Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №501/4965/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 29.09.2026

Справа № 501/4965/25

2/501/154/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості,

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

1. Виклад позиції позивача.

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (далі позивач) 03.11.2025 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором позики у сумі 20083,6 грн.

Позов обґрунтований тим, що 04.12.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ»» та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документа з використанням електронного підпису №124806. У вказаному Кредитному договорі між сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та здійснено переказ коштів на рахунок відповідача у розмірі 4000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання не виконує, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 20083,6 грн., яка складається з: 4000 грн. - заборгованості за тілом, 16083,6 грн. - заборгованості за процентами за користування коштами.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач 03.07.2026 надав до суду відзив на позов (а.с.81-86), просить суд відмовити у задоволенні позову, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором, нарахування позивачем комісії є необгрунтованим, нарахування позивачем відсотків за несвоєчасно виконання зобов`язання у розмірі 20083,6 є несправедливим, тощо.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 03.11.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.37).

Ухвалою судді від 17.11.2025 відкрито провадження у справі з викликом сторін (а.с.40-41).

Сторони були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.5, 95).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 04.12.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ»» та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документа з використанням електронного підпису №124806. У вказаному Кредитному договорі між сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та здійснено переказ коштів на рахунок відповідача у розмірі 4000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання не виконує, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 20083,6 грн., яка складається з: 4000 грн. - заборгованості за тілом, 16083,6 грн. - заборгованості за процентами за користування коштами.

Згідно листа АТ "БАНК ФОРВАРД" (ЄДРПОУ: 34186061, юридична адреса: вулиця Січових Стрільців, будинок 17, м. Київ, 04053):

- на ім`я: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) було емітовано платіжну карту НОМЕР_2 в рамках карткового рахунку № НОМЕР_3 від 20.06.2018;

- надано виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 04.12.2019 по 06.12.2019 з відображенням часу зарахування коштів;

- інформація про номер телефону на який надсилається інформація про підтвердження здійснення операцій (вказано фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 ) за платіжною карткою НОМЕР_2 у період з 04.12.2019 по 06.12.2019.

V. Оцінка Суду.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.12.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ»» та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документа з використанням електронного підпису №124806, відповідно до п.1.1. якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк: сума позики 5000 грн, плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії складає 1,4% в день від початкового розміру позики відповідно до п.п.п1.1.1 договору; строк повернення позики (термін платежу) 02.01.2022.

Згідно п.4.1. договору позики позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше 02.01.2020.

Сторони домовилися, що повернення коштів та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюється згідно Графіка розрахунків,який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті (п.4.2. договору позики).

У графі реквізити позичальника зазначено особисту інформацію позичальника ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , реквізити паспорта, поштова адреса), а також наявна відмітка про накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором fxg5s8x9.

У Графіку платежів до договору позики № 124806 від 04.12.2019 зазначена сума позики 4000 грн, проценти за користування позикою 11,6 грн, комісійна винагорода 1624,0 грн, пеня 0, термін платежу 02.01.2020, який підписано електронним підписом ОСОБА_1 , одноразовим ідентифікатором fxg5s8x9.

Суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

Слід зазначити, що підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, договір про надання кредиту містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

При цьому, спірний договір в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно листа АТ "БАНК ФОРВАРД" (ЄДРПОУ: 34186061, юридична адреса: вулиця Січових Стрільців, будинок 17, м. Київ, 04053):

- на ім`я: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) було емітовано платіжну карту НОМЕР_2 в рамках карткового рахунку № НОМЕР_3 від 20.06.2018;

- надано виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 04.12.2019 по 06.12.2019 з відображенням часу зарахування коштів;

- інформація про номер телефону на який надсилається інформація про підтвердження здійснення операцій (вказано фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 ) за платіжною карткою НОМЕР_2 у період з 04.12.2019 по 06.12.2019.

Отже, кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, договір про надання кредиту містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту, тощо.

На підтвердження виконання обов`язку щодо переказу коштів відповідачу, позивачем надано Довідку про підтвердження платежу, згідно якої в рамках договору №04/08-17 про надання послуг з переказу грошових коштів від 04.08.2017 який додано до позовної заяви, ТОВ «ФК «Еланєнс» здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок отримувача, а саме 04.12.2019 року на картку № НОМЕР_2 сума платежу 4000 грн від відправника ТОВ «ФК «Гелексі», отримувач ОСОБА_1 , банк емітент платіжної картки BANK FORWARD (а.с.22).

До вказаного листа додано виписку за поточним рахунком за період з 04.11.2019 по 06.12.2019.

До матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості відповідача за договором позики № 124806 від 04.12.2019 року за період з 04.12.2019 по 31.07.2025, згідно якого загальна сума заборгованості становить 20083,6 грн., яка складається з: 4000 грн. - заборгованості за тілом, 16083,6 грн. - заборгованості за процентами за користування коштами (а.с.15-20).

Сторони домовилися, що повернення коштів та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюється згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті (п.4.2 договору позики).

Плата за користування позикою у вигляді процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії складає 1,4% в день від початкового розміру позики відповідало до п. 1.1.1. договору (п.1.1.2 договору позики).

Згідно частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Звертаючись до суду із даним позовом ТОВ «ФК «Гелексі» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 1124806 від 04.12.2019 у розмірі 20083,6 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 4000 грн, заборгованість по процентам та комісії за користування позикою 16083,6 грн.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості за відсотками.

У Графіку платежів до договору позики № 1124806 від 04.12.2019 зазначена сума позики 4000 грн, проценти за користування позикою 11,6 грн, комісійна винагорода 1624,0 грн, пеня 0, термін платежу 02.01.2020.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами нараховані позивачем за період з 04.12.2019 по 31.07.2025 в сумі 16083,6 грн. (а.с.15-20).

Разом з тим, вказані проценти нараховані позивачем станом на 31.07.2025, в той час, коли строк повернення коштів становив 02.01.2020.

Оскільки умовами договору позики № 124806 від 04.12.2019 встановлено строк кредитування до 02.01.2020, то після спливу якого припинилося право позивача нараховувати проценти за договором позики.

Отже, нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.

За таких обставини суд вважає, що після 02.01.2020 позивач не мав права нараховувати проценти за користування коштами, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за період з 03.01.2020 по 31.07.2025 не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.

Ураховуючи укладені умови договору позики № 123534 від 04.12..2019 та графік платежів до договору позики суд вважає, що заборгованість по процентам за користування позикою за період з 04.12.2019 по 02.01.2010 становить 11,6 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, нарахування позивачем комісії за користування позикою не відповідає вимогам законодавства, а тому є неправомірним.

Згідно п.1.1.2 договору позики плата за користування позикою у вигляді комісії складає 1,4% в день від початкового розміру позики відповідало до п. 1.1.1. договору.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 1,4% грн в день від початкового розміру позики визначено як плату за користування позикою.

Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік послуг, які пов`язані з користуванням позикою та які повинні надаватись ТОВ «ФК «Гелексі».

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного договору позики, то положення договору про встановлення плати за користування позикою в розумінні комісії є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача комісії відсутні.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції №2314 від 23.10.2025 (а.с.1) позивачем сплачено 2 423,00 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно долі задоволенпих вимог у розмірі 483,98 грн. (4011,6/20083,6)*2423,00.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених судових витрат по даній справі представник позивача разом з позовною заявою надав суду копії договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 (а.с.29), акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги (а.с.30), тощо.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають судові витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 998,72 грн. (4011,6/20083,6)*5000.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК`ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК`ГЕЛЕКСІ» (ЄДРПОУ 41229318) суму заборгованості за договором позики №124806 від 04.12.2019 у розмірі 4011,6 грн., судовий збір у розмірі 483,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 998,72 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко