Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №553/1459/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1459/25 Номер провадження 22-ц/814/3170/26Головуючий у 1-й інстанції Москаленко В. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Лихошвай Сергія Олександровича

на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 28 липня 2025 року, ухвалене суддею Москаленко В.В.

по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги

В С Т А Н О В И В

У квітні 2025 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, зокрема, за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідачі, споживаючи надані ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» послуги за вищевказаною адресою, свої зобов`язання з оплати послуг з постачання теплової енергії та гарячої води належним чином не виконували, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.12.2021 по 01.04.2025 у розмірі 115909,03 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачам нараховані інфляційні втрати в сумі 12029,03 грн. та 3 % річних у розмірі 3201,97 грн.

Враховуючи викладене, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у загальному розмірі 131140,03 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 28 липня 2025 року позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 28 липня 2025 року позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 115909 (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 03 коп., індекс інфляції у сумі 12029 (дванадцять тисяч двадцять дев`ять) грн. 03 коп., 3% річних 3201 (три тисячі двісті одна) грн. 97 коп., а разом 131140 (сто тридцять одна тисяча сто сорок) грн. 03 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір по 1009 грн. 33 коп. з кожного.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , належним чином не виконують своїх обов`язків по сплаті коштів за послуги теплопостачання наданих позивачем, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Лихошвай С.О., просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задовольнити частково, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості за послуги теплопостачання, місцевий суд не врахував, що квартира АДРЕСА_2 належить відповідачам на праві спільної часткової власності, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Окрім того, ОСОБА_4 , стосовно якого залишено позовні вимоги без розгляду, також є співвласником даної квартири, а тому має нести тягар її утримання.

Враховуючи вказані обставини, зазначив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав перебування вказаної квартири на праві спільної часткової власності відповідачів та ОСОБА_4 .

Від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» адвоката Сотник І.Л. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Лихошвай С.О. до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та за відсутності ОСОБА_1 .

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, що згідно положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води в м. Полтава, зокрема в будинок АДРЕСА_3 .

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями Реєстру територіальної громади міста Полтави (а.с. 16).

Згідно наданого ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачами обов`язку з оплати наданих позивачем послуг за період з 01.12.2021 по 01.04.2025 утворилася заборгованість у розмірі 115909,03 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачам нараховані інфляційні втрати в сумі 12029,03 грн. та 3 % річних у розмірі 3201,97 грн.

Задовольняючи позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, будучи споживачами послуг з теплопостачання, перебуваючи у фактичних договірних правовідносинах з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», взяті на себе зобов`язання по оплаті послуг з теплопостачання належним чином не виконують, а тому нарахована позивачем, і не спростована відповідачами, заборгованість підлягає стягненню з них в солідарному порядку.

Колегія суддів не повною мірою погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини врегульовуються нормами Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання».

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Одним із різновидів комунальних послуг є послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.

Таким чином, закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23).

Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги по затвердженим в установленому порядку тарифам та в строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Положеннями частини першої статті 530 ЦК України, визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 справа № 129/1033/13 наголошувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі у період з 01.12.2021 по 01.04.2025 не здійснювали оплату за послуги теплопостачання, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 115909,03 грн. (а.с. 9).

Згідно з частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Оскільки відповідачі, покладені як них обов?язки щодо оплати послуг теплопостачання належним чином не виконували, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховані інфляційні втрати в сумі 12029,03 грн. та 3 % річних у розмірі 3201,97 грн.

Надані позивачем розрахунки відповідачами не спростовані.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за послуги теплопостачання, проте, не згодна щодо її солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Згідно ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об?єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 279/11692/15-ц (провадження № 61-1233св19) зазначено, що тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

До апеляційної скарги долучено копію рішення Апеляційного суду Полтавської області від 16 березня 2016 року по справі № 553/842/15-ц за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.05.2013 по 01.02.2015. які надавалися за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 78-80).

Даним рішенням встановлено, що вищевказана квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (2/5 частки), ОСОБА_1 (1/5 частка), ОСОБА_3 (1/5 частка), ОСОБА_4 (1/5 частка).

Положеннями ст. 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За приписами статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

З висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18) та у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц (провадження № 61-7289св20), вбачається, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів приймає до уваги новий доказ наданий відповідачем до апеляційної скарги, оскільки він має виключне значення для правильного вирішення справи та не був наданий позивачем, який будучи стороною у справі № 553/842/15-ц, достименно знав про його існування.

Долучений позивачем до відзиву на апеляційну скаргу витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому відсутні відомості про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відсутність державної реєстрації права власності в електронному реєстрі не спростовує факту набуття такого права, який встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому з огляду на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Таким чином, заборгованість, як виникла внаслідок неоплати за послуги теплопостачання, які надавалися у квартиру АДРЕСА_2 в період з 01.12.2021 по 01.04.2025, підлягає стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не в солідарному порядку, а враховуючи розмір частки кожного співвласника даної квартири, а саме: з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 20 % заборгованості за послуги теплопостачання у сумі 23181,81 грн. з кожного, інфляційних втрат по 2405,81 грн. з кожного та 3 % річних по 640,39 грн. з кожного, а з ОСОБА_2 - 40 % заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 46363,62 грн., індексу інфляції в розмірі 4811,62 грн., 3 % річних у розмірі 1280,78 грн.

Разом з тим, позивач, на власний розсуд користуючись своїми процесуальними правами, подав до суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за спірний період стосовно відповідача ОСОБА_4 , яка ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 28.07.2025 була задоволена.

Враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд справи в суді першої інстанції було сплачено судовий збір у сумі 3028 грн.

Позовні вимоги задоволено на 80 %.

Таким чином, враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, за розгляд справи в суді першої інстанції з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір по 605,60 грн. з кожного, а з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.

За апеляційний перегляд справи ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 4542 грн.

В задоволенні позову відмовлено на 20 %

Отже, за апеляційний розгляд справи з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 908,40 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, враховуючи взаємозалік судових витрат, з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302,80 грн. (908,40 грн. – 605,60 грн.).

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1, п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лихошвай Сергія Олександровича задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 28 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії по 23181,81 грн. з кожного, індекс інфляції по 2405,81 грн. з кожного, 3 % річних по 640,39 грн. з кожного, а всього по 26228,01 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 46363,62 грн., індекс інфляції в розмірі 4811,62 грн., 3 % річних у розмірі 1280,78 грн., а всього 52456,02 грн.

В іншій частині позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір у сумі 605,60 грн.

Стягнути Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко