Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №522/8625/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/8625/26

Провадження №1-кп/522/2790/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження №12026162510000170 від 09.02.2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куйбишеве, Бериславського району, Херсонської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4

представника потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

суд -

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

У лютому 2026 року, більш точні дата і час не встановлені, ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Одесі під час спілкування в месенджері «Telegram» та використовуючи належний йому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 15», з номерами мобільного телефону НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , познайомився з невстановленою особою - користувачем зазначеного месенджера з нік-неймом «ОСОБА_7», матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

Під час спілкування з невстановленою особою, яка користувалася нік-неймом « ОСОБА_7 », останній запропонував ОСОБА_3 вчиняти за грошову винагороду підпал автомобілів, які використовуються військовими, поліцейськими, а також елітні автомобілі.

В подальшому ОСОБА_3 , обговоривши з невстановленою особою, яка користувалася нік-неймом « ОСОБА_7 », суть замовлення та умови оплати, погодився на вказану пропозицію на вчинення підпалу автомобілів на замовлення за грошову винагороду. Також, ОСОБА_3 погодився з обов`язковою умовою вказаної невстановленої особи щодо оплати за вчинення підпалу, а саме, необхідність на підтвердження виконання замовлення показати по відеозв`язку сам факт горіння автомобіля.

Погодившись на вказану пропозицію невстановленої особи та діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 надав вказаній особі реквізити належному йому банківського рахунку АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_3 .

В подальшому, з метою виконання замовлення щодо підпалу автомобіля 08.02.2026 року, о 20 годині 01 хвилини, ОСОБА_3 приїхав на АЗС «ВСТ-Ойл», що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 40, де о 21 годині 02 хвилини, купив каністру для палива об`ємом 5л. помаранчевого кольору та 5л. бензину А-95, та у невстановлені час та місці перелив бензин А-95 у невстановлену ємкість.

Надалі, 09.02.2026 року, о 05 годині 22 хвилини, ОСОБА_3 , виконуючи замовлення невстановленої досудовим розслідуванням особи, маючи прямий умисел, направлений на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а саме автомобіля марки «Ford Mustang», з державним номерним знаком « НОМЕР_4 », в кузові білого кольору, 2013 року випуску, з ідентифікаційним номером т.з. НОМЕР_5 , що був припаркований біля будинку №2А, по вулиці Преображенській у м. Одесі, який належить ОСОБА_8 , прибув до вищевказаної адреси.

Надалі, ОСОБА_3 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на пошкодження майна шляхом його підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи те, що внаслідок його дій можуть постраждати сторонні особи та їх майно, діючи з корисливих мотивів, на виконання замовлення невстановленої особи, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи заздалегідь підготовлену невстановлену ємкість з бензином А-95, підійшов до автомобіля марки «Ford Mustang», з державним номерним знаком « НОМЕР_4 », в кузові білого кольору, 2013 року випуску, з ідентифікаційним номером т.з. НОМЕР_5 , що був припаркований біля будинку №2А, по вулиці Преображенській у м. Одесі, облив з вказаної ємкості передню частину автомобіля бензином А-95 та за допомогою невстановленого пристрою для розпалювання вогню, підпалив його, що призвело до його загоряння, спричинивши ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 179 399 гривень 51 копійок.

Після чого, виконавши замовлення невстановленої особи з підпалу автомобіля, ОСОБА_3 показав по відеозв`язку цій особі за допомогою месенджеру «Телеграм» факт горіння автомобіля.

В подальшому, ОСОБА_3 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим спричинивши ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 179 399 гривень 51 копійка.

Надалі, невстановлена особа в свою чергу після виконання ОСОБА_3 замовлення, перерахувала грошові кошти останньому на вказаний ним банківський рахунок AT «Універсал Банк» № НОМЕР_3 двома транзакціями, а саме перша транзакція 09 лютого 2026 року, о 15 годині 52 хвилини, на суму 11000 гривень та друга транзакція 09 лютого 2026 року, о 15 годині 55 хвилин, на суму 14000 гривень.

Оцінка суду щодо кваліфікації досудовим слідством вищенаведених дій обвинуваченого.

Таким чином дії ОСОБА_3 кваліфіковано:

- за ч. 2 ст. 194 КК України за ознаками - умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку (ч. 3 ст. 349 КПК України).

Так, обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 , злочину встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, з огляду на наступне.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 194 КК України визнав повністю та підтвердив вищевикладені обставини вчинення злочину, у скоєному щиро покаявся. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди визнає в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_3 заявив про те, що він з доказами здобутими органами досудового слідства в підтвердження його провини згодний, їх не оспорює і просить суд в судовому засіданні не досліджувати.

Потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_8 надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Цивільний позов про відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди підтримує в повному обсязі.

Представник потерпілого та цивільного позивача, адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження усіх доказів та розглянув справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст обставин, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, сумнівів у добровільності його позиції немає, обвинуваченим роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Мотиви суду

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним злочину, та, діючи згідно ст. 337 КПК України лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до вищевказаного обвинувального акту, кваліфікує його дії, за ч. 2 ст. 194 КК України.

Відповідно до положень ст. ст. 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, відповідно до вимог ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, відповідно до вимог ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки вона має нахили до скоєння правопорушень.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , має середню освіту, неодружений, не працевлаштований, немає утриманців, а також на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

При призначенні покарання суд бере до уваги виступ прокурора у судових дебатах щодо покарання яке необхідно призначити обвинуваченому, позицію представника потерпілого та цивільного позивача, обвинуваченого та його захисника, та дійшов висновку, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , необхідно застосувати реальне покарання з ізоляцією його від суспільства у виді позбавлення волі у межах, встановлених у санкції ч.2 ст. 194 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України судом не встановлено, оскільки суд вважає, що особистість обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, свідчать про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям.

Підстави для задоволення цивільного позову.

Розглянувши цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування заподіяної майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступного.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

На підставі ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частина 1 ст. 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

За результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні судом приймаються рішення: 1) задовольнити цивільний позов повністю або частково; 2) відмовити в позові; 3) залишити позов без розгляду.

Рішення за цивільним позовом про відшкодування збитків суд приймає після того, як вирішить загальні питання щодо обвинувачення та визначення покарання.

Суд задовольняє цивільний позов повністю або частково, якщо в судовому засіданні були доведені підстави цивільного позову.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приводу вимог потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування майнової шкоди в результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_3 в розмірі 903 232 гривень 37 копійок, суд приходить до висновку що вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу відшкодування, завданої діями обвинуваченого моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_8 спричинено значної моральної шкоди, тому що життя потерпілого після вчинення неправомірних дій було перенасичено негативними емоціями, психічними переживаннями, порушеннями почуття особистої безпеки.

В зв`язку з цими переживаннями він не міг вести активне громадське життя та реалізувати свої повсякденні звички та бажання.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 гривень позивач пов`язував з тим, що неправомірними діями ОСОБА_3 позивачу були спричинені глибокі і тривалі моральні страждання, він переживав відчуття несправедливості, переживав, що його права були порушені. В зв`язку з цими переживаннями він не міг вести активне громадське життя та реалізувати свої повсякденні звички та бажання.

Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд оцінює ступінь моральних страждань позивача, враховує довготривалість негативного впливу на позивача після вчинення кримінального правопорушення, яке вчинено 09.02.2026 року, наявність психологічного стресу у позивача після подій, а також наявність у позивача моральних (душевних) страждань, що були викликані вчиненим кримінальним правопорушенням.

Зважаючи на доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, враховуючи обставини справи та довготривалість негативного впливу на позивача даної події, справедливим у даній ситуації буде присудження позивачу 50 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2026 року, слід скасувати.

Питання речових доказів суд вирішує у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 96-1, 96-2 КК України суд вважає за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави предмет кримінального правопорушення, а саме мобільний телефон «Xiaomi Redmi 15», у корпусі чорного кольору, imei 1: НОМЕР_6 , imei 2: НОМЕР_7 із сім-картами з номерами телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який використаний як засіб та знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку із призначенням покарання в умовах ізоляції від суспільства, запобіжний захід відносно ОСОБА_3 залишити у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Керуючись вимогами ст.ст. 127,128, 349, 370, 371, 373, 374, 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення, а саме з 27.02.2026 року по день набрання цього вироку законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , - НОМЕР_10 (дев`ятсот три тисячі двісті тридцять дві) гривень 37 копійок, в якості відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , - 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2026 року, - скасувати.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати до ОСОБА_3 спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави предмет кримінального правопорушення, а саме мобільний телефон «Xiaomi Redmi 15», у корпусі чорного кольору, imei 1: НОМЕР_6 , imei 2: НОМЕР_7 із сім-картами з номерами телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який використаний як засіб та знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Речові докази після набрання вироком законної сили: три оптичних диска формату DVD-R, з відеозаписами, два оптичних диска формату DVD-R, з відомостями отриманими від операторів телекомунікаційних послуг, оптичний диск формату DVD-R, з аналізом УОТЗ, оптичний диск формату DVD-R, з папкою під назвою «4733-Т», фіскальний чек, сейф-пакети №100619075, №100619074, №6359184 - зберігати при матеріалах кримінального провадження; темно-сірі джинси, каністру червоного кольору з рідиною, куртку чорного кольору, запальничку червоного кольору, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на залучення експерта у розмірі 20 466 (двадцять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 64 копійок, (№СЭ-19/116-26/4819-АВ від 26.03.2026р., №СЭ-19/116-26/4616-ПТ від 01.052026р., №СЕ-19/116-26/5527-ФХД).

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , на користь ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням транспортно-товарознавчого дослідження №36/26-Е від 05.09.2026р., у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1