Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №521/3399/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/3399/26

Номер провадження № 2/521/4041/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Сироти О.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від ОСОБА_1 – не з`явився;

від Одеської міської ради – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, ЄДРПОУ:26597691) про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У березні 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 – адвокат Бардук Младлен Валерійович звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, а саме просить суд: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 30,7 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Зокрема, за доводами позовної заяви, позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача та яка перед смертю склала заповіт, яким заповіла належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , своєму синові — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як зазначено позивачем, він в установлений законом строк, з допомогою представника звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте, постановою державного нотаріуса від 15.11.2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю у спадковій справі правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності спадкодавця на квартиру та запропоновано звернутися до суду із відповідною позовною заявою.

Як вказано позивачем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , Житлово-будівельному кооперативу «Центральний – 9» було сплачено пайові внески, що стало підставою для реєстрації за ОСОБА_2 права власності в БТІ та видачі Технічного паспорту на квартиру.

Як зауважено позивачем, враховуючи те, що інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 окрім нього немає, наявні підстави для визнання за позивачем права власності на квартиру після смерті матері в порядку спадкування.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 23.03.2026 року у справі №521/3399/26 було відкрито провадження, вирішено розгляд проводити в порядку загального позовного провадження, призначено дату судового засідання у підготовчому провадженні.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16.04.2026 року у справі №521/3399/26 клопотання представника Одеської міської ради – Нечепуренко Ганни Олексіївни від 16.04.2026 року (вх.№26001) про витребування доказів задоволено; витребувано у Державного нотаріуса Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Михальової Лідії Іванівни належним чином засвідчену копію спадкової справи № 520/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

07.05.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від Державного нотаріуса надійшла витребувана спадкова справа.

Відзиву від відповідача у даній справі – Одеської міської ради до Хаджибейського районного суду міста Одеси не надійшло, що в розумінні вимог ЦПК України не є перешкодою для розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11.06.2026 року у справі №521/3399/26 підготовче провадження було закрите, призначено розгляд справи по суті позовних вимог у судовому засіданні, викликано учасників справи.

У судове засідання учасники та представники учасників справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно. Зокрема, 28.09.2026 року представником позивача до Хаджибейського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний Суд» було скеровано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, що розглянуто судом та задоволено. Також у вказаній заяві сторона позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Суд зазначає, що згідно із п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі та призначення до судового розгляду по суті позовних вимог розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвали суду є доступними для ознайомлення та загальновідомими.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, враховуючи таке.

Хаджибейським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Із наявної у матеріалах справи копії паспорта НОМЕР_2 , виданого 20.02.1999 року Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області вбачається, що він виданий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого Міським ЗАГС м. Одеси 21.02.1962 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_1 від батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , що проживала у АДРЕСА_1 заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_2 , а також все майно – своєму синові ОСОБА_1 . Цей заповіт посвідчено Державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Лічман І.М. 19.08.1991 року та зареєстровано за №3-5750.

15.01.2014 року Державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Малиновською О.К. було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що все своє майно вона заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в разі його смерті – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 15.01.2014 року №36329701, до Спадкового реєстру було внесено Державним нотаріусом реєстраційний запис щодо реєстрації заповіту від імені ОСОБА_2 , № у Спадковому реєстрі 55599595, на бланку ВТР 216713, номер в реєстрі нотаріальних дій:1-43.

Як вбачається з реєстраційного посвідчення від 26.08.1993 року, виданого Одеським міжміським БТІ, кооперативна квартира АДРЕСА_3 , кооператив «Центральний – 9» зареєстрована за ОСОБА_2 на праві особистої власності на підставі довідки ЖБК «Центральний – 9» від 21.05.1993 року №39.

09.07.1993 року Одеським Міжміським БТІ ОСОБА_2 було видано Технічний паспорт на вказану вище квартиру, загальною площею 49, 6 кв. м., житловою площею 30, 7 кв. м.

Відповідно до довідки ЖБК «Центральний – 9» від 21.05.1993 року №39, пай у розмірі 4758 руб. 53 коп. ОСОБА_2 виплачений у повному обсязі у 1984 році.

У відповідь на запит адвоката КП «БТІ» ОМР листом від 21.09.2026 року №79458/04-04 повідомило, що станом на 31.12.2012 рік право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване за фізичною особою: ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видане свідоцтво про смерть НОМЕР_4 від 01.04.2025 року.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії спадкової справи №520/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 до Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 .

25.07.2025 року за №81986331 Хаджибейською державною нотаріальною конторою у місті Одеса було сформовано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Постановою державного нотаріуса від 15.11.2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину заявнику було відмовлено у зв`язку із ненаданням нотаріусу правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_3 .

Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали цивільної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання права власності за позивачем на спадкове майно за заповітом в порядку спадкування.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані ним норми права під час прийняття аргументів позивача, викладених нею у позовній заяві.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Зокрема, ст. 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із вимогами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У даній справі судом з реєстраційного посвідчення від 26.08.1993 року, виданого Одеським міжміським БТІ встановлено, що кооперативна квартира АДРЕСА_3 , кооператив «Центральний – 9» зареєстрована за ОСОБА_2 на праві особистої власності на підставі довідки ЖБК «Центральний – 9» від 21.05.1993 року №39.

09.07.1993 року Одеським Міжміським БТІ ОСОБА_2 було видано Технічний паспорт на вказану вище квартиру.

Також, як встановлено судом, відповідно до довідки ЖБК «Центральний – 9» від 21.05.1993 року №39, пай у розмірі 4758 руб. 53 коп. ОСОБА_2 виплачений у повному обсязі у 1984 році.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видане свідоцтво про смерть НОМЕР_4 від 01.04.2025 року.

Проте, ОСОБА_2 за життя залишила заповіт, та як вбачається із наявної у матеріалах справи копії спадкової справи №520/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 до Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 за заповітом звернувся ОСОБА_1 , на підставі якої 25.07.2025 року за №81986331 Хаджибейською державною нотаріальною конторою у місті Одеса було сформовано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Водночас, постановою державного нотаріуса від 15.11.2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину заявнику було відмовлено у зв`язку із ненаданням нотаріусу правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_3 .

Так, згідно із ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст. 3 цього Закону).

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Судом встановлено, що на момент набуття спадкодавцем права власності на квартиру у АДРЕСА_1 26.08.1993 року діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації такого права.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 6 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», повна сплата пайового внеску є самостійною підставою набуття права власності на кооперативне житло. Отже, виникнення права власності на таку квартиру на час її набуття не ставилося у залежність від проведення державної реєстрації права власності.

Відтак, зважаючи на те, що вказана вище квартира є кооперативною, на момент її набуття у власність ОСОБА_2 діяли положення ст. 15 Закону України «Про власність», відповідно до яких член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, що під час розгляду цієї справи позивачем підтверджено, а тому ОСОБА_2 набула право власності на квартиру у законний спосіб. Аналогічні положення містяться у ст. 384 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно положень ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки, квартири проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 зазначається, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Також, у цьому листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем».

У даній справі судом встановлено, що 15.01.2014 року Державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Малиновською О.К. було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що все своє майно вона заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в разі його смерті – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 15.01.2014 року №36329701, до Спадкового реєстру було внесено Державним нотаріусом реєстраційний запис щодо реєстрації заповіту від імені ОСОБА_2 , № у Спадковому реєстрі 55599595, на бланку ВТР 216713, номер в реєстрі нотаріальних дій:1-43.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які можуть бути вирішені лише в судовому порядку, суд, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що потребують задоволення, оскільки визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом на зазначену квартиру не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивача.

З огляду на зазначене, суд виснує про те, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спадкове майно є обґрунтованими та потребують задоволення.

Керуючись ст. 12, 19, 43, 49, 77-81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, ЄДРПОУ:26597691) про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 49, 6 кв. м., житловою площею 30, 7 кв. м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29.09.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Одеська міська рада (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1, ЄДРПОУ:26597691).

Суддя: Н.О. Шевчук