Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №205/7121/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/7121/26

Номер провадження 2-а/205/112/26

Справа № 205/7121/26

Провадження № 2а/205/112/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Федотова В.М., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року представник позивача – адвокат Ромасько Є.В. звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною адміністративною позовною заявою.

Позов мотивований тим, що відповідно до постанови № R547376 від 22.05.2026 року за справою про адміністративне правопорушення, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зазначає, що позивач є військовозобов`язаним та знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . 20.05.2026 року позивач подав через Центр надання адміністративних послуг Магдалинівської селищної ради заяву на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із здійсненням догляду за матір`ю. Після оновлення застосунку «Резерв +» 21.05.2026 року позивачем було виявлено, що відносно нього міститься позначка: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку. Причина розшуку: не прибув за повісткою до ТЦК та СП. Дата початку розшуку: 20.05.2026 року». В серпні 2025 року в застосунок «Резерв+» було долучено можливість подання заяви про визнання правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення без участі військовозобов`язаного. 22.05.2026 року позивачем було направлено відповідну заяву через застосунок на адресу відповідача, що підтверджується даними із вказаного застосунку. Позивач та його представник із вказаною постановою не погоджуються, вважають її протиправною та такою, що порушує права та інтереси позивача. Представник позивача звертає увагу суду, що позивач не сповіщався повісткою про виклик до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи викладене, представник позивача звертається до суду та просить скасувати постанову № R547376 від 22.05.2026 року за справою про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити провадження по справі, та вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 16.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому вона не погодилася із позовною заявою, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування заперечень зазначила, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 16.11.1998 року. З моменту взяття на військовий облік по 02.05.2026 року (день відправки повістки засобами АТ «Укрпошта») ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибував і персональні дані в тому числі щодо фактичного місця проживання не уточнював, оновив дані щодо фактичного місця проживання шляхом самостійного звернення через особистий електронний кабінет в застосунку «Резерв+» лише о 10:11 год. 11.05.2026 року, тобто після направлення повістки за його місцем реєстрації. ОСОБА_1 у позові просить суд закрити провадження у справі за відсутності події і складу правопорушення, так як він не проживає за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ), куди надходила повістка, а фактично проживає за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ). По цій причині позивач вважає, що він не був належним чином оповіщений про зобов`язання з`явитися за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.05.2026 року о 09:00 год. Разом з тим, позивач самостійно погодився з правопорушенням і через особистий кабінет військовозобов`язаного подав електронну заяву у відповідності до ст. 279-9 КУпАП, визнавши факт вчинення ним адміністративного правопорушення, та надавши згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, і в подальшому у 10-ти денний термін після вступу постанови № R547376 від 22.05.2026 року в закону силу виконав її шляхом добровільної сплати 50 відсотків розміру штрафу – 8 500 грн.

Від представника позивача – адвоката Ромасько Є.В. через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що як вбачається із постанови по справі про адміністративне правопорушення № R547376 від 22.05.2026 року, позивачем допущено наступне порушення: «не прибув(ла) за повісткою до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, отже скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП». Разом з тим, представник відповідача у відзиві (аркуш 3) посилається на порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: « ОСОБА_1 , мав змогу, але у відведений законодавством строк відповідні зміни щодо місця проживання через центр надання адміністративних послуг, через особистий кабінет військовозобов`язаного в застосунку «Резерв+», або шляхом безпосереднього відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки не вніс». Окрім того, як вбачається із копії повістки № 7143986 від 27.04.2026 року, метою виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 було «для призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів при ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Отже, відповідач даною повісткою здійснював оповіщення для здійснення призову на військову службу. В свою чергу, п. 88 Порядку № 560 передбачає, що повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби направляється на підставі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору. Так, позивач не викликався для проходження медичного огляду, не проходив професійно-психологічного відбору, а отже повістка відповідача № 7143986 від 27.04.2026 року сформована в порушення законодавчо встановленого порядку та не створювала юридичних наслідків для позивача, а отже її невиконання не створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також, п. 89 Порядку № 560, передбачає притягнення до відповідальності відповідно до Кримінального кодексу України у випадку невиконання вимог повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби. Звертає увагу суду, що позивач з 2024 року здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_4 , що підтверджується актом № 52 від 17.09.2025 року, в якому підтверджено факт здійснення постійного догляду за адресою АДРЕСА_2 . 22.10.2025 року позивач надіслав всі необхідні документи для оформлення відсрочки та повідомив про місце проживання (задеклароване місце проживання). Вказану заяву відповідач отримав та у відповідь надав повідомлення про відмову № 40/87 від 04.11.2025 року. В подальшому, відповідач самостійно вніс дані щодо задекларованого місця проживання позивача до реєстру «Оберіг». Таким чином, на думку представника, неотримання позивачем повістки відбулось внаслідок здійсненням постійного догляду за своєю матір`ю, що підтверджує об`єктивну неможливість бути повідомленим про надходження відповідної повістки, а отже і відсутність належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик до відповідача.

Будь-яких інших письмових пояснень чи заяв від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Суддя, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини та перевіривши їх наданими доказами, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суддею встановлено, що постановою № R547376 від 22.05.2026 року за справою про адміністративне правопорушення, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 12-13).

Із описової частини вказаної постанови вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 22.05.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, ОСОБА_1 направив заяву в якій зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.с. 12-13).

Згідно копії акту про встановлення факту проживання від 06.05.2024 року, депутат Магдалинівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 в присутності сусіда-свідка ОСОБА_6 , за адресою АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_7 , проживають: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (не зареєстрований, але фактично проживає) (а.с. 19).

Як вбачається з відомостей військово-облікового документу в застосунку «Резерв+», які сформовано 21.05.2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов`язаний (а.с. 11).

До відзиву на позовну заяву представником відповідача було долучено копію повістки № 7143986 від 07.04.2026 року на ім`я ОСОБА_1 , яка 05.05.2026 року була відправлена на адресу реєстрації позивача - АДРЕСА_1 (номер відправлення 49 0640 0314 733), у якій ОСОБА_1 запропоновано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.05.2026 року о 09:00 годині, мета виклику – для призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів, копію опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 49 0640 0314 733, а також роздруківку із трекінгу поштового відправлення № 49 0640 0314 733, з якого вбачається, що вказане поштове відправлення 14.05.22026 року було повернуто відправнику з причини «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Позивач ОСОБА_1 з 25.03.1997 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

При вирішенні публічно-правового спору з приводу рішення суб`єкта владних повноважень суд керується наступними нормами закону.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтями 6, 7 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із ч. 7 ст. 1 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оборону» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який діє на даний час.

Так, ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.

Для забезпечення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У статті 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що основними завданнями Реєстру є:

1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей з загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

У пункті 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є обов`язковими до виконання.

Згідно із положеннями абзацу 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (із змінами) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Суддя зазначає, що позивач, здійснюючи постійний догляд за своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , у відведений законодавством строк відповідні зміни щодо місця свого проживання через центр надання адміністративних послуг, через особистий кабінет військовозобов`язаного в застосунку «Резерв+» або шляхом безпосереднього відвідування ТЦК та СП не вніс, відповідних доказів матеріали справи не містять.

При цьому, у відзиві представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 оновив дані щодо фактичного місця проживання шляхом самостійного звернення через особистий електронний кабінет в застосунку «Резерв+» лише 11.05.2026 року, тобто після направлення 05.05.2026 року повістки за його актуальним місцем реєстрації – АДРЕСА_1 .

Зазначене твердження позивачем спростоване не було.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних і їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року (надалі Порядок №560).

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

В силу вимог п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про такий виклик є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Змінами, внесеними постановою уряду від 08 жовтня 2024 року № 1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, трекінгу поштового відправлення № 49 0640 0314 733, судова повістка № 7143986 від 07.04.2026 року повернулася на адресу відправника, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 14.05.2026 року, із відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

При цьому, положеннями ст. 279-9 КУпАП передбачено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Як було встановлено в ході розгляду вказаної адміністративної справи, 22.05.2026 року позивач ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, у якій прямо зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП. У зазначеній заяві позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтвердив ознайомлення із ст. 65 Конституції України та попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 336, 337 Кримінального кодексу України.

Суддя звертає увагу, що зазначена заява була подана через електронний кабінет у застосунку «Резерв+» та підписана кваліфікованим електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Таким чином, скористатися електронним кабінетом у застосунку «Резерв+» та подати через нього відповідну заяву може виключно особа, яка пройшла процедуру електронної ідентифікації. Подання такої заяви іншою особою або примушування особи до її подання через електронний кабінет суперечило б самій суті персоніфікованого доступу до зазначеного сервісу. Крім того, положеннями статті 279-9 КУпАП передбачено, що подання заяви є підтвердженням того, що особа не оспорює допущене порушення та погоджується на розгляд справи і притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. З огляду на це, подання такої заяви передбачає усвідомлення особою змісту інкримінованого правопорушення, відсутність заперечень щодо факту його вчинення та розуміння правових наслідків такого волевиявлення, зокрема можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови за результатами її розгляду.

Суддя враховує, що жодних доказів того, що заява від 22.05.2026 року була подана під впливом помилки, примусу, обману чи всупереч волі позивача матеріали справи не містять. Навпаки, заява сформована через персональний електронний кабінет, містить усі необхідні відомості, передбачені статтею 279-9 КУпАП, та підписана кваліфікованим електронним підписом позивача.

На думку судді, подання такої заяви свідчить не лише про визнання факту правопорушення, а й про обізнаність особи щодо конкретних обставин його вчинення. Визнаючи факт неприбуття за повісткою, позивач фактично підтвердив, що йому було відомо про виклик до ТЦК та СП та про повістку, за якою він не прибув у визначені дату, час і місце. За таких обставин доводи позовної заяви про те, що позивач не отримував жодних повісток та не був обізнаний про необхідність прибуття до ТЦК та СП, суперечать його власному волевиявленню, викладеному у заяві про визнання правопорушення, поданій у порядку статті 279-9 КУпАП.

Сторона позивача не заперечує той факт, що, отримавши у своєму електронному кабінеті інформацію про вчинення ним порушення, він ознайомився зі змістом такого порушення, визнав свою вину у повному обсязі та скерував уповноваженому органу належним чином оформлену заяву.

Отже, відсутні підстави вважати, що позивачу не було відомо зміст вчиненого порушення та він не погоджувався із наявністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суддя звертає увагу, що у разі заперечення факту отримання повістки чи обізнаності про обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач не був позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист шляхом оскарження відповідних дій або рішень до подання заяви про визнання допущеного порушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Будь-яких зауважень щодо відсутності події правопорушення, невручення повістки чи незгоди з обставинами, викладеними у постанові, позивач не заявляв. За таких обставин посадова особа відповідача, розглядаючи справу, обґрунтовано виходила з відсутності спору щодо фактичних обставин правопорушення, а тому доводи позивача, наведені вже після притягнення його до адміністративної відповідальності, суддя оцінює критично.

При цьому, інші доводи сторони позивача не спростовують висновків суду щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На переконання судді, відповідачем доведено правомірність винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення № R547376 від 22.05.2026 року відносно ОСОБА_1 . Оскаржувана постанова прийнята уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень, у спосіб та на підставі, визначених Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини. Підстав для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов`язку доказування своїх вимог, тому обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України зазначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи зазначені обставини та надані докази, беручи до уваги всі встановлені суддею факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, приймаючи до уваги те, що позивачем допущено порушення вимог закону, а також те, що відповідач, діючи в межах наданих йому законодавством повноважень, обґрунтовано притягнув позивача до відповідальності за ст. ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і судом не встановлено порушень вимог закону зі сторони відповідача, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 532,48 грн., однак, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог було відмовлено, суддя вважає за необхідне залишити судовий збір за позивачем.

Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 77, 78, 90, 229, 242-246, 255, 286 КАС України, ст.ст. 7, 210, 245, 251-252, 280 КУпАП, суддя

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі – відмовити.

Постанову № R547376 від 22.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – залишити без змін.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 532,48 грн. покласти на позивача ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя: Федотова В.М.