Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №521/18665/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/18665/25

Номер провадження № 2-а/521/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя Плавич І.В.,

секретар судового засідання Положенцева Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № юр/2853/1 від 10.06.2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винесену ІНФОРМАЦІЯ_3 , поновити строк на подачу позовної заяви.

Вимоги обґрунтовує тим, що 10 червня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №1045 по справі про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП відносно позивача.

Копія постанови про накладення штрафу відсутня у позивача, оскільки зазначена постанова йому не вручалась.

Постановою головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мітєвою Л.В. про відкриття виконавчого провадження №79007371 від 15.09.2025 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови №юр/2853/1, виданої 10.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про штраф 34000,00 грн.

Позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови після накладення арешту на його рахунки, оскільки останній є військовослужбовцем та весь час (з 10.06.2025 року) проходить військову службу.

Протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності були оформлені та складенні за відсутності позивача, без належного повідомлення його про час і місце розгляду справи. Позивач не допустив порушення законодавства про мобілізацію, що підтверджується витягом з державного додатку «Резерв+».

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 .

При цьому зазначає, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 поштовим зв`язком на адресу вказану військовозобов`язаним у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів поштовим зв`язком була направлена повістка №3489739 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 14 год. 00 хв. 29.05.2025 року, для уточнення даних.

Повістка №348739 від 19.05.2025 року була направлена з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610253793972, яке згідно з інформацією від поштового оператора АТ «Укрпошта» було повернуто відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 був доставлений 10.06.2025 року в порядку визначеному ст. 259 КУпАП працівниками Національної поліції, як особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_2 , але правопорушник скориставшись ст. 63 Конституції України від надання пояснень відмовився, від підпису протоколу відмовився.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

10 червня 2025 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №28531712 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до якого, 29 травня 2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, а саме, не прибув 29 травня 2025 року за повісткою від 19.05.2025 року для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виклик направлений рекомендованим листом, трек-номер 0610253793972.

Постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 від 10 червня 2025 року №юр/28531/1, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1 000 НМДГ, що становить 17 000,00 гривень.

У постанові вказано, що 10 червня 2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, а саме, не прибув 29 травня 2025 року за повісткою від 19.05.2025 року для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Виклик направлений рекомендованим поштовим відправленням №0610253793972.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

У ч. 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

У ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.

ОСОБА_1 інкримінується неявка по повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Тому, на ІНФОРМАЦІЯ_3 покладається обов`язок довести, що ОСОБА_4 було належним чином вручено виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Обов`язок з`являтися за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, що визначені у повістці виникають виключно у випадку, коли така повістка була вручена у встановленому законом порядку.

Особливості вручення повістки регулюються Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560.

Згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» №560 від 16.05.2024 року, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

У п.41 зазначеної постанови вказано, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно п.47 Постанови, у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

До відзиву долученою копію повістки №3489739 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої останньому належало з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 29.05.2025 року о 14:00 годині.

Також міститься копія описку вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610253793972, форми 107П.

У протоколі та постанові зазначається, що повістка направлялася засобами поштового зв`язку, трек-номер 0610253793972.

Проте, до відзиву не долучено копію рекомендованого повідомлення або конверта, які б підтверджували те, що відправлення було вручено ОСОБА_1 , або останній відмовився від отримання відправлення, або ж відправлення було повернуто у зв`язку із відсутністю особи за адресою місця проживання.

До відзиву також не долучено результати перевірки статусу відправлень через веб-портал АТ «УКРПОШТА», який би дав змогу встановити ту обставину, що повістка була належним чином вручена ОСОБА_1 .

При цьому, згідно відомостей з сервісу перевірки статусу відправлень АТ «УКРПОШТА», дані про відправлення за номером 0610253793972 на момент ухвалення рішення час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 було належним чином вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стаття 255 КУпАП, яка містить перелік осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення не містить норм, які б визначали уповноважених суб`єктів на складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 та 211 КУпАП.

Наказ МОУ «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 містить положення про те, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Тобто, працівник ТЦК ТА СП може складати протокол про адміністративне правопорушення лише за наявності наказу керівника відповідного ТЦК ТА СП, яким його уповноважено на складання протоколу.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що виконавець адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення суду надано не було.

У статті 235 КУпАП міститься положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

КУпАП та наказ МОУ Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачає права керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Більш того, як вбачається з роздруківки з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв +» ОСОБА_1 уточнив свої дані 16.05.2025 року.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.

Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.

Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.

Суб`єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушення його прав та обов`язків, гарантованих Конституцією та законам України, а також забезпечення дотримання принципу презумпції невинуваності буде скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що інкріміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення мало місце, оскільки останній не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 , беручи до уваги той факт, що матеріали справи не містять будь-яких інших доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанову № юр/2853/1 від 10.06.2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винесену ІНФОРМАЦІЯ_3 10.06.2025 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № юр/2853/1 від 10.06.2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винесену ІНФОРМАЦІЯ_3 10.06.2025 року.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 246 ч. 5 п. 4 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

Суддя: І.В. Плавич