Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №460/6620/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Рівне№460/6620/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 11.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/6620/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року №218 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/6620/25 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою від 03.09.2026 відкрито провадження у справі №460/6620/25. Розгляд справи вирішено проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, у зв`язку з чим він вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 04.02.2025 позивач звернувся до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки, до якої долучив копії свідоцтв про народження дітей, рішення суду про розірвання попереднього шлюбу та стягнення аліментів, а також довідку відділу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів. За результатами розгляду заяви Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом від 11.02.2025 №32, про відмову у наданні відстрочки у зв`язку з відсутністю письмового договору між батьками щодо участі батька у вихованні дітей, про що позивача повідомлено листом від 18.02.2025 №997. З огляду на наведене, позивач вважає таку відмову протиправною та стверджує, що подані ним документи підтверджують наявність передбачених законом підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою та відповідними документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з перебуванням на його утриманні неповнолітніх дітей. Вказує, що подані позивачем документи були розглянуті Комісією та за результатами їх розгляду прийнято рішення про надання ОСОБА_2 відстрочки, яке оформлено протоколом від 09.05.2025 №116, а на ім`я позивача оформлено довідку №116/96 про надання відстрочки строком до 07.08.2025, відповідні відомості також внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». Зазначає, що позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання оформленої довідки під підпис. З огляду на те, що заява позивача розглянута та відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації йому надана, відповідач вважає доводи про допущення протиправної бездіяльності безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх дітей, відомості про яких підтверджуються наданими до матеріалів справи копіями свідоцтв про народження. Крім того, позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від якого має неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Згідно з матеріалами справи, у 04.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї документів, на підтвердження обставин, з якими позивач пов`язував право на отримання відстрочки, ОСОБА_1 надав копії свідоцтв про народження дітей, копію рішення суду про розірвання попереднього шлюбу та стягнення аліментів, а також довідку відділу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.02.2025 №997, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом від 11.02.2025 №32, про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із зазначеним повідомленням підставою для прийняття такого рішення визначено відсутність письмового договору між батьками щодо участі батька у вихованні дітей. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, Комісія виходила з ненадання позивачем документа про участь у вихованні дітей від попереднього шлюбу, необхідність подання якого пов`язувала з вимогами Переліку документів, визначеного додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Не погоджуючись із рішенням Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленим протоколом від 11.02.2025 №32, про відмову у наданні відстрочки та вважаючи, що надані ним документи підтверджують обставини, з якими він пов`язує право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок військову службу" № 2232-ХІІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з ч.5 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період". Цей Порядок визначає: зокрема процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

У цьому Порядку у розділі "Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення" чітко передбачено алгоритм дій ТЦК:

Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

У додатку 5 до постанови КМУ №560 Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:

-свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або

-рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю),

-або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним,

- або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,

- або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України,

- а також договір про сплату аліментів на дитину.

Так, визначальною умовою для виникнення права на відстрочку за наведеною нормою є перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років за відсутності встановленого законом виключення щодо заборгованості зі сплати аліментів.

Процедуру реалізації такого права визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок №560).

Порядком №560 передбачено, що військовозобов`язаний, який має підстави для одержання відстрочки, подає заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, а комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Таким чином, розгляд заяви про надання відстрочки не зводиться виключно до формальної констатації наявності чи відсутності окремого документа. На комісію покладено обов`язок дослідити подані військовозобов`язаним документи у їх сукупності, встановити юридично значимі обставини та надати їм належну оцінку з огляду на конкретну підставу для відстрочки, на яку посилається заявник.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріалами справи підтверджується, що позивач є батьком неповнолітніх дітей.

04.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, до вказаної заяви позивач долучив копії свідоцтв про народження дітей, рішення суду про розірвання попереднього шлюбу та стягнення аліментів, а також довідку відділу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

За результатами розгляду заяви Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом від 11.02.2025 №32, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.02.2025 №997.

Як вбачається зі змісту повідомлення, єдиною зазначеною підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки визначено відсутність письмового договору між батьками щодо участі батька у вихованні дітей.

Надаючи оцінку правомірності такого рішення, суд насамперед зазначає, що право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язується не із самим фактом укладення між батьками письмового договору, а з фактом перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутністю заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, визначеному законом.

