Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №536/1219/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1219/25 Номер провадження 33/814/734/26Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., за участі особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Бублика О.І., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кременчуцького районного суду полтавської області від 15 травня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн на користь держави.

Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 17 травня 2025 року о 10.40 годині по вулиці Київській в с. Ялинці Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_1 водію ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6810. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 г Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 травня 2026 року, провадження у справі закрити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково не звернув уваги, що працівники поліції не зупиняли автомобіль за порушення правил дорожнього руху.

Акцентує увагу, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення.

Стверджує, що суд першої інстанції протиправно проводив судове засідання без моєї участі та захисника, про дату та час належним чином не був повідомлений.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 травня 2025 року о 10.40 годині по вулиці Київській в с.Ялинці Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_1 водію ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6810. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 г Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене підтверджується: протоколом серії ЕПР 1 №333170, поясненнями ОСОБА_1 , актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів водія ОСОБА_2 , роздруківкою результату огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», копіями письмових пояснень ОСОБА_2 , та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 2.9 г Правил дорожнього руху, встановлено, що водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.

Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.9.г ПДР України.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено порушення права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на справедливий суд, адже розглянув справу без її участі, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.

Із наведеного вбачається, що законодавством встановлено категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У вказаному переліку не зазначено ч.1 ст.130 КУпАП, із чого можна дійти висновку, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді справи щодо неї не є обов`язковою

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, апеляційний суд відхиляє, оскільки матеріали справи містять докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 , а саме протоколом серії ЕПР 1 №333170, поясненнями ОСОБА_1 , актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів водія ОСОБА_2 , роздруківкою результату огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», копіями письмових пояснень ОСОБА_2 , та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того із долученого до матеріалів справи відеозапису з реєстратора, який був в автомобілі працівників поліції вбачається факт керування транспортним засобом Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_1 , який в подальшому був зупинений працівниками поліції. Згідно з відеозапису з боді-камер поліцейських встановлено, що даним відеозаписом зафіксовано на початку відеозапису (хронологічний відрізок 10:40:05 – триває далі) як поліцейські підходять до автомобіля Fiat Doblo, який стоїть на узбіччі дороги, при цьому за кермом автомобіля перебуває ОСОБА_2 , на пасажирському сидінні перебуває ОСОБА_1 . На запитання поліцейського ОСОБА_2 пояснив, що він керував даним автомобілем і що даний автомобіль належить ОСОБА_1 (хронологічний відрізок 10:45:40 – триває далі) Також на запитання поліцейського ОСОБА_2 пояснив, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння та погодився пройти огляд за допомогою газоаналізатора Драгер. Також відеозаписом повністю зафіксовано проходження огляду ОСОБА_2 , за результатами якого виявлено 1,90 проміле вмісту спирту у видихуваному повітрі, пред`явлення результатів тестування ОСОБА_2 , заповнення акта огляду, погодження ОСОБА_2 з результатами огляду. Також відеозаписом повністю зафіксовано складання письмових пояснень ОСОБА_2 , які записані поліцейським, прочитані та підписані ОСОБА_2 , роз`яснення процесуальних прав, хід складання протоколу про адміністративне правопорушення, вручення ОСОБА_2 копії протоколу.

(хронологічний відрізок 11:56:30 – триває далі)Також відеозаписом зафіксовано надання усних пояснень як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 про те, що автомобіль, на якому вони рухались належить ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_1 зі своєї волі передав керування автомобілем своєму знайомому ОСОБА_3 , в подальшому запропоновано було пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак останній відмовився, працівниками поліції було роз`яснено права та обов`язки та складено адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 .

Щодо інших доводів, апеляційний суд не бере до уваги, так як зазначені порушення в доводах апеляційної скарги не є суттєвим та жодним чином не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», зі змісту якого, сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Кременчуцького районного суду полтавської області від 15 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду Г.Л. Карпушин