Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №554/14679/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/14679/25 Номер провадження 22-ц/814/3197/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Коротун І.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Корнієнко Наталії Юріївни на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 07 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Служба у справах дітей Полтавської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову вказала, що 16.09.2016 року між сторонами було укладено шлюб. У шлюбі у них народився син сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 29.03.2023 року шлюб був розірваний. Після припинення спільного проживання син залишився проживати з нею. У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, є хронічним наркоманом, вважає за можливе позбавити відповідача батьківських прав на підставі п.п.2,4 ч.1 ст. 164 СК України, оскільки це буде відповідати інтересам дитини. Вказує, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні, відповідач з сином не спілкується та жодним чином матеріально не утримує, у зв`язку з чим рішенням суду від 16.01.2024 року з нього були стягнуті аліменти. Розмір заборгованості за аліментами становить 54 817, 66 грн. Вказує, що відповідач втратив зв`язок із сином, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться його життям та не спілкується, не проявляє турботи, не займається вихованням, не піклується про його фізичний, духовний та моральний розвиток. 26.07.2023 року вона уклала шлюб із ОСОБА_4 , який створив всі необхідні житлово-побутові умови для сина та має намір його усиновити. Також вказує, що дитина хворіє, потребує лікування, для його обстеження лікарем-психіатром змушена була звертатися до органу опіки та піклування, оскільки батько її звернення для надання згоди проігнорував, що свідчить про маніпулювання ним своїми батьківськими правами. Також без згоди відповідача вона не може вирішити інші побутові питання, зокрема, про зміну місця проживання дитини. Відповідач має наркозалежність та з 2019 року проходив періодично лікування, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, тому не зможе сприяти засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, етичної поведінки в суспільстві, що є однією з істотних ознак належного виконання батьками своїх батьківських обов`язків.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 07 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 968 грн. 96 грн.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з поршенням норм матерального та процесуального права .

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не встановлено обставин остаточного й свідомого ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивач ОСОБА_2 відповідних доказів суду не надала.

Зазначає, що посилання як на доказ на характеристику КЗ «Полтавський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 84 «Волошка» та характеристики КЗ «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 24 Полтавської міської ради Полтавської області» не може бути достатнім і допустимим доказом на підтвердження позовних вимог, оскільки відповідач з 09.06.2023 знаходиться в місцях позбавлення волі та фізично не може приймати участь у вихованні дитини. Зазначені доводи позивача в позовній заяві не свідчать про остаточне й свідоме ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків.

Вказує, що з дублікатів квитанцій від 15.09.2025 року слідує, що оплату за навчання дитини у дитячому садку з травня 2023 року по травень 2025 року здійснював ОСОБА_4 , який є чоловіком позивача ОСОБА_2 , але ж проживання дитини на час розгляду справи разом із матір`ю та її чоловіком, які займаються вихованням і розвитком дитини, не свідчить про те, що батько сина не бажає брати участь в утриманні і вихованні дитини, тобто свідомо й умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками. Окрім того із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів можна відслідкувати, що з початку відбування покарання і офіційного працевлаштування у колонії, а саме з липня 2023 з відповідача почали відраховувати аліменти.

Посилається на те, що з висновку виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконкому Київської районної в м.Полтаві ради від 23.12.2025 року № 340, слідує, що виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради, як орган опіки та піклування, вважає, що громадянин ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що згідно із ст. 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав. Але при складанні висновку не були з`ясовані належним чином усі суттєві обставини, у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських права, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси малолітнього ОСОБА_5 . Такий висновок для суду має рекомендаційний характер. Щодо звернень до органу опіки та піклування за отриманням дозволу на візит до лікаря-психіатра, оскільки була відсутня згода батька та позивач ОСОБА_2 не надала жодних доказів звернення до відповідача.

Апелянт наголошує, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У зв`язку із викладеним , відповідач просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 07 квітня 2026 року , та постановити нове про відмову в задовленні позовних вимог.

Від позивача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просит рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, прийшла до наступних висновків.

У справі встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 16 вересня 2016 року по 29 березня 2023 року .

У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11 липня 2019 року, виданим Київським районним у місті Полтаві відділі ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області, а/з 787.

Рішенням Виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради від 14.10.2025 року № 259 визначено місце проживання дитини з матір`ю .

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 16.01.2024 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом до досягнення дитиною повноліття (справа № 554/11750/23).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, здійсненого Полтавським ВДВС у Полтавському районі, вбачається, що станом на 01.09.2025 року розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 54 817, 66 грн.

З характеристики КЗ «Полтавський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 84 «Волошка» вбачається, що ОСОБА_6 виховувався у закладі з 2022 року по 2025 рік. Зарекомендував себе як здібна, розумна дитина, мав гарні досягнення у навчанні. Дуже дружній, добрий хлопчик. Мати ОСОБА_2 разом із своїм теперішнім чоловіком ОСОБА_4 брали активну участь у житті групи, регулярно відвідували батьківські збори, цікавилися життям сина, співпрацювали з вихователями. Батько, ОСОБА_1 , із дитиною не спілкувався, жодного разу не відвідував дошкільного закладу, у вихованні дитини участі не брав. З вихователями на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся, ніколи не цікавився успіхами та поведінкою дитини.

