обсяг теплової енергії за спірний період, які є ключовими доказами при визначенні фактично відпущеного обсягу. Позивач не надав показів будинкового/індивідуального лічильника або не пояснив способу (і не надав розрахунків) розподілу обсягу між квартирами відповідно до Методики №315 (Наказ Мінрегіону №315), якщо нарахування здійснюються не за індивідуальними приладами обліку. У разі відсутності таких даних розрахунок обсягу має бути здійснений у строго визначений Методикою спосіб і наданий суду.

Крім того, період, за який позивач заявляє стягнення, охоплює різні за своєю природою послуги до встановлення будинкового приладу обліку та після нього. Відповідно, застосовуються різні підходи до розрахунку вартості, що також не враховано позивачем.

Представник відповідача зазначає, що до матеріалів справи позивачем не було надано: розрахунок за фактично відпущену теплову енергію, виконаного відповідно до вимог п. 23 Правил користування тепловою енергією, затвердженого постановою КМУ від 03.10. 2007 №1198, п. 12 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведенням, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630 детальний помісячний розрахунок як визначалась вартість спожитої теплової енергії; доказів на підтвердження обсягу спожитого тепла та методики, за якою було здійснено нарахування; актів про підключення опалення на початку опалювальних сезонів та актів про відключення опалення наприкінці опалювальних сезонів; актів обстеження системи теплопостачання споживача; актів приймання-передачі теплової енергії; не зазначена площа житлового приміщення, норми споживання на 1 кв. м; підстави нарахування та розрахунок теплового навантаження відсутні.

Наголошує на тому, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості не може бути прийнятий до уваги, оскільки з наданого розрахунку не вбачається, з яких складових позивачем визначено необхідну до сплати щомісячну суму, не міститься посилання на документ, що підтверджує нарахування - рахунок та акт. В наданих позивачем рахунках на оплату спожитої теплової енергії не зазначено, що розрахунок здійснений на підставі вимірювальних приладів та діючих тарифів.

Вказує, що Позивач не представив: документи, якими підтверджено площі, включені в розподіл (житлова площа по квартирам, площі нежитлових/комерційних приміщень у будинку, площі місць загального користування). Відсутність таких технічних доказів унеможливлює з`ясування, чи правильно визначено частини споживачів у загальному обсязі розподілених послуг. Через відсутність помісячних актів/показів, технічних довідок про площі та деталізованого розрахунку із зазначенням пункту/формули Методики №315, відповідач і суд позбавлені можливості встановити: (а) чи відбувалось постачання теплової енергії саме у ці періоди на адресу відповідача; (б) чи співпадають заявлені обсяги з реальними показниками обліку; (в) чи коректно розподілено обсяг між власниками (з урахуванням нежитлових приміщень і автономок). Отже, позовні вимоги є недоведеними.

14 листопада 2025 року від представника позивача Нофенко Л.В. надійшла відповідь на відзив, в якому остання просить задовольнити позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» в повному обсязі. Вказує, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником теплової енергії для потреб опалення за адресою: АДРЕСА_1 , квартира приватизована та перебуває у власності відповідача. Позивач відповідно до тарифів на теплову енергію постачає теплову енергію до житла відповідача, однак відповідачем зобов`язання по оплаті за надану послугу здійснювалися неналежним чином та не в повному обсязі. Доказів відмови від послуги з постачання теплової енергії за зазначеною адресою або припинення надання цієї послуги відповідачем суду не надано.

Представник позивача зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12 жовтня 2011 року №343 та згідно листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.07.2013 року №01/25-0940 щодо надання погодження на передачу теплових мереж та ТРП, державному підприємству «Криворізька теплоцентраль» доручено прийняти функції забезпечення тепловою енергією споживачів міста у Покровському, Саксаганському, Довгинцівському та Інгулецькому районах міста (опалення та гаряче водопостачання) прийняти на баланс облік об`єкти теплопостачання у зазначених районах міста в порядку, визначеному чинним законодавством України від КПТМ «Криворіжтепломережа». Згідно наказу №532 від 03.09.2013 відбулася передача об`єктів теплопостачання від КПТМ «Криворіжтепломережа» до ДП «Криворізька теплоцентраль». Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8 С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8 С. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безпосередньо, крім часу перерв, визначених ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З рішеннями про початок та завершення опалювальних сезонів можна ознайомлюватися на офіційному вебсайті Криворізької міської ради та їх виконавчого комітету. Позивач вважає, що доводи відповідача та його представника у відзиві на позов повинні бути залишені судом без задоволення, а позовна заява АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволена в повному обсязі, так як свій обов`язок перед споживачем виконано в повному обсязі, не має різниці мешкає в квартирі відповідач на протязі часу стягнення заборгованості, вона є власником квартири та несе повну відповідальність за сплату комунальних послуг.

Представником позивача до відповіді на відзив надано копії актів про подачу та припинення теплоносія до будинку АДРЕСА_2 на 15-ти аркушах; копії актів фіксації показань приладу обліку теплової енергії з урахуванням яких було здійснено відповідне нарахування відповідачу на 92-х аркушах; докази направлення відповіді на відзив з додатками відповідачу по справі та її представнику Заборському О.В. (а.с.44,45,48-154).

28 листопада 2025 року від представника відповідача Заборського О.В. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про застосування позовної давності. Просить застосувати до вимог позивача строки позовної давності, розглядати заявлені позовні вимоги на предмет їх обґрунтованості у межах строку позовної давності, та з урахуванням Заяв по суті справи, що подані стороною Відповідача.

Представник відповідача вказує на те, що позов подано 22.07.2025, тобто у період дії норми про зупинення позовної давності (з 30.01.2024). Строк основної позовної давності для вимог, що виникли до 01.01.2021 р., сплив би до 30.01.2024 року, але був зупинений п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що діє з 30.01.2024 на підставі Закону від 08.11.2023№ 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який визначав: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану». Таким чином, вимоги можуть розглядатися в межах трирічного строку позовної давності, який охоплює період з 01.12.2020 по 30.04.2025 р. Позовні вимоги підлягають розгляду лише у межах трирічного строку позовної давності, обчисленого з урахуванням режиму зупинення строків (з 30.01.2024), та підлягає застосуванню позовна давність до вимог за період з 01.10.2013 по 01.12.2020, оскільки такі вимоги виходять за межі трирічної давності, навіть з урахуванням продовження та зупинення строків.

16.01.2026 від представника відповідача Заборського О.В. через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній вказує, що позовні вимоги ґрунтуються на непідтверджених розрахунках, без встановлення обов`язкових вихідних технічних та облікових даних, що є істотним порушенням як матеріального, так і процесуального права. Відповідь на відзив не усунула ключових недоліків доказової бази Позивача та не підтвердила обставини, що становлять предмет доказування у справі, тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення позовних вимог. Зазначає, що Позивач і у відповіді на відзив не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують: фактичні помісячні обсяги поданої теплової енергії до будинку; результати зняття показань вузла комерційного обліку, оформлені актами з підписами: представника теплопостачальної організації, та уповноваженої особи співвласників будинку (визначеної особи). Надані копії таблиць споживання: або не містять підпису з боку споживачів, або підписані ФО-П, при цьому жодних доказів його повноважень представляти співвласників будинку або виступати уповноваженою особою для приймання показань приладу обліку - не надано. Таким чином, зазначені документи: не підтверджують належним чином факт зняття показань, не підтверджують погодження обсягів споживання зі сторони споживачів, не можуть вважатися належними доказами обсягу поставленої теплової енергії. Акти подачі теплоносія до будинку не підтверджують ані обсягів споживання (виправлені, не підписані повноважною стороною), ані правильності нарахування, та не звільняють Позивача від обов`язку подати детальний розрахунок вартості послуг за кожен розрахунковий період.

Представник відповідача вважає, що Позивачем не доведено належними доказами: загальної та/або опалювальної площі багатоквартирного будинку; площі приміщення Відповідача; площ місць загального користування; площ нежитлових та комерційних приміщень, які підлягають врахуванню у розподілі. Технічна документація будинку, яка є обов`язковою для визначення пропорцій розподілу, суду не надана. Без встановлення зазначених показників неможливо перевірити правильність розподілу теплової енергії між співвласниками будинку. Отже, ключові вихідні дані для здійснення будь-яких розрахунків фактично відсутні в матеріалах справи. Позивач не надав: самого розрахунку нарахувань із розбивкою по місяцях; посилань у розрахунку на конкретні розділи, пункти та формули Методики №315, які були застосовані; вихідних даних, які підставлялись у відповідні формули. Натомість подано лише узагальнені суми до стягнення, що унеможливлює перевірку: правильності застосованого алгоритму, відповідності Методики № 315, законності розподілу обсягів між співвласниками. Позивач не розмежував способи розрахунку, не довів застосування різних правових режимів та не надав жодного повного алгоритму нарахування для жодного з періодів, тому відсутня можливість встановити факт постачання у заявлених обсягах та правильність здійснених нарахувань, що виключає можливість задоволення позову.

13.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Піц Анастасії Миколаївни надійшло клопотання про визнання доказів неналежними.

У клопотанні представник відповідача Піц А.М. просить визнати Акти фіксації показань приладу обліку теплової енергії, долученіПозивачем до відповіді на відзив та детальний розрахунок заборгованості, долученийПозивачем до позовної заяви, неналежними доказами та не брати вказані докази доуваги при ухваленні рішення у справі.

ОСОБА_2 зазначає, що Акти фіксації показань приладу обліку теплової енергії з урахуванням яких було здійснено відповідне нарахування відповідачу на 92 аркушах є односторонніми, підписані лише представником АТ «Криворізька теплоцентраль». Матеріали справи не містять належного підтвердження погодження показників зі сторони споживача (співвласників будинку АДРЕСА_2 ), оскільки в матеріалах справи відсутні докази що особа, зазначена у реквізитах Актів фіксації показань приладу обліку теплової енергії зі сторони споживача як “ ФОП ОСОБА_3 ”, уповноважена діяти від імені співвласників будинку АДРЕСА_2 .

Звертає увагу на те, що Акти фіксації показань приладу обліку тепловоїенергії, складені хаотично, не містять інформації про фіксацію показаньприладу обліку теплової енергії за кожен місяць (складені не за коженмісяць), не містять показників за попередні періоди при цьому розділ«різниця показників» заповнена, усі Акти підписані лише зі сторони АТ«Криворізька теплоцентраль» та мають односторонній характер тому непідтверджують погодження показників зі споживачем. Наголошує на тому, що у матеріалах справи відсутні будь-які рішення співвласників, договори управління, довіреності, протоколи зборів чи інші документи, які б підтверджували наявність у ФОП ОСОБА_4 представницьких повноважень щодо вчинення дій від імені усіх співвласників будинку.

Окрім того, представник Піц А.М. звертає увагу на те, що Акти фіксації показань приладу облікутеплової енергії Позивач надає разом із відповіддю на відзив, щопрямо суперечить вимогам чинного законодавства. Вважає, що вказані документи не можуть підтверджувати обставини, на які посилається Позивач, не відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності доказів у розумінні ст. 77–80 ЦПК України та не можуть бути покладені судом в основу судового рішення, оскільки не відповідають вимогам спеціального законодавства щодо порядку фіксації та оформлення результатів комерційного обліку теплової енергії.

У додаткових поясненнях, які надійшли через підсистему «Електронний суд» 21.05.2026 року, представник позивача Шевченко Ю.С. зазначає, що відповідно до договору №С 10-11/16 від 10.11.2016 мешканці будинку АДРЕСА_2 в особі уповноваженого представника Конопкі І.І. уповноважили фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (далі – ФОП ОСОБА_5 ) діяти від їх імені. Умовами зазначеного договору на ФОП ОСОБА_5 покладено обов`язки щодо зняття архівів показань вузла обліку теплової енергії та надання виконавцю комунальної послуги завірених звітів. Таким чином, зняття показань вузла комерційного обліку та оформлення звітів про фактичне споживання теплової енергії щомісяця здійснювалося уповноваженою співвласниками особою – ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується його підписом та печаткою на відповідних звітах. Подані ФОП ОСОБА_5 звіти є первинними документами, на підставі яких АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснювало облік фактично спожитої теплової енергії та формувало акти фіксації показань приладу обліку. Отже, акти фіксації показань приладу обліку є похідними документами, складеними на підставі первинних документів, наданих уповноваженим представником співвласників будинку. Сам по собі факт відсутності підпису ФОП ОСОБА_5 на кожному акті фіксації показань не свідчить про недостовірність чи неналежність таких доказів, оскільки відомості, викладені в актах, формуються виключно на підставі даних первинних звітів, поданих уповноваженою особою. Крім того, Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичні обсяги спожитої теплової енергії або свідчили про недостовірність поданих Позивачем документів.

У додаткових поясненнях, які надійшла через підсистему «Електронний суд» 17.09.2026, представник відповідача Піц А.М. вказує на те, що заявлена Позивачем сума заборгованості викликає обґрунтовані сумніви щодо її достовірності та правомірності, а відсутність належного розрахунку розподілу теплової енергії відповідно до Методики №315 не дає можливості встановити, чи відповідають здійснені Позивачем нарахування фактичному обсягу теплової енергії, спожитої Відповідачем, та чи не призвело застосування невірного алгоритму розподілу до штучного та необґрунтованого збільшення розміру нарахувань на користь Позивача. Таким чином, у даній справі Позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ані фактичний обсяг теплової енергії, який був спожитий Відповідачем, ані правомірність застосованого способу нарахування, ані обґрунтованість та достовірність заявленої до стягнення суми. Позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, неналежних і недостатніх доказах, а також на заявлених Позивачем сумах нарахувань без надання належного та обґрунтованого розрахунку їх складових, вихідних даних та порядку і способу отримання заявленої до стягнення суми відповідно до Методики № 315, у зв`язку з чим розмір заявлених позовних вимог не підтверджений належними та допустимими доказами, а відтак такі вимоги не можуть бути покладені судом в основу судового рішення та підлягають відхиленню у повному обсязі.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася.

В судовому засіданні представник відповідача Піц А.М., просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з викладених у відзиві та додаткових поясненнях підстав.

Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності надає послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню (споживачам).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі: частка на підставі договору дарування, що посвідчений 17.05.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Мазепою Н.М. за р.№562; частка на підставі договору про визначення часток управі спільної власності, що посвідчений 17.05.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Мазепою Н.М. за р.№561. Раніше належала ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений 14.12.1999 Коротковою С.В. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим №2061 (а.с.5).

За відомостями з Реєстру Криворізької міської територіальної громади №5480 від 24.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.12.2003 та по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.14).

Згідно з розрахунку наданого позивачем, заборгованість у відповідача ОСОБА_1 за період з 01.10.2013 року по 30.04.2025 року за спожиту послугу з постачання теплової енергії складає 78 377,19 грн, інфляційні втрати в сумі 36 537,61 грн, 3% річних у сумі 8 216,30 грн та пенею у сумі 1307,88 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.04.2025 у розмірі 339,00 грн, що разом складає 124 777,98 грн (а.с.6-9).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 526 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Аналогічні положення передбачала ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(в попередній редакції закону).

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно положень ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім того, за змістом норм ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68 ,162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ України №630 від 21.07.2005 року.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.5).

Таким чином відповідач ОСОБА_1 як власник квартири є споживачем послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником та виробником теплової енергії для потреб за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Суд приймає до уваги твердження представника позивача, що протягом періоду з 01.10.2013 по 30.04.2025 року позивач свої зобов`язання по наданню житлово-комунальних послуг з централізованого опалення виконував належним чином, однак відповідач своєчасно та в повному обсязі оплату за спожиті нею послуги не вносила, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі – 78 377,19 грн за послугу з постачання теплової енергії та заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 30.04.2025 в розмірі 339,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Оскільки неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 36 537,61грн та 3% річних в сумі 8 216,30 грн.

Також, судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відноси. Отже, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачами, як споживачами послуг з постачання теплової енергії, фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідно до п. 30 Типового індивідуального договору, визначено, що плата за послуги постачання теплової енергії складається з плати за послуги та плату за абонентське обслуговування. Крім того, пунктом 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення.

У частині 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Таким чином, з урахуванням п.45 Типового індивідуального договору та п.5 ст.13 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 307,88 грн, а також плата за абонентське обслуговування у розмірі 339,00 грн.

На підтвердження заявлених позовних вимог представником позивача Нофенко Л.В. до відповіді на відзив відповідача на позов суду надано копії актів про подачу та припинення теплоносія до будинку АДРЕСА_2 на 15- ти аркушах та копії актів фіксації показань приладу обліку теплової енергії з урахуванням яких було здійснено нарахування відповідачу заборгованості на 92 аркушах (а.с.48-154).

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Нормами ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ч.5 та 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до норм частин 1 та 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторона відповідача не визнає позовні вимоги, посилаючись на неналежний доказ - детальний розрахунок заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви, вказуючи, що заявлена Позивачем сума заборгованості викликає обґрунтовані сумніви щодо її достовірності та правомірності, а відсутність належного розрахунку розподілу теплової енергії відповідно до Методики №315 не дає можливості встановити, чи відповідають здійснені Позивачем нарахування фактичному обсягу теплової енергії, спожитої Відповідачем, та чи не призвело застосування невірного алгоритму розподілу до штучного та необґрунтованого збільшення розміру нарахувань на користь Позивача.

При цьому, не погоджуючись з нарахованою сумою боргу відповідачем суду не надано свого контррозрахунку заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Так, стороною відповідача суду не надано висновку експерта підготовленого на його замовлення щодо визначення суми боргу.

Окрім того, відповідач, будучи незгодною з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості клопотання про призначення відповідної експертизи для визначення суми заборгованості суду не подавала.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами недоведене неправильне нарахування позивачем суми заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за адресою квартири, власником якої є відповідач ОСОБА_1 .

Разом з тим, 28 листопада 2025 року від представника відповідача Заборського О.В. через підсистему «Електронний суд» була подана заява про застосування позовної давності. Представник відповідача просив застосувати позовну давність до вимог за період з 01.10.2013 по 01.12.2020, оскільки такі вимоги з урахуванням дати подання позову до суду 22.07.2025 виходять за межі трирічної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження № 2-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257–259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі – Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Отже, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року – на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року – на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо вимог за період з 02 квітня 2017 по 30.04.2025 не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 30 квітня 2025 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Відповідно до положень ч.3 та 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи, що стороною відповідача було заявлено про застосування позовної давності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме не підлягають задоволенню вимоги за період з 01.10.2013 по 01.04.2017, тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

З детального розрахунку заборгованості за послугу з постачання теплової енергії встановлено, що заборгованість відповідача за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2017 року складає 17 170, 10 грн, а станом на 30 квітня 2024 року сума заборгованості складає 78 377,19 грн, тому з урахуванням застосування позовної давності сума заборгованості відповідача за основним боргом за період з 02.04.2017 по 30.04.2025 становить 61 207,09 грн (78 377,19 грн – 17 170,10 грн = 61 207,09 грн), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З розрахунку компенсації інфляційних втрат встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2017 року складає 20 683,87 грн, а станом на 30 квітня 2024 року сума інфляційних втрат складає 36 537,64 грн, відповідно з урахуванням застосування позовної давності сума інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 30.04.2025 становить 15 853,77 гр (36537,64 грн – 20 683,87 грн = 15 853,77 грн), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З розрахунку 3% річних встановлено, що розмір 3% річних за період з 01 жовтня 2013 року по 31 березня 2017 року складає 3 668,27 грн, а станом на 30 квітня 2024 року сума – 3% річних складає 8 216,30 грн, відповідно з урахуванням застосування позовної давності розмір 3% річних становить 4 548,03 грн (8 216,30 грн – 3 668,27 грн = 4 548,03 грн).

Таким чином позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу за послугу з постачання теплової енергії за період з 02.04.2017 по 30.04.2025 у розмірі 61 207,09 грн; інфляційні втрати в сумі 15 853,77 грн; 3% річних в сумі 4 548,03 грн, пеня з листопада 2021 року по березень 2025 року в сумі 1307,88 грн, абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по квітень 2025 року у розмірі 339,00 грн, що разом складає 83 255,77 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн. Судом позов задоволено частково на 67% від заявлених позовних вимог - 124 777,98 грн, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 028,76 грн (пропорційно до задоволених позовних вимог).

Керуючись 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 за період з 02 квітня 2017 року по 30.04.2025 у розмірі 61 207,09 грн, інфляційні втрати в розмірі 15 853,77 грн, 3% річних в розмірі 4 548,03 грн, пенюз листопада 2021 року по березень 2025 року в сумі 1307,88 грн, плату за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по квітень 2025 року в сумі 339,00 грн, що разом складає 83 255,77 грн.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», 2028,76 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», вул. Електрична, буд. 1, м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00130850;

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення виготовлено 29 вересня 2026 року.

Суддя І.Б. Малаховська