Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №545/1515/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1515/25 Номер провадження 22-ц/814/568/26Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 липня 2025 року, ухвалене в місті Полтава під головуванням судді Зуб Т. О.

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16.09.2019 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 08.01.2025 і складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 71 414,50 грн, просив про стягнення з відповідача вказаної заборгованості та 3 028 грн понесених по справі судових витрат.

Позов мотивовано тим, що «monobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проєкту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

16.09.2019 відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву від 16.09.2019. На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у розмірі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно не виконувала, припинила здійснення платежів в рахунок погашення суми кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 08.01.2025 складає 71 414,50 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 липня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 71 414, 50 грн.

В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Рішення суду мотивовано наявністю правових та фактичних підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача отриманого та неповернутого кредиту.

Не погодившись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сікорська І. С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що матеріали справи не містять підтвердження, що саме надані Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати щомісячних мінімальних платежів, пені і комісії у розмірі та порядку, зазначених в цих документах.

Вказує, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам та запереченням відповідача, не вказав мотивів, за яких заперечення відповідача відхилено.

Зазначає, що анкета-заява не містить істотних умов договору, зокрема суму кредитного ліміту, строк, на який він надається, проценти за користування кредитом, а тому твердження суду про встановлення відповідачу кредитного ліміту і погодження розміру процентів не підтверджені жодним документом, так само, як і факт використання кредитних коштів.

Наголошує, що розрахунок заборгованості складений позивачем в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом, ні факт наявності заборгованості, а тому не може бути належним доказом видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі.

Вважає, що нарахування та списання процентів в сумі 108 762,40 грн є неправомірним, оскільки сторонами не було узгоджено сплату процентів та розмір процентної ставки, а тому вказана сума має бути спрямована на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що 16.09.2019 між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (monobank), за умовами якого АТ «Універсал Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надав їй кредит у вигляді поновлювального кредитного ліміту з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки monobank (а. с. 25, т. 1).

На виконання умов договору відповідачу було відкрито рахунок та видано платіжну карту із встановленим кредитним лімітом та терміном дії до 03/29.

Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 08.01.2025 (а. с. 24, т. 1) та виписками про рух коштів по картці від 18.09.2024 та 23.05.2025 (а. с. 17-22, 81-96, т. 1) відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту, розмір якого неодноразово змінювався позивачем та станом на 08.01.2025 складав суму 66 700 грн.

ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, знімаючи готівку та здійснюючи покупки у торгівельних мережах, а також вносила кошти у часткове погашення кредиту, проте, своє зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 71 414,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення і підписання в електронній формі між сторонами кредитного договору та узгодження всіх його істотних умов, й враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку не повернуті, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі.

При цьому суд не дав належної правової оцінки умовам укладеного між сторонами договору та наданим позивачем доказам на їх підтвердження, внаслідок чого дійшов помилкових висновків про погодження сторонами розміру процентів за кредитом, що є істотною умовою кредитного договору та не визнається відповідачем.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У справі, що переглядається апеляційним судом, на підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 16.09.2019, Умови та правила в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, затверджені протоколом Правління № 46 від 24.11.2021, витяг з тарифів за карткою Чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, довідку про наявність рахунку від 08.01.2025, розрахунок заборгованості (а. с. 25, 26-32, 33-34, 35-37, т. 1).

Надана анкета-заява від 16.09.2019 містить підпис позичальника ОСОБА_1 , яка проставленням власноруч свого підпису погодилась з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтвердила і зобов`язалась виконувати його умови.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що підписана сторонами анкета-заява від 16.09.2019 не містить розміру процентів, типу процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядку їх сплати за кредитним договором, а надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank у редакції, що діє з 27.11.2021, не можна визнати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки на момент його укладення 16.09.2019 відповідач не могла ознайомитись та приєднатись до таких Умов і правил шляхом підписання анкети-заяви.

Висновки суду, що відповідач мала безперешкодний доступ до офіційного інтернет ресурсу АТ «Універсал Банк» - власного веб сайту банку, де у вільному доступі опубліковано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, та відповідно погодилася на заявлені позивачем умови кредитування, ґрунтуються на припущеннях та не відповідають усталеним правовим висновками Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), згідно яких, якщо Умови та Правила надання банківських послуг не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20)).

Паспорт споживчого кредиту підтверджує лише виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку згідно вимог статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит, проте не є доказом укладення кредитного договору та його умов.

Отже, за відсутності доказів ознайомлення відповідача з конкретними Умовами і правилами надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» та її згоди з такими умовами з дотриманням обов`язкової письмової форми (статті 207, 1055 ЦК України), висновки суду першої інстанції, що розміщені на сайті кредитодавця Умови і правила у редакції від 13.09.2019, що була чинною на час підписання ОСОБА_1 анкети-заяви від 16.09.2019, становлять укладений між сторонами кредитний договір, є безпідставними та не відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

За статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 документів, які разом з анкетою-заявою становлять укладений між сторонами договір, та змін до нього, а обов`язок банку мати власний веб сайт та розміщувати на ньому інформацію відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», не звільняє від обов`язку, покладеного на кредитодавця згідно із Законом України «Про споживче кредитування», узгодити із споживачем усі істотні умови договору, у тому числі розмір плати за користування кредитом, та надати примірник договору споживачу у передбачений законом спосіб.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника відповідача про недоведеність позивачем факту встановлення договором розміру процентів за користування кредитом та помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими та беруться до уваги апеляційним судом.

Однак, оскільки по справі не доведено належне виконання відповідачем зобов`язання з повернення кредитних коштів у розмірі одержаного на рахунок та фактично використаного кредитного ліміту, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що виникла станом на 08.01.2025 по кредиту (тілу кредиту) у розмірі 66 700 грн.

«Тіло кредиту» (main loan amount) - це сума основного зобов`язання, яку позичальник отримав від банку або фінансової установи та зобов`язався повернути у строк та на умовах, встановлених кредитним договором.

Згідно виписки про рух коштів по картці, яка відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, є первинним фінансовим документом, що підтверджує факт надання кредиту та використання кредитних коштів відповідачем, ОСОБА_1 з 17.09.2019 здійснювала розрахунки кредитною карткою, знімала готівку у банкоматі та вносила кошти у погашення заборгованості, визнаючи тим самим взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Отже, проценти, як плата за користування кредитними коштами, входять до складу грошового зобов`язання за кредитним договором та праву кредитора на отримання процентів від суми кредиту кореспондується обов`язок боржника повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та в порядку, встановленими договором або законом.

Частиною першою статті 1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Картковий рахунок відкритий в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви від 16.09.2019, яка також є невід`ємною частиною договору банківського рахунку.

У пункті 10 анкети-заяви від 16.09.2019 ОСОБА_1 надала право та доручила АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх її рахунків, відкритих у банку, без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов Договору або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору встановлено право позивача здійснювати договірне списання заборгованості, яка може виникнути у клієнта перед банком, у тому числі заборгованості по процентах за користування кредитом з усіх рахунків відповідача, відкритих в АТ «Універсал Банк», тому списання позивачем процентів за рахунок коштів кредитного ліміту не суперечить наведеним нормам права та встановленим фактичним обставинам справи.

Заперечуючи проти позовних вимог АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 відповідних вимог про визнання недійсним кредитного договору або його частини не заявляла, дії банку щодо черговості та порядку погашення заборгованості в установленому порядку не оспорювала, власний розрахунок заборгованості з урахуванням взятих на себе зобов`язань суду не надала.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) покладає на суд обов`язок розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Оскільки спірний договір не визнаний судом недійсним, він породжує відповідні зобов`язання сторін, зокрема, обов`язок кредитора надати кредит у розмірі та порядку, встановленому договором, та обов`язок позичальника повернути використаний кредит та сплатити проценти.

Враховуючи доведення факту існування між сторонами кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі встановленого на платіжну картку кредитного ліміту та виникнення заборгованості внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов`язань, що відповідачем в установленому законом порядку не спростовано, стягнення судом заборгованості по кредиту (тілу кредиту) у розмірі використаної відповідачем та неповернутої суми кредитного ліміту є законним та обґрунтованим і підстав для скасування рішення суду першої інстанції з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційним судом не вбачається.

Разом з тим, оскільки з умов укладеного між сторонами договору не вбачається встановлення овердрафту, як форми кредитування банківського рахунку (стаття 1069 ЦК України), колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі овердрафту (мінусу по картці) у розмірі 4 714,50 грн.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення суду першої інстанції зі зменшенням заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Універсал Банк», до 66 700 грн.

Відповідно до вимог частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, змінюючи рішення або ухвалюючи нове, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сікорської Ірини Станіславівни задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 липня 2025 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16.09.2019 з 71 414,50 грн до 66 700 грн.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 2 828,15 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 299,77 грн судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов`язати ОСОБА_1 сплатити на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» різницю стягнутих судових витрат у розмірі 2 528,38 грн, звільнивши сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна