Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №521/12211/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/12211/26

Пр. №2-о/521/408/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі – Вороні А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

встановив:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575 належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

16 грудня 1996 року її право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано в Херсонському бюро технічної інвентаризації.

Зазначила, що при вивчені її документів для внесення відомостей про право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було з`ясовано, що при видачі правовстановлюючого документу на спадкове майно, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575 була допущена описка при написанні її по батькові, а саме « ОСОБА_2 », в той час як правильно має бути « ОСОБА_3 ».

Вказувала, що здійснити державну реєстрацію права власності і отримати відповідний витяг не представляється можливим, оскільки у свідоцтві про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, видане державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Кравцової С.М. допущено помилку, а саме описка при написанні її по батькові, а саме « ОСОБА_2 », в той час як правильно має бути « ОСОБА_3 », тобто так, як в її паспорті громадянина України.

Стверджувала, що допущена помилка у свідоцтві про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, чинить їй перешкоди у реалізації її права розпоряджатися своєю власністю, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з метою встановлення факту належності документу, який засвідчує її право власності на житловий будинок , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що її по батькові, зазначене у свідоцтві про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575 не співпадає з її по батькові, яке зазначене в її паспорті громадянина України, а також в інших документах, а саме у картці платника податків на ім`я ОСОБА_1 з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; свідоцтві про народженні серії НОМЕР_2 від 27 липня 1950 року на ім`я ОСОБА_1 ; довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №5137-5004011390 від 07 квітня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 ; довідці МСЕК серії 12 ААГ №972446 від 24 вересня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 , їй необхідно встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , правовстановлюючого документу, а саме свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, видане державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Кравцової С.М., оскільки у позасудовому порядку внесення виправлень у свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, не допускається.

Встановлення вказаного факту їй необхідно для реєстрації її права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на порушення своїх прав, як власника житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця просила суд встановити факт того, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано у БТІ за №687, видане державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Кравцової С.М. на ім`я ОСОБА_4 , яке зареєстровано у Херсонському бюро технічної інвентаризації за №227, належить їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Комсомольським РВХМУУМВС України в Херсонської області 21 січня 1998 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 13).

Заявниця в судове засідання не з`явилась, надала заяву про підтримання заяви про встановлення факту та просила суд розглянути справу за її відсутністю.

Представник заінтересованої особи: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом відповідно до ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась в с.Львово, Бериславського (Калиніського) району, Херсонської області, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.10).

Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені російською мовою « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 ».

21 січня 1998 року на ім`я заявниці був виданий паспорт громадянина України в якому зазначено українською мовою « ОСОБА_1 », російською мовою « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-6).

13 вересня 2000 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була видана картка платника податків (а.с.7).

07 квітня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07 квітня 2026 року №5137-5004011390 (а.с.9).

«4 вересня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була видана довідка МСЕК серії 12ААГ №972446 (а.с.11).

Встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575 житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

16 грудня 1996 року право власності ОСОБА_1 на житловий будинок , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано в Херсонському бюро технічної інвентаризації (а.с.8 звор.).

Встановлено, що при вивчені правовстановлюючих документів ОСОБА_1 для внесення відомостей про право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було з`ясовано, що при видачі правовстановлюючого документу на спадкове майно, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575 була допущена описка при написанні її по батькові, а саме « ОСОБА_2 », в той час як правильно має бути « ОСОБА_3 ».

Таким чином, ОСОБА_1 не може здійснити державну реєстрацію права власності і отримати відповідний витяг, оскільки у свідоцтві про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, видане державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Кравцової С.М. на її ім`я, оскільки було допущено помилку, а саме описку при написанні по батькові, а саме « ОСОБА_2 », в той час як правильно має бути « ОСОБА_3 », тобто так, як в її паспорті громадянина України.

Допущена помилка у свідоцтві про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, чинить заявнику перешкоди у реалізації її права розпоряджатися своєю власністю, у зв`язку з чим їй було рекомендовано звернутися до суду з метою встановлення факту належності документу, який засвідчує її право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже по батькові ОСОБА_1 , зазначене у свідоцтві про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575 не співпадає з по батькові, яке зазначене в її паспорті громадянина України, а також в інших документах, а саме у картці платника податків на ім`я ОСОБА_1 з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; свідоцтві про народженні серії НОМЕР_2 від 27 липня 1950 року на ім`я ОСОБА_1 ; довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №5137-5004011390 від 07 квітня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 ; довідці МСЕК серії 12 ААГ №972446 від 24 вересня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 , тому заявниці необхідно встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , правовстановлюючого документу, а саме свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, видане державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Кравцової С.М., оскільки у позасудовому порядку внесення виправлень у свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, не допускається.

Встановлення вказаного факту необхідно ОСОБА_1 для реєстрації її права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у свідоцтві про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, видане державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Кравцової С.М., на ім`я ОСОБА_4 по батькові не збігається із записом її по батькові в паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , який виданий Комсомольським РВХМУУМВС України в Херсонської області 21 січня 1998 року на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, судом достовірно встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, видане державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Кравцової С.М., на ім`я ОСОБА_4 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Комсомольським РВХМУУМВС України в Херсонської області 21 січня 1998 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .

. У відповідності до п. 1 ст. 293 ЦПК України, суд вправі встановити факт належності свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, видане державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Кравцової С.М., на ім`я ОСОБА_4 на житловий будинок , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Комсомольським РВХМУУМВС України в Херсонської області 21 січня 1998 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/ перебування: АДРЕСА_3 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір по справі складає 665,60 грн., який не сплачений заявницею при зверненні до суду, оскільки остання від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнена.

Керуючись ст. ст. 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт належності свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 листопада 1996 року серії ААА №663575, видане державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори Кравцової С.М., на ім`я ОСОБА_4 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Комсомольським РВХМУУМВС України в Херсонської області 21 січня 1998 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда