Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №522/7617/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/7617/26

Провадження №1-кп/522/2733/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12026163510000157 від 27.02.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою,, який на момент вчинення кримінального правопорушення відкомандирований з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 та зараховано до тимчасово прибулого складу, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

представника потерпілого - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем за мобілізацією, відкомандирований з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби та зарахований до тимчасово прибулого складу військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_3 , 23.02.2026, приблизно о 15 годині 30 хвилин, був доставлений представниками військової частини НОМЕР_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, запахом алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови, який проводив себе неадекватно та агресивно.

В подальшому у зв`язку із відмовою солдатом ОСОБА_3 від проходження медичного огляду на наявність стану алкогольного сп`яніння, останнього було доставлено до службового приміщення №22 відділу патрульно-постової служби розшуку та діяльності військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 за вищевказаною адресою.

В цей час, командир 1 взводу охорони та патрульно постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 на військовій службі, під час виконання службових обов`язків, знаходячись в повсякденній військовій формі відповідно до Наказу №606 від 20.11.2017 «Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та ліцеїстами військових ліцеїв», 23.02.2026, приблизно о 15 годині 40 хвилин, проходячи поряд зі службовим приміщенням №22 де знаходився ОСОБА_3 , побачив як останній, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, поводить себе агресивно та висловлюється нецензурною лайкою на адресу працівників Південного ТУ ВСП, у зв`язку з чим ОСОБА_5 , зайшов всередину вищевказаного службового приміщення №22 та зробив усне зауваження ОСОБА_3 , однак останній на зауваження не відреагував.

В цей час, у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклої агресії по відношенню до командир 1 взводу охорони та патрульно постової служби роти Військової служби правопорядку Південного ТУ ВСП ОСОБА_5 , який в цей час виконував свої службові обов`язки та знаходився в повсякденній військовій формі, виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень вищевказаному працівникові правоохоронного органу, у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою сили руки наніс удар кулаком правої руки у нижню ліву частину обличчя ОСОБА_5 , чим спричинив командиру 1 взводу охорони та патрульно постової служби роти Військової служби правопорядку Південного ТУ ВСП ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження у виді поверхневої рани в проекції нижньої щелепи ліворуч.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 345 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України визнав у повному обсязі, підтвердивши фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся. Цивільний позов визнав частково.

Представник потерпілого, в судовому засіданні просила цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Оскільки обвинувачений визнав свою винуватість у скоєнні вищевказаного злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вважає їх доведеними та кваліфікує дії ОСОБА_3 в межах пред`явленого обвинувачення.

При призначені покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання.

Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України, є нетяжким злочином проти авторитету державної влади, який карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

ОСОБА_3 є громадянином України, з середньою освітою, неодружений, зареєстрована у м Вінниці, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є військовослужбовцем та проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, у майбутньому обіцяє не скоювати нових злочинів, просить його суворо не карати, що свідчить про його бажання стати на шлях виправлення.

Згідно довідки КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» ОСОБА_3 неодноразово перебував у закладі на стаціонарному лікування з діагнозом: «Психічні і поведінкові розлади. Викликані вживання алкоголю – синдром залежності (судомний синдром)».

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно ст.66 КК України, є визнання вини та щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас, вирішуючи питання про вид покарання судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

З огляду на викладене, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, вказані пом`якшуючі обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 за вчинене ним кримінальне правопорушення покарання у виді обмеження волі та звільнити від його відбування покарання із випробуванням, оскільки на думку суду виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання суд вважає справедливим, пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення винного ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні саме такого виду покарання.

В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Щодо заявленого цивільного позову.

Адвокатом ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 172 940 (сто сімдесят дві тисячі дев`ятсот сорок) грн.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 цієї Постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У вказаному кримінальному провадженні встановлено протиправність поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , що спричинило легкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 , що, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що потерпілому ОСОБА_5 були спричинені моральні страждання, які полягали у моральних стражданнях з приводу того, що потерпілий виконуючи функції представника державної влади та захищаючи права громадян, сам став жертвою протиправного насильства, а також душевних страждань перенесених у зв`язку з нападом на нього та заподіяння йому тілесних ушкоджень, однак суд вважає, що заявлені представником потерпілого вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 172 940 гривень оцінені ним суб`єктивно і є завищеними, у зв`язку з чим вважає за необхідним задовольнити їх частково на суму 20 000 гривень, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує майновий стан обвинуваченого, який не працює і є військовослужбовцем та проходить військову службу за призовом під час мобілізації, має захворювання та травми, пов`язані з проходженням військової служби і із захистом Батьківщини.

Таким чином цивільний позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-379 КПК України, ст.ст.1-186 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_7