Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №460/7974/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Рівне№460/7974/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 07.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/7974/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року №225 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/7974/25 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою від 03.09.2026 відкрито провадження у справі №460/7974/25. Розгляд справи вирішено проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що він навчається за денною формою на освітньому рівні аспірантури у ВШМБ ISM Словаччина та здобуває рівень освіти, вищий за раніше здобутий, у зв`язку з чим вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 24.01.2025 позивач направив поштовим зв`язком до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про надання відстрочки, до якої долучив військово-обліковий документ, документи щодо навчання та зарахування на навчання на ступінь доктора строком до серпня 2028 року, їх переклади українською мовою, документи щодо здобуття рівня освіти, вищого за раніше здобутий, та інші підтверджуючі документи. Вказана заява надійшла до відповідача 03.02.2025 та зареєстрована за вх. №3683, однак рішення про надання позивачу відстрочки або про відмову у її наданні Комісією не приймалося, натомість листом від 07.02.2025 №1/1775 його повідомлено про необхідність особистого прибуття до Комісії для подання відповідної заяви. З огляду на наведене, позивач вважає протиправною бездіяльність щодо нерозгляду по суті поданої ним заяви та неприйняття за результатами її розгляду відповідного рішення, стверджуючи про наявність передбачених законом підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_3 03.02.2025 та зареєстрована за вх. №3683. Вказує, що листом від 07.02.2025 №1/1775 позивачу надано відповідь та роз`яснено порядок оформлення відстрочки відповідно до Порядку №560. Зазначає, що позивач направив заяву та додані до неї документи засобами поштового зв`язку без особистого прибуття до Комісії та пред`явлення військово-облікового документа, тоді як пунктом 58 Порядку №560 передбачено особисте подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки та пред`явлення військово-облікового документа. Крім того, відповідач вказує на ненадання позивачем усіх документів, передбачених додатком 5 до Порядку №560, на підтвердження наявності права на відстрочку. З огляду на недотримання позивачем установленої процедури подання заяви відповідач вважає, що підстав для прийняття Комісією рішення по суті такої заяви не було, протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 не допущено, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відомостями військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+».

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2024 позивач рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву з доданими документами щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Листом від 20.12.2024 №1/24605 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивача про утворення при ІНФОРМАЦІЯ_6 комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зазначив місце проведення нею прийому громадян за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з матеріалами справи, 24.01.2025 ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом вкладення направив безпосередньо на адресу вказаної Комісії заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з навчанням, до якої долучив військово-обліковий документ, сформований у застосунку «Резерв+», нотаріально засвідчені копії паспорта громадянина України та картки платника податків, документи щодо навчання за денною формою на освітньому рівні аспірантури у ВШМБ ОСОБА_2 , лист-підтвердження про зарахування на навчання на ступінь доктора строком до серпня 2028 року, лист-повідомлення щодо реєстрації позивача у державному реєстрі аспірантів ВШМБ ISM Словаччина, відповідні переклади цих документів українською мовою, повідомлення щодо здобуття рівня освіти, вищого за раніше здобутий, нотаріально засвідчену копію диплома про вищу освіту та відомості з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та навчання особи.

Відповідно до відомостей відповідача, заява позивача про отримання відстрочки надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_3 03.02.2025 та зареєстрована за вх. №3683.

Як вбачається з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2025 №1/1775, у відповідь на звернення позивача останньому повідомлено, що для вирішення питання щодо надання та оформлення у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації йому необхідно особисто прибути до Комісії та подати відповідну заяву, маючи при собі військово-обліковий документ та паспорт.

Згідно з матеріалами справи, рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову у її наданні за результатами поданої ним заяви Комісією не приймалося та відповідний протокол не складався.

Водночас відповідач у відзиві зазначив, що заява ОСОБА_1 була направлена засобами поштового зв`язку без особистого прибуття позивача та пред`явлення військово-облікового документа, у зв`язку з чим вважав, що позивачем не дотримано порядку подання заяви, передбаченого пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із нерозглядом по суті поданої заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та неприйняттям Комісією відповідного рішення за результатами її розгляду, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»(затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(надалі також -Закон № 3543-XII, в редакції, станом на час спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІвизначені категорії військовозобов`язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, згідно пункту 1 частини 3статті 23 Закону №3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі також - Порядок №560, в редакції, станом на час спірних правовідносин), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

За змістом пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Відповідно до абзацу 1 пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно із пунктом 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Приписами пункту 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Додатком 5 Порядку №560 встановлено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема, для категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури) необхідно подати такі документи: довідку про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідку закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідку закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

За змістом пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Здобувачі освіти, які навчаються за державним замовленням у закладах освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС та ДСНС, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти за формою, визначеною у додатку 9, видану закладом освіти із специфічними умовами навчання.

Отже, наведеною нормою для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку №560.

За змістом статті 1 Закону України «Про освіту» заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

У системі позашкільної освіти та освіти дорослих (включно із післядипломною освітою) можуть здобуватися часткові кваліфікації. Згідно з частинами 1, 2статті 74 Закону України «Про освіту» у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 звернувся із заявою від 14.01.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII. Вказана заява надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_3 03.02.2025 та зареєстрована за вхідним №3683, що безпосередньо визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

З матеріалів справи також вбачається, що до заяви позивачем було долучено документи, якими він обґрунтовував наявність у нього права на відстрочку, зокрема військово-обліковий документ, сформований у застосунку «Резерв+», нотаріально засвідчені копії документів, документи щодо навчання ОСОБА_1 за денною формою на освітньому рівні аспірантури у ВШМБ ISM Словаччина, документи щодо його зарахування на навчання на ступінь доктора із терміном навчання до серпня 2028 року, відповідні документи з перекладом українською мовою, документи щодо раніше здобутої освіти та інші документи, якими позивач обґрунтовував послідовність здобуття ним освіти.

Поряд із цим, судом встановлено, що за результатами надходження зазначеної заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 07.02.2025 №1/1775 повідомлено позивача про необхідність особисто прибути за відповідною адресою та подати заяву, маючи при собі військово-обліковий документ та паспорт.

Водночас доказів того, що заява ОСОБА_1 від 14.01.2025 була передана на розгляд Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки, що Комісією були досліджені додані до неї документи, перевірені зазначені у них відомості та оцінено наявність або відсутність у позивача передбачених статтею 23 Закону №3543-XII підстав для відстрочки, матеріали справи не містять.

Так само відповідачем не надано суду протоколу засідання Комісії чи іншого належного доказу прийняття за заявою ОСОБА_1 одного із рішень, прямо передбачених пунктом 60 Порядку №560, а саме рішення про надання відстрочки або рішення про відмову в її наданні.

Суд звертає увагу, що лист ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.02.2025 №1/1775 за своїм змістом не є рішенням Комісії про надання чи відмову у наданні відстрочки. Зазначений лист містить лише роз`яснення відповідача щодо порядку подання документів та необхідності особистого прибуття позивача. Отже, надання такого листа не може вважатися належним вирішенням заяви про відстрочку по суті в порядку, встановленому пунктом 60 Порядку №560.

При цьому основним доводом відповідача на обґрунтування правомірності неприйняття Комісією рішення за заявою позивача є те, що ОСОБА_1 направив заяву та додані до неї документи засобами поштового зв`язку, тоді як словосполучення «особисто подають», використане у пункті 58 Порядку №560, на переконання відповідача, означає необхідність фізичної присутності військовозобов`язаного у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Суд не погоджується із таким тлумаченням відповідачем положень пункту 58 Порядку №560 з огляду на таке.

Дійсно, пункт 58 Порядку №560 у редакції, чинній на час звернення позивача, передбачав, що військовозобов`язані «особисто подають» заяву на ім`я голови Комісії. Разом з тим саме по собі вживання законодавцем словосполучення «особисто подають» за відсутності прямої вказівки на обов`язкову фізичну присутність заявника у приміщенні територіального центру комплектування та соціальної підтримки не дає достатніх підстав ототожнювати особисте подання заяви виключно з її фізичним врученням посадовій особі ТЦК та СП.

У спірних правовідносинах заява була складена та підписана безпосередньо ОСОБА_1 , направлена ним рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, а додані до заяви копії документів були нотаріально засвідчені. Більше того, відповідач фактично отримав таку заяву, ідентифікував її заявника та зареєстрував її 03.02.2025 за вх. №3683. Відтак у відповідача фактично перебували як сама заява військовозобов`язаного, так і подані ним документи, які підлягали оцінці в межах установленої Порядком №560 процедури.

Таким чином, у контексті конкретних обставин цієї справи направлення позивачем особисто підписаної ним заяви рекомендованим листом з описом вкладення разом із належним чином засвідченими документами не свідчить про звернення до відповідача від імені позивача іншої особи та саме по собі не спростовує особистого волевиявлення ОСОБА_1 щодо реалізації належного йому права на звернення за оформленням відстрочки.

Суд зауважує, що метою вимоги щодо особистого подання заяви є, насамперед, забезпечення реалізації права на відстрочку саме відповідним військовозобов`язаним, можливість його ідентифікації та перевірки документів, на яких ґрунтується відповідна підстава. У спірному випадку відповідач не зазначив, які саме обставини перешкоджали ідентифікувати заявника, зареєструвати його заяву, передати її Комісії та здійснити перевірку поданих ним документів.

Більше того, сама обставина реєстрації заяви за вх. №3683 та надання на неї відповіді від 07.02.2025 №1/1775 підтверджує, що звернення позивача фактично було отримане та опрацьоване ІНФОРМАЦІЯ_4 . За таких обставин повернення процедури на початковий етап із пропозицією повторно подати вже отриману відповідачем заяву виключно шляхом фізичного прибуття особи, без передачі цієї заяви на розгляд уповноваженої Комісії, не відповідає принципам належного урядування, юридичної визначеності та ефективності адміністративної процедури.

Окремо суд враховує, що до заяви позивач долучив військово-обліковий документ, сформований в електронній формі за допомогою застосунку «Резерв+». Отже, твердження відповідача про неможливість розгляду заяви виключно через непред`явлення позивачем паперового військово-облікового документа не може саме по собі бути достатньою підставою для залишення заяви без вирішення по суті, тим більше без прийняття Комісією передбаченого Порядком №560 рішення.

Суд також критично оцінює посилання відповідача у відзиві на те, що до заяви позивачем не було додано всіх документів, передбачених додатком 5 до Порядку №560.

Такі доводи фактично стосуються оцінки достатності поданих позивачем документів для підтвердження конкретної підстави для відстрочки. Однак саме здійснення такої оцінки пунктом 60 Порядку №560 віднесено до повноважень Комісії, яка повинна вивчити отриману заяву та підтвердні документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, за потреби здійснити додаткову перевірку та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення.

Тому можлива недостатність чи невідповідність певних документів не звільняла відповідача від обов`язку забезпечити розгляд заяви у встановленій процедурі. Якщо за результатами оцінки документів Комісія дійшла б висновку про відсутність передбачених законом підстав для надання відстрочки, наслідком цього мало бути прийняття належним суб`єктом відповідного мотивованого рішення, а не фактичне залишення заяви без вирішення по суті.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що у відзиві відповідач фактично одночасно стверджує, з одного боку, про неможливість розгляду заяви через спосіб її подання, а з іншого – надає оцінку достатності долучених до неї документів для підтвердження права на відстрочку. Проте така оцінка, викладена представником відповідача вже під час судового розгляду справи, не може замінити рішення уповноваженої Комісії, яке мало бути прийняте за результатами розгляду заяви позивача відповідно до пункту 60 Порядку №560.

Суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень не може доповнювати підстави своєї поведінки під час судового розгляду новими мотивами, які не були покладені в основу відповідного рішення або бездіяльності на момент виникнення спірних правовідносин. Правомірність поведінки суб`єкта владних повноважень оцінюється насамперед виходячи з тих фактичних та правових підстав, якими він керувався на час вчинення відповідних дій або допущення бездіяльності.

Таким чином, судом встановлено, що заява ОСОБА_1 від 14.01.2025 була фактично отримана та зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак не була розглянута уповноваженою Комісією у порядку, визначеному пунктом 60 Порядку №560, а передбачене цим Порядком рішення за результатами її розгляду прийняте не було.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували виконання ним установленого законодавством обов`язку щодо розгляду заяви ОСОБА_1 по суті та прийняття за результатами такого розгляду передбаченого пунктом 60 Порядку №560 рішення.

Отже, суд приходить до висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нерозгляду у встановленому законодавством порядку заяви ОСОБА_1 від 14.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо способу відновлення порушеного права позивача суд зазначає таке.

Позивач просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути його заяву від 14.01.2025 та за наслідками такого розгляду прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні відповідно до Порядку №560.

Вирішуючи питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що завдання адміністративного судочинства полягає не лише у констатації протиправності поведінки суб`єкта владних повноважень, а й у забезпеченні ефективного поновлення порушеного права особи.

Разом з тим адміністративний суд, здійснюючи судовий контроль за діяльністю суб`єкта владних повноважень, не повинен підміняти орган державної влади у вирішенні питань, які законодавством віднесені до його компетенції та передбачають здійснення оцінки відповідних фактичних обставин і документів.

У спірних правовідносинах Порядок №560 прямо покладає на Комісію обов`язок вивчити отриману заяву та підтвердні документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, за необхідності отримати додаткову інформацію з державних органів, реєстрів чи баз даних та лише після цього прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Таким чином, саме Комісія є тим суб`єктом, який наділений повноваженнями здійснити первинну оцінку документів позивача та встановити, чи підтверджують вони наявність у ОСОБА_1 передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII підстави для відстрочки.

При цьому дискреційне повноваження не означає право суб`єкта владних повноважень діяти свавільно або взагалі утримуватися від прийняття рішення. Дискреція існує лише у встановлених законом межах та після належного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення відповідного питання. Суд вправі перевірити дотримання суб`єктом владних повноважень процедури, меж його компетенції, повноту встановлення обставин, обґрунтованість та законність прийнятого рішення, однак за загальним правилом не повинен самостійно здійснювати замість компетентного органу первинну оцінку документів, яка цим органом взагалі не проводилася.

У цій справі Комісія не здійснила розгляду заяви ОСОБА_1 по суті та не надала оцінки поданим ним документам. Відтак суд не може підмінити відповідний орган та самостійно вирішити питання про наявність чи відсутність усіх передбачених законом умов для надання позивачу відстрочки.

Водночас залишення позивача виключно з констатацією протиправності бездіяльності відповідача не забезпечувало б ефективного відновлення його порушеного права, оскільки заява від 14.01.2025 залишилася б невирішеною у передбаченому законом порядку.

З огляду на викладене належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та вирішити її відповідно до вимог Порядку №560.

При повторному розгляді заяви відповідач повинен забезпечити її розгляд уповноваженою Комісією, надати оцінку поданим позивачем документам у їх сукупності, за необхідності здійснити передбачену Порядком №560 перевірку відомостей та прийняти за результатами такого розгляду належне рішення у встановленій законом формі.

При цьому суд наголошує, що встановлені у цій справі обставини виключають можливість повторного залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду виключно з тієї підстави, що особисто підписана ним заява разом із нотаріально засвідченими документами була направлена до ІНФОРМАЦІЯ_3 рекомендованим поштовим відправленням, оскільки така заява фактично отримана відповідачем, зареєстрована за вх. №3683 та перебуває у його розпорядженні.

Разом з тим вимога позивача в частині визначення судом наперед конкретного змісту рішення, яке має бути прийняте за результатами розгляду заяви, а саме зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки або мотивовану відмову в її наданні, у сформульованому позивачем вигляді задоволенню не підлягає, оскільки належна оцінка поданих документів та прийняття за її результатами відповідного індивідуального рішення належать до компетенції уповноваженої Комісії.

Судовий контроль у цій справі має забезпечити фактичне здійснення відповідачем покладеного на нього законом обов`язку та усунення допущеної протиправної бездіяльності, однак не повинен перетворюватися на здійснення судом адміністративних функцій відповідного органу.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 14.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути зазначену заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З урахуванням зазначеного, суд, для повного захисту прав позивача, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково у вказаній вище частині.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н.В. Друзенко