Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №183/4372/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4372/26

№ 2/183/5335/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача Пасюка В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про:

-визнання за ОСОБА_1 права власності на трикімнатну квартиру загальною площею 63.4 кв. м (жилою площею 36.7 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – позивач), через представника – адвоката Пасюка В. В., звернулася до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено її Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 травня 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували, а ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_2 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Лопатенком В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 3318. Позивач зазначає, що після укладення договору її право власності на квартиру було зареєстровано Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації, про що на звороті договору міститься відповідний реєстраційний напис від 29 серпня 2001 року. Відомості про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені не були.

З метою внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно уповноважена особа позивача звернулася із заявою про державну реєстрацію права власності.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Гарник Світлани Юріївни Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 83104456 від 02 лютого 2026 року, прийнятим за результатами розгляду заяви від 27 січня 2026 року за реєстраційним номером 71191893, відмовлено у проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У рішенні державного реєстратора зазначено, що за результатами пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомостей щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 не виявлено. Оскільки до 2013 року реєстрацію прав на нерухоме майно здійснювали бюро технічної інвентаризації, державним реєстратором направлено запит до Комунального підприємства «Сіверськодонецьке бюро технічної інвентаризації».

02 лютого 2026 року державним реєстратором отримано відповідь про те, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна Сіверськодонецької міської територіальної громади зберігалася в архіві комунального підприємства «Сіверськодонецьке бюро технічної інвентаризації» на паперових носіях. Архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію не були вивезені, а тому надати інформацію щодо зареєстрованих до 01 січня 2013 року прав власності, відомості про які містяться в архівних справах, на цей час неможливо.

Позивач указує, що право власності на квартиру набуто нею на законних підставах у 2001 році, правовстановлювальний документ збережений, однак через неможливість отримання архівного підтвердження БТІ вона позбавлена можливості зареєструвати належне їй право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим звернулася до суду в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Постановленою суддею ухвалою від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали або нотаріально посвідчені копії договору дарування квартири та технічного паспорта на квартиру. На виконання ухвали суду 08 травня 2026 року позивачем надано нотаріально засвідчені копії витребуваних доказів.

Постановленою судом ухвалою від 06 липня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

Третя особа надала суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, висновує таке.

З дослідженого судом засвідченої 22 квітня 2026 року за № 564 Ципко Т. А., приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області, копії договору дарування квартири, вчиненого 24 травня 2001 року в м. Сєвєродонецьку Луганської області, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Лопатенком В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3318, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували, а ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_2 . За умовами договору квартира є трикімнатною, розташована на другому поверсі дев`ятиповерхового будинку, має загальну площу 63,4 кв. м та житлову площу 36,7 кв. м. Зворотна сторона договору містить реєстраційний напис, штамп та печатку Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації про реєстрацію квартири АДРЕСА_3 на праві приватної власності за ОСОБА_1 29 серпня 2001 року. Відомості про право власності записані в реєстрову книгу за № 325 29 серпня 2001 року.

Відомості про характеристики квартири, зазначені у договорі дарування, узгоджуються з дослідженою судом, засвідченою 22 квітня 2026 року за № 564 Ципко Т. А., приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 .

З рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно № 83104456 від 02 лютого 2026 року вбачається, що відомості про зареєстроване право власності позивача на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні. Разом із заявою про державну реєстрацію права власності було подано договір дарування квартири від 24 травня 2001 року. Для перевірки факту реєстрації права, яке виникло до 01 січня 2013 року, державний реєстратор направив запит до Комунального підприємства «Сіверськодонецьке бюро технічної інвентаризації». Із отриманої відповіді встановлено, що архівні документи БТІ, в яких зберігалися відомості щодо об`єктів нерухомого майна Сіверськодонецької міської територіальної громади, на підконтрольну Україні територію не вивезені, у зв`язку з чим отримати архівне підтвердження реєстрації прав, проведеної до 01 січня 2013 року, не вбачається за можливе. Листом Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 22 травня 2024 року № 1488-ЦНАПвих ОСОБА_1 повідомлено, що інформацію про пошкоджене майно – квартиру АДРЕСА_2 , власником якої зазначена ОСОБА_4 , внесено до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район, а місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району – на місто Сіверськодонецьк.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнанням у реєстраційній процедурі факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати архівні відомості БТІ, необхідні для проведення державної реєстрації права відповідно до чинного законодавства, та відсутністю запису про це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи позов, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є наявність у позивача права власності, набутого раніше на законних підставах, та необхідність його судового підтвердження у зв`язку з оспоренням, невизнанням або втратою можливості належно підтвердити таке право в інший передбачений законом спосіб. Судове рішення за цією нормою не є самостійною підставою первісного набуття права власності, а підтверджує вже існуюче право.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 5006/5/39б/2012, відповідно до якого, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід виходити з того, що судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право, набуте раніше на законних підставах, якщо таке право не визнається, заперечується або оспорюється.

Разом із тим питання про виникнення права власності позивача на спірну квартиру підлягає оцінці з урахуванням законодавства, чинного на час укладення договору дарування у 2001 році.

За ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не було передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 243 Цивільного кодексу Української РСР за договором дарування одна сторона передавала безоплатно другій стороні майно у власність; договір дарування вважався укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

На час укладення договору діяла Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121, відповідно до якої реєстрація прав на об`єкти нерухомого майна здійснювалася бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлювальних документів.

Досліджена судом засвідчена копія договору дарування підтверджує не лише нотаріальне посвідчення правочину та передачу квартири позивачеві, але й містить реєстраційний напис БТІ про реєстрацію квартири за ОСОБА_1 29 серпня 2001 року. Ці відомості узгоджуються з технічним паспортом та іншими матеріалами справи.

Частиною третьою ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

За п. 9 ч. 1 ст. 27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У позивача наявний документ, що засвідчує її право власності (договір дарування квартири), однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивача права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивача можливості довести своє право.

На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням положень абз. 2 п. 1 Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд, позбавлені можливості.

Позивачем право власності на спірну квартиру набуто у 2001 році на підставі нотаріально посвідченого договору дарування. Правовстановлювальний документ містить відмітку органу, який на той час здійснював реєстрацію прав на нерухоме майно, про реєстрацію квартири за ОСОБА_1 . Доказів недійсності договору дарування, скасування вчиненої БТІ реєстрації, припинення права власності позивача або набуття права власності на спірну квартиру іншою особою матеріали справи не містять. Більш того, набуття права власності підтверджуються й подальше користування позивачем нерухомим майном, про що свідчить відмітка у паспорті позивача про реєстрацію з 19 квітня 2002 року у вказаному жилому приміщенні.

Відмова державного реєстратора від 02 лютого 2026 року зумовлена не встановленням незаконності набуття позивачем права власності та не наявністю іншого власника, а неможливістю отримати з архіву БТІ інформацію, необхідну державному реєстратору для проведення реєстраційної дії. Водночас судом безпосередньо встановлено наявність договору дарування та технічного паспорта, копії яких містяться у справі, і встановлено їх відповідність одна одній та іншим письмовим доказам.

За таких обставин відсутність відомостей у сучасному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість одержати архівну відповідь БТІ самі по собі не спростовують права власності, яке виникло і було зареєстроване відповідно до законодавства, чинного на час його виникнення. Натомість ці обставини створили для позивача юридичну перешкоду у підтвердженні та державній реєстрації вже набутого нею права. Тому звернення з позовом про визнання права власності відповідає змісту ст. 392 ЦК України та є належним і ефективним способом усунення такої невизначеності.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено її право власності на спірну квартиру належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а також існування об`єктивних перешкод для державної реєстрації цього права в позасудовому порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв. м, житловою площею – 36,7 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 28 вересня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач – Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська область, Сіверськодонецький район, м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32;

третя особа – Департамент державної реєстрації Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, код в ЄДРПОУ 04057287; місцезнаходження за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка, буд. 27.

Суддя Д. О. Парфьонов