З Характеристики КЗ «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 24 Полтавської міської ради Полтавської області» слідує, що ОСОБА_6 навчається у школі з 01 вересня 2025 року. Батько проживає окремо, розлучені, дитиною не цікавиться, за період навчання у школі не з`являвся .

З дублікатів квитанцій від 15.09.2025 року слідує, що оплату за навчання дитини у дитячому садку з травня 2023 року по травень 2025 року здійснював ОСОБА_4 , який є чоловіком позивача ОСОБА_2 .

Із Консультативного висновку спеціаліста КП «Дитяча міська клінічна лікарня» від 10.09.2025 року слідує, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на Синдром Жильбера, потребує нагляду педіатра, гастроентеролога, противорецидивного лікування.

Для консультації лікаря-психіатра ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було надано дозвіл Виконавчим комітетом Київської районної у м.Полтаві ради, як органом опіки та піклування від 10.12.2024 року (а.с.30). Вказаний дозвіл був наданий у зв`язку із надходженням заяви ОСОБА_2 для надання дозволу на огляд лікаря-психіатра без згоди батька .

З довідки виданої КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» від 28.10.2025 року за № 6108 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває під наглядом з 2008 року із діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, зі шкідливими наслідками»; «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіатів, синдром залежності» з 2020 року. Лікувався в умовах замісної підтримувальної терапії з 21.10.2020 року по 17.07.2021 року. Неодноразово лікувався стаціонарно. Останнє лікування з 21.07. по 06.08.2021 року з приводу залежності до опіатів .

Згідно Висновку № 362 із медичної картки амбулаторного хворого № 423, виданого Філією ЦОЗ ДКВС України в Полтавській області, ОСОБА_1 станом на 16.12.2025 року є практично здоровий, зокрема, 16.12.2025 року оглянутий лікарем психіатром, результат огляду здоровий .

З характеристики на засудженого ОСОБА_1 , затвердженої начальником ДУ «ПВК № 64» 18.12.2025 року, та вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 13 грудня 2022 року № 554/10347/22, слідує, що ОСОБА_1 судимий: 21.04.2012 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.; 30.08.2022 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.; 13.12.2022 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. З 09.06.2023 року по 10.07.2028 року відбуває покарання. На даний час працевлаштований на виробничій дільниці № 2. До праці ставиться добре. Також залучається добровільно до робіт по благоустрою установи та відділення. Під час перебування в установі характеризується задовільно. За час відбування покарання до дисциплінарної відповідальності притягувався два рази, які погашені та зняті. Сім разів заохочувався за виконання покладених на нього обов`язків та додержання правил поведінки.

З Висновку виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконкому Київської районної в м.Полтаві ради від 23.12.2025 року № 340, слідує, що виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради, як орган опіки та піклування, вважає, що громадянин ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що згідно із ст. 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Конституція України забороняє втручання в особисте і сімейне життя фізичних осіб, крім випадків, передбачених нею (статті 32), та проголошує, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також ЄСПЛ у рішенні від 11 липня 2017 рокуу справі «М. С. проти України», (заява № 2091/13) та у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, § 100) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд першої інстанції належним чином дослідивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, зокрема, що відповідач з його слів почав сплачувати аліменти з початку відбування покарання за вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 13.12.2022, неодноразово проходив лікування від залежності , зокрема , лікувався і в умовах замісної терапії, ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Встановивши, що ОСОБА_1 свідомо та навмисно усунувся від виховання свого сина, оскільки він хоч і не має діагнозу «хрочний наркоман» проте тривалий час має наркотичну залежність до опіатів , враховуючи неодноразове його притягнення до кримінальної відповідальності починаючи з 2012 року , на переконання колегії суддів мав можливості оцінити в повній мірі негативний вплив своєї поведінки на свого сина та оточуючих, тому районнний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аргументи скаржника про недоведеність позивачем того, які саме фактичні обставини впливають на невиконання батьком своїх обов`язків відносно дитини є необгрунтованими , як і посилання на перешкоджання участі відповідача в житті дитини , які належно та обгрунтовано спростовані судом першої інстанції.

Позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його сина, хоча і є крайнім заходом впливу на батька, проте в обставинах, що склалися, є недоцільним застосування альтернативних заходів, таких як попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини .

Крім того, асоціальний спосіб життя може потенційно негативно впливати на виховання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові і поваги до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (частина перша статті 150 СК України).

Суд першої інстанціїї обгрунтовано відхилив посилання відповідача на те, що він об`єктивно наразі не має можливості виконувати батьківські обов`язки (перебування у місцях позбавлення волі) , оскільки він потрапив у таку ситуацію за наявності власної волі, вчинення умисних злочинів і ця обставина не може судом бути врахована, як поважна причина невиконання батьком своїх обов`язків у вихованні дитини.

Колегія суддів зауважує, що після усунення обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися у встановленому законом порядку з вимогами про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України).

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Корнієнко Наталії Юріївни – залишити без задоволення .

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 07 квітня 2026 року – залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов