Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №521/14076/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/14076/26

Провадження №2-а/521/166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи: Інспектора взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Бориса Дмитра Ігоровича про скасування постанови,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи: Інспектора взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Бориса Дмитра Ігоровича про скасування постанови, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7637710 від 30 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позов обґрунтований такими обставинами.

Постановою інспектора взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку УП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції Бориса Д.І. серії ЕНА №7455746 від 28.06.2026 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Рішенням начальника УПП в Одеській області Рубана Р. № К-1405 від 07.07.2026 року вказану постанову було скасовано, а справу направлено на новий розгляд на 29.07.2026 року. Позивач вказує, що вищевказане рішення він отримав 24.07.2026 року. 27.07.2026 року позивач особисто подав заяву/клопотання, в якій просив: перенести розгляд справи на 30.07.2026 року на 10:00 годин; відсторонити/усунути інспектора Бориса Д.І. від повторного розгляду справи; призначити службове розслідування відносно інспектора ОСОБА_2

ОСОБА_1 зазначає, що незважаючи на належним чином подану 27.07.2026 року заяву/клопотання службовими особами УПП в Одеській області було вчинено грубі процесуальні порушення та системні протиправні дії, а саме:

-умисне ігнорування клопотань до розгляду справи, зокрема:

офіційна відповідь УПП за підписом заступника начальника УПП Мельника С. (виконавець Казанецький О.) була датована та підписана лише 04.08.2026 року (вих. №K-1635/41/13/01-03-26), тобто через 5 днів після винесення оскаржуваної постанови; у вказаній відповіді відповідач взагалі не ухвалив жодного процесуального рішення щодо задоволення чи відмови в задоволенні поданого клопотання від 27.07.2026 року, а лише констатував факт проведення розгляду справи 30.07.2026 року та винесенні оскаржуваної постанови;

-умисні протиправні дії співробітника УПП ОСОБА_3 , зокрема:

позивач 30.07.2026 року о 09:24 у поштовому відділенні отримав лист (вих. № К-1618/41/13/03-26 від 28.07.2026 року, виконавець – Казанецький О.), у якому вказувалося, що розгляд відбудеться 30.07.2026 року, а про конкретний час та місце його буде повідомлено додатково. Натомість розгляд було проведено того ж дня о 10:35 (тобто через 1 годину 11 хвилин після отримання листа на пошті у центрі міста та за 36 хвилин після вказаного у відповіді часу 10:00), при цьому жодних додаткових повідомлень надано не було.

-умисне приховування контактів та блокування зв?язку з ОСОБА_4 , зокрема:

у листі виконавець ОСОБА_5 свідомо зазначив номер телефону, який є загальним телефоном чергової частини, а не його прямим робочим номером. Його численні спроби 30.07, 31.07 та 01.08.2026 року зв`язатися з ОСОБА_4 були безрезультатними.

-повторне порушення законності інспектором Борисом Д.І., зокрема:

позивач 03.08.2026 року о 09:24 годин у поштовому відділенні отримав оскаржувану постанову серії ЕНА № 7637710 від 30.07.2026 року, знову винесену о 10:35 інспектором Борисом Д.І. за його відсутності, без розгляду заявлених клопотань та без роз`яснення процесуальних прав.

Окрім заперечень щодо вчинених процесуальних дій працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області при винесенні оскаржуваної постанови, позивач зазначив, що не порушував вимог п. 12.4 ПДР, швидкісного режиму дотримувався, а матеріал справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

14 вересня 2026 року на адресу суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції, в якому представник відповідача заперечував щодо задоволення позову.

Обґрунтовуючи свої доводи зазначив наступне.

В ході виконання службових обов`язків у складі екіпажу патрульної поліції 28.06.2026 о 10 год. 13 хв. інспектором 2-го взводу 5-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Борисом Дмитром Ігоровичем було виявлено транспортний засіб марки «HONDA ACCORD», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував вищезазначеним транспортним засобом зі швидкістю 75 км/год. в межах населеного пункту де дозволена максимальна швидкість в 50 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вищезазначене адміністративне правопорушення було зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCAM TC008449 та підтверджується відеозаписами роздруківкою і вищезазначеного лазерного вимірювача швидкості руху.

Відтак, відповідно до покладених на поліцію завдань, поліцейські відреагували на виявлене ними порушення ПДР та, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», зупинили транспортний засіб марки «HONDA ACCORD», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

В подальшому, поліцейські повідомили ОСОБА_1 причину зупинки керованого ним транспортного засобу - перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу, а саме рух зі швидкістю 75 км/год. в межах населеного пункту. Де дозволена максимальна швидкість в 50 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год, та відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху повідомили про необхідність надання посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію на даний транспортний засіб.

За результатами розгляду адміністративної справи, інспектором поліції Борисом Д.І., в порядку ст.ст. 283-284 КУпАП прийнято рішення (постанову) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7455746 від 28.06.2026, якою прийняв рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В подальшому ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження винесеної постанови – написав заяву на ім?я начальника УПП в Одеській області ДПП. За результатами розгляду даної скарги постанова серії ЕНА № 7455746 від 28.06.2026 була скасована, а матеріали адміністративної справи направлені на новий розгляд.

Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 достеменно було відомо, що постанова серії ЕНА № 7455746 від 28.06.2026 року була скасована; матеріали адміністративної справи за фактом перевищення швидкості направлені на новий розгляд позивачу достеменно було відомо про день та час нового розгляду справи; позивач навіть реалізовував своє право на подачу клопотань – зокрема клопотань про перенесення розгляду справи. Незважаючи на вказані обставини, представник відповідача вважає, що гр. ОСОБА_1 зловживав своїми процесуальними правами з метою уникнення передбаченої адміністративної відповідальності.

Звернув увагу, що ОСОБА_1 було відомо, що повторний розгляд справи відбудеться о 09 год. 00 хв. 29.07.2026. За клопотанням позивача розгляд справи було перенесено на 10 год. 00 хв. 30.07.2026 року. В узгоджений день та час ОСОБА_1 до УПП В Одеській області ДПП не прибув, лише зателефонував до чергової частини та знову повідомив, що не має наміру прибувати в узгоджений час. Повідомив, що «можливо» прибуде на протязі дня, вимагав щоб інспектор поліції ОСОБА_2 чекав його весь день.

Враховуючи, що день та час повторного розгляду справи ОСОБА_1 достеменно було відомо і останній не виявив бажання бути присутнім під час повторного розгляду справи, інспектор поліції ОСОБА_2 провів його за відсутності позивача. За результатами чого була винесена постанова серії ЕНА № 7637710 від 30.07.2026 року, яка оскаржується у вказаній справі. Враховуючи викладене представник відповідача вважає, що працівниками поліції не було допущено порушення прав ОСОБА_1 та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а відтак підстав для скасування постанова серії ЕНА № 7637710 від 30.07.2026 року не вбачається.

21 вересня 2026 року позивачем було надано відповідь на відзив, в якому зазначив, що керівництвом УПП в Одеській області не було вжито заходів щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Вказав, що в силу упередженості та прямого конфлікту інтересів ОСОБА_2 не міг розглядати справу повторно. Зазначив, що у листі УПП від 28.07.2026 року № К-1618/41/13/03-26 (виконавець Казанецький О.), за підписом заступника начальника Мельника С., чітко зазначив: «розгляд справи буде перенесено на 30.07.2026 року, про шо Вас буде повідомлено додатково», проте даний лист не містив жодних даних про конкретний час та точне місце розгляду, жодного додаткового повідомлення позивачу надано не було, конверт із цим листом позивач отримав на пошті лише 30.07.2026 р. о 09:24 годин. Вказав, що твердження представника проте, що позивач сам обрав дату та час розгляду справи не відповідає дійсності. Серед іншого, ОСОБА_1 зазначив, що фіксація швидкості приладом TruCAM, що утримується в руках, не забезпечує стабільності через природну похибку та тремтіння (ефект зсуву), а тому вимірювання має здійснюватися у стаціонарно закріпленому стані (на тринозі/штативі).

Учасники справи та їх представники у відкрите судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій позов підтримав.

Представник Департаменту патрульної поліції у відзиві на позовну заяву не заперечував щодо розгляду справи у його відсутність.

Інспектор взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області старший лейтенант поліції Борис Дмитро Ігорович про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність та відзив не подавав.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Також, згідно п. 1.1 ПІД, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

З метою забезпечення безпеки дорожнього руху на дорогах встановлюється безпечна та максимальна швидкість з якою дозволено рухатися транспортним засобам на певних ділянках доріг.

Відтак, згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 1.10 ПДР, безпечна швидкість – швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Згідно п. 1.10 ПДР дорожня обстановка – сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.3 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Відповідно до п. 12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно п. 12.4 ПДР вбачається, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Судом встановлено, що вході виконання службових обов`язків у складі екіпажу патрульної поліції 28.06.2026 о 10 год. 13 хв. інспектором 2-го взводу 5-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Борисом Дмитром Ігоровичем було виявлено транспортний засіб марки «HONDA ACCORD», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував вищезазначеним транспортним засобом зі швидкістю 75 км/год. в межах населеного пункту де дозволена максимальна швидкість в 50 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 25 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вищезазначене адміністративне правопорушення було зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCAM TC008449 та підтверджується відеозаписами роздруківкою і вищезазначеного лазерного вимірювача швидкості руху.

За результатами розгляду адміністративної справи постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7455746 від 28.06.2026 року, складеною інспектором взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Борисом Дмитром Ігоровичем, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 12).

Рішенням начальника УПП в Одеській області № К-1405 від 07.07.2026 року винесену у відношенні ОСОБА_1 постанову серії ЕНА №7455746 від 28.06.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. – скасовано, справу направлено на новий розгляд (а.с. 14-15).

Так, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7637710 від 30.07.2026 року, складеною інспектором взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Борисом Дмитром Ігоровичем, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 11).

Зі змісту вказаної постанови вбачається (дата розгляду справи: 30.07.2026 року о 10:35 годин, місце розгляду справи: вул. Академіка Корольова, 5, м. Одеса), що 28.06.2026 року о 10:36 годин за адресою: вул. Отамана Головатого, 113, м. Одеса, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «HONDA ACCORD», номерний знак НОМЕР_1 , у населеному пункті рухався зі швидкістю 75 км/год, де дозволено рухатись зв швидкістю 50 км/год, чим перевищив швидкість руху на 25 км/год. Зафіксовано на прилад TruCAM TC008449, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. У графі 8 вказаної постанови зазначено: не з`явився.

Заперечуючи щодо вказаної постанови, ОСОБА_1 посилається на процесуальні порушення збоку працівників Управління патрульної поліції в Одеській області при винесенні постанови, зокрема ігнорування його клопотань, неповідомленні про дату, час та місце розгляду справи, а також на відсутність в матеріалах належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Як зазначає позивач, рішення начальника УПП в Одеській області ДПП № К-1405 від 07.07.2026 року, якою було скасовано постанову серії ЕНА №7455746 від 28.06.2026 року, а справу направлено на новий розгляд на 29.07.2026 року він отримав 24.07.2026 року.

Як вбачається із клопотання, поданим особисто ОСОБА_1 на ім`я начальника УПП в Одеській області ДПП 23.07.2026 року, позивач просив суд перенести розгляд адміністративної справи з 29.07.2026 року на 30.07.2026 року о 10:00 годин у зв`язку із необхідністю доставлення його матері до лікаря. Вказане клопотання було зареєстроване за вх.№ К-1618 (а.с. 90).

Листом заступника начальника управління – начальником відділу чергової частини Мельником С. від 28.07.2026 року № К-1618/41/13/19/03-26 ОСОБА_1 було повідомлено, його клопотання від 23.07.2026 року було задоволено, а розгляд справи буде перенесено на 30.07.2026 року, про що його буде повідомлено додатково (а.с. 91).

Позивач стверджує, що лист № К-1618/41/13/19/03-26 від 28.07.2026 року він отримав 30.07.2026 року о 09:24 годин у відділенні пошти (а.с. 19).

Суд не приймає доводи позивача про те, що лист № К-1618/41/13/19/03-26 від 28.07.2026 року він отримав лише 30.07.2026 року о 09:24 годин, тобто через 1 годину 11 хвилин після отримання листа на пошті та за 36 хвилин після вказаного у листі часу розгляду справи 10:00, як підставу незавчасного повідомлення про розгляд справи, оскільки вказану дату та час ним було обрано добровільно.

Серед іншого, із наданого до відзиву відеозапису з портативного відеореєстратора вбачається, 30.07.2026 року о 09:58 годин ОСОБА_1 телефонував до УПП в Одеській області, та на запитання інспектора поліції: «чи будете ви сьогодні?» не відповів. Згодом в ході розмови зазначив, щоб інспектор поліції ОСОБА_2 його очікував протягом дня, проте він не знає коли саме він буде (а.с. 98).

Крім того, судом встановлено, що 27.07.2026 року ОСОБА_1 на ім`я начальника УПП в Одеській області ДПП було подано заяву, в якій просив, зокрема: перенести розгляд справи, призначений на 30.07.2026 року до моменту завершення службового розслідування стосовно дій інспектора ОСОБА_2 , надати можливість ознайомитись з матеріалами справи, а також призначити службове розслідування відносно інспектора поліції ОСОБА_2 , в тому числі, відсторонити останнього від повторного розгляду справи. Вказана заява була зареєстрована за вх.№ К-1635 (а.с. 106-108).

Так, Листом заступника начальника управління – начальником відділу чергової частини Мельником С. від 04.08.2026 року № К-1635/41/13/19/03-26 гр. ОСОБА_1 було повідомлено наступне:

«Ваше клопотання про перенос розгляду справи у зв`язку із сімейними обставинами було прийнято, а справу перенесено на зручний для Вас час, о 10.00 30.07.2026 року, про що Вас було належним чином повідомлено відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, прибувши до приміщення УПП в Одеській області ДПП о 10.00 30.07.2026 року Ви б мали можливість ознайомитись із матеріалами справи та скористатися іншими правами, що передбачені статтею 268 КУпАП.

Тобто, Вам були створені належні та достатні умови для Вашої присутності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Також повідомляємо, що Ваша вимога про перенос розгляд справи не може бути задоволена, у зв`язку з відсутністю підстав на які Ви посилаєтесь, а саме, службове розслідування не проводиться - за Вашим зверненням проводиться перевірка. Водночас, інших поважних причин неможливості прибуття Вами вказано не було.

З огляду на вищевказане, о 10.35 30.07.2026 року у приміщенні УПП в Одеській області ДПП відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення за Вашої відсутності, у зв`язку з тим, що Ви не прибули, водночас, Вас було належним чином та заздалегідь повідомлено про розгляд справи у час, який Ви самостійно обрали під час подання клопотання від 23.07.2026 за № К-1618.

Зокрема, підстава на яку ви посилались у своїй заяві від 27.07.2026 за № K-1635 не може бути врахована як поважна причина Вашої відсутності, водночас, інших причин Вами зазначено не було.» (а.с. 109-110).

За таких обставин суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 від 27.07.2026 року за вх.№ К-1635 було розглянуто та повідомлено про відсутність підстав для повторного відкладення розгляду справи, призначеного на 30.07.2026 року о 10:00 годин.

Суд не приймає доводи позивача про те, що вказаний лист він отримав вже після дати розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки заяву від 27.07.2026 року за вх.№ К-1635 ОСОБА_1 було подано, в тому числі, в порядку ЗУ «Про звернення громадян», відповідно до приписів якого, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

За таких обставин суд приходить до висновку, що гр. ОСОБА_1 було достеменно відомо про дату час та місце розгляду справи, про які останній особисто просив в клопотанні від 23.07.2026 року, проте у визначену дату та час не з`явився без повідомлення причин неявки.

Суд розцінює зазначену поведінку позивача, яка виразилась у поданні клопотання про повторне безпідставне відкладення розгляду справи, як недобросовісне користування наданими процесуальними правами, оскільки, скориставшись правом на відкладення розгляду справи, гр. ОСОБА_1 фактично не скористався можливістю взяти участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, чим сприяв затягуванню розгляду справи.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсторонення/усунення інспектора Бориса Д.І. від подальшого розгляду справи, призначення відносно нього службового розслідування, суд зазначає, що вони не стосуються предмета розгляду даної справи, оскільки предметом судового розгляду є встановлення факту вчинення особою адміністративного правопорушення, наявності в її діях складу такого правопорушення, а також перевірка законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови. Обставини, пов`язані з проходженням інспектором служби, його подальшим залученням до виконання службових обов`язків чи проведенням щодо нього службового розслідування, самі по собі не впливають на встановлення зазначених обставин та не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної постанови незаконною.

При цьому суд враховує, що право особи, передбачене статтею 268 КУпАП, бути присутньою при розгляді справи та заявляти клопотання не є безумовною підставою для необмеженого відкладення розгляду справи. Зі змісту частини першої статті 268 КУпАП вбачається, що за відсутності особи справа може бути розглянута за наявності даних про своєчасне повідомлення її про місце і час розгляду та за відсутності обґрунтованих перешкод для розгляду справи. У даному випадку позивач не лише був обізнаний про дату 30.07.2026 року, а й самостійно визначив час 10:00 год. у попередньому клопотанні про перенесення розгляду справи.

Суд бере до уваги і фактичну поведінку позивача безпосередньо перед розглядом справи. Як вбачається з відеозапису, 30.07.2026 року о 09:58 год. позивач телефонував до УПП в Одеській області та під час розмови не підтвердив свого прибуття на визначений час, натомість повідомив про невизначеність щодо часу свого прибуття та фактично вимагав очікувати його протягом усього дня. Така поведінка у сукупності з попередньо заявленим та задоволеним клопотанням про перенесення розгляду справи свідчить про відсутність у позивача наміру прибути до органу поліції саме на визначений ним час.

При цьому сама по собі обставина, що відповідь на заяву від 27.07.2026 року була оформлена 04.08.2026 року, тобто після проведення розгляду справи, не свідчить про автоматичну незаконність оскаржуваної постанови, оскільки зміст цієї заяви не містив нової об`єктивної обставини, яка унеможливлювала участь позивача у розгляді саме 30.07.2026 року о 10:00 год., а фактична поведінка позивача безпосередньо перед розглядом підтверджує його обізнаність про час розгляду та відсутність наміру прибути у визначений час.

Водночас суд зауважує, що несвоєчасне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи дійсно може мати наслідком визнання постанови протиправною, якщо внаслідок такого порушення особу фактично було позбавлено можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких істотним є саме позбавлення особи можливості бути присутньою при розгляді справи, надати пояснення, докази та заявити клопотання. У цій справі таких наслідків суд не встановив, оскільки позивач достеменно знав про дату та визначений ним час розгляду, а його неявка була наслідком власної поведінки.

З огляду на положення статті 280 КУпАП, під час розгляду справи підлягають встановленню насамперед факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, при перевірці оскаржуваної постанови суд має встановити, чи існували правові та фактичні підстави для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а не здійснювати перевірку всіх аспектів службової діяльності працівника поліції, які безпосередньо не впливають на ці обставини.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність прийнятого ним рішення, а суд, відповідно до статті 90 цього Кодексу, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У цій справі відповідач надав суду матеріали фото- та відеофіксації, дані лазерного вимірювача TruCAM TC008449 та інші матеріали, які узгоджуються між собою та підтверджують як факт руху транспортного засобу позивача зі швидкістю 75 км/год., так і перевищення встановленого в населеному пункті обмеження швидкості на 25 км/год.

Посилання позивача на можливу похибку вимірювання, зумовлену використанням TruCAM у ручному режимі, саме по собі не спростовує результат вимірювання. Позивачем не надано належних та допустимих доказів технічної несправності приладу, неправильності його експлуатації у конкретному випадку, проведення вимірювання з порушенням встановленої процедури або недостовірності зафіксованих ним даних. Натомість надані відповідачем матеріали містять конкретні відомості про серійний номер приладу, виміряну швидкість, дозволену швидкість, дистанцію вимірювання та номерний знак транспортного засобу, що дає можливість ідентифікувати результат вимірювання саме щодо автомобіля позивача.

Таким чином, навіть за наявності окремих зауважень позивача до порядку організації розгляду справи, такі зауваження не спростовують встановленого факту адміністративного правопорушення та не свідчать про відсутність у відповідача правових підстав для винесення оскаржуваної постанови. Судом не встановлено такого порушення процедури, яке призвело б до істотного обмеження прав позивача або позбавило відповідача можливості встановити обставини правопорушення на підставі наявних доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що адміністративне правопорушення, яке мало місце 28.06.2026 року о 10:36 годин за адресою: вул. Отамана Головатого, 113, м. Одеса, було зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCAM TC008449 та підтверджується відеозаписами та роздруківкою зі вищезазначеного лазерного вимірювача швидкості руху. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються відеозаписами з ПВР 471337, 474893, про які зазначено в графі 7 «До постанови додаються» (а.с. 98).

На роздруківці файлу з лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів TruCAM TC008449 чітко зазначено: дозволена швидкість з якою може рухатися транспортний засіб 50 км/год.; швидкість з якою рухався транспортний засіб під керуванням позивача 75 км/год.; дистанція на якій здійснювалося вимірювання швидкості руху транспортного засобу 99,2 м.; серійний номер лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів Т008449; номерний знак транспортного засобу вимірювання швидкості якого було здійснено ВH8053РХ.

Суд не приймає доводи позивача про те, що вимірювання швидкості руху його транспортного засобу було здійснено приладом TruCAM TC008449 не у стаціонарному закріпленому стані а у ручному режимі (з рук), оскільки методичні рекомендації приладу TruCAM не містить імперативних норм стосовно його стаціонарного розміщення та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі. Відтак, посилання, що використання приладу TruCAM в ручному режимі суперечить вимогам законодавства, є безпідставним.

Відеозаписом з портативного відеореєстратора інспектора патрульної поліції на якому зафіксований процес розгляду справи підтверджується правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення, враховуючи те, що про день та час повторного розгляду справи ОСОБА_1 було відомо і останній не виявив бажання бути присутнім під час повторного розгляду справи, інспектором взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку УП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Борисом Д.І. винесено постанову серії ЕНА №7637710 від 30.07.2026 року за відсутності позивача, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

З огляду на вищенаведені обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Додатково необхідно зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 та у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 243-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи: Інспектора взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Бориса Дмитра Ігоровича про скасування постанови – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Тополева