Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №571/3407/25 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №571/3407/25

Суддя: Хилевич С. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року

м. Рівне

Справа № 571/3407/25

Провадження № 22-ц/4815/768/26

Головуючий у Рокитнівському районному суді

Рівненської області: суддя Комзюк А.Ф.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

14 січня 2026 року в селищі Рокитне

Сарненського району Рівненської області

без фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (далі - ТОВ "Фінпром Маркет") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 13 241,20 гривень.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що внаслідок порушень ОСОБА_1 своїх зобов`язань за укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (далі - ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів") договором позики № 9685453 в нього утворилась відповідна заборгованість, яка у зв`язку з відступленням на користь ТОВ "Фінпром Маркет" права вимоги підлягала стягненню на його користь в судовому порядку.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 січня 2026 року ТОВ "Фінпром Маркет" відмовлено в задоволенні позову.

При ухваленні судового рішення суд виходив з того, що позивачем не підтверджено оплату за договорами факторингу, а, отже, і набуття ним права вимоги до відповідача. При цьому акти звірки взаєморозрахунків за відповідними договорами факторингу суд визнав неналежними доказами на підтвердження зазначених обставин.

На рішення суду ТОВ "Фінпром Маркет" подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що всупереч висновку суду попередньої інстанції матеріали справи містять належні докази відступлення на користь позивача права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики, а саме копії відповідних договорів факторингу та реєстрів права вимоги. Зважаючи на те, що позичальник свої зобов`язання щодо сплати грошових коштів не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка нарахована на підставі узгоджених контрагентами договору позики істотних умов, тому вимоги позивача, як нового кредитора, є обґрунтованими.

Щодо доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 2106 від 21 червня 2021 року та договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, то, на переконання заявника, доведення такої обставини не може бути предметом доказування в спірних правовідносинах. Незважаючи на це, для повного і всебічного розгляду суду були надані документи, які підтверджують здійснення фінансування та проведення взаєморозрахунків між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" за Реєстром № 1 від 21 червня 2021 року, а також між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" за Реєстром (Додаток №5 до договору факторингу № 030423-ФК) від 03 квітня 2023 року, які деталізують погоджені умови взаєморозрахунків та конкретизують обсяг фінансового активу, та акт звірки взаємних розрахунків, підписання якого є підтвердженням з боку первісного кредитора того, що фінансування за відступлене право вимоги було повністю виконане і фінансові претензії між сторонами договору відсутні.

Зауважувалося, що судом розглядається позов про стягнення заборгованості, а умови договорів факторингу визначають, що право вимоги переходить в момент підписання сторонами реєстру боржників, а не в дату оплати. Разом з тим самі по собі договори факторингів, витяги з реєстрів боржників за ними та акти-приймання передачі цих реєстрів є достатніми доказами на підтвердження переходу права вимоги.

З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення та стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 9685453 від 14 серпня 2020 року у розмірі 13 241,20 гривень, з яких: 7 000 гривень складає сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 241,20 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 04 березня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною третьою ст. 5 Закону № 675-VIII унормовано, що правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2020 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 9685453.

За умовами пункту 2 договору сума позики становить 7 000 гривень, її надано строком на 30 днів з базовою процентною ставкою/день 1,60%. Дата надання позики - 14 серпня 2020 року, дата повернення позики - 13 вересня 2020 року. Розмір процентів у день становить 0,56%. Розмір процентів на прострочену позику у день - 2,70%. Розмір процентів на позику річний - 204,40%. Розмір процентів на прострочену позику річний - 985,50%. Вартість позики за весь строк, на який видано позику у "%", - 16,80%. Вартість позики за весь строк, на який видано позику, становить 1 176 гривень, загальна вартість позики складає 8 176 гривень.

Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор qzRLDJkN3J, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Відповідно до п.10 договору, крім іншого, зазначено номер електронного платіжного засобу позичальника: НОМЕР_3 (а.с.12 на звороті).

Згідно з довідкою від 23 жовтня 2025 року ТОВ "ФК "Фінекспрес" 14 серпня 2020 року ТОВ "1 Безпечне Агенство Необхідних Каредитів" перераховано на рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 7 000 гривень (а.с.14).

21 червня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" укладено договір факторингу № 2106, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі Портфеля Заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (Право Вимоги) (а.с.25 на звороті - 29).

Згідно з п.1.1 розділу 1 договору факторингу за цим договором фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі Портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

За актом прийому-передачі Реєстру боржників від 21 червня 2021 року за договором факторингу № 2106 від 21 червня 2021 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" передало ТОВ "Фінансова компанія управління активами" реєстр боржників в повному обсязі відповідно до умов договору факторингу № 2106 від 21 червня 2021 року (а.с.30).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 2106 від 21 червня 2021 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором позики № 9685453 за основною сумою боргу 7 000 гривень, за відсотками - 10 418,80 гривень, загальна сума складає 17 418,80 гривень (а.с.30, зв. - 31).

Крім того, 03 квітня 2023 року між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та позивачем укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія управління активами" відступило ТОВ "Фінпром Маркет" право вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах (а.с.33-37).

Згідно з п.1.1 розділу 1 договору факторингу за цим договором фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (Додаток №1 до цього договору), в розмірі Портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором № 9685453 за основною сумою боргу 7 000 гривень, за відсотками - 10 418,80 гривень, загальна сума складає 17 418,80 гривень (а.с.38, зв. - 39).

На переконання колегії суддів, наявні в матеріалах справи договори факторингів, витяги з реєстрів прав вимог до них, підтверджують належне набуття позивачем права вимоги до відповідача і сумнівів щодо цього вказані копії документів не викликають.

З приводу наведених висновків щодо відмови у задоволенні позову, колегія суддів зважає на те, що матеріали справи не містять доказів визнання в судовому порядку договорів факторингу недійсними. Тобто за таких обставин діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність (нікчемність) прямо законом також не встановлена.

Крім того, договорами факторингів (їхніми пунктами 5.2.) було обумовлено момент набуття факторами права вимоги, а саме з моменту підписання актів прийомів-передачі реєстрів заборгованостей.

Норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту сплати оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості чи інших платежів відповідно до договору факторингу.

Незважаючи на це, позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" за договором факторингу № 2106 від 21 червня 2021 року, а так само акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Фінансова компанія управління активами" та ТОВ "Фінпром Маркет" за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року.

Зазначені документальні докази в сукупності із іншими засобами доказування та за відсутності будь-яких обґрунтованих аргументів на їх спростування зі сторони відповідача лише доводять підтвердження узгодженості між контрагентами договорів факторингу даних бухгалтерського обліку і відображають фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками товариств свідчить про виконання усіх істотних умов договору факторингу.

Водночас не дивлячись на те, що позивач є новим кредитором, його вимоги до задоволення в повному обсязі не підлягають, позаяк заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами здійснена поза межами строку кредитування, а саме з 14 серпня 2020 року по 12 грудня 2020 року, коли строк кредитування складав лише 30 днів.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом його дії сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Як зазначалося, відповідно до договору позики ОСОБА_1 отримав 7 000 гривень, строком на 30 днів і зі сплатою процентів 1,60% на день (а.с. 12).

В розрахунку заборгованості первинного кредитора (ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів"), незважаючи про охоплення ним періоду з 14 серпня 2020 року по 12 грудня 2020 року, вказано строк у 30 днів (а.с. 12).

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування грошовими коштами, поза чітко вказаним строком позики.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Наведеного суд попередньої інстанції не врахував, а тому його рішення не може залишатись чинним.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення на користь нового кредитора з позичальника 3 161,20 гривень заборгованості, позаяк тіло кредиту становить 7 000 гривень, нараховані проценти за фактично узгодженим строком кредитування в 30 днів за ставкою 1,60% на день складають 3 360 гривень, а в рахунок погашення заборгованості позичальником було сплачено 7 198,80 гривень (7000+(7000*1,60%*30)-7198,80).

Підставою для прийняття постанови про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" задовольнити частково.

Скасувати рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 січня 2026 року.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" 3 161 (три тисячі сто шістдесят одна) гривня 20 копійок заборгованості.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет"; місцезнаходження: вулиця Садова, буд. №31/33, м. Ірпінь Київської області, 08205; код ЄДРПОУ: 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

С.С. Шимків

Оригінал: reyestr.court.gov.ua