Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №460/10874/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №460/10874/25

Суддя: Н.В. Друзенко

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Рівне№460/10874/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду 25.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності посадових осіб (комісії) протиправними; зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача у відповідності до чинного законодавства України; зобов`язання відповідача надати відстрочку позивачу як багатодітному батькові та видати довідку встановленого законодавством зразка.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 04.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/10874/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 01.09.2026 року №239 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/10874/25 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою від 03.09.2026 відкрито провадження у справі №460/10874/25. Розгляд справи вирішено проводити у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що він є батьком шести неповнолітніх дітей, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, у зв`язку з чим вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 25.04.2025 позивач звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки, до якої долучив відповідні підтверджуючі документи. При цьому станом на 23.06.2025 рішення за результатами розгляду вказаної заяви позивачу не повідомлено та відповіді на неї не надано. З огляду на наведене, позивач стверджує про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду у встановленому порядку та строки його заяви від 25.04.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та відповідними документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з перебуванням на його утриманні неповнолітніх дітей. Вказує, що подані позивачем документи були розглянуті Комісією та за результатами їх розгляду прийнято рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки, яке оформлено протоколом від 09.05.2025 №116, а на ім`я позивача оформлено довідку №116/96 про надання відстрочки строком до 07.08.2025, відповідні відомості також внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». Зазначає, що позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання оформленої довідки під підпис. З огляду на те, що заява позивача розглянута та відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації йому надана, відповідач вважає доводи про допущення протиправної бездіяльності безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком шести дітей, що підтверджується наявними у матеріалах справи свідоцтвами про народження.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини зазначений ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, виданим Шпаківською сільською радою Рівненського району Рівненської області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком дитини зазначений ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, виданим Малошпаківською сільською радою Рівненського району Рівненської області.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком дитини зазначений ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком дитини зазначений ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьком дитини зазначений ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком дитини зазначений ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

25.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із письмовою заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до вказаної заяви позивач просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з наявністю на його утриманні дітей та долучив до заяви документи на підтвердження обставин, з якими пов`язував наявність у нього права на відстрочку.

Поряд із тим, станом на 23.06.2025 рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.04.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу не повідомлено, відповіді на вказану заяву він не отримав.

Не погоджуючись із нерозглядом у встановленому порядку поданої ним заяви від 25.04.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та вважаючи, що такою бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 порушено його права та законні інтереси, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок військову службу" № 2232-ХІІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з ч.5 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період". Цей Порядок визначає: зокрема процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

У цьому Порядку у розділі "Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення" чітко передбачено алгоритм дій ТЦК:

Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.

У додатку 5 до постанови КМУ №560 Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:

-свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або

-рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю),

-або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним,

- або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні,

- або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України,

- а також договір про сплату аліментів на дитину.

Так, визначальною умовою для виникнення права на відстрочку за наведеною нормою є перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років за відсутності встановленого законом виключення щодо заборгованості зі сплати аліментів.

Процедуру реалізації такого права визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі – Порядок №560).

Порядком №560 передбачено, що військовозобов`язаний, який має підстави для одержання відстрочки, подає заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, а комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Таким чином, розгляд заяви про надання відстрочки не зводиться виключно до формальної констатації наявності чи відсутності окремого документа. На комісію покладено обов`язок дослідити подані військовозобов`язаним документи у їх сукупності, встановити юридично значимі обставини та надати їм належну оцінку з огляду на конкретну підставу для відстрочки, на яку посилається заявник.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є батьком шести дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .

Таким чином, на час звернення із заявою від 25.04.2025 усі шестеро дітей позивача не досягли 18-річного віку.

Поряд із цим, предметом спору у цій справі є належність виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо розгляду заяви позивача та оформлення результатів такого розгляду у порядку, встановленому Порядком №560.

Позивач стверджує, що після подання заяви від 25.04.2025 у встановлений законодавством строк про результати її розгляду повідомлений не був та відповідного рішення Комісії не отримав, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Заперечуючи проти позову, ІНФОРМАЦІЯ_9 зазначає, що заява ОСОБА_1 фактично була розглянута Комісією, за результатами чого прийнято колегіальне рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. За твердженням відповідача, таке рішення оформлене протоколом від 09.05.2025 №116, на ім`я ОСОБА_1 виписано довідку №116/96 про надання відстрочки строком до 07.08.2025, а відповідну інформацію внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Водночас суд критично оцінює такі доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Отже, самого лише зазначення у відзиві про те, що заява позивача розглянута, відстрочка надана, довідка оформлена, а відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, недостатньо для встановлення судом таких обставин. Відповідні твердження суб`єкта владних повноважень мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду протоколу Комісії від 09.05.2025 №116, на який він посилається у відзиві, або належним чином засвідченого витягу з такого протоколу, з якого можливо було б встановити факт розгляду саме заяви ОСОБА_1 від 25.04.2025, зміст прийнятого щодо нього рішення, підстави його прийняття та строк наданої відстрочки.

