Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №501/3453/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 29.09.2026

Справа № 501/3453/26

2-о/501/141/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

заявою ОСОБА_1

заінтересовані особа:

ОСОБА_2

приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєва Р.К.

предмет та підстави заяви: про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ухвалив рішення та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції заявника та заінтересованих осіб.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (заінтересовані особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєва Р.К.), згідно якої просить встановити факт того, що вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав та був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

На день смерті ОСОБА_3 , залишилось спадкове майно, до складу якого увійшов легковий автомобіль марки OPEL ASTRA, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , 2008 року випуску, що належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 28.11.2021.

Спадкодавець на випадок своєї смерті заповіт не залишив. Спадкоємці першої - третьої черги відсутні. Заявниця є спадкоємицею четвертої черги, так як з ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживала однією сім`єю з 2004 і до часу відкриття спадщини. Вони вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. У 2025 спадкодавець ОСОБА_3 тяжко захворів і заявниця ним повністю опікувалась.

З метою оформлення своїх спадкових прав за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 заявниця своєчасно звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєвої Р.К., де приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу за №38/2026 та надано письмово роз`яснення, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно підтвердити четверту чергу спадкоємців, а саме проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, заявник звернувся до суду з даною заявою.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій свої вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити їх та розглянути справу за її відсутності.

Заінтересована особа – ОСОБА_2 пояснень на заяву не надала, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення заяви не заперечувала.

Заінтересована особа – приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєва Р.К.,пояснень на заяву не надала, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення заяви не заперечувала.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 15.07.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.32 ).

Ухвалою судді Чорноморського міського суду Одеської області від 21.07.2026 відкрито провадження у справі (а.с.33).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 видане Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.06.2026 (а.с.6).

Спадкодавець проживав та був зареєстрований до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , що підтверджується копією довідки про задекларованих/зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Відділом реєстрації обліку осіб виконавчого комітету Чорноморської місткої ради від 30.06.2026 №3180 (а.с.7).

На день смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до складу якого увійшов легковий автомобіль марки OPEL ASTRA, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , 2008 року випуску, що належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 28.11.2021 (а.с.11).

З метою оформлення спадкових справ за законом після смерті ОСОБА_3 заявниця звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєвої Р.К., де приватним нотаріусом булом відкрито спадкову справу за №38/2026 та надано письмове роз`яснення, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно підтвердити четверту чергу спадкоємців, а саме проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №85881757 від 07.07.2026 (а.с.12, 13).

ОСОБА_1 здійснювала організацію поховання ОСОБА_3 та оплачувала кошти з надання ритуальних послуг згідно договору – замовлення на організацію поховання від 29.06.2026 (а.с.18).

Згідно акту від 07.07.2026, складеного за місцем проживання спадкодавця і заявниці, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 однією сім?єю, як чоловік та дружина з 2004 до дня смерті ОСОБА_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.24 ).

ІV. Оцінка Суду.

Положення ст.4 ЦПК України, ст.15 ЦК України, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.315 ЦПК України та роз`яснень, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 № 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовляє в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю; складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення: родинних відносин між фізичними особами; інше. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно ст.27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Поняття "проживання однією сім`єю" та "член сім`ї" не є тотожними.

Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім`ї, проте не проживати з ним однією сім`єю.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкоавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 видане Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.06.2026 (а.с.6).

Спадкодавець проживав та був зареєстрований до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про задекларованих/ зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб видану Відділом реєстрації обліку осіб виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 30.06.2026 №3180 (а.с.7).

На день смерті ОСОБА_3 , залишилось спадкове майно, до складу якого увійшов легковий автомобіль марки OPEL ASTRA, номер кузова НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , 2008 року випуску, що належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 28.11.2021 (а.с.11).

З метою оформлення спадкових справ за законом після смерті ОСОБА_3 заявниця звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєвої Р.К., де приватним нотаріусом було відкрито спадкову справу за №38/2026 та надано письмове роз`яснення, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно підтвердити четверту чергу спадкоємців, а саме проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №85881757 від 07.07.2026 (а.с.12, 13).

ОСОБА_1 здійснювала організацію поховання ОСОБА_3 та оплачувала кошти з надання ритуальних послуг згідно договору –замовлення на організацію поховання від 29.06.2026 (а.с.18).

Згідно акту від 07.07.2026 року складеним за місцем проживання спадкодавця та заявника ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 однією сім?єю, як чоловік та дружина з 2004 у до дня смерті ОСОБА_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.24).

Згідно письмових пояснень свідків, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які надали письмові пояснення, що знають спадкодавця та заявника по справі більше 5 років, приходили до них в гості. Поряд з померлим завжди була ОСОБА_1 , яка готувала йому їжу, опікувалась здоров`ям померлого, вони вели сумісне господарство, проживали разом більше п`яти років (а.с.36, 41, 47).

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог та їх задоволення.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєва Раїса Каримівна) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити повністю.

Встановити факт того, що того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко