Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №183/5621/24 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5621/24

№ 2/183/1527/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа – ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін у процесуальних заявах по суті.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як спадкоємці ОСОБА_6 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа – ОСОБА_5 , в якому просили:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості від 10.11.1998 ротку, укладений на товарній біржі «Новомосковська» за Реєстровим номером 000508, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;

- визнати за кожним окремо право власності на 1/6 частку житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, загальною площею 203,5 кв.м., житловою площею 100,3 кв м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначають, що за умовами укладеної угоди купівлі-продажу нерухомості від 10.11.1998 року, посвідченої на товарній біржі «Новомосковська» за реєстровим номером 000508, зареєстрованої в Новомосковському міжрайонному комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 2934, належну продавцю ОСОБА_4 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, загальною площею 203,5 кв.м., житловою площею 100,3 кв м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,було придбано покупцем ОСОБА_6 .

Власником частини означеного будинку є третя особа по справі.

На момент укладення угоди сторони були членами біржі «Новомосковська», ОСОБА_6 придбала частину будинку за 15358 грн., які були сплачені продавцю перед укладенням договору купівлі-продажу.

Одразу після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_6 почала використовувати будинок для власного проживання, але з попереднього місця реєстрації не знімалася.

03.06.2024 року ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса Новомовкоського міського нотаріального округу Баки О.В. за консультацією, оскільки мала намір відчужити належне їй на праві власності нерухоме майно, однак в оформленні договору дарування майна їй було відмовлено, оскільки договір купівлі-продажу нерухомості від 10.11.1998 року не відповідає нормам законодавства.

Після чого ОСОБА_7 звернулася до суду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом, тому звернулися із заявами про прийняття спадини до приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Шевченко О.М., однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмолено. Причиною відмови стало те, що договір купівлі-продажу спадкового будинку був укладений з порушенням норм законодавства, а саме вказаний договір не був нотаріально засвідчений.

Відшукати колишнього власника для нотаріального посвідчення угоди самостійно позивачам не вдалося, що в свою чергу унеможливило таке посвідчення, а тому позивачі, як спадкоємці ОСОБА_6 звернулися до суду.

Позивачі вказують на те, що як вбачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором уклали даний договір, продавцем та їх померлою матір`ю виконані усі умови за договором.

Процесуальні дії у справі.

Постановленою суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорокою О.В. від 05 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_6 було відкрите загальне позовне провадження по справі (а.с. 22).

Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року зупинено провадження по справі (а.с. 57).

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року поновлено провадження по справі (а.с. 48).

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року зобов`язано приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Шевченко О.М. надати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 55).

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в якості правонаступників позивача – ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 68).

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року призначено розгляд справи по суті (а.с. 88).

Позиція сторін у в судовому засіданні.

Представник позивачів – адвокат Олійник О.А. в судовому засіданні позов підтримала, надала детальні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 відзив на позов не подав, в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином, причина неявки відповідача суду не відома, тому суд, зі згоди позивачів, провів заочний розгляд справи.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час, дату і місце судового засідання була повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно поданого примірника угоди купівлі-продажу нерухомості від 10 листопада 1998 року, належну продавцю ОСОБА_4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , було придбано покупцем ОСОБА_6 за 15358 гривень (а.с. 8).

Угоду купівлі-продажу зареєстровано на товарній біржі «Новомосковська» за реєстраційним № 000508 10 листопада 1998 року, а також зареєстровано в Новомосковському міжрайонному БТІ 27 липня 2000 року за реєстраційним номером 2934.

Матеріали інвентаризаційної справи, витребуваної судом, місять інформацію про те, що ОСОБА_4 набув право власності на частину означеного вище будинку, на підставі договору міни, посвідченого 27 листопада 1197 року державним нотаріусом Ясиноватської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1836.

В свою чергу, ОСОБА_8 являється власницею частини зазначеного будинку, на підставі рішення суду від 27.04.1982 року.

Далі матеріали інвентаризаційної справи містять примірник угоди купівлі-продажу від 10 листопада 1998 року, та інформацію про реєстрацію цієї угоди в БТІ.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 51).

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Шевченко О.М. було заведено спадкову справу № 43/2025 р., у відповідності до якої із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 58-66).

Проте у відповідь на заяву позивачів щодо видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено в оформленні їх спадкових прав. Причиною відмови стало те, що договір купівлі-продажу спадкового будинку був укладений з порушенням норм законодавства, а саме вказаний договір не був нотаріально засвідчений (а.с.66).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст.15 ЗУ «Про товарну біржу» №1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року згідно ч. 2 якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Міністерство юстиції України у своєму листі за №17-12-44 від 10 квітня 1998 року роз`яснило, що угоди, укладені на біржі не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст.47 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 Кодексу). Договір купівлі-продажу квартири підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Тобто, у період укладання спірного договору купівлі-продажу існував пробіл у чинному законодавстві, тому що, згідно ст. ст. 227, 242 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна із сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Як вбачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж належного продавцю на праві власності нерухомого майна. Покупцем усі умови за договором виконані. Згідно із п. 3 вищевказаного договору відчужувана нерухомість продана ОСОБА_4 за 15358 грн., які отримані Продавцем від Покупця до підписання угоди.

Доказів того, що сторони заперечували чи оспорювали укладений договір, згідно до вимог ст. 237 ЦК України, суду не було надано, тому, суд вважає укладений договір дійсним.

Оскільки покупець повністю виконав умови договору купівлі-продажу, сплатив за придбане майно грошові кошти, фактично володів об`єктом нерухомості, угода купівлі-продажу не визнавалась недійсною, ОСОБА_6 , на підставі ст. ст.128,153 ЦК УРСР і ст. 49 ЗУ «Про власність», набула право власності на спірний об`єкт нерухомості і правомірно володіла ним. Передбачених законом підстав для невизнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу частини будинку в судовому порядку немає.

Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, виконання договору відбулося.

В той же час, відповідно до вимог ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У відповідності до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно зі ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно із ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 392 ЦК України регламентовано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання , у разі якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Аналізуючи викладене, суд вважає за можливе визнати за позивачами право власності на частину вищевказаного будинку, в порядку спадкування за законом, визнавши частки спадкоємців рівними, тобто по 1/6 частці кожному.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа – ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості від 10.11.1998 ротку, укладений на товарній біржі «Новомосковська» за Реєстровим номером 000508, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов, загальною площею 203,5 кв.м., житловою площею 100,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов, загальною площею 203,5 кв.м., житловою площею 100,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/6 частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов, загальною площею 203,5 кв.м., житловою площею 100,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів після його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5

Відповідач – ОСОБА_4 , РНОКПП не відоме, місце реєстрації не відоме.

Третя особа – ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Повне судове рішення виготовлене 28 вересня 2026 року.

Суддя Сорока О.В.