Так само відповідачем не надано суду довідки №116/96, яка, за його твердженням, була оформлена на ім`я позивача строком до 07.08.2025, а також доказів фактичного її оформлення та можливості отримання позивачем.

Більше того, матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 повідомлення про прийняте Комісією рішення засобами телефонного чи електронного зв`язку або поштовим відправленням, як того вимагав Порядок №560.

Посилання відповідача на те, що позивачу залишалося лише особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримати довідку під підпис, також не підтверджено доказами повідомлення ОСОБА_1 про прийняття позитивного рішення та необхідність прибуття для отримання такої довідки.

Суд наголошує, що встановлений Порядком №560 обов`язок повідомити військовозобов`язаного про прийняте рішення покладається саме на відповідний орган, а тому заявник не може бути зобов`язаний самостійно припускати факт прийняття рішення, періодично звертатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншим способом з`ясовувати, чи було розглянуто подану ним заяву.

Також відповідач стверджує, що відомості про надану ОСОБА_1 відстрочку були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та можуть бути самостійно переглянуті позивачем через електронний кабінет «Резерв+».

Разом з тим, жодного витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, іншого документа чи належних відомостей з інформаційної системи, які б підтверджували внесення до Реєстру інформації про надання ОСОБА_1 відстрочки на підставі рішення Комісії від 09.05.2025, відповідачем суду не надано.

Таким чином, твердження відповідача про прийняття Комісією рішення, оформленого протоколом від 09.05.2025 №116, видачу довідки №116/96 та внесення відповідних відомостей до ЄДР «Оберіг» залишилися виключно твердженнями, викладеними у відзиві на позовну заяву, та не підтверджені жодними належними доказами.

Суд зауважує, що відзив на позовну заяву є процесуальною формою викладення позиції сторони у справі, однак сам по собі не є доказом існування тих документів та юридичних фактів, на які посилається відповідач. Посилання суб`єкта владних повноважень на прийняття певного рішення не звільняє його від обов`язку надати суду саме це рішення або інший належний доказ його прийняття.

Особливого значення ця обставина набуває з огляду на те, що документи, на які посилається відповідач, за своєю природою створюються та зберігаються саме відповідачем. Відтак надання протоколу Комісії, довідки про відстрочку, доказів повідомлення позивача та відомостей з Реєстру об`єктивно перебувало у сфері контролю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин ненадання відповідачем документів, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позову, не дає суду правових підстав вважати доведеним факт належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.04.2025 та виконання відповідачем усіх передбачених Порядком №560 обов`язків.

Поряд із цим суд враховує, що сам зміст відзиву відповідача фактично підтверджує відсутність спору між сторонами щодо наявності у ОСОБА_1 сімейних обставин, з якими закон пов`язує право на відстрочку. Відповідач не стверджує, що подані позивачем документи є недостовірними, що ОСОБА_1 не є батьком трьох і більше дітей віком до 18 років або що стосовно нього існують обставини, які виключають можливість надання відстрочки.

Навпаки, відповідач прямо зазначає у відзиві, що Комісією нібито прийнято позитивне рішення про надання позивачу відстрочки саме у зв`язку з перебуванням на його утриманні неповнолітніх дітей. Тобто сам відповідач, заперечуючи проти позову, не ставить під сумнів матеріально-правову підставу для надання ОСОБА_1 відстрочки, а посилається на те, що відповідне право вже було ним реалізоване.

Отже, спір між сторонами фактично стосується не наявності у позивача відповідної сімейної обставини, а того, чи були належним чином здійснені відповідачем передбачені законодавством дії щодо розгляду заяви, документального оформлення рішення, внесення необхідної інформації та повідомлення позивача про результат.

Водночас саме ці обставини відповідач належними доказами не підтвердив.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системний аналіз встановлених обставин справи у сукупності з наведеними нормами законодавства дає суду підстави для висновку, що відповідачем не доведено належного виконання встановленого законом обов`язку щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.04.2025 та доведення результату такого розгляду до відома позивача.

При цьому суд виходить з того, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у випадку, коли на відповідний орган законом покладено конкретний обов`язок вчинити певні дії, існували фактичні та юридичні підстави для їх вчинення, однак такий обов`язок у встановлений спосіб виконаний не був.

У спірних правовідносинах заява позивача була подана 25.04.2025, а тому саме з моменту її отримання у Комісії виник обов`язок розглянути подані документи, прийняти передбачене Порядком №560 рішення, оформити його протоколом та належним чином повідомити позивача про результати розгляду.

Доказів виконання зазначеного обов`язку відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо належного розгляду та оформлення результатів розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.04.2025 не відповідає вимогам Порядку №560, а тому є протиправною.

Щодо способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може визнати протиправними дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

При визначенні належного способу захисту суд виходить із необхідності забезпечити не формальне констатування допущеного порушення, а реальне та ефективне поновлення порушеного права особи.

У цій справі просте визнання протиправною бездіяльності відповідача без покладення на нього обов`язку завершити процедуру розгляду заяви позивача не забезпечить повного відновлення порушеного права ОСОБА_1 .

Тому належним способом захисту є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 відповідно до вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Разом з тим, вирішуючи вимогу про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку та оформити відповідну довідку, суд враховує конкретні обставини цієї справи.

Як встановлено судом, позивач є батьком шести дітей, які на момент його звернення 25.04.2025 не досягли 18-річного віку, що підтверджується наявними у матеріалах справи свідоцтвами про народження. Відповідач не заперечує достовірності таких документів та не навів обставин, які б спростовували відповідну підставу для відстрочки.

Більше того, у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_9 сам стверджує, що за результатами перевірки поданих позивачем документів Комісія встановила наявність у нього законних підстав для відстрочки та прийняла позитивне рішення про її надання.

Таким чином, позиція самого відповідача свідчить про те, що за результатами оцінки поданих позивачем документів ним не було встановлено обставин, які перешкоджали б наданню ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За таких конкретних обставин справи покладення на відповідача обов`язку надати позивачу відстрочку не означає підміну судом повноважень Комісії чи самостійне вирішення питання, яке не було предметом адміністративної процедури. Навпаки, з позиції самого відповідача вбачається, що передбачені законом умови ним уже перевірялися та були оцінені як достатні для позитивного вирішення питання.

Водночас ненадання відповідачем доказів документального оформлення такого позитивного рішення не може мати наслідком залишення позивача у стані правової невизначеності та необхідність повторного проходження тієї самої адміністративної процедури без будь-яких нових обставин.

Суд також враховує, що ефективний судовий захист повинен виключати ситуацію, за якої після встановлення судом порушення особа змушена повторно звертатися до суб`єкта владних повноважень та надалі повторно до суду з того самого питання.

Відтак, враховуючи встановлену матеріалами справи наявність у ОСОБА_1 шести дітей віком до 18 років, відсутність заперечень відповідача щодо достовірності поданих позивачем документів та, насамперед, власне твердження відповідача про встановлення Комісією права позивача на відстрочку та прийняття позитивного рішення, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформити документ встановленого законодавством зразка.

При цьому суд повторно наголошує, що посилання відповідача на те, що відстрочка вже надана протоколом від 09.05.2025 №116, довідка №116/96 вже оформлена, а відповідна інформація внесена до ЄДР «Оберіг», не може бути підставою для відмови у позові, оскільки жоден із зазначених відповідачем документів чи відомостей суду не наданий. Відповідач не підтвердив ані факту прийняття такого рішення належним письмовим доказом, ані факту оформлення довідки, ані внесення інформації до Реєстру, ані повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви.

Відповідно, твердження відповідача про фактичне усунення порушення прав позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, дослідженими судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_9 не доведено належними та допустимими доказами факту розгляду у встановленому порядку заяви ОСОБА_1 від 25.04.2025, прийняття та оформлення рішення за результатами її розгляду, видачі довідки про надання відстрочки, внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повідомлення позивача про прийняте рішення.

Поряд із цим, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є батьком шести дітей віком до 18 років, а сам відповідач у відзиві фактично визнає наявність у позивача підстав для отримання відстрочки, посилаючись на прийняття Комісією позитивного рішення, однак не підтверджує фактичного існування такого рішення жодним доказом.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд з метою повного захисту таких прав, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.04.2025 про надання відстрочки від мобілізації, зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 про надання відстрочки від мобілізації відповідно до вимог чинного законодавства України, а також надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особі, на утриманні якої перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, та оформити відповідний документ встановленого законодавством зразка.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективне поновлення, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювався у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.04.2025 про надання відстрочки від мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 про надання відстрочки від мобілізації відповідно до вимог чинного законодавства України, а також надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особі, на утриманні якої перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, та оформити відповідний документ встановленого законодавством зразка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )

Суддя Н.В. Друзенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua