Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №512/505/26 — Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/505/26

Провадження № 2/512/548/26

"28" вересня 2026 р. с-ще Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря - Тімановського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Кукса К.О., в інтересах ТОВ «Юніт капітал», через систему «Електронний суд» звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останньої - заборгованість за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №193223.

Кредитодавець на виконання умов вказаного кредитного договору, виконав своє зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 18750,00 грн. строком на 126 дні.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом с1201741, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу №10102025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до відповідача з кедитним договором.

Отже, відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий йому кредит в строк, передбачений кредитним договором, в результаті чого представник ТОВ «Юніт капітал» звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 28251,39 грн.

Савранський районний суд Одеської області ухвалою від 10.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по цивільній справі за позовною заявою ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати у строк 15 днів з дня вручення ухвали відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу та відповідачу строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву та, відповідно, відповіді на відзив для подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 78-79).

Слухання справи призначено на 28.09.2026.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду клопотання представника позивача та витребувано докази з АТ КБ «Приватбанк», а саме: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки маска Карти: НОМЕР_8; про факт зарахування коштів на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_8 за період від 23.07.2025 до 28.07.2025 в сумі 6760,58 грн., емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска Карти: НОМЕР_4; та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_8; за період від 23.07.2025 до 28.07.2025 в сумі 6760,58 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; витребувати інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) повного номера рахунка (рахунків) що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) маска Картки: НОМЕР_4 . У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками) маска Картки: НОМЕР_8; витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками) маска Картки: НОМЕР_8. У випадку, якщо картковий рахунок за маска Картки: НОМЕР_4 - не належить Позичальнику - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок маска Картки: НОМЕР_8. (а.с.78-79).

19.08.2026 до суду надійшла інформація АТ КБ «Приват Банк», про рух коштів ОСОБА_1 (а.с.82-83).

Представник позивача зазначив у позовній заяві щодо розгляду справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві, проти заочного розгляду не заперечує.

Крім того, матеріали справи містять довідку про доставку електронного документу (судової повістки) до електронного кабінету позивача та його представника в підсистемі ЄСІТС (а.с.85).

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного документа (судової повістки) до Електронного кабінету відповідача в автоматизованій системі документообігу суду (ЄСІТС). Згідно з вказаною довідкою, повістку про виклик у судове засідання на 28.09.2026 було доставлено до електронного кабінету позивача 14.07.2026 (а.с.86). Будь-яких заяв, клопотань відповідачка до суду не подала.

Отже, сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, правом подати відзив відповідачка ОСОБА_1 не скористалася.

До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За заявою позивача суд ухвалив - розглядати справу в заочному порядку відповідно до статті 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 23.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання кредиту №193223, за яким відповідач отримав позику в розмірі 18750,00 грн. строком на 126 днів.(пункт 2.6 договору) (а.с.27).

Відповідно до пункту 2.7.1 договору процентна ставка становить 0,7813% процентів в день (а.с.27 на звороті).

Крім того, з вказаного договору вбачається те, що відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором с120f741 (а.с.29).

З графіку платежів до договору №193223 від 23.07.2025 вбачається, що період кредитування з 23.07.2025 по 26.11.2025, сума кредиту становить 18750,00 грн.; нараховні проценти - 14700,39 грн.; за обслуговування кредитної заборгованості - 9,00 грн., комісія за надання кредиту - 3750,00 грн., реальна річна процентна ставка - 11424,07 грн., загальна вартість кредиту - 37209,39 грн. (а.с.29 - на звороті).

З картки обліку виконання договору вбачається, що тіло кредиту - 16204,11 грн., відсотки - 11246,28 грн., пеня - 3600,00 грн., комісія - 801,00 грн. (а.с.11-12).

З виписки з особового рахунку за договором про споживчий кредит №193223 від 23.07.2025 вбачається, що за період з 03.02.2026 по 01.05.2026 прострочене тіло кредиту - 16204,11 грн., прострочені відсотки - 11246,28 грн., штрафні санкції - 3600,00 грн., заборгованість по комісії - 801,00 грн., разом заборгованість - 31851,39 грн. (а.с.13).

З довідки АТ «Універсал банк» вбачається, що поточний рахунок у гривні № НОМЕР_5 рахунок зі спеціальним режимом використання у гривні № НОМЕР_6 (а.с.23).

З довідки про проведення взаємозаліку вбачається, що сума кредиту 18750,00 грн., сума перерахована на погашення заборгованості - 8239,42 грн., сума перерахування на картковий рахунок перерахування - 6760,58 грн., комісія - 3750,00 грн. (а.с.24-25).

Матеріали справи містять договір про споживчий кредит (публічна частина) редакція з 01.07.2024 (а.с.30-36).

Крім того, матеріали справи містять заяву на видачу кредиту №100894011 від 23.07.2025 в якій містяться особисті дані відповідачки (а.с.36).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума кредиту 18750,00 грн., строк кредитування - 126 днів.

Крім того, з вказаного паспорту вбачається, що безготівковим шляхом на рахунки позичальника, здійснення платежів на користь Кредитодавця. Кредит надається не пізніше наступного дня з моменту укладення договору за умови надання забезпечення та/або укладення договорів про надання супровідних послуг, якщо такі передбачаються, в наступному порядку: у розмірі 8239.42 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит N?187338 від 11.06.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 6760.58 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_7 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3750.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (а.с.37-38).

Також, матеріали справи містять правила надання коштів та банківських матеріалів у кредит ТОВ «ФК «Кредіплюс» (а.с.39-49).

Крім того, з довідки ТОВ «Кредіплюс» вбачається, про успішність операцій згідно договору №1412/22 від 4.12.2022 (а.с.50-51).

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260803/37466-БТ від 06.08.2026 вбачається, що на ім`я відповідачки у банку емітовано картку НОМЕР_8 ( НОМЕР_9 ) та 23.07.2025 відбулося зарахування 6760,58 грн. (а.с.83).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно статті 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Всупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитних заборгованостей ні на рахунки ТОВ «Юніт капітал» ні на рахунок попереднього кредитора.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 548 ЦК виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. Видами забезпечення виконання зобов`язання, в контексті статей 546, 549 ЦК України є неустойка у вигляді штрафу або пені.

Відповідно до статті 611 ЦК України за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошові зобов`язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргу за договором позики №193223 від 23.07.2025.

Відповідачем не спростовано жодними належними й допустимими доказами зазначені позивачем обставини.

Кредит надається строком на 126 днів від дати отримання кредиту позичальником (п.2.6 договору).

Денна процентна ставка складає: 18459,39 грн. /18750,00 грн./126 днів*100%=0,7813% (а.с.27 на звороті).

На підставі частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вимоги частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах закону.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошові зобов`язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргу за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №193223 від 23.07.2025 у загальній сумі 27450,39 грн. (16204,11 грн. +11246,28 грн. = 27450,39 грн.)

Щодо стягнення комісії пов`язаної з наданням кредиту суд зазначає наступне.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про стягнення з відповідачки суми прострочених платежів за комісією.

Надаючи правову оцінку вказаному суд виходить з наступного.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 308/628/16-ц (провадження № 61-4165св24) вказав на те, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що положення про сплату на користь ТОВ «Юніт капітал» комісії в розмірі 801,00 грн. за прострочення платежів є нікчемним, оскільки спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20), від 16 вересня 2024 року у справі № 479/191/17 (провадження № 61-13762св23).

Так, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 801,00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу та судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 133 та частини 1-3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Так, 20.01.2026 між ТОВ «Юніт капітал» (замовник) та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено договір №20/01/26-02 про надання юридичних послуг (а.с.14-15).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного Договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно пункту 3.1 вказаного Договору отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Пунктом 5.1 вказаного Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору.

З протоколу погодження вартості послуг до вказаного договору сторони погодили вартість послуг (а.с.15 на звороті).

Крім того, 05.06.2025 між позивачем та адвокатським бюро було укладено додаткову угоду (а.с.16).

Згідно акту прийому - передачі наданих послуг від 05.05.2026 вбачається, що адвокатом Тимошенком О.О. надано наступні юридичні послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт капітал» до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на що витрачено 2 години та еквівалентно 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника на що витрачено 2 години та еквівалентно 1000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів на що витрачено 1 годину та еквівалентно 500,00 грн.; підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на що витрачено 1 годину, що еквівалентно 500,00 грн., на загальну суму 7000,00 грн. (а.с.17).

Матеріали справи містять свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4267/10 Тимошенко О.О. (а.с.18).

Крім того, в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серія АІ №2115416 ТОВ «Юніт капітал» від 30.01.2026 (а.с.54 на звороті).

Суд приймає до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Крім того, суд враховує, що втручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у положеннях статті 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 910/15191/19 від 01.10.2020 року).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі № 910/8342/21).

Суд приймає до уваги те, що відповідачка своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористалася, хоча положеннями пунктом 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.

Суд звертається до правової позиції, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

З наданих до суду документів вбачається, що сторони погодили розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки Об`єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Такий висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.

Як встановлено судом матеріали справ не містить заяву відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 7000,00 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Щодо судових витрат.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду в електронному вигляді з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», з урахування частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідачки понесені позивачем витрати по оплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 %.

З платіжної інструкції №44486 від 17.06.2026 установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 27450,39 грн, тобто 97,16 % від суми позову, то з відповідача у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2586,79 грн. (2662,40 грн. /100 х 97,16%).

На підставі викладеного, відповідно до ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись статтями 4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 280-285, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором №193223 від 23.07.2025 в загальному розмірі 27450 (двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят) грн. 39 коп., з яких: 16204 (шістнадцять тисяч двісті чотири) грн. 11 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11246 (одинадцять тисяч двісті сорок шість) грн. 28 коп.- заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2586 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят шість) грн 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) витрати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.

В частині інших позовних вимог - відмовити

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.Ю. Брюховецький