Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №521/100/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/100/26

Провадження №2/521/2684/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі

судді Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Баханастюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : Національна служба здоров`я України, в інтересах якої пред`явлений позов Хаджибейською окружною прокуратурою міста Одеси

відповідач : ОСОБА_1

третя особа : КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської Ради

предмет позову : відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

Хаджибейська окружна прокуратура м.Одеси в інтересах Національної служби здоров`я України звернулась із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог прокуратура послалась на те, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 19.08.2025, справа 522/14743/25 відповідача ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.

В межах кримінального провадження встановлено, що в результаті ДТП потерпіла пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та перебувала на лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР.

Вартість лікування потерпілої особи за рахунок бюджетних коштів Національної служба здоров`я України склала 25 209 грн. 21 коп., однак, відповідачем в установленому законом порядку не відшкодована.

Прокуратура, позивач Національна служба здоров`я України в процесі розгляду справи позов підтримали.

Відповідач позов не визнав, скористався процесуальним правом надання відзиву.

В обгрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 послався на те, що повністю відшкодував шкоду потерпілій від ДТП ОСОБА_2 , що підтверджується письмовим договором від 10.07.2025 із розпискою до нього від 11.07.2025.

Окрім того, відповідач стверджував, що частину коштів на лікування потерпілої за розпискою він передав її сестрі ОСОБА_3 , що виключає правомірність позовних вимог.

Третя особа КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської Ради просила вирішити спір за її відсутності на підставі наявних доказів.

Розгляд справи завершений 15.09.2026, проголошення рішення призначено судом на 29.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, докази, на які сторони послались в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 19.08.2025, справа 522/14743/25 відповідача ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.

В межах кримінального провадження №12025162510000685 встановлено, що в результаті ДТП потерпіла пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та перебувала на лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР.

Між кримінальним правопорушенням та перебуванням потерпілої на стаціонарному лікуванні наявний причинний зв`язок.

Період стаціонарного лікування потерпілої склав 6 ліжко-днів.

Вартість лікування за рахунок бюджетних коштів Національної служба здоров`я України склала 25 209 грн. 21 коп., що підтверджується довідкою-рахунком №17 КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської Ради.

Розрахунок вартості спірних коштів відповідає ПКМУ від 16.07.1993 N545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», відповідачем не спростований, контр-розрахунок останнім не наданий.

13.02.2025 між Національною службою здоров`я України та КНП «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської Ради укладений договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1454-Е125-Р000, що відповідає Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

Відповідно до частин 1,3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

За п. 2 ПКМУ від 16.07.1993 № 545 « Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

В досудовому порядку спірні кошти відповідачем закладові охорони здоров`я не відшкодовані.

Зазначене не оспорювалось відповідачем та підтверджується листом Державної казначейської служби України від 26.11.2025 № 11-06-06/26118.

Пред`явлення позову прокурором не суперечить ЦПК України, Закону України "Про прокуратуру", за яким такий може бути пред`явлений виключно в інтересах держави за відсутності уповноваженого органу або, якщо уповноважений орган знає про порушення інтересів держави, але не вживає заходів (не звертається до суду) протягом розумного строку після того, як дізнався або мав дізнатися про порушення (лист Приморської окружної прокуратури міста Одеси Національній служби здоров`я України №52-14987вих-25 від 16.10.2025, відповідь Національній служби здоров`я України №48433/2-16-25 від 27.10.2025).

Суд вважає помилковими твердження відповідача, про те, що передані ним потерпілій особі грошові кошти на лікування за договором від 10.07.2025 автоматично звільняють його від обов`язку відшкодування витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілої від цього кримінального правопорушення, оскільки передача грошей останній не звільняє від обов`язку компенсувати витрати бюджету.

Такі правові вимоги є різними.

Так, законодавство чітко розмежовує два види зобов`язань, які виникають у винуватця кримінального правопорушення :

• Гроші, які винуватець передав потерпілій особі особисто є відшкодуванням шкоди, завданої фізичній особі (матеріальні збитки на ліки, протезування, моральна шкода тощо).

• Витрати закладу охорони здоров`я це кошти, які держава або територіальна громада витратили з бюджету на надання медичної допомоги потерпілій особі (лікарняні ліжко-дні, робота персоналу, амортизація обладнання, забезпечені державою медикаменти). Потерпіла особа не розпоряджається цими грошима, бо вони належать бюджету, а не їй.

Притягнення особи до кримінальної відповідальності не звільняє її від майнових наслідків вчиненого правопорушення.

Звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 46 КК України вимагає попереднього відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, проте саме звільнення від відповідальності не скасовує обов`язку відшкодувати повну шкоду, якщо вона залишилась неповною або якщо йдеться про інші незадоволені вимоги.

Висновки суду узгоджуються із сталою судовою практикою Верховного Суду (зокрема, справи № 308/1463/19, № 712/5139/20), за якою обов`язок відшкодувати кошти за стаціонарне лікування потерпілої особи покладається виключно на винуватця злочину.

Враховуючи викладене, позов є доведений, спосіб захисту порушеного права є ефективним, тобто відповідає змісту порушеного права та забезпечує його реальне, повне поновлення.

Судовий збір підлягає присудженню з відповідача в порядку ст. 141 ЦПК України в дохід держави.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 25 209 грн. 21 коп., зарахувавши їх в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, код отримувача 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку UA978999980313080115000026011.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст. 354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Повний текст рішення виготовлений 29.09.2026