Письмовий договір між батьками є одним із документів, за допомогою якого у передбачених Порядком №560 випадках можуть підтверджуватися юридично значимі обставини. Водночас його відсутність сама по собі не звільняла Комісію від обов`язку дослідити весь обсяг документів, поданих ОСОБА_1 , та встановити, чи підтверджують вони у своїй сукупності фактичне перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Як встановлено судом, разом із заявою позивач подав не лише свідоцтва про народження дітей, але й рішення суду про розірвання попереднього шлюбу та стягнення аліментів, а також довідку органу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

Наведені документи безпосередньо стосуються обставин матеріального утримання позивачем дітей та підлягали оцінці Комісією в сукупності з іншими матеріалами, поданими разом із заявою.

Однак зі змісту оскаржуваного рішення та повідомлення від 18.02.2025 №997 не вбачається, що Комісія надала належну оцінку рішенню суду в частині стягнення з ОСОБА_1 аліментів та довідці державної виконавчої служби про відсутність заборгованості за такими платежами.

Не вбачається також, що відповідачем досліджувалося питання фактичного виконання позивачем обов`язку з утримання дітей та встановлювалося, чи підтверджують подані ним документи наявність обставин, передбачених пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Поряд із цим Порядок №560 наділяв Комісію відповідними інструментами для з`ясування таких обставин. У разі недостатності поданих документів Комісія могла підготувати запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, яка підтверджує право заявника на відстрочку, або використати інформацію з публічних електронних реєстрів.

Відтак у разі виникнення сумнівів щодо достатності наданих ОСОБА_1 документів відповідач мав можливість та повноваження здійснити додаткову перевірку відповідних обставин, а не обмежувати розгляд заяви виключно встановленням відсутності письмового договору між батьками.

Суд наголошує, що встановлена законом адміністративна процедура покликана забезпечити прийняття обґрунтованого рішення на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин, а не створювати формальні перешкоди для реалізації особою права, передбаченого законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Критерій обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає від останнього врахування всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення питання, оцінки поданих особою доказів та наведення зрозумілих і достатніх мотивів, які дозволяють встановити, чому відповідні документи були прийняті або відхилені.

Однак у спірному випадку Комісія, встановивши відсутність письмового договору між батьками, фактично припинила подальшу оцінку документів позивача та не з`ясувала, чи підтверджується факт утримання ним трьох неповнолітніх дітей іншими поданими доказами.

При цьому саме по собі посилання на додаток 5 до Порядку №560 не може вважатися достатнім мотивуванням рішення, якщо суб`єкт владних повноважень не встановив та не навів, які саме юридично значимі обставини не підтверджені поданими документами та чому наявні у заявника документи не можуть підтверджувати відповідну підставу для відстрочки.

Суд також враховує, що матеріали справи містять довідку органу державної виконавчої служби про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів. Вказаний документ має безпосереднє значення для застосування пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки цією нормою прямо передбачено виняток для осіб, які мають заборгованість зі сплати аліментів у визначеному законом розмірі.

Проте зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що зазначеній довідці надано будь-яку правову оцінку.

Таким чином, суд доходить висновку, що при прийнятті рішення, оформленого протоколом від 11.02.2025 №32, Комісією не забезпечено повного та всебічного дослідження документів, поданих ОСОБА_1 , не встановлено всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про надання відстрочки, та не наведено належного обґрунтування того, чому подані позивачем документи у своїй сукупності не підтверджують перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідачем у межах розгляду цієї справи не доведено, що під час прийняття оскаржуваного рішення Комісією були досліджені всі подані ОСОБА_1 документи, їм надано належну оцінку та встановлено всі юридично значимі обставини, необхідні для вирішення заяви позивача.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 11.02.2025 №32, у частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки, не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Комісії надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Якщо ж прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У контексті наведеного суд зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень, які надають йому певний простір адміністративного розсуду при прийнятті рішення, зокрема щодо оцінки фактичних обставин та поданих особою документів у межах встановленої законом процедури.

Водночас адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, не повинен підміняти відповідний адміністративний орган та самостійно здійснювати ті повноваження, які законодавством віднесені до компетенції такого органу, якщо для прийняття остаточного рішення необхідно дослідити та оцінити певні обставини, перевірка яких належить до компетенції відповідного суб`єкта.

Як уже зазначалося судом, відповідно до Порядку №560 саме Комісія уповноважена вивчати заяву та підтвердні документи військовозобов`язаного, оцінювати законність підстав для надання відстрочки, за потреби отримувати додаткову інформацію від державних органів чи з відповідних реєстрів та за результатами такого розгляду приймати рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Отже, вирішення питання про надання ОСОБА_1 відстрочки передбачає проведення Комісією належної адміністративної процедури та оцінку всього комплексу документів і обставин, які підтверджують або спростовують наявність визначених законом умов.

У межах цієї справи суд встановив протиправність рішення Комісії саме внаслідок неповного дослідження поданих позивачем документів та неналежного мотивування відмови. Водночас судом не встановлено, що відповідач у межах адміністративної процедури дослідив усі передбачені законодавством обставини та що за результатами такої перевірки можливим є лише одне правомірне рішення – про надання позивачу відстрочки.

Зокрема, судове скасування рішення через неповноту розгляду заяви не означає автоматичного встановлення судом усіх юридичних фактів, перевірка яких відповідно до Порядку №560 покладена на Комісію.

Тому безпосереднє зобов`язання Комісії надати ОСОБА_1 відстрочку за таких обставин означало б фактичне вирішення судом замість компетентного адміністративного органу питання, яке останнім не було належним чином розглянуто з дослідженням усіх необхідних обставин.

Поряд із цим наявність у Комісії повноважень щодо оцінки документів не означає необмеженої свободи розсуду. При повторному розгляді заяви відповідач зобов`язаний діяти відповідно до статті 19 Конституції України, статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку №560 та врахувати правову оцінку, надану судом у цьому рішенні.

Зокрема, Комісія не вправі обмежитися формальним посиланням на відсутність письмового договору між батьками без належного дослідження інших документів, поданих ОСОБА_1 , у тому числі рішення суду щодо стягнення аліментів, довідки органу державної виконавчої служби про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, свідоцтв про народження дітей та інших документів, які мають значення для встановлення факту перебування дітей на утриманні позивача.

При цьому в разі недостатності наявних відомостей Комісія повинна використати передбачені Порядком №560 повноваження щодо отримання додаткової інформації від відповідних державних органів або з доступних державних реєстрів та після повного з`ясування обставин прийняти належним чином мотивоване рішення.

Таким чином, позовна вимога про безпосереднє зобов`язання Комісії надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відмова у задоволенні цієї вимоги не означає відсутності необхідності у відновленні порушеного права позивача.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача, а якщо прийняття рішення передбачає здійснення адміністративного розсуду – зобов`язати відповідний орган вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У спірних правовідносинах лише скасування рішення Комісії, оформленого протоколом від 11.02.2025 №32, без покладення на неї обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2025 не забезпечить ефективного відновлення порушеного права позивача, оскільки його заява фактично залишиться без належного вирішення.

Тому суд вважає за необхідне, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді заяви Комісії належить дослідити всі подані ОСОБА_1 документи у їх сукупності, надати оцінку обставинам щодо перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, врахувати відомості про виконання ним обов`язку зі сплати аліментів та відсутність відповідної заборгованості, а в разі необхідності отримати додаткові відомості у порядку, передбаченому Порядком №560, після чого прийняти обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому суд зауважує, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву не визначає наперед результат такого розгляду. Відповідач повинен самостійно прийняти рішення в межах наданої йому компетенції, однак зобов`язаний усунути ті порушення, які стали підставою для скасування попереднього рішення, та врахувати правові висновки суду.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. У цій справі відповідач не довів, що рішення, оформлене протоколом від 11.02.2025 №32, прийнято за результатами повного та всебічного з`ясування всіх обставин, які мали значення для вирішення заяви ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, зміст заяви ОСОБА_1 від 04.02.2025 та доданих до неї документів, рішення Комісії, оформленого протоколом від 11.02.2025 №32, повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.02.2025 №997, а також вимоги статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Порядку №560, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Обставини звернення, перелік поданих позивачем документів, зміст спірного рішення та підстава відмови підтверджуються матеріалами справи.

Отже, рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 11.02.2025 №32, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню.

Для ефективного відновлення порушеного права позивача Комісію належить зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Водночас у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Комісії безпосередньо надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації слід відмовити, оскільки прийняттю такого рішення має передувати належний розгляд компетентним органом заяви та всіх підтвердних документів, перевірка передбачених законом умов і прийняття відповідного рішення в межах наданих Комісії повноважень. Зобов`язання судом відповідача прийняти конкретне позитивне рішення за відсутності встановлення в адміністративній процедурі всіх необхідних обставин становило б підміну судом компетентного суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективне поновлення, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат судом здійснюється на відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом №32 від 11 лютого 2025 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".

Зобов`язати Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 484,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н.В. Друзенко