Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №521/17839/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/17839/25

Провадження № 2/521/1126/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання – Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом, у якому просить звільнити його від сплати нарахованої заборгованості за аліментами за виконавчим листом №1519/16115/2012, виданим 16.08.2017 Малиновським районним судом м. Одеси, частково, зменшивши її розмір із 284 182,42 грн. до 20 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у Київському ВДВС у м. Одесі перебуває виконавче провадження №54594561 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх доходів. Згідно з розрахунком державного виконавця станом на 01.09.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 284 182,42 грн (при цьому позивач зауважує, що виконавець помилково нараховував аліменти після досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Позивач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України наявні істотні обставини для часткового звільнення його від сплати боргу. Зокрема, у другому шлюбі в нього народилося двоє дітей (2012 та 2014 р.н.), які перебувають на його утриманні. Крім того, його друга дружина тривалий час тяжко хворіла, її лікування було довготривалим та фінансово затратним, а ІНФОРМАЦІЯ_3 вона померла. На даний час позивач є батьком-одинаком, самостійно виховує двох малолітніх дітей, його заробітна плата становить лише 9 240 грн на місяць, що унеможливлює погашення заборгованості у повному обсязі. Меншу суму в розмірі 20 000 грн він згоден сплатити.

У серпні 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Подорожній А.С. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між хворобою та смертю другої дружини, народженням інших дітей і виникненням заборгованості зі сплати аліментів, яка почала формуватися ще з червня 2019 року. Відповідач зазначає, що наявність інших дітей чи низький рівень доходів не є підставою для списання вже сформованої заборгованості. Також позивачем не надано жодних фінансових документів на підтвердження витрат на лікування дружини. Відповідач наголошує, що часткове звільнення від сплати боргу до 20 000 грн порушить права дитини на належне матеріальне забезпечення.

Співвідповідач ОСОБА_3 відзиву на позовну заяву не подала, своїм правом на висловлення правової позиції щодо суті спору не скористалася. Третя особа письмових пояснень щодо позову до суду не направляла.

Заяви, клопотання учасників справи

Від представника позивача адвоката Пуленко А.Г. до суду надходили:

-заява про усунення недоліків позовної заяви від 24.11.2025 року;

-заяви про розгляд справи без участі позивача та його представника від 13.01.2026 року та 10.02.2026 року, у яких заявлено про підтримання позовних вимог та згоду на ухвалення заочного рішення;

-клопотання від 11.05.2026 року про залучення до участі у справі як співвідповідача повнолітньої дочки – ОСОБА_3 ;

-клопотання від 13.08.2026 року про відкладення розгляду справи для повторного повідомлення співвідповідача.

Від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Подорожнього А.С. до суду надходило клопотання від 26.08.2026 року про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, мотивоване тим, що відповідач не отримувала ухвали про відкриття провадження, а представник отримав доступ до матеріалів електронної справи лише 25.08.2026 року.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 22.10.2025 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (подання додатків у паперовій формі та доказів направлення матеріалів відповідачу). Недоліки були усунуті позивачем у встановлений строк.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі як співвідповідача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Співвідповідачу встановлено строк для подання відзиву. Розгляд справи було відкладено.

Враховуючи клопотання представника відповідача Філіпчук І.О. про поновлення процесуального строку на подання відзиву, суд, керуючись положеннями ст. 127 ЦПК України, визнав причини пропуску строку поважними, поновив його та долучив відзив до матеріалів справи. Заходи забезпечення позову або забезпечення доказів судом не вживалися. Справа розглядається за наявними матеріалами.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Інтереси позивача в судовому засіданні представляв представник ОСОБА_4 , який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав відповідні пояснення та просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Інтереси відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні представляв адвокат Подорожній А.С., який позов не визнав у повному обсязі, надав пояснення та заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору — Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень щодо позову не подавав.

З`ясувавши думку присутніх представників сторін, які не заперечували проти слухання справи за відсутності інших учасників, суд, керуючись положеннями статті 223 ЦПК України, ухвалив провести розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 31 серпня 2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 дочка сторін ОСОБА_3 досягла повноліття.

На примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 54594561 з виконання виконавчого листа № 1519/16115/2012, виданого 16 серпня 2017 року Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх доходів, починаючи з 07 вересня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем 01 вересня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 284 182,42 грн. З матеріалів справи та доводів сторін вбачається, що вказана заборгованість формувалася протягом тривалого часу, починаючи з червня 2019 року.

05 вересня 2012 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_5 . У цьому шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Діти зареєстровані та проживають разом із позивачем.

Згідно з наданими позивачем медичними документами, зокрема висновками, виписками, результатами досліджень за 2016, 2021, 2024 роки, друга дружина позивача ОСОБА_5 мала захворювання та перебувала під наглядом лікарів, у тому числі за кордоном у місті Дрезден (Німеччина).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 13 січня 2025 року, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Дрезден (Німеччина). Після її смерті позивач самостійно виховує двох неповнолітніх дітей від другого шлюбу.

Згідно з довідкою про доходи від 25 вересня 2025 року, заробітна плата позивача ОСОБА_1 на час звернення до суду становить 9 240 грн на місяць.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та пятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами першою та другою статті 27 вказаної Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другою статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Однак системний аналіз зазначеної норми у поєднанні з принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини свідчить про те, що закон вимагає встановлення не лише самого факту існування певної складної життєвої обставини, а й наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між такою обставиною та неможливістю платника виконувати свій обов`язок зі сплати аліментів, що у підсумку призвело до виникнення заборгованості.

Саме такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 04 березня 2021 року у справі № 177/1090/18, де зазначено, що тяжке матеріальне становище платника, наявність інших утриманців чи зміна стану здоров`я можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на майбутнє, однак не є безумовними обставинами, що мають істотне значення для звільнення від уже накопиченої заборгованості, якщо не доведено, що саме ці обставини унеможливлювали сплату аліментів у період її формування.

Оцінюючи доводи позивача про те, що заборгованість виникла у зв`язку з довготривалим та фінансово затратним лікуванням його другої дружини, яка згодом померла, суд виходить із такого.

Матеріали справи підтверджують факт захворювання ОСОБА_5 та її смерть ІНФОРМАЦІЯ_8 . Разом із тим, як встановлено судом, заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 284 182,42 грн почала формуватися з червня 2019 року, тобто до смерті дружини позивача. Відповідно до вимог статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Позивач, стверджуючи про фінансову неспроможність сплачувати аліменти через лікування дружини, не надав суду жодного належного та допустимого фінансового документа (чеків, квитанцій, банківських виписок, договорів про надання платних медичних послуг), який би підтверджував реальний розмір понесених ним витрат на лікування, періоди здійснення таких витрат та доводив би, що саме ці витрати вичерпували його дохід настільки, що він був об`єктивно позбавлений можливості надавати матеріальне утримання своїй дочці ОСОБА_8 . Надані медичні довідки засвідчують лише діагнози та факт звернення за медичною допомогою, у тому числі до клініки в Німеччині, однак не є доказами понесення надмірних матеріальних витрат, які звільняють від обов`язку утримувати дитину.

Суд також критично оцінює посилання позивача на факт його перебування у статусі батька-одинака та наявність на його утриманні двох інших неповнолітніх дітей від другого шлюбу. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо всіх своїх дітей. Наявність у платника аліментів інших дітей, зміна його сімейного стану є обставинами, які відповідно до статті 192 СК України можуть бути підставою для пред`явлення окремого позову про зменшення розміру поточних аліментних платежів, оскільки вони впливають на поточний майновий стан платника. Проте народження інших дітей не має зворотної дії та не нівелює обов`язку, який виник раніше, і не може слугувати підставою для звільнення платника від уже сформованої заборгованості перед старшою дитиною.

Аргументи позивача про те, що на даний час він отримує заробітну плату в розмірі лише 9 240 грн, характеризують його теперішнє матеріальне становище та здатність одноразово погасити борг, однак не пояснюють причин ухилення від сплати аліментів протягом попередніх років. Якщо матеріальний стан особи ускладнює швидке погашення значної заборгованості, це не означає, що така заборгованість повинна бути безпідставно зменшена судом з 284 182,42 грн до 20 000 грн. Зменшення судом цієї заборгованості майже у чотирнадцять разів означатиме фактичне позбавлення дитини права на отримання коштів, які мали бути спрямовані на її життєзабезпечення та розвиток, що є грубим порушенням майнових прав дитини та суперечить принципу якнайкращого забезпечення її інтересів.

Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позивач не довів наявності виняткових обставин, які мають істотне значення та об`єктивно перешкоджали йому виконувати аліментні зобов`язання у період формування заборгованості. Заявлені позивачем обставини не знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням боргу, а тому правові підстави для застосування положень частини другої статті 197 СК України та звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами відсутні. З огляду на це у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що права, свободи чи інтереси позивача з боку відповідачів не порушені, не визнані та не оспорені. Натомість тривале невиконання позивачем свого обов`язку з утримання дитини порушує права самої дитини на належний рівень життя.

Суд не застосовує до спірних правовідносин частину другу статті 197 СК України як підставу для задоволення позовних вимог, на яку посилався позивач, оскільки судом не встановлено факту існування обставин, які б підпадали під дію вказаної норми як такі, що об`єктивно унеможливлювали сплату аліментів. Інших норм права, на які б посилалися сторони і які б не були враховані судом, матеріали справи не містять.

Щодо доводів позивача про неправомірне нарахування державним виконавцем заборгованості за період після досягнення дочкою повноліття (з 25 серпня 2024 року по вересень 2025 року на суму 40 840 грн), суд зазначає таке. Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі виникнення спору — судом. Якщо позивач не погоджується з арифметичним розрахунком чи періодом нарахування, здійсненим виконавцем, він має право оскаржити відповідні дії чи рішення державного виконавця в порядку контролю за виконанням судових рішень (розділ VII ЦПК України) або звернутися з позовом про визначення розміру заборгованості. Проте помилка в розрахунку державного виконавця (у разі її наявності) не є «обставиною, що має істотне значення» в розумінні частини другої статті 197 СК України, яка дає право на матеріально-правове звільнення від сплати боргу. Тому ці доводи не можуть бути підставою для задоволення позову про звільнення від сплати заборгованості.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору — Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами — відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) відомості відсутні.

Третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: 65065, м. Одеса, вул. Танцюри Євгенія, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41407330.

Повний текст рішення суду складено 29 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

29.09.26