Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №500/2792/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2792/26

29 вересня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та не зарахування до стажу періоду навчання з 01.12.1977 по 05.10.1978, періодів трудової діяльності з 23.09.1977 по 24.10.1977, з 24.11.1977 по 09.10.1980, з 03.02.1983 по 11.08.1983, з 19.09.1983 по 04.12.1987, з 16.02.1988 по 12.09.1988, з 18.09.1988 по 18.01.1989, з 19.01.1989 по 22.06.1995, з 17.07.1995 по 03.06.2000, згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 28.09.1977, оформленої відповіддю №371-11099/О-02/8-1900/26 від 12.01.2026,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.12.1977 по 05.10.1978, періоди трудової діяльності з 23.09.1977 по 24.10.1977, з 24.11.1977 по 09.10.1980, з 03.02.1983 по 11.08.1983, з 19.09.1983 по 04.12.1987, з 16.02.1988 по 12.09.1988, з 18.09.1988 по 18.01.1989, з 19.01.1989 по 22.06.1995, з 17.07.1995 по 03.06.2000, згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 28.09.1977 та повторно розглянути заяву від 22.12.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV із врахуванням зазначеного стажу, прийнявши відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.12.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 22.12.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

За результатом розгляду поданої заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надало відповідь №371-11099/О-02/8-1900/26 від 12.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача становить 02 роки 01 місяць 15 днів (враховано період проходження строкової військової служби з 27.10.1980 по 04.11.1982). До страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 28.09.1977, оскільки перша сторінка трудової книжки не засвідчена відбитком печатки; період навчання в Ізмаїльській морехідній школі з 01.12.1977 по 05.10.1978 згідно атестату №1407 від 12.10.1978, оскільки атестат не засвідчений підписом голови екзаменаційної комісії.

Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом №371-11099/О-02/8-1900/26 від 12.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком та не зарахування страхового стажу необґрунтованим, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 06.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

В заперечення вказує, що ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії 22.12.2025, яка зареєстрована 29.12.2025 за вх. №11099/О-1900-25.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії з наступних підстав.

За матеріалами електронної пенсійної справи позивача з`ясовано, що на заяву від 13.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було винесено рішення від 16.11.2023 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

На момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж складає 02 роки 01 місяць 15 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача, згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 28.09.1977, оскільки перша сторінка трудової книжки не засвідчена відбитком печатки.

Також до страхового стажу не зараховано періоди навчання в Ізмаїльській морехідній школі з 01.12.1977 по 05.10.1978 згідно атестату №1407 від 12.10.1978, оскільки атестат не засвідчений підписом голови екзаменаційної комісії.

Водночас, звертає увагу суду, що до страхового стажу було враховано період проходження позивачем строкової військової служби з 27.10.1980 по 04.11.1982.

Враховуючи вищенаведене у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком.

Інших заяв по суті спору не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно звернувся із заявою від 22.12.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за віком, яка зареєстрована 29.12.2025 за вх. №11099/О-1900-25.

Листом від 12.01.2026 №371-11099/О-02/8-1900/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача, що за матеріалами електронної пенсійної справи з`ясовано, що на заяву позивача від 13.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було винесено рішення від 16.11.2023 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Страховий стаж склав 02 роки 01 місяць 15 днів (враховано період проходження позивачем строкової військової служби з 27.10.1980 по 04.11.1982).

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача, згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 28.09.1977, оскільки перша сторінка трудової книжки не засвідчена відбитком печатки. Також до страхового стажу не зараховано періоди навчання в Ізмаїльській морехідній школі з 01.12.1977 по 05.10.1978 згідно атестату №1407 від 12.10.1978, оскільки атестат не засвідчений підписом голови екзаменаційної комісії.

Вважаючи свої права порушеними таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх пенсійних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років, з 1 січня 2026 по 31 грудня 2026 - від 23 до 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

У даному випадку за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача, згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 28.09.1977, оскільки перша сторінка трудової книжки не засвідчена відбитком печатки.

На підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 від 28.09.1977, яка містить такі записи за спірний період:

- запис №1 « 23.09.1977. Тернопільський авторемонтний завод. Принят на работу токарем 2 разряда. Приказ №157 от 21.09.1977»;

- запис №2 (мовою оригіналу): « 24.10.1977. Уволен с работы по соглашению сторон п.1.ст.36 КЗоТ УССР. Приказ №179 от 24.10.1977»;

- запис №3 (мовою оригіналу): «Измаильская мореходная школа. 24.11.1977. Зачислен курсантом. Приказ №38 от 23.11.1977»;

- запис №4 (мовою оригіналу): « 02.11.1978. Направлен в ОК СДП по окончанию учёбы. Приказ 418 от 02.11.1978»;

- запис №5 (мовою оригіналу): « 16.11.1978. Зачислен в штат порта матросом. Приказ №237 от 08.12.1978»;

- запис №6 (мовою оригіналу): « 09.10.1980. Уволен в связи с призовом в ряды Сов. Армии. Приказ №198 от 09.10.1980»;

- запис №7 (мовою оригіналу): «Служба в рядах Советской Армии»;

- запис №8 (мовою оригіналу): «Всесоюзный проэктно-инструкторский и технологический институт светотехнической промышленности ВПКТИ СВЕТ. 03.02.1983. Принят слесарем механосборочных работ первого разряда в опытно-экспериментальный отдел. Приказ №23-к от 07.02.1983»;

- запис №9 (мовою оригіналу): « 01.08.1983. Присвоен второй разряд слесаря механосборочных работ. Приказ №205 от 04.08.1983»;

- запис №10 (мовою оригіналу): « 11.08.1983. Уволен с работы по собственному желанию ст. 36 п. 1 КЗоТ УССР. Приказ №209 от 08.08.1983»;

- запис №11 (мовою оригіналу): «Находкинская база активного морского рыболовства. 19.09.1983. Принят матросом 1 кл БМРТ «Третьякове». Расп. 1292/в от 19.09.1983»;

- запис №12 (мовою оригіналу): « 17.04.1986. Матрос 1 кл. РИТМ «Акмолинск». Расп. 1600с»;

- запис №13 (мовою оригіналу): « 29.03.1987. Матрос 1 кл. РИТМ «Народный Ополченец». Расп. 1058н»;

- запис №14 (мовою оригіналу): « 04.12.1987. Уволен по собственному желанию ст. 31 КЗоТ РСФСР. Расп 260н от 1.12.1987»;

- запис №15 (мовою оригіналу): «Тернопольское троллейбусное управление. 16.02.1988. Принят слесарем-электриком 2 раз. по ремонту электрооборудования в СПС. Приказ 10-К от 16.02.1988»;

- запис №16 (мовою оригіналу): « 12.09.1988. Уволен с работы по собственному желанию, ст. 38 КЗоТ УССР. Приказ 53-к от 12.09.1988»;

- запис №17 (мовою оригіналу): « 18.09.1988. Принят на работу в производственный кооператив «Астра» п/о «Ватра» по вахтовому методу автозавода ГАЗ г. Горький, по договору. Приказ №58 от 18.09.1988»;

- запис №18 (мовою оригіналу): « 18.01.1989. Уволен с работы по собственному желанию. Приказ №3 от 18.01.1989»;

- запис №19 « 19.01.1989. Прийнятий на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСО» на посаду зам. директора з питань постачання. Наказ №3 від 19.01.1989»;

- запис №20 « 22.06.1995. Звільнити з посади зам. директора з питань постачання ТзОВ «АНСО». Наказ №38 від 22.06.1995»;

- запис №21 « 17.07.1995. Прийнятий на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.С.» на посаду зам. директора з питань постачання». Наказ №34 від 17.07.1995;

- запис №22 « 03.06.2000. Звільнити з посади зам. директора з питань постачання ТзОВ «В.І.С.» за власним бажанням. Наказ №28 від 03.06.2000».

Всі записи про звільнення містять підписи інженера по кадрах, голови кооперативу, директора товариства та завірені печатками.

Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 28.09.1977, оскільки перша сторінка трудової книжки не засвідчена відбитком печатки, то суд враховує таке.

На момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412 (далі - Інструкція №162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.

Пунктами 2.11, 2.12, 2.13 глави 2 Інструкції №58 передбачено занесення відомостей про працівника, а саме відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналіз вказаних вище норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, установи, організації, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

З огляду на наведене зазначений недолік трудової книжки не може бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, наявність недоліку у заповненні трудової книжки позивача як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу спірного періоду, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 28.09.1977.

Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Також у листі - відповіді від 12.01.2026 №371-11099/О-02/8-1900/26 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вказано "Додатково інформуємо, що у випадку надання додаткових документів, котрі би підтвердили періоди роботи, що не враховані при призначенні пенсії, страховий стаж можливо буде переглянути."

В матеріалах справи міститься архівна довідка від 08.11.2023 №873/26-63, видана Архівним відділом Тернопільської міської ради про те, що у документах архівного фонду «Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський авторемонтний завод» (Тернопільський авторемонтний завод), в документальних матеріалах фонду за 1977 рік є відомості, що наказом від 21 вересня 1977 за №157, ОСОБА_1 , прийнятий на роботу токарем 2-го розряду в ЦВІД з 23 вересня 1977.

Згідно наказу від 24 жовтня 1977 за №179, ОСОБА_1 , звільнений з займаної посади з 29 жовтня 1977 по ст. 36 п.1 КЗпП УРСР за згодою сторін.

Також до страхового стажу не зараховано періоди навчання в Ізмаїльській морехідній школі з 01.12.1977 по 05.10.1978 згідно атестату №1407 від 12.10.1978, оскільки атестат не засвідчений підписом голови екзаменаційної комісії.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини третьої цієї статті).

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Із наведеного вище слідує, що основним документом для підтвердження періодів навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі є дипломи, посвідчення, свідоцтва, а також довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Щодо зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.12.1977 по 05.10.1978 згідно атестату №1407 від 12.10.1978, то вказаний спірний період міститься в записах за №№3-4 трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 28.09.1977, а за положеннями частини третьої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж враховується в одинарному розмірі.

З врахуванням наведеного суд вважає, що у даному випадку відомості трудової книжки є достатніми документами для зарахування спірного періоду роботи зазначеного в ній.

При цьому суд перевіряє правомірність рішення відповідача виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Таким чином за встановлених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 28.09.1977, оформленої відповіддю №371-11099/О-02/8-1900/26 від 12.01.2026.

Також з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.09.1977 та повторно розглянути заяву від 22.12.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV із врахуванням зазначеного стажу, прийнявши відповідне рішення.

Вказаний спосіб захисту порушених прав позивача є належним, ефективним та достатнім для їх відновлення.

При цьому повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів Пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу при призначенні пенсії.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення, не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 28.09.1977, оформленої відповіддю №371-11099/О-02/8-1900/26 від 12.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.09.1977.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.12.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено і підписано 29 вересня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мартиць О.І.