Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №460/13780/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 рокум. Рівне№460/13780/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача та зобов`язати його звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді водія 2-го кулеметного відділення взводу прикриття повітряного простору та маючи підстави для звільнення з військової служби 19 червня 2026 року він подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, батьком ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду. Зазначає, що до рапорту було долучено усі докази, що підтверджують факт існування обставин, що дають йому право на звільнення з військової служби в т.ч. документи, які підтверджують відсутність осіб, які реально можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . Водночас, як зазначає позивач, відповіддю без датування та повного номера позивача було повідомлено, що на адресу військової частини 23.06.2026 надійшов рапорт військовослужбовця, за результатами розгляду якого було прийнято рішення про відмову у звільнені із причин наявності інших осіб, що можуть здійснювати догляд. Позивач вважає таку відмову протиправною, та такою, що порушує гарантовані права як його, так і його батька, який є інвалідом ІІ групи довічно та потребує постійного стороннього догляду, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що 23.06.2026 позивачу надана відповідь про результати розгляду рапорту, у якій зазначено, що зі змісту абзацу 13 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» для звільнення з військової служби за даною підставою необхідна наявність наступної умови: відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідач зауважує, що подана позивачем заява батька про обрання саме позивача для здійснення постійного догляду має односторонній характер, у свою чергу Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає можливості усунення інших повнолітніх членів сім`ї від здійснення догляду шляхом одноособового вибору батьком одного зі своїх діте, а тому така заява не є офіційним документом, який підтверджує відсутність інших осіб, здатних здійснювати догляд, та не може змінювати акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Відповідач стверджує, що позивачем не надано жодних документів (медичних висновків про власну непрацездатність, довідок про перебування на утриманні інших осіб тощо), які б підтверджували неможливість виконання братом позивача обов`язків, передбачених ст. 202 СК України, водночас проживання за кордоном є добровільним актом і не припиняє правового зв`язку між сином та непрацездатним батьком. Також відповідач зазначає, що позивач посилається на акт перевірки сімейного стану як на підтвердження обставин, якими обґрунтовує заявлені вимоги, водночас зазначений акт до позовної заяви не долучено, а відтак посилання позивача на такий акт не може бути враховане судом як доказ до моменту його фактичного подання та дослідження у встановленому процесуальним законом порядку. Відповідач стверджує, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України стосовно позивача допущено не було, а тому позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 23.07.2026 позивачем через представника у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 23.07.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 28.07.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору та витребував у відповідача докази у справі, а саме, оригінали або засвідчені в установленому порядку копії: рапорту позивача про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з долученими до такого рапорту документами.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 08.08.2026 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову, водночас витребуваних ухвалою суду від 28.07.2026 доказів у справі не надав.

31.08.2026 позивач через представника у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС звернувся до суду з клопотанням, у якому просив долучити до матеріалів справи свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , видане 29.08.2026, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірваний.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 24.05.1988.

Батько позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №61/26/1155/В від 08.04.2026 є особою з інвалідністю ІІ групи (п.17.1.6 витягу) та потребує постійного стороннього догляду (п. 17.1.3 витягу). Інвалідність встановлено 18.03.2026 (п.17.1.5 витягу), безстроково (п.17.1.8 витягу).

Місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 від 17.01.2023.

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади №2026/006340689 від 21.04.2026 місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 персіонерка за віком. Згідно з довідкою №598 від 16.04.2026, виданою Ясногірською АЗПСМ ОСОБА_3 перебуває на «Д» обліку з діагнозами: Гіпертонічна хвороба ІІ ст. стадія 2, ризик 3. Гіпертензивна КМП. СН І ст. ФК ІІ ст. Хронічний бронхіт, стадія ремісії. ДН І ст.

У матеріалах справи наявна реєстраційна форма з перекладом з нідерландської мови, видана муніципалітетом Вере від 15.02.2024 про те, що місце проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровано 15.02.2024 за адресою: муніципалітет реєстрації: АДРЕСА_3.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 уклав строковий трудовий договір від 06.02.2024 з компанією Готель «Боммельє» в особі ОСОБА_6 АДРЕСА_4 , який продовжено терміном на 12 місяців та припиняє свою дію відповідно до положень Закону від 05.02.2026.

До матеріалів справи долучено заяву ОСОБА_2 від 01.06.2026 про те, що із числа військовозобв`язаних членів своєї сім`ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) він обирає сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У червні 2026 позивач звернувся з рапортом про звільнення його з військової служби в Національній гвардії України на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, батьком ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду. До рапорту було долучено: заяву ОСОБА_2 , паспорт ОСОБА_2 , довідку про присвоєння РНОКПП ОСОБА_2 , витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, паспорт ОСОБА_1 , довідку про присвоєння РНОКПП ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади про реєстрацію ОСОБА_1 , акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, довідку, видану по місцю вимоги ОСОБА_3 , копію трудового договору за кордоном та реєстраційну форму проживання брата ОСОБА_4 .

Листом №50/55/12 від 2026 «Про розгляд рапорта» відповідач повідомив позивачу, що з довідки виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг» Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області за вих.. №1-855 від 01.06.2026 слідує, що за адресою: АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_2 , зареєстрована його ружина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсіонерка. Доказів того, що вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонуваня особи, до рапорту військовослужбовця не долучено. Відповідно до Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 28 квітня 2026 року встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів до складу сім`ї ОСОБА_2 входить син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з частиною 1 статті 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Враховуючи вищезазначене, військова частина НОМЕР_1 НГУ не вбачає правових підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 , а тому в задоволенні рапорту слід відмовити.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача, які полягають у протиправній відмові у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та у зв`язку з цим зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу ст. 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і на момент розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні є вкотре продовженим та чинним.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч. 3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII, а у ч. 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).

Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції чинній станом на дату подання рапорту) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у період воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Однією з таких підстав згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст.26 Закону №2232-ХІІ є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

За приписами пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:

2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

- у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

- у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II;Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

- у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II;Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

- у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року №680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до норм Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170), якою визначено механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) закріплений Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Так, п. 5 Переліку передбачено: … 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

5. Висновки суду по суті спору та позовних вимог.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.

У ході розгляду справи суд встановив, що позивач 19.06.2026 подав до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України рапорт про звільнення на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, батьком ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду, до якого долучив: заяву ОСОБА_2 , паспорт ОСОБА_2 , довідку про присвоєння РНОКПП ОСОБА_2 , витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, паспорт ОСОБА_1 , довідку про присвоєння РНОКПП ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади про реєстрацію ОСОБА_1 , акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, довідку, видану по місцю вимоги ОСОБА_3 , копію трудового договору за кордоном та реєстраційну форму проживання брата ОСОБА_4 .

Однак, за результатами розгляду вказаного рапорту відповідач відмовив у звільненні позивача з військової служби, про що повідомив листом №50/55/12 від 2026, у зв`язку із наявністю двох інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, а саме ще одного сина в батька позивача - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та дружини батька позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які можуть здійснювати догляд за ним.

Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що для звільнення військовослужбовця з військової служби достатньою є наявність таких умов: 1) необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка); 2) наявність у осіб, які потребують догляду I чи II групи інвалідності; 3) відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи; 4) або інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Тобто, лише сукупність наведених обов`язкових обставин (фактів) надає законні підстави для звільнення з військової служби за цією підставою.

Суд звертає увагу, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2122-IX.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі №420/30227/24.

За позицією позивача, ще один син його батька ОСОБА_5 , не має реальної можливості здійснювати догляд за ОСОБА_2 (батьком позивача), оскільки вже тривалий час проживає та працевлаштований в Нідерландах. На підтвердження зазначених обставин позивач долучив до рапорту трудового договору за кордоном та реєстраційну форму проживання брата ОСОБА_4 .

Під час вирішення цієї справи, суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 29.04.2026 по справі №520/14746/25, де Суд заначив, що: «у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

У випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мали перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів».

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що хоча формально у ОСОБА_2 наявний ще один син, однак його проживання та перебування в Нідерландах, у зв`язку із здійсненням трудової діяльності є об`єктивними підставами, що унеможливлюють виконання ним обов`язку щодо забезпечення своєму батьку необхідного догляду.

При цьому, суд враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою, а здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє твердження відповідача про те, що здійснювати постійний догляд за батьком позивача, який є особою з інвалідністю ІІ групи може його другий син (брат позивача), оскільки перебуваючи за кордоном брат позивача об`єктивно не може здійснювати догляд за своїм батьком.

У свою чергу, з матеріалів справи суд встановив, що у батька позивача ОСОБА_2 є дружина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка може здійснювати за ним догляд, при цьому сам по собі факт досягнення ОСОБА_3 пенсійного віку не є безумовною підставою для визнання її такою, що не може здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю.

Положення п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України №2232-ХІІ передбачають вичерпний перелік умов, за яких допускається звільнення військовослужбовця за сімейними обставинами, зокрема - у разі відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Водночас надана позивачем довідка №598 від 16.04.2026, видана сімейним лікарем про те, що ОСОБА_3 перебуває на «Д» обліку з діагнозами: Гіпертонічна хвороба ІІ ст. стадія 2, ризик 3. Гіпертензивна КМП. СН І ст.. ФК ІІ ст.. Хронічний бронхіт, стадія ремісії. ДН І ст. не свідчить про потребу ОСОБА_3 у постійному догляді і не може підміняти собою висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

У свою чергу інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних обставин, що унеможливлюють здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 з боку його дружини (таких як встановлення інвалідності, потреба у сторонньому догляді, перебування у стані, що виключає можливість здійснення догляду тощо) матеріали справи не містять та позивачем не надано, у тому числі до його рапорту.

Разом з тим долучена позивачем до матеріалів справи копія свідоцтва серії НОМЕР_2 про розірвання 29.08.2026 шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не була і не могла бути взята до уваги відповідачем, оскільки на момент розгляду рапорту від 19.06.2026 та надання відповіді на нього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, а його розірвання мало місце вже під час перебування цієї справи на розгляді суду.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність протиправності у діях відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, батьком ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду, оскільки на момент розгляду такого рапорту позивачем не надано відповідачу достатніх доказів для підтвердження необхідності здійснення ним постійного догляду за батьком ОСОБА_2 - особою з інвалідністю IІ групи та фактичної відсутності інших членів її сім`ї, зокрема першого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.

У сукупності з вищенаведеним, суд дійшов до висновку, що станом на дату подання рапорту і його розгляду позивач не мав права на звільнення з військової служби, а відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби не є протиправною.

Водночас суд звертає увагу, що позивач, з урахуванням висновків суду та нових обставин, що склалися у даній справі, а саме розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не позбавлений права повторно звернутися до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, батьком ОСОБА_2 , який потребує постійного стороннього догляду.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до висновку, що у цій справі фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про задоволення позову відсутні.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_6 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_6 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК