Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №569/1215/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/1215/25

Провадження № 22-ц/4815/551/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання: Пиляй І. С.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Олинець Алла Миколаївна, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Петриченка Олександра Романовича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2025 року у складі судді Тимощука О. Я., ухвалене в м. Рівне,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Олинець Алла Миколаївна, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просили визнати недійсним попередній договір від 30.08.2022 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з однієї сторони і ОСОБА_3 з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М. та зареєстрований в реєстрі за номером № 1602, посилаючись на факт відсутності передання коштів за даним договором та порушення прав неповнолітньої особи, яка зареєстрована за об`єктом нерухомості, який є предметом укладеного попереднього договору. Крім того, вказували, що ОСОБА_4 не мав права на укладення оспорюваного договору, оскільки об`єкт продажу є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Рішенням Рівненського міського суду від 11 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М., Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання договору недійсним відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Петриченко О. Р. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що є безпідставним посилання суду на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 квітня 2023 року у справі № 569/13964/22, яким задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за невиконання попереднього договору від 30.08.2022 року. В межах вказаної справи питання про недійсність оспорюваного попереднього договору не розглядалося, позов про це не заявлявся. Стягнення коштів на підставі правочину попереднього договору, який не оспорювався, аж ніяк не впливає і не може впливати на вирішення позову про недійсність цього правочину. А тому, обставини встановлені цим рішенням, не можуть мати преюдиційного значення для вирішення справи. У випадку визнання оспорюваного договору недійсним, будуть наявними підстави для перегляду рішення суду від 19.04.2023 року за ново виявленими обставинами. Вважає суперечливими доводи відповідача, покладені в основу оскаржуваного рішення, щодо передання грошових коштів в сумі 814000 грн. згідно п. 2.4 Попереднього договору, оскільки відповідно до цього пункту, в забезпечення виконання зобов`язання по укладенню основного договору покупець передає, а продавці приймають аванс в сумі 814000 грн. Однією з істотних умов попереднього договору є передавання покупцем продавцям авансу в сумі 814000 грн. Однак в договорі не зазначається, що грошові кошти передані продавцям, кому саме з продавців та в якому розмірі. Відсутність в договорі відомостей про передачу грошових коштів свідчить про те, що вони не передані. Позивач ОСОБА_1 повідомив, що відповідач (покупець) не сплатив жодному з продавців аванс в сумі 814000 грн. А тому попередній договір не може вважатися укладеним та є недійсним (ч. 2 ст. 640 ЦК України) по цій причині. Вказує, що захист порушеного права позивача здійснюється шляхом визнання договору недійсним із застосуванням наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України (повернення всього набутого за цим правочином). Зазначає, що оспорюваний договір є недійсним, у зв`язку з тим, що його зміст суперечить нормам матеріального права, а тому наявна підстава для визнання такого правочину недійсним. Зазначення в п. 2.4 оспорюваного договору про забезпечення виконання зобов`язання по укладенню основного договору, шляхом передачі авансу суперечить ЦК України, іншим актам законодавства. Також вказує, що суд безпідставно прийшов до висновку, що права неповнолітньої дитини не порушені. На укладення оспорюваного правочину відсутня згода матері неповнолітньої дитини та органу опіки та піклування, що також є підставою для визнання його недійсним. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, витрати по справі покласти на відповідача.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Лук`янчук В. С. вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено: 30 серпня 2022 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (Продавці) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено попередній договір, за умовами якого, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 зобов`язувались у майбутньому, в строк до 12 вересня 2022 року, укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованої на ній частини житлового будинку у встановленій законом формі та на умовах, визначених договором (далі - Попередній договір).

У пункті 2 Попереднього договору вказані елементи основного Договору:

- об`єкт № 1 земельна ділянка, площею 0,0455 га, кадастровий номер 5610100000:01:070:0379, категорія землі житлова та громадська забудова, адреса АДРЕСА_1 ;

- об`єкт № 2 755/1000 часток житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою АДРЕСА_1 .

Продавці стверджують, що вказані об`єкти до цього часу нікому іншому не продані, не подаровані, не передані, як внесок до статутного капіталу юридичної особи, іншим способом не відчужені, не заставлені, під забороною (арештом), судового спору щодо них, а також прав у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає.

У п. 2.3. Попереднього договору сторони погодили загальну ціну продажу нерухомості у розмірі 1023000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язання по укладенню основного договору покупець ОСОБА_3 передає, а продавці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 приймають аванс в сумі 814000,00 грн.(п. 2.4).

Сторони також обумовили взаємні права на обов`язки:

- Продавці зобов`язані підготувати за свій рахунок та в строк до укладення основних договорів документи, необхідні для нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, а також зняти всіх зареєстрованих осіб з реєстраційного обліку (2.5.);

- сторони мають виконати свої взаємні обов`язки за основним договором (продавці передати майно, а покупець сплатити відповідну суму) одразу після укладання основного договору;

- випадку, якщо покупець необґрунтовано ухиляється від укладання основного договору, він повинен відшкодувати продавцям або їх представнику збитки, завдані простроченням і не вправі вимагати повернення суми авансу, вказаної в даного договору;

- у випадку, якщо продавці необґрунтовано ухиляються від укладання основного договору, вони повинні повернути покупцю подвійну суму авансу, вказану в п.2.4. даного договору, а також компенсувати покупцю збитки в розмірі, зазначеному у п.2.4. даного договору.

Відповідно до п. 4. Попереднього договору одностороння відмова виконання зобов`язань не допускається.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка ОСОБА_2 є його дружиною.

Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним Попереднього договору, позивачі посилались на те, покупець не сплатив їм 814000 гривень авансу. Окрім цього, будинок та земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 придбані у період шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , тому ці об`єкти нерухомості є спільною сумісною власністю, ОСОБА_2 має права на частину майна, і за відсутності її згоди договір є недійсним на підставі ст.. ст.. 203, 215 ЦК України, ч. 3 ст. 65 СК України. Також, на думку позивачів, договір суперечить ст.. 177 СК України, оскільки вчинений всупереч інтересам дитини та без згоди матері дитини і попереднього погодження з Органом опіки і піклування.

Місцевий суд в оскаржуваному рішенні вірно послався на докази, що є у матеріалах справи, та зробив правильний висновок про безпідставність позовних вимог.

З висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19.04.2023 року у справі № 569/13964/22 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення солідарно грошових коштів в розмірі 2 442 000,00 грн. за невиконання попереднього договору від 30.08.2022 року зареєстрованого в реєстрі № 1602. Рішенням у даній справі встановлено обставини стосовно факту передавання коштів за Попереднім договором від 30.08.2022 року ОСОБА_3 продавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Також встановлено, що продавці не виконали своїх зобов`язань, передбачених Попереднім договором, а саме: не уклали основного договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0155 га, кадастровий номер 5610100000:01:070:0379 та 755/1000 частки житлового будинку з господарськими будівлями, за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19.04.2023 року у справі №569/13964/22 набрало законної сили 22.05.2023 року.

Встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставини, згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , підписуючи Попередній договір, діяли вільно стосовно умов договору, належними та допустимими доказами справи, доведено, що об`єкти нерухомості, вказані у договорі не є спільною сумісною власністю подружжя.

Судом достовірно встановлено, що нерухоме майно по АДРЕСА_1 не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_4 набув у власність майно на підставі договору дарування від 06.02.1999 року та у порядку приватизації, що, відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України, є його особистою власністю.

На час укладення Попереднього договору ОСОБА_4 був власником 51/100 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 06.02.1999 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2042922 від 20.11.2003 року.

ОСОБА_1 на час укладення Попереднього договору був власником 245/100 частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2007 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули у власність земельну ділянку площею 0,0455 га, кадастровий номер 5610100000:01:070:0379 за адресою АДРЕСА_1 безоплатно на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 210330.

Про належність майна на праві особистої власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вказували у п. 5 Попереднього договору.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).

Щодо доводів позивачів про те, що оспорюваний ними договір суперечить ст. 177 СК України, оскільки вчинений всупереч інтересам дитини та без згоди матері дитини і попереднього погодження з Органом опіки і піклування, то такі доводи не заслуговують на увагу і не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до інформації Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради укладенням оскаржуваного договору права неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодним чином не порушені, оскільки ОСОБА_6 на момент укладення, хоч і була зареєстрована у житловому будинку в АДРЕСА_1 , однак там не проживала і не могла проживати через часткове руйнування будинку та неможливістю для проживання там неповнолітньої особи. Попередній договір не є основним договором продажу майна. Представником служби у справах дітей перед укладенням оспорюваного договору досліджувалось питання дотримання прав неповнолітніх і порушень цих прав не встановлено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина друга статті 638 Цивільного кодексу України).

За положеннями ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Будь-які платежі на підтвердження зобов`язання за попереднім договором щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості, а також встановлення інших фінансових зобов`язань сторін, крім штрафних санкцій, за попереднім договором купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості не допускаються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив із того, що зазначені позивачами обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, не є тими, з якими чинне законодавство пов`язує недійсність попереднього договору. Сторони у договорі погодили всі умови попереднього договору, такі умови відповідають, як загальним нормам права про договір так і положенням ст. 635 ЦК України, яка визначає порядок укладення попереднього договору.

Апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Петриченка Олександра Романовича залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Шимків С